Рішення

від 24.10.2019 по справі 909/548/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.10.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/548/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М.,

секретар судового засідання Кричовський Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Надвірнянської місцевої прокуратури,

майдан Шевченка, 39, м. Надвірна, 78400 в інтересах держави в особі:

Державного агентства лісових ресурсів України,

вул. Шота Руставелі, 9-а, м. Київ, 01601

Державного підприємства "Верховинське лісове господарство",

вул. Жаб`євська 57, смт. Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська обл., 78700

до відповідачів: Фермерського господарства "Кострича",

вул. Івана-Франка, 85, смт. Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська обл., 78700

Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області,

вул. І. Франка, буд. 20, смт. Верховина, 78700

про: визнання незаконним та скасування розпорядження від 07.09.2007 року № 307, витребування земельної ділянки, скасування запису № 12896295 від 05.01.2016 про державну реєстрацію права оренди ФГ "Кострича" земельної ділянки площею 132,7231 га кадастровий номер 2620884301:01:002:0117,

за участю представників:

від прокуратури: Фреїшин В.Я.;

від позивача - Державного підприємства "Верховинське лісове господарство":Атаманюк Р.І.;

від позивача - Державного агентства лісових ресурсів України представник не з`явився;

від відповідачів представники не з`явились

Встановив: Керівник Надвірнянської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства "Верховинське лісове господарство" з позовною заявою до Фермерського господарства "Кострича" та Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Верховинської РДА від 07.09.2007 року № 307 "Про надання земельної ділянки в оренду" в частині передачі в оренду Фермерському господарству "Кострича" земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 7,7842 га та витребування у ФГ "Кострича" на користь постійного землекористувача ДП "Верховинське лісове господарство" земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 7,7842 га, яка складає частину від земельної ділянки з кадастровим номером 2620884301010020177.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Позовну заяву Керівника Надвірнянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства "Верховинське лісове господарство" (вх.№ 9929/19) залишено без руху (ухвала від 03.06.2019); недоліки позовної заяви усунуто.

18.06.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 02.07.2019 (ухвала про відкриття провадження від 18.06.2019).

При прийнятті позовної заяви судом взято до уваги приписи статті 131 1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та належне обгрунтування звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства "Верховинське лісове господарство".

Прокурор відповідно до своїх повноважень здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Як вбачається із матеріалів справи, зі змісту позовної заяви, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави.

Підготовче судове засідання неодноразово відкладалося, хід підготовчого провадження викладено у наявних в матеріалах справи протоколах судових засідань; 17.07.2019 суд постановив ухвалу, без виходу до нарадчої кімнати, якою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

11.07.2019, через канцелярію суду, від Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області надійшов відзив вих.№ 1297/02-38/08 від 08.07.2019 (вх.№ 12106/19; а.с. 164-167), який прийнято судом до розгляду.

18.07.2019, через канцелярію суду, від Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області надійшла заява про визнання позову вих. № 209/02-24/10 від 16.07.2019 (вх.№ 12573/19; а.с. 216-217); в даній заяві відповідач просить суд розглядати справу без участі представника Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області.

27.07.2019, через канцелярію суду, від прокуратури Івано-Франківської області надійшло пояснення у справі вих.№ 05/2-275 вих-19 від 16.07.2019 (вх.№ 12454/19), яке прийнято судом до розгляду.

21.08.2019, через канцелярію суду, від прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову вих.№ 01/779 вих-19 від 19.08.2019 (вх.№ 16561/19; а.с. 227-229).

Відповідно до ухвали від 03.09.2019 заяву прокурора про зміну предмету позову прийнято до розгляду; подальший розгляд справи здійснюється у відповідності до заяви про зміну предмета позову, підготовче провадження у справі закрито, розгляд справи по суті призначено на 01.10.2019.

01.10.2019 розгляд справи по суті відкладено на 24.10.2019. Відповідач - Фермерське господарство "Кострича" жодного разу в судове засідання не з`явився, своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; при цьому, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду повернулися до Господарського суду Івано-Франківської області з відміткою пошти "за даною адресою не знайдено".

Ухвали направлялися відповідачу, згідно вимог ст.120 ГПК України, рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Івана-Франка, 85, смт. Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська обл., 78700.

