Постанова
від 05.11.2019 по справі 661/1185/16-ц
ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи 661/1185/16-ц Головуючий в 1 інстанції Бойко М.Є.

Номер провадження 22-ц/819/1437/19 Доповідач Орловська Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Орловської Н.В.,

суддів Кутурланової О.В.,

Майданіка В.В.,

секретар Прушинська О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2016р. у складі судді Бойко М.Є. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Сиріус 15 про визнання правочину з передачі майна до статутного фонду підприємства недійсним,

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2016р. ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ТОВ Сиріус 15 про визнання правочину з передачі майна до статутного фонду підприємства недійсним та скасування державної реєстрації.

В обґрунтування заявлених вимог послалась на те, що під час шлюбу із відповідачем у 2007р. у спільну сумісну власність придбане нерухоме майно: житловий будинок і присадибна земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 . Після реконструкції будинку за кошти сімейного бюджету його загальна площа збільшилась до 472,8 кв.м.

Оскільки відповідач намагався позбавити її права власності на частку у спірному майні, в реєстрі речових прав як єдиний власник вказаної нерухомості зареєстрований ОСОБА_2 Діючи, як одноосібний власник, відповідач 06 березня 2015р. передав нерухоме майно до статутного капіталу, заснованого ним ТОВ Сиріус15 , у зв`язку із чим останньому видано свідоцтво про право власності.

З урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати недійсними документи щодо відчуження спільного сумісного майна подружжя у власність ТОВ Сиріус15 , а саме свідоцтва про право власності на житловий будинок та земельну ділянку, видані 11.03.2015р. ( а.с.68)

Скасувати незаконні реєстраційні дії щодо перереєстрації права власності на житловий будинок площею 472,8 кв.м та земельної ділянки кадастровий номер 6510700000:01:005:0048, площею 0,0568 га , розташовані по АДРЕСА_1 на користь ТОВ Сиріус15 .

Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 29 вересня 2016р. позов ОСОБА_1 в частині вимог про скасування незаконної перереєстрації прав власності на спірне майно на користь ТОВ Сиріус 15 залишено без розгляду.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2016р. у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення обґрунтовано тим, що відсутні підстави для визнання недійсним правочину щодо передачі ОСОБА_2 у статутний фонд ТОВ Сиріус 15 належного йому на праві власності нерухомого майна, оскільки таке належить до особистої власності відповідача, а тому згоди на такий правочин іншого подружжя не потребувало.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені нею позові вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів та неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки за відсутності належних доказів щодо наявності у відповідача особистих коштів на придбання та реконструкцію спірного житлового будинку, суд дійшов помилкового висновку про те, що спірне майно не належить до спільної сумісної власності подружжя. Крім того, зазначила, що ТОВ Сиріус15 утворено з метою передання засновником ОСОБА_2 до статутного капіталу товариства спірного майна і позбавлення її права на майно, що належить до спільної сумісної власності сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що спірний житловий будинок площею 472,8 кв.м збудований ним на особисті кошти після знесення придбаного у шлюбі із позивачем житлового будинку площею 59,5 кв.м згідно договору купівлі-продажу від 4.12.2007р.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне майно є його особистою власністю, а тому згоди позивачки на передання спірного майна до статутного капіталу, заснованого ним ТОВ Сиріус15 , не потребувало.

Крім того, акт приймання-передачі житлового будинку у статутний капітал товариства від 06.03.2015р. є первинним документом та не має ознак правочину за змістом ст. 201 ЦК України, а тому не може визнаватись недійсним. Питання ж дотримання вимог законодавства при реєстрації прав власності за набувачем із врахуванням письмової згоди всіх співвласників спірного майна не входить до предмету позову, оскільки позовні вимоги у цій частині за заявою позивача суд залишив без розгляду.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, судом встановлені такі обставини.

Із матеріалів справи вбачається та визнано сторонами, що у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували із 07 грудня 2004 року.

