Рішення

від 11.11.2019 по справі 511/648/19

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/648/19

Номер провадження: 2/511/367/19

11 листопада 2019 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Ільяшук А. В.,

секретаря - Чернецької А.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Теренчука Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку,

встановив:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просила:

-визнати, що будинок та господарчі споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , частки є рівними;

-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку та господарчих споруд, що розташовані АДРЕСА_1 ;

-витребувати у приватного нотаріуса Роздільнянського районного нотаріального округу Л.М.Патраманської належним чином завірену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-з метою забезпечення позову заборонити нотаріусу Патраманській Л .М. видавати правовстановлюючі документи на житловий будинок та господарчі споруди, що розташовані АДРЕСА_1 , що є предметом спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-відстрочити сплату судового збору до моменту витребування спадкової справи в якій знаходяться документи на будинок, з-за відсутності яких вона не може встановити ціну позову та сплатити судовий збір у повному обсязі.

На підставі витягу автоматизованої системи документообігу Роздільнянського районного суду Одеської області від 08.04.2019 для розгляду справи призначено головуючого суддю Ільяшук А.В.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 15.04.2019 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 06.05.2019 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

В подальшому ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги та просила:

- визнати, що житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 57,60 кв.м., житловою площею 33,70 кв.м., є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, що розташований АДРЕСА_1 ; загальною площею 57,60 кв.м., житловою площею 33,70кв.м.,

- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на її користь судові витрати понесені із поданням даного позову до суду.

В позові зазначила, що з грудня 1990 року по лютий 2010 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 . В період шлюбу за спільні кошти придбали житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . За взаємною згодою право власності на будинок було оформлено на ім`я чоловіка, ОСОБА_3 . Зазначила, що шлюб між ними було розірвано 16.02.2010 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу стало відомо, що помер її колишній чоловік, ОСОБА_3 , а до складу спадщини увійшов придбаний нею та ОСОБА_3 вказаний житловий будинок. Коли вона звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, нотаріус порекомендував звернутися до суду, щоб виділити їй право власності на Ѕ частку майна придбаного нею та ОСОБА_3 . В зв`язку з чим вона була змушена звернутися до суду.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.08.2019 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити та пояснила суду, що вона, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3 за кошти сімейного бюджету, придбали житловий будинок в АДРЕСА_1 . Також, зазначила, що за час перебування у шлюбі вона із ОСОБА_3 добудували та реконструювали спірний будинок. Частки при купівлі будинку не визначались, шлюбного договору не укладалось. 27 січня 2010 року ОСОБА_3 було видане свідоцтво про право власності на вищезазначений житловий будинок. 16.02.2010 року шлюб був розірваний. Спору між нею та її колишнім чоловіком з приводу права власності на будинок, не виникало, з вимогами про поділ майна до суду не звертались, оскільки її колишній чоловік до моменту своєї смерті спілкувався з нею та не заперечував її право на вказане нерухоме майно. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Вважає, що нею не пропущений строк звернення до суду з даними вимогами, оскільки про порушене своє право вона дізналася після смерті колишнього чоловіка.

Відповідач ОСОБА_2 суду пояснила, що з ОСОБА_3 вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2011 року в АДРЕСА_1 , що йому належав на праві власності. Вона знає, що вказаний будинок він придбав разом з позивачем ОСОБА_1 , але ніколи за сім років спільного з ним проживання не чула, щоб колишня дружина претендувала на поділ цього нерухомого майна. За час проживання з ОСОБА_3 вона допомагала у ремонті вказаної нерухомості. Разом вони добудували господарчі споруди та вкладали кошти у його благоустрій. Коли ОСОБА_3 захворів, він склав заповіт, згідно якого заповів будинок їй. Вона значні кошти витратила на лікування цивільного чоловіка, а потім на його поховання та має борги більше 50 тисяч гривень. Позивачка іноді приїздила на кладовище, на проводи , але ніколи до колишнього чоловіка не заходила і ним не цікавилась, у його лікуванні та похованні участі не приймала. Вважає позов безпідставним та просить відмовити у його задоволенні, застосувавши строк позовної давності до вказаних вимог.

Представник відповідача адвокат Теренчук Є.М., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 20.05.2019 року, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив суд застосувати строки позовної давності, оскільки позивач знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , до 16.02.2010 року. 16.02.2010 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси, було шлюб розірваний. Таким чином, саме із дати прийняття судового рішення про розірвання шлюбу, а не з дати смерті ОСОБА_3 , почав спливати термін позовної давності. Тому, на його думку, ОСОБА_1 пропустила без поважних причин строк звернення до суду з позовом про поділ та визнання права власності на Ѕ житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , оскільки ще за життя ОСОБА_3 та після розірвання шлюбу, їй було відомо про наявність даного будинку, який, нібито, є набутим позивачем та ОСОБА_3 ще в період шлюбу. Проте позивачем не додано до позовної заяви жодних доказів, що підтверджують факт зупинення або переривання строків позовної давності.