Крім того, ухвали суду направлялися на адреси засновників (учасників) юридичної особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.19 (відкриття провадження у справі) було оприлюднено в ЄДРСР 24.06.19 (http://reestr.court.gov.ua/Review/82497653), ухвалу від 02.07.19 було оприлюднено в ЄДРСР 05.07.19 (http://reestr.court.gov.ua/Review/82799648), ухвалу від 17.07.19 було оприлюднено в ЄДРСР 19.07.19 (http://reestr.court.gov.ua/Review/83085882), ухвалу від 20.08.19 було оприлюднено в ЄДРСР 22.08.19 (http://reestr.court.gov.ua/Review/83751631), ухвалу від 03.09.19 було оприлюднено в ЄДРСР 05.09.19 (http://reestr.court.gov.ua/Review/84007826), ухвалу від 01.10.19 було оприлюднено в ЄДРСР 03.11.19 (http://reestr.court.gov.ua/Review/84664331), а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Згідно ч.2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідач - ФГ "Кострича" відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав. Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

24.10.2019 розгляд справи по суті завершено; суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція прокурора.

Позов подано прокурором в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства "Верховинське лісове господарство", а позовні вимоги із посиланням на положення статей 1, 55, 84, 122, 124 Земельного кодексу України, статей 257, 267, 393 Цивільного кодексу України, статті 34 Закону України "Про оренду землі", Перехідні Положення Лісового кодексу України і статті 23 Закону України "Про прокуратуру", аргументовано тим, що шляхом прийняття оскаржуваного розпорядження Верховинської РДА від 07.09.2007 № 307 з державної власності без згоди землекористувача ДП "Верховинське лісове господарство", в порушення порядку вилучення та зміни цільового призначення земель, незаконно вибула з постійного користування земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 7,7842 га, яка складає частину від земельної ділянки з кадастровим номером 2620884301010020177, яка передана в оренду ФГ "Кострича".

При цьому прокурор стверджує, що Верховинська районна державна адміністрація, видавши розпорядження від 07.09.2007 року № 307 "Про надання земельної ділянки в оренду" яким затверджено проект землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки з метою виготовлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на полонині Кострича загальною площею 132,732 га (кадастровий номер 2620884301010020177) за межами населеного пункту с. Красник та передано в довготермінову оренду терміном на 49 років фермерському господарству "Кострича" вийшла за межі наданих законом повноважень та незаконно розпорядилася землями лісогосподарського призначення площею 7,7842 га.

Прокурор звертає увагу суду, що про вказані порушення вимог Земельного та Лісового кодексів України Державному агентству лісових ресурсів України та ДП "Верховинське лісове господарство" стало відомо у вересні 2018 року за результатами перевірки Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Оскільки дана земельна ділянка не огороджена та не забудована, візуально позивачу до вересня 2018 року було неможливо встановити факт перебування її в оренді ФГ "Кострича".

Враховуючи, що вказаний позов пред`являється в інтересах власника, права власності якого були порушені оспорюваним рішеннями, строк позовної давності не пропущений.

Звертаючись до суду з даним позовом прокурор зазначає, що представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

Прокурор відповідно до своїх повноважень здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві; прокурор просить суд позов задоволити у відповідності до заяви про зміну предмета позову вих.№ 01/779 вих-19 від 19.08.2019 (вх.№ 16561/19) та визнати незаконним і скасувати розпорядження Верховинської РДА від 07.09.2007 року № 307 "Про надання земельної ділянки в оренду" в частині передачі в оренду Фермерському господарству "Кострича" земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 7,7842 га; витребувати у ФГ "Кострича" на користь постійного землекористувача ДП "Верховинське лісове господарство" земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 7,7842 га, яка складає частину від земельної ділянки з кадастровим номером 2620884301010020117; скасувати запис №12896295 від 05.01.2016 про державну реєстрацію права оренди ФГ "Кострича" код ЄДРПОУ 34198119 земельної ділянки площею 132,7231 га кадастровий номер 2620884301:01:002:0117.

Позиція позивача Державного агентства лісових ресурсів України.

Від Державного агентства лісових ресурсів України жодних пояснень не надходило, представник в судове засідання не з`являвся.

Позиція позивача Державного підприємства "Верховинське лісове господарство".

Представник ДП "Верховинське лісове господарство" в судовому засіданні повністю погоджується з аргументацією прокуратури та просить суд позов задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача Фермерського господарства "Кострича".

Відповідач, всупереч вимог ст. 165 ГПК України, відзиву на позов не подав, своїм конституційним правом на захист не скористався, в судове засідання не з`явився.

Позиція відповідача Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області.

11.07.2019, через канцелярію суду, від Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області надійшов відзив вих. № 1297/02-38/08 від 08.07.2019 (вх.№ 12106/19; а.с. 164-167), який прийнято судом до розгляду. В поданому відзиві відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог керівника Надвірнянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Верховинське лісове господарство" до відповідачів: Фермерського господарства "Кострича" та Верховинської районної державної адміністрації про визнання незаконним, скасування розпорядження від 07.09.2007 року № 307, витребування земельної ділянки та відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві звернуто увагу суду, що на те, що прокуратурі щомісячно надавались копії розпоряджень голови райдержадміністрації, дані документи проходили експертизу на предмет їх відповідності чинному законодавству України в порядку загального нагляду за законністю. 18.07.2019, через канцелярію суду, від Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області надійшла заява про визнання позову вих. № 209/02-24/10 від 16.07.2019 (вх.№ 12573/19; а.с. 216-217); в даній заяві відповідач просить суд при розгляді справи не брати до уваги вищезазначений відзив на позовну заяву, повністю визнає заявлені вимоги та розглядати справу без участі представника Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області.

Обставини справи, дослідження доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників прокуратури та ДП "Верховинське лісове господарство" суд встановив таке.

Розпорядженням голови Верховинської РДА Івано-Франківської області від 08 травня 2007 р. № 163 "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки" (а.с. 25, 86) надано дозвіл гр. ОСОБА_3 , жителю м. Хмельницький на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 132,7230 га, що знаходиться на полонині Кострича Красницької сільської ради, за межами населеного пункту для подальшої передачі в користування на умовах оренди та створення і реєстрації фермерського господарства.

17.05.2007, ОСОБА_3 звернувся з заявою до директора ПП "Західземпроект" про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на території с. Красник, на АДРЕСА_1 Кострича, Красницької сільської ради, Верховинського району, Івано-Франківської області (а.с. 24, 85).

Судом досліджено, наявний в матеріалах справи (а.с. 19-23, 80-84) Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території с. Красник, на полонині Кострича, Красницької сільської ради, Верховинського району, Івано-Франківської області дана земельна ділянка відводиться за рахунок земель запасу Красницької сільської ради (за межами населеного пункту).

В пояснювальній записці останнього зазначено, що роботи виконані у відповідності з вимогами чинного земельного законодавства, а саме ст. 123 Земельного кодексу України та Постановами Кабінету Міністрів України щодо оформлення проектів землеустрою з відведення земельної ділянки та типових договорів на виконання землевпорядних робіт. Відведення земельної ділянки оформлено по існуючих межах та у відповідності з актом вибору та обстеження земельної ділянки, а також з умовами зазначеними у висновках зацікавлених служб.

Земельна ділянка займає площу 132,7230 га, під пасовищем 132,7230 га.

При узгодженні зовнішньої межі зацікавленими сторонами претензій не заявлено. При виконанні робіт використовувались інструменти: електронний тахеометр WILD TC - 1600.

Місцеположення кутів зовнішніх меж землекористування детально досліджено і встановлено в натурі згідно з їх фактичним положенням на місцевості в присутності представника землекористувача та узгоджено з представниками суміжних землекористувачів.

Геодезична прив`язка кутів повороту меж землекористування виконувались з допомогою комплекту апаратури супутникової радіонавігаційної геодезичної системи (GPS) Ashtech ProMark 2 з незалежним контролем геодезичного визначення. Координати точок ходу та кутів повороту зовнішніх меж обчислені в умовній системі координат СК-63. Матеріали відводу погоджені з усіма зацікавленими організаціями. Відвід земельної ділянки проведено за рахунок земель запасу Красницької сільської ради.

Згідно акту обстеження земельної ділянки передбаченої для ведення фермерського господарства (а.с. 27-30, 88-91) земельна ділянка площею 132,7230 га, в тому числі під пасовищем 132,7230 га знаходиться і межує:

із півночі - Землі запасу сільської ради (пасовище) ;

із півдня - Верховинський рай лісгосп, землі Бистрецької сільської ради

із сходу - Землі запасу сільської ради (пасовище)

із заходу - Верховинський держлісгосп.

В матеріалах справи наявний акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки для ведення фермерського господарства в оренду гр. ОСОБА_3 (а.с. 42-44, а.с. 103-105); даний акт складено комісією в складі:

Ткачика І.С. - начальника районного відділу земле ресурсів

Ігтатюк О.Ф. - головного архітектора району

ОСОБА_4 В. - сільський голова

ОСОБА_5 - проектанта ПП "Західземпроект"

Ткаченко А.О. - представника замовника.

Комісією встановлено і закріплено межі ділянки для ведення фермерського господарства в с. Красник на полонині Кострича, Красницької сільської ради для гр. ОСОБА_3 загальною площею 132,7230 га в тому числі: під пасовищем - 132,7230 га. Дану земельну ділянку можна використовувати тільки за прямим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Даний акт підписаний головою Бистрецької сільської ради - Хімчак М., представником Верховинського держлісгоспу та скріплений печатками зазначених юридичних осіб, погоджений сільським головою, інженером-землевпорядником ОСОБА_6 та землекористувачем ОСОБА_7 .

Розпорядженням голови Верховинської РДА Івано-Франківської області від 25 червня 2007 р. № 228 "Про надання земельної ділянки в оренду" (а.с. 32, 93) затверджено проект відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 132,732 га, що знаходиться на полонині Кострича Красницької сільської ради, за межами населеного пункту дозвіл на виготовлення якого надано гр. ОСОБА_3 відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 08 травня 2007 р. № 163; укладено з гр. ОСОБА_3 договір оренди землі та передано земельну ділянку в довготермінову оренду терміном на 25 років; зобов`язано ОСОБА_3 провести державну реєстрацію договору оренди землі у порядку встановленому законом та забезпечити використання земельної ділянки відповідно до умов договору.

Розпорядженням Верховинської РДА від 07.09.2007 року за № 307 "Про надання земельної ділянки в оренду" (а.с.45, 106) відповідно до ст. 17, 124, 125, 126, 149 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, п.2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", Законів України "Про оренду землі", "Про Фермерське господарство", зважаючи на клопотання голови фермерського господарства "Кострича" Ткаченко А.О., клопотання фермерського господарства "Кострича" Таращук В.А., позитивні висновки районної професійної комісії з питань створення фермерських господарств від 22.08.07, комісії районної державної адміністрації з розподілу полонин та з метою забезпечення ефективного використання земель сільськогосподарського призначення в районі:

розірвано укладений відповідно до розпорядження голови РДА Івано-Франківської області від 25 червня 2007 р. № 228 "Про надання земельної ділянки в оренду" договір оренди земельної ділянки від 26.06.07 №1, укладений районною державною адміністрацією із гр.. ОСОБА_3 , згідно ч.1 п. договору;

затверджено проект землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки з метою виготовлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на полонині Кострича загальною площею 132,732 га за межами населеного пункту с. Красник фермерському господарству "Кострича", дозвіл на розробку якого надано відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 30 серпня 2007 року №291;

укладено з фермерським господарством "Кострича" (В. Гаращук) договір оренди землі та передано дану земельну ділянку в довготермінову оренду терміном на 49 років.

При поданні позову прокуратура стверджує, що шляхом прийняття вищезазначеного оскаржуваного розпорядження Верховинської РДА від 07.09.2007 № 307 з державної власності без згоди землекористувача ДП "Верховинське лісове господарство", в порушення порядку вилучення та зміни цільового призначення земель, незаконно вибула з постійного користування земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 7,7842 га, яка складає частину від земельної ділянки з кадастровим номером 2620884301:01:002:0117, яка передана в оренду ФГ "Кострича".

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на інформацію Державного підприємства "Верховинське лісове господарство" вих. № 04-15/48-130 від 10 травня 2019 р. (а.с. 55, 114) в якому директор ДП "Верховинське лісове господарство", на усне звернення прокуратури, повідомляє, що частина земельної ділянки (кадастровий номер 2620884301010020117) загальною площею 132,732 га, що передана у довготермінову оренду терміном на 49 років частково накладається на землі лісогосподарського призначення, а саме 29,30 виділи 26 кварталу Верховинського лісництва ДП "Верховинське лісове господарство".

Про факт передачі частини земельної ділянки лісогосподарського призначення в оренду ФГ "Кострича", ДП "Верховинське лісове господарство" дізналося, у вересні 2018 року, після перевірки Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області. Із залученням сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_8 (кваліфікаційний сертифікат № 000120) на підставі матеріалів лісовпорядкування ДП "Верховинське лісове господарство" встановлено межі 29, 30 виділів 26 кварталу Верховинського лісництва та виявлено факт накладення меж із земