Постанова

від 30.10.2019 по справі 522/17431/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 522/17431/17Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів Коваль М.П., Єщенка О.В.

за участю секретаря Пономарьової Н.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, а участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету позову - Комунальне підприємство «Міське капітальне будівництво», третіх осіб на боці позивача без самостійних вимог щодо предмету позову - Міністерство оборони України, Адміністрація Державної прикордонної служби України, Державної авіаційної Служби України, військової частини НОМЕР_1 , за участю прокурора Військової прокуратури Південного регіону України, про визнання незаконними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 15.03.2017 р. № 1828-VII «Про надання дозволу Комунальному підприємству «Міське капітальне будівництво» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 30,0000 га за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель, експлуатації та обслуговування багатоквартирних житлових будинків, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування населення, комунальних об`єктів загальноміського та районного значення та благоустрою території для повсякденного відпочинку населення» (справа № 522/17431/17).

Також, ОСОБА_1 30 жовтня 2017 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень Одеської міської ради:

- від 26.04.2017 р. № 2095-VII «Про надання дозволу Комунальному підприємству «Міське капітальне будівництво» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 20,0000 га, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, вид використання для проектування, будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирних житлових будинків, супутніх об`єктів, окремих об`єктів загальноміського та районного значення та благоустрою території для повсякденного відпочинку населення»;

- від 26.04.2017 р. № 2096-VII «Про надання дозволу Комунальному підприємству «Міське капітальне будівництво» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 17,0000 га, за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вид використання для розміщення адміністративно соціально побутових об`єктів обслуговування»;

- від 26.04.2017 р. № 2098-VII «Про надання дозволу Комунальному підприємству «Міськзелентрест» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 18,0000 га, за адресою: м. Одеса, 25-ї Чапаєвської дивізії, біля будинку № 11/7, цільове призначення для цілей підрозділів 03.01-03.15 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду, вид використання для організації парку районного значення та супутніх об`єктів повсякденного обслуговування населення»;

- від 26.04.2017 р. № 2078-VII «Про надання дозволу Комунальному підприємству «Міські дороги» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,5000 га, за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, вид використання для експлуатації та обслуговування будівель та споруд адміністративного типу»;

- від 26.04.2017 р. № 2097-VII «Про надання дозволу Комунальному підприємству «Одесміськелектротранс» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 8,5000 га, за адресою: м. Одеса Чапаєвської дивізії, біля будинку номер 15а, цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вид використання для розміщення комунальних об`єктів загальноміського та районного значення» (справа № 522/20270/17).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.06.2018 р. адміністративну справу № 522/20270/17 об`єднано в одне провадження з адміністративною справою № 522/17431/17, та присвоєно справі номер № 522/17431/17 (т.3 а.с.136-137).

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що земельні ділянки, стосовно яких прийняті оскаржувані рішення, є сформованими за рахунок земель, що знаходяться у спільному користуванні Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Державної авіаційної служби України в межах території аеродрому «Шкільний». На думку позивача, оскаржувані рішення про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення названих земельних ділянок прийняті всупереч ст. 123 Земельного кодексу України, зокрема без письмової згоди вищевказаних землекористувачів земельних ділянок, засвідчених нотаріально.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення Одеської міської ради є актами індивідуальної дії одноразового застосування, за положеннями яких виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктами цих правовідносин певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Так, в рішенні суду зазначено, що зміст спірних рішень міської ради стосується конкретних приписів щодо КП «Міське капітальне будівництво», КП «Міськзелентрест», КП «Одесміськелектротранс», КП «Міські дороги», проте названі комунальні підприємства не заявляли вимог в рамках даної справи. При цьому в ході розгляду справи позивачем не надано до суду доказів на підтвердження реального порушення його прав або законних інтересів щодо відведення відповідних земельних ділянок.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій зазначено, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи, а тому останній просить оскаржуване рішення скасувати та провадження по даній справі закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач звернувся до суду як громадянин України та член територіальної громади міста Одеси, так як вважає, що прийняті оскаржувані рішення Одеської міської ради є незаконними, оскільки в порушення ч. 3 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не були оприлюднені не пізніше ніж за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття, чим порушено право на законний інтерес позивача на доступ до публічної інформації. В апеляцій позивач також вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що оскаржуваними рішеннями не порушені права позивача, суд першої інстанції не мав права робити висновків про законність чи не законність спірних рішень відповідача. На думку позивача, встановивши в ході судового розгляду, що оскарженими рішеннями міської ради були затверджені проекти землеустрою, дозволи на розробку яких надані згідно з оскаржуваними у цій справі рішеннями, а за третіми особами - комунальними підприємствами було зареєстровано право постійного користування відповідними земельними ділянками, та встановивши, що сформоване право - право постійного користування землею, тобто має спір про цивільне право, суд не мав права відмовляти у задоволенні позову, а зобов`язаний був відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України закрити провадження по справі, оскільки даний спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових норм.