Заслухавши позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені докази, оглянувши спадкову справу, суд прийшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 грудня 1990 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 (а.с.6).

За час перебування у шлюбі за спільні грошові кошти позивач із ОСОБА_3 придбали житловий будинок, житловою площею 20 кв.м., в АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі - продажу від 10.06.1991 року, який був посвідчений виконавчим комітетом Кіровської сільської ради народних депутатів Роздільнянського району Одеської області та зареєстровано в книзі для нотаріальних дій під №63. За взаємною згодою право власності на житловий будинок оформлене на ОСОБА_3 ( а.с.7)

За час перебування у шлюбі позивач із ОСОБА_3 добудували та реконструювали спірний будинок, в результаті чого він збільшився у розмірі і на теперішній час його загальна площа складає 57,60 кв.м, житлова - 33,70 кв.м. Як вбачається зі Звіту щодо визначення ринкової вартості житлового будинку загальною площею 57,60 м2, (літ.А); веранди загальною площею 13,40 м2 (літ. а ), бані загальною площею 8,00 м2 (літ.Б), сараю загальною площею 20,80 м2 (літ.В), уборної загальною площею 2.60 м2 (літ.Г), цистерни І; огорожі (№1-2), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 23.08.2019 року ринкова вартість вказаного будинку складає 92333 гривень (3687 у.о), ринкова вартість 1 м2 об`єкта оцінки - 1603 грн.(64 у.о.) (а.с.108-121).

27 січня 2010 року виконавчим комітетом Кіровської сільської ради народних депутатів Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_3 було видане свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 , на житловий будинок, загальною площею 57,60кв.м, житловою площею 33,70кв.м., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 171914378, від 04.06.2019 року. (а.с.98)

16.02.2010 року рішенням Малиновського районного суду м.Одеси, шлюб зареєстрований 22 грудня 1990 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , Кіровським ЗАГС Роздільнянського району Одеської області, актовий запис №11,- розірвано. Рішення набрало законної сили 27.02.2010 року (а.с.8, 23)

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_3 , виданого 23.03.2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано 23 березня 2010 року, актовий запис № 23. ( а.с.62)

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4 , виданого 21.09.2018 року Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, на підставі актового запису №508. (а.с.22)

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої, увійшов, зокрема, житловий будинок по АДРЕСА_1 , та на який претендує спадкоємець за заповітом, відповідач у справі.

За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 27.12.2017 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Кіровської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_8 , та зареєстрований в реєстрі за №22, згідно якого заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належний йому на підставі Свідоцтва на право власності на нерухоме майно НОМЕР_9 від 27.01.2010 року житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.45)

Згідно довідки № 128/02-11 виданої виконавчим комітетом Калантаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 06.03.2019 року, встановлено, що в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає без реєстрації співмешканка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10)

Згідно матеріалів спадкової справи № 37/2019, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , копію якої надано приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу в Одеській області ( а.с. 32-65), спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 після смерті спадкодавця прийняла відповідач по справі - ОСОБА_2 , подавши до нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини від 26.02.2019 року. Свідоцтво про право на спадщину нотаріусом не видавалось.

Згідно листа № 195/02-14 приватного нотаріуса Роздільнянського районного нотаріального округу в Одеській області Патраманської Л.М. від 15.03.2019 року повідомлено позивачу, щоб виділити своє право власності на Ѕ частку майна, придбаного в період перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , шлюб розірваний 23 березня 2010 року, необхідно звернутися до суду. ( а.с.12).

Свідки , допитані за клопотанням позивача, а саме: ОСОБА_9 , 1947 року народження, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дали аналогічні один одному покази та пояснили, що спірний будинок АДРЕСА_1 , був придбаний подружжям, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період шлюбу, влітку 1991 року. За час спільного життя вони перебудували вказаний будинок, який на час придбання був землянкою, підняли стіни на три камені, добудували сарай, погріб, перекрили будинок, в результаті чого вартість будинку зросла. Після розлучення, вони продовжували спілкуватися між собою та позивач завжди знала, що колишній чоловік визнає за нею право на половину вказаного будинку. Перед смертю ОСОБА_3 навіть пропонував ОСОБА_1 помиритися та жити разом. Щодо будь-яких домовленостей, щоб вказане нерухоме майно залишилось тільки ОСОБА_3 , свідкам не відомо.

Допитаний у якості свідка рідний син ОСОБА_1 - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , суду пояснив, що його мати з вітчимом ОСОБА_3 дійсно у період шлюбу придбали будинок (землянку) в АДРЕСА_1 , який спочатку використовували як дачу, потім спільними зусиллями перебудували його, підняли на три камені, добудували сарай, погріб, провели воду, та дім став придатним для постійного проживання. Після розлучення його мати тяжко захворіла, у неї був інсульт і вона тривалий час лікувалася, десь років три тому вона тільки почала розмовляти та нормально рухатися. Щодо поділу вказаного будинку після розірвання шлюбу, то через хворобу вона цього не робила, але ОСОБА_3 ніколи не заперечував її право на половину будинку, а незадовго до смерті навіть хотів з нею помиритися.