За час шлюбу на спільні кошти подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу, укладених між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2 , придбані житловий будинок садибного типу № АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0586га за цією ж адресою, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Право власності на вказані об`єкти нерухомості зареєстроване за покупцем ОСОБА_2 ( а.с.5-9).

На підставі рішення виконкому Новокаховської міської ради Херсонської області від 22.01.2008р. № 12 ОСОБА_2 надано дозвіл на проектування і будівництво житлового будинку по індивідуальному проекту зі зносом існуючого будинку і господарських споруд на приватній земельній ділянці по АДРЕСА_1 . ( а.с.80, 86,87,102).

Після завершення будівельних робіт площа вказаного житлового будинку збільшена до 472,8 кв.м і право власності зареєстровано 29.12.2011р. за ОСОБА_2 (а.с.10-12).

06 березня 2015р. зареєстрована юридична особа ТОВ Сиріус15 , засновником якого із 100% часткою у статутному капіталі товариства розміром 2 млн. грн. та керівником згідно правовстановлюючих документів є ОСОБА_2 ..

Сторони визнали, що у якості майнового внеску, що утворює статутний капітал ТОВ Сиріус 15 , засновник останнього, ОСОБА_2 , за прийнятим ним рішенням від 06.03.2015р. №1 та акту приймання-передачі від 06.03.2015р., передав житловий будинок садибного типу загальною площею 472,8 кв.м та земельну ділянку площею 0,0586га, розташовані по АДРЕСА_1 ( а.с.121-130,291).

Свідоцтво про право власності ТОВ Сиріус 15 на вказане нерухоме майно видано 11.03.2015р. ( том 1 а.с.116-120).

Із матеріалів справи вбачається і не спростовано відповідачем, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час передачі останнім вказаного майна до статутного капіталу створеного ним товариства перебували у зареєстрованому шлюбі.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 06 квітня 2015р. встановлено, що подружжям придбано житловий будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність, у якій право ОСОБА_1 як співвласника цього майна резюмується. ( а.с.17-18).

Статтею 60 СК України встановлено презумпцію права спільної власності подружжя на майно, набуте ними під час шлюбу. Таке майно, окрім речей індивідуального користування, визнається їх спільною сумісною власністю незалежно від того, що один із подружжя не мав із поважних причин самостійного заробітку.

Згідно ч.3 ст. 65 СК України для укладання одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого подружжя має бути подана письмово. Згода на укладання договору , що потребує нотаріальної форми має бути нотаріально посвідчена.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів убачається, що станом на час придбання спірного нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 4.12.2007р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. На час укладання договору у належній нотаріальній формі позивач надала письмову згоду ОСОБА_2 на придбання в інтересах сім`ї та за їх кошти житловий будинок. Подальша його перебудова здійснена на підставі отриманого у 2009 р. дозволу та фактично завершена згідно акту виконаних робіт від 12.04.2010р.

Право спільної сумісної власності на окреме майно може бути заперечено одним із подружжя у судовому порядку. Обов`язок доведення обставин, що виключає таку спільну власність покладається на того із подружжя, котрий її заперечує. ( постанова ВС від 31.01.2019р. у справі № 689\23104\17).

У відповідності до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Заперечуючи право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на вказане майно, ОСОБА_2 стверджував, що на будівництво витрачені його особисті кошти, які сплачені ним за укладеним із ПП Будсервіс договором підряду від 06.02.2008р. .

За змістом вказаного договору, саме ОСОБА_2 діяв як уповноважений орган управління підприємства підрядника із одного боку та він же виступав у якості замовника виконання будівельних робіт. Крім того, усі розрахунки за виконані роботи здійснені ОСОБА_2 у період часу із 1.02.2008р. до 5.04.2010р.