В апеляційній скарзі Одеська міська рада вказує, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції законно та обґрунтовано виходив з того, що оскаржувані рішення жодним чином не порушують прав та інтересів ОСОБА_1 .. Проте, єдиною підставою апеляційної скарги Одеської міської ради є те, що Приморський районний суд м. Одеси помилково не врахував, що відсутність порушених прав та інтересів у позивача по справі є самостійною підставою для відмови у позові, що не потребує оцінки та перевірки підстав позову щодо правомірності чи неправомірності спірних рішень, а також встановлених обставин щодо земельних ділянок, стосовно яких вони прийняті. У зв`язку з викладеним вище, відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з його мотивувальної частини положень, що стосуються правової оцінки оскаржуваних рішень та встановлення обставин щодо земельних ділянок, стосовно яких прийняті ці рішення, без змін резолютивної частини рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України просить задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а також у задоволенні апеляційної скарги Одеської міської ради - відмовити.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційних скарг, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Перевіряючи повноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що Одеською міською радою прийнято рішення від 15.03.2017 р. № 1828-VII «Про надання дозволу комунальному підприємству «Міське капітальне будівництво» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 30,0000 га за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель, експлуатації та обслуговування багатоквартирних житлових будинків, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування населення, комунальних об`єктів загальноміського та районного значення та благоустрою території для повсякденного відпочинку населення».

Рішенням Одеської міської ради від 14.06.2017 р. № 2188 внесено зміни до рішення від 15.03.2017 р. № 1828-VII, згідно із якими: змінено в назві рішення слова «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» словами «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку»; змінено у пункті 1 рішення слова та цифри «В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» словами та цифрами «В 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку».

Підставою для прийняття такого рішення стало клопотання КП «Міське капітальне будівництво» та протокол засідання постійної комісії з питань землевпорядкування та земельних правовідносин від 14.03.2017 р. (а.с.40-50) за підписом голови комісії ОСОБА_2 , а також секретаря Данилко Н.І..

Крім того, 26.04.2017 р. Одеською міською радою були прийняті наступні рішення:

- № 2095-VII «Про надання дозволу КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «МІСЬКЕ КАПІТАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 20,0000 га, за адресою м. Одеса, 25-ї Чапаєвської дивізії, біля будинку номер 13/1, цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, вид використання для проектування, будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирних житлових будинків, супутніх об`єктів, окремих об`єктів загальноміського та районного значення та благоустрою території для повсякденного відпочинку населення»;

- № 2096-VII «Про надання дозволу КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «МІСЬКЕ КАПІТАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 17,0000 га, за адресою: м. Одеса, 25-ї Чапаєвської дивізії, біля будинку номер 11/7 , цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вид використання для розміщення адміністративно соціально побутових об`єктів обслуговування»;

- № 2098-VII «Про надання дозволу Комунальному підприємству «Міськзелентрест» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 18,0000 га, за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, біля будинку номер 11/7, цільове призначення для цілей підрозділів 03.01-03.15 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду, вид використання для організації парку районного значення та супутніх об`єктів повсякденного обслуговування населення»;

- № 2078-VII «Про надання дозволу КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «МІСЬКІ ДОРОГИ» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,5000 га, за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, вид використання для експлуатації та обслуговування будівель та споруд адміністративного типу»;

- № 2097-VII «Про надання дозволу КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 8,5000 га, за адресою: м. Одеса, 25-ї Чапаєвської дивізії, біля будинку номер 15а, цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вид використання для розміщення комунальних об`єктів загальноміського та районного значення».