Свідки, допитані за клопотанням відповідача, а саме: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , які є сусідами померлого ОСОБА_3 , суду пояснили, що після розлучення ОСОБА_3 з ОСОБА_16 , позивач не приїжджала та не проживали разом. Разом з ОСОБА_3 з 2011 року в одному будинку до дня його смерті, проживала співмешканка ОСОБА_2 , яка вела з ним спільне господарство, проводила його лікування, а потім поховала його за власний рахунок.

Відповідно до ст. 22 КпШС України, яка була чинною на час придбання нерухомого майна (виникнення спірних правовідносин), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

У п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам роз`яснено, що моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішенням суду про його розірвання (ч. 2 ст. 114 СК України). Це правило поширюється на випадки, коли шлюб було розірвано у судовому порядку до 01 січня 2004 pоку, тобто до дня набрання чинності СК України. Відповідно до ч. 1 ст. 115 СК України розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі РАЦС за заявою колишньої дружини або чоловіка. Початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (ст. ст. 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (ст. ст. 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК України).

Відповідно до п. 19 вказаної вище Постанови, вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні врахувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК України, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Спірне майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 придбаний 10 червня 1991 року, тобто під час шлюбу.

Тобто, майно, придбане позивачкою та ОСОБА_3 до моменту розірвання шлюбу у визначений законом спосіб (16 лютого 2010 року), є спільною сумісною власністю подружжя.

В судовому засіданні позивач зазначила, що між нею та ОСОБА_3 не укладались договори щодо нерухомого майна, та будь-яким чином вони між собою не домовлялись щодо віднесення спірного нерухомого майна до особистого майна ОСОБА_3 , спору між ними з приводу права власності на будинок не було, частки при купівлі будинку не визначались, шлюбного договору не укладали.

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України, яка діяла на час розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 : майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно ч.1 ст. 69 Сімейного кодексу України: дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст. 28 КпШС України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частка визнаються рівними.

Згідно ч.1 ст. 70 Сімейного кодексу України: у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч.ч. 1-2, ст. 71 Закону України Про нотаріат від 2 вересня 1993 року N 3425-ХІІ, у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано наполовину спільного майна.

На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

Проте, відповідачем та її представником не було доведено, що спірний житловий будинок був придбаний виключно на особисті кошти ОСОБА_3 , а тому спірний житловий будинок за загальним правилом ст.ст. 22, 28 КпШС України є спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і їх частки у спільному майні є рівними.

З наведеного суд вважає, що достеменно встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки в якому не визначались, а відтак є підстави вважати, що ОСОБА_1 в силу закону належить 1/2 частина вказаного будинку. Тому заявлені вимоги ОСОБА_1 суд вважає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача на пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності не можна прийняти до уваги з огляду на нижчевикладене.

Так, згідно зі статтею 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічним чином питання початку перебігу позовної давності визначені і в статті 261 ЦК України, згідно якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Частиною третьою статі 29 КпШС України передбачалося, що для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності. Згідно зі статтею 11 КпШС України у тих випадках, коли для окремих вимог встановлено строк позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічний порядок обчислення перебігу позовної давності визначено й частиною другою статті 72 СК України.

Отже, при визначені початку перебігу позовної давності слід виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15.

За такого, враховуючи, що права позивача на спірний будинок до часу відкриття спадщини (смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2) порушені не були, а про можливість порушення свого права власності на частку у спірному будинку ОСОБА_1 дізналась тільки після смерті ОСОБА_3 , то перебіг строку позовної давності почався саме з цього часу, а не розірвання шлюбу - 16 лютого 2010 року, а тому строк позовної давності ОСОБА_1 не пропущений.

Сторона відповідача, вказуючи на пропуск позивачем строку звернення до суду, фактично ототожнює його зі строком позовної давності про поділ майна подружжя після його розірвання.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені (а.с.1-3,122).

На підставі викладеного та відповідно до статей 11, 22, 28, 29 КзПШ України, статей 57,60,61,62,65,68,69,70,72, 106, 107, 109, 110, 114, 115, СК України, статей 261, 316, 317, 319, 321, 368, 370, 383, 391, 392 ЦК України та керуючись статтями 4,18,19,76-81,95,141,211,258-259,263-265,273,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку - задовольнити.

Визнати, що житловий будинок, загальною площею 57,60кв.м, житловою площею 33,70кв.м, що розташований по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 57,60 кв.м, житловою площею 33,70 кв.м, що розташований по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданого Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області 17.03.2005 року на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 , в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору - судові витрати в розмірі 1926,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя А. В. Ільяшук