Надані відповідачем розписки про прийняття від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 коштів на виконання останніми їх боргових зобов`язань не є належним доказом придбання спірного майна за рахунок особистих коштів відповідача ОСОБА_2 та заперечень набуття права спільної сумісної власності подружжя щодо вказаного майна.

Матеріали справи не містять належних доказів про те, що прибуток отриманий ПП Будсервіс у 2003 році, виплачений у якості доходу його директору, ОСОБА_2 (а.с. 138 ).

Крім того, відповідачем не надано доказів про те, що заробітна плата нарахована йому за період із 1996р. по лютий 2003 р, до шлюбу із позивачем, витрачена виключно на придбання спірного майна та його реконструкцію за період із 2008-2011 роки. (а.с.134-137,168,169).

Також відсутні докази про те, що на підставі укладеного між ОСОБА_2 та АКБСР Укрсоцбанк договору банківського вкладу від 15.10.2004р. із строком дії до 15.11.2004р. ОСОБА_2 розмістив на рахунку у вказаній фінансові установі зазначені у договорі кошти, а після їх отримання витратив на придбання та реконструкцію нерухомого майна за період часу із 2007 по 2010 роки.

Суд першої інстанції наведених обставин не врахував, а також не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а тому дійшов помилкового висновку про придбання і реконструкцію спірного нерухомого майна за рахунок особистих коштів ОСОБА_2 , та помилково визнав зазначене нерухоме майно його особистою власністю.

Отже, апеляційний суд враховуючи наведене, дійшов висновку, що спірне нерухоме майно, яке передане відповідачем у якості статутного капіталу, заснованого ним ТОВ Сиріус 15 , належить до спільної сумісної власності сторін, як таке, що придбане під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Правовстановлюючим документом, що посвідчує набуття товариством права власності на нерухоме майно є рішення засновника ОСОБА_2 від 06.03.2015р. про формування статутного капіталу створеного ним ТОВ Сиріус15 грошовими коштами 50 000 грн. та майном засновника на суму 1 950 000 грн., передане товариству на підставі акту приймання-передачі від 06.03.2015р. За змістом останнього до складу переданого нерухомого майна належить житловий будинок 472,8кв.м, вартістю 1 700 000 грн. та земельна ділянка кадастровий номер 6510700000:01:005:0048 площею 0,0586га, розміщені по АДРЕСА_1 ( а.с. 124, 291).

Після передачі майна ОСОБА_2 отримав корпоративні права у зазначеному товаристві.

Набуте ТОВ Сиріус15 право власності на житловий будинок та земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав у встановленому законодавством порядку та видано відповідне свідоцтво від 11.03.2015р., що відповідає приписам ст. 114,115 ЦК України та ст. 144 цього Кодексу, в редакції чинній на час створення господарського товариства, як юридичної особи, та передання засновником у власність останній нерухомого майна у якості статутного внеску. ( а.с.116-121)

У відповідності до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що перебуває у їх спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за спільною згодою співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, що підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника, у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

У відповідності до встановленого п. 52 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р.№ 868, що діяв до втрати ним чинності на підставі постанови КМУ № 1127 від 25.12.2015р., для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв`язку з передачею нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

У разі коли така передача здійснюється щодо об`єкта нерухомого майна, яке перебуває у спільній власності, заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає письмову згоду всіх співвласників, засвідчену відповідно до Закону України "Про нотаріат".

Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на об`єкт нерухомого майна попереднього власника такого об`єкта, заявникові не повертаються.

У ході апеляційного розгляду справи позивач стверджувала, що не давала згоди відповідачу на передання їх спільного нерухомого майна до статутного фонду ТОВ Сиріус15 .

ОСОБА_2 вказані обставини визнав та стверджував, що при передачі спірного майна у статутний фонд створеного ним товариства згоду дружини ОСОБА_1 , як співвласника цього майна, не запитував, оскільки вважав це майно його особистою власністю , а тому на його думку згоди позивача на таке відчуження не потребувало. Крім того зазначив, що при поданні документів на реєстрацію права власності за юридичною особою нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 не подавав.