Підставою для прийняття Одеською міською радою рішень від 26.04.2017 р. № 2095- VII, № 2096- VII, № 2097-VII, № 2078-VII та № 2098-VII стали клопотання КП «МІСЬКЕ КАПІТАЛЬНЕБУДІВНИЦТВО», КП «Міськзелентрест», КП «МІСЬКІДОРОГИ», КП «ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС» (т . 2 а. с. 161-163), а також протокол засідання постійної комісії з питань землевпорядкування та земельних правовідносин, що підтверджується листом секретаря Одеської міської ради Потапським А.Ю. від 15.02.2018 р. про те, що проекти рішень виносились на розгляд сесії постійної комісії з питань землевпорядкування та земельних правовідносин (т. 3 а. с. 271).

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» закріплює, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Приписами ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо-організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Частинами 2 та 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено вид інформації, яка підлягає оприлюдненню, тоді як у частинах 2 та 3 цієї статті унормовані строки оприлюднення такої інформації, що передбачає її невідкладне оприлюднення, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа (ч. 2 ст. 15), а для проектів нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, що підлягають обговоренню, передбачений спеціальний строк, що дорівнює 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття (ч. 3 ст. 15).

Отже, Законодавством України не передбачено проведення громадських обговорень та/або громадських слухань стосовно проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, сторонами визнається, що проекти оскаржуваних актів органу місцевого самоврядування не були оприлюднені згідно з ч.3 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а постійна комісія з питань землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради, виступаючи розробником проектів оскаржуваних рішень, не є розпорядником інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Таким чином, Приморський районний суд м. Одеси дійшов вірного висновку, що саме Одеська міська рада є розпорядником інформації відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та саме за нею закріплено обов`язок з визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє і оприлюднення проектів актів органу місцевого самоврядування, визначений у ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», за якою проекти рішень органів місцевого самоврядування оприлюднюються розпорядниками, які є їх розробниками, не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Окрім цього, не є доречними і доводи позивача про порушення прав або законних інтересів останнього в рамках вимог закріплених Кодексом адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб віт порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суд.

Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеною права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Підсудність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року № К/9901/1141/18.

Враховуючи викладене, право позивача на звернення до адміністративного суду з позовом виникає лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Водночас, аналіз матеріалів справи свідчить про те, що позивач не надав суду доказів того, що оскаржуваними рішеннями Одеської міської ради від 15.03.2017 р. № 1828-VII та від 26.04.2017 р. № 2095- VII, № 2096- VII, № 2097-VII, № 2078-VII та № 2098-VII були порушені його права, свободи та інтереси в сфері публічно-правових відносин.

Позивачем також не заперечено той факт, що останнім не подавались будь-які заяви на адресу Одеської міської ради щодо відведення йому оскаржених земельних ділянок.

При цьому апеляційний суд наголошує, що скасування рішення, прийнятого без попереднього оприлюднення його проекту, не сприятиме поновленню права особи на доступ до публічної інформації, адже не призведе до забезпечення доступу до публічної інформації, а відтак, не виконуватиме завдання адміністративного судочинства, передбаченого ст. 2 КАС України.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані правові акти за своїм змістом та характеристиками є актами індивідуальної дії, що вірно встановлено Приморським районним судом м. Одеси та не заперечується учасниками справи.

За положеннями оскаржуваних рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктами цих правовідносин певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Наведені вище рішення встановлюють конкретні приписи, звернені до окремих юридичних осіб (КП «Міське капітальне будівництво», КП «Міськзелентрест», КП «Одесміськелектротранс», КП «Міські дороги» відповідно), які застосовуються одноразово, і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Таким чином, спірні рішення Одеської міської ради як індивідуальні акти стосуються вищевказаних комунальних підприємств та створюють правові наслідки лише для них.

Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування своєї позиції, позивач в апеляційній скарзі ставить питання про закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема те, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На думку ОСОБА_1 , якщо при вирішенні справи суд першої інстанції встановив право постійного користування відповідними земельними ділянками за третіми особами, то в даному випадку є спір про право, оскільки цей спір не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а вже пов`язаний з оспорюванням законності отриманого майнового права, а відтак його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте, зазначена позиція позивача у даному контексті спірних правовідносин є недоречна, оскільки відмовляючи у задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції правомірно надав оцінку обставинам, які були заявлені в межах позовних вимог, зокрема аналізу оскаржуваних рішень Одеської міської ради від 15.03.2017 р. № 1828-VII та від 26.04.2017 р. № 2095- VII, № 2096- VII, № 2097-VII, № 2078-VII та № 2098-VII в контексті порушених прав, свобод та інтересів в сфері публічно-правових відносин ОСОБА_1 ..

Розгляд справ в порядку, визначеному цивільно-процесуальним кодексом України, можливий тільки за наявності у ОСОБА_1 цивільних прав на вказані ним земельні ділянки. Однак, як у позові так і у своїх поясненнях суду ОСОБА_1 неодноразово вказував на відсутність у нього будь-яких майнових прав щодо земельних ділянок.

У випадку, що розглядається судом, виниклі правові відносини є публічно-правовими, однак суб`єкт звернення за захистом цих прав, свобод та інтересів помилково вважає, що рішеннями Одеської міської ради порушено його права, свободи або законні інтереси про захист яких він просить.

Суд апеляційної інстанції не може задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 ще й з тих підстав, що у такому випадку буде порушено вимогу ч. 1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України: "Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ".

Як вже зазначалось вище, спірні рішення можуть зачіпати права та інтереси саме третіх осіб, проте не позивача.

Щодо доводів апеляційної скарги заявлених Одеською міською радою з приводу зміни судового рішення суду першої інстанції шляхом виключення з його мотивувальної частини положень, що стосуються правової оцінки оскаржуваних рішень та встановлення обставин щодо земельних ділянок, стосовно яких прийняті ці рішення, без змін резолютивної частини рішення, то правова позиція апеляційного суду є наступною.

Так, на думку Одеської міської ради, Приморським районним судом м. Одеси помилково не враховано, що відсутність порушених прав та інтересів у позивача по справі є самостійною підставою для відмови у позові, що не потребує оцінки та перевірки підстав позову щодо правомірності чи неправомірності спірних рішень, а також встановлених обставин щодо земельних ділянок, стосовно яких вони прийняті.

Однак, апеляційний суд не вбачає в цьому випадку підстав для зміни судового рішення районного суду, оскільки в ході судового розгляду судом першої інстанції правомірно надана детальна оцінка оскарженим рішенням з метою встановлення наявності чи відсутності порушених прав та інтересів ОСОБА_1 ..

При цьому, законність прийняття судового рішення за результатами розгляду справи по суті заявлених вимог в суді першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , відповідачем під сумнів не ставиться та не заперечується.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується і визнає правильним висновок Приморського районного суду м. Одеси про те, що звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено. В межах позовних вимог, позивач ставить питання, що оскаржуваними рішеннями порушуються права у тому числі третіх осіб, як землекористувачів земельних ділянки, щодо яких прийняті такі рішення, проте під час судового розгляду, зокрема Міністерство оборони України, КЕВ м. Одеси, військова частина НОМЕР_1 , самостійних вимог у справі не заявили.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , є правильним.

Апеляційні скарги не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. В них також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки в суді першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Згідно ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення або ухвала суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Одеської міської ради залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування рішення - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.

Повний текст постанови суду складено 8 листопада 2019 року.

Головуючий суддя Димерлій О.О.Судді Єщенко О.В. Коваль М.П.