Ухвала

від 05.11.2019 по справі 331/4670/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Провадження № 2/331/1889/2019

Справа № 331/4670/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2019 рокум. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в особі судді Скользнєвої Н.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( адреса : АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про :

?визнання недійсним в частині покупців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договору купівлі- продажу, нерухомості, серія та номер : 965, виданий 12.06.2018 року, видавник: Хамула Н.Г., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу та перевести права та обов`язки за вказаним договором на ОСОБА_2 ;

?визнання недійсним в частині покупця ОСОБА_3 договору купівлі- продажу, серія та номер : 1713, виданий 16.09.2019 року, видавник : Тізенберг Д.О., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу та перевести права та обов`язки за вказаним договором на ОСОБА_2 ;

?визнання права приватної власності ОСОБА_5 на Ѕ частку : 26 одиниць транспортних засобів ( № п/п 4-1 -4-26) ; гідроцикла ( № 4-27); катера ( № 4-28); бокса -еллінга ( № 4-29) ; бокса - еллінга ( № 4-30) ; коштів, які зберігаються у банківських установах, на рахунках відкритих на ім. я ОСОБА_2 ( № 4-31) ; квартири за адресою : АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ; квартири за адресою : АДРЕСА_4 ( № 4-33) ; гаражу № 4-11, площею 171,2 кв.м. у ОГК Мирний в м. Запоріжжі ( № 4-34).

Одночасно з подачею позову, ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій порушується питання про накладення арешту на :

1.Квартиру за адресою : АДРЕСА_4

2.Гараж № 4-11 площею 171,2 кв.м. у Обслуговуючому гаражному кооперативі Мирний в місті Запоріжжі.

3.Гідроцикл з бортовим номером НОМЕР_1 ;

4.Катер з бортовим номером НОМЕР_2 ;

5.Бокс-еллінг для зберігання гідроциклу з бортовим номером НОМЕР_1 , за адресою : АДРЕСА_5 . АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , причал 5/1;

6.Бокс-еллінг для зберігання катеру з бортовим номером НОМЕР_2 , за адресою : АДРЕСА_7 причал 5/1;

7.Грошові кошти, які зберігаються у банківських установах, на рахунках відкритих на ім`я ОСОБА_2 , станом на 09 жовтня 2019 року.

Позивач вказує, що забезпечення позову, запропонованим ним шляхом обумовлено необхідністю забезпечення цілей виконання майбутнього рішення, ухваленого судом по зазначеній справі, а також забезпеченням реальною можливістю захистити його порушені права. Додатково зазначає, що незабезпечення позову призведе до того, що належне відповідачу майно може бути перереєстроване та надалі продане з метою уникнення фактичного виконання рішення суду, що суттєво ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Вивчивши доводи заяви про забезпечення позову, матеріали справи, суд вважає заяву позивача такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно із ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду .

Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб .

Згідно із ч. 3 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до положень ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту та майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або і інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позов, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Суд відзначає, що відповідно до статей 15 , 16 ЦК України , кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14 , 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України ).

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-2552цс16 у постанові від 18 січня 2017 року, яка є обов`язковою для усіх суб`єктів правозастосування судів України.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України"зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Отже, за змістом вищезазначених норм закону, заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Отже, особи, які беруть участь у справі в цивільному процесі, при використанні механізму забезпечення позову повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами . Заявник в клопотанні про забезпечення позову також повинен зазначити відомості щодо наявності, найменування, місцезнаходження рухомого та нерухомого майна у відповідного учасника процесу, до якого заходи забезпечення позову будуть застосовані, а також доказів вартості такого майна.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З позову вбачається, що він складається з двох блоків вимог, а саме : першого - щодо визнання недійсним в частині покупців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договору купівлі- продажу, нерухомості, серія та номер : 965, виданий 12.06.2018 року, видавник: Хамула Н.Г., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу та перевести права та обов`язки за вказаним договором на ОСОБА_2 ; визнання недійсним в частині покупця ОСОБА_3 договору купівлі- продажу, серія та номер : 1713, виданий 16.09.2019 року, видавник : Тізенберг Д.О., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу та перевести права та обов`язки за вказаним договором на ОСОБА_2 ; другого - щодо поділу майна подружжя шляхом визнання права власності на Ѕ частку майна, до якого входять 26 одиниць транспортних засобів ( № п/п 4-1 -4-26) ; гідроцикла ( № 4-27); катера ( № 4-28); бокса -еллінга ( № 4-29) ; бокса - еллінга ( № 4-30) ; коштів, які зберігаються у банківських установах, на рахунках відкритих на ім. я ОСОБА_2 ( № 4-31) ; квартири за адресою : АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ; квартири за адресою : АДРЕСА_4 ( № 4-33) ; гаражу № 4-11, площею 171,2 кв.м. у ОГК Мирний в м. Запоріжжі ( № 4-34).

З аналізу змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник належним чином обґрунтував підстави відповідного забезпечення позову.

Так, заявником зазначено, що останнім часом відповідачі почали вчиняти умисні дії щодо приховування та формального оформлення спільного сумісного майна подружжя, на підставних та близьких осіб, про що докладно викладено в заяві. Вказані в заяві дії з боку відповідачів, як зазначено в заяві, завдають шкоди майновим інтересам позивача, оскільки призводять до штучного та протиправного зменшення її частки у спільному майні подружжя.

Доводи, на які посилається заявник, підтверджені наданими ним доказами, зокрема : реєстром прав власності на нерухоме майно, з якого вбачається таке.

12.06.2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є батьками відповідача, набули у спільну часткову власність ( по Ѕ частини) гараж № 4-11 , площею 171 кв.м., у ОГК Мирний в м АДРЕСА_6 .

Як зазначає заявник вказані особи є пенсіонерами ; підприємницькою діяльністю ніколи не займалися ; вантажних автомобілів, які б потребували зберігання у такому великому гаражі, вони не мають.

12.09.2018 року відповідач набув у власність Ѕ частку сусіднього гаражу № 2-11, площею 171,2 кв.м., у ОГК Мирний м. Запоріжжі, поруч з гаражем батьків, що підтверджується наданою суду довідкою № 183728040 від 05.10.2019 року.

Заявник вважає, що розташування поруч гаражів, які куплені на ім`я батьків відповідача ОСОБА_2 та на своє ім`я, вказує на їх пов`язаність та зацікавленість.

Крім того, відповідачем ОСОБА_2 за цей період часу було реалізовано 4 автомобілі, які знаходилися у його власності.

Заявник вказує на те, що такі дії вказують на намагання її колишнього чоловіка відчужити сумісне майно подружжя та купити інше майно на підставних осіб , тобто своїх батьків, яке вже не буде підлягати поділу, як спільне сумісне майно подружжя.

Зазначені в заяві обставини можуть свідчити про те, що неприйняття такого заходу, як арешт майна може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в даному конкретному випадку, який стосується розподілу спільного майна подружжя.

Забезпечення позову у вищезазначений спосіб відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності заявленим позовним вимогам, забезпечує збалансованість інтересів учасників спірних правовідносин та відповідає інституту забезпечення позову в цивільному процесі.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне накласти арешт на квартиру за адресою : АДРЕСА_4 та гараж № 4-11, площею 171,2 кв.м. у ОГК Мирний АДРЕСА_6 .

Крім того, вказані об`єкти є предметами розподілу майна подружжя, тобто предметами спору.

Стосовно накладення арешту на інше, вказане в заяві, майно, слід зазначити таке.

Вивченням матеріалів, доданих позивачем до позову, не встановлена належність гідроцикла з бортовим номером НОМЕР_1 ; катера з бортовим номером НОМЕР_2 ; бокс-еллінгу для зберігання гідроциклу з бортовим номером НОМЕР_1 , за адресою : АДРЕСА_8 ; бокс-еллінгу для зберігання катеру з бортовим номером НОМЕР_2 , за адресою : АДРЕСА_8 , відповідачеві ОСОБА_2 .

За відсутності відповідних документів накладення арешту на вказане майно може призвести до порушення прав та інтересів третіх осіб , які не є учасниками цього процесу.

Вимога про накладення арешту на грошові кошти, які зберігаються у банківських установах на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 , також не підлягає задоволенню, оскільки така вимога є неконкретною, оскільки не містить назв банківських установ, номерів рахунків, дат їх відкриття тощо. Крім того, а ні до позову, а ні до заяви про забезпечення позову заявником не додано жодного доказу на підтвердження вказаної вимоги.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт :

на квартиру за адресою : АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 1863050023101);

на гараж № 4-11, площею 171,2 кв.м. у Обслуговуючому гаражному кооперативі Мирний в місті Запоріжжі ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 342102723101).

В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Виконання ухвали доручити Олександрівському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції.

Повний текст ухвали складено 05 листопада 2019 року.

Копію ухвали надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки з дня її винесення.

Дата видачі ухвали - 05 листопада 2019 року.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

05.11.2019