Оскільки згідно ч.1 ст.82 ЦПК України вказані обставини визнані всіма учасниками судового розгляду та за відсутності обґрунтованого сумніву у їх достовірності, апеляційний суд визнає встановленим той факт, що реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ Сиріус15 здійснена із порушенням встановленого порядку, а також без встановлених законом підстав видано свідоцтва про право власності від 11.03.2015р, яке за визначенням ст.202 ЦК України, спрямоване на виникнення у останнього права власності на передане засновником нерухоме майно.

Апеляційний суд також зазначає, що позивач у суді першої інстанції змінила позовні вимоги, у зв`язку із чим подала письмову заяву про залишення без розгляду первинно заявленої вимоги про визнання незаконною реєстрацію речового права, яка прийнята судом згідно ухвали від 29.09.2016р. ( а.с. 72-75).

Із врахуванням змін, позивач остаточно просила визнати недійсним правочин по відчуженню спірного майна, що за своїм змістом відповідає визначеному ст. 16 ЦК України способу захисту порушеного права.

За загальними вимогами, додержання яких необхідно для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, частиною першою якої встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, встановлених ч.1-3 ст. 213 цього Кодексу.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у ст. 316,317,319 ЦК України, згідно яких законодавством забезпечено всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб та встановлює загальне правило за яким власник самостійно розпоряджається своїми правами.

Враховуючи, що ОСОБА_6 не мав достатньо повноважень для передачі спірного нерухомого майна у статутний фонд ТОВ Сиріус15 , за відсутності письмової нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_1 , як співвласника цього майна, ТОВ Сиріус15 видане свідоцтво про право власності від 11.03.2015р. внаслідок порушення встановленого порядку та умов його видачі, що призвело до втрати позивачем права власності на вказане майно. Отже, суд дійшов висновку про необхідність відновлення порушеного права шляхом визнання недійсними виданих набувачеві свідоцтв про право власності.

З урахуванням викладеного та відповідно до ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_2 підлягають стягненню понесенні позивачем судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2514,75 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Ше ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 16 листопада 2016р. скасувати і постановити нове.

Позовні вимоги Ше ОСОБА_7 задовольнити.

Визнати недійсними свідоцтво про паво власності від 11.03.2015р. індексний номер 34765034 видане ТОВ Сиріус15 на житловий будинок із господарськими спорудами, площею 472,8 кв.м, № АДРЕСА_1 , та свідоцтво про право власності від 11.03.2015р. індексний номер 34766514 видане ТОВ Сиріус15 на земельну ділянку кадастровий номер 6510700000:01:005:0048, площею 0,0586га, розташовану по АДРЕСА_1

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 2514,75 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складення повного судового рішення - 11.11.2019 року.

Головуючий


Н.В. Орловська

Судді


О.В. Кутурланова


В.В. Майданік

СудХерсонський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення05.11.2019
Оприлюднено12.11.2019
Номер документу85504087
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —661/1185/16-ц

Постанова від 15.09.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Черняк Юлія Валеріївна

Ухвала від 03.03.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Черняк Юлія Валеріївна

Ухвала від 20.12.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Черняк Юлія Валеріївна

Ухвала від 20.12.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Черняк Юлія Валеріївна

Постанова від 05.11.2019

Цивільне

Херсонський апеляційний суд

Орловська Н. В.

Постанова від 05.11.2019

Цивільне

Херсонський апеляційний суд

Орловська Н. В.

Ухвала від 01.10.2019

Цивільне

Херсонський апеляційний суд

Орловська Н. В.

Ухвала від 21.08.2019

Цивільне

Херсонський апеляційний суд

Орловська Н. В.

Постанова від 17.07.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Шипович Владислав Володимирович

Ухвала від 23.08.2017

Цивільне

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Ступак Ольга В’ячеславівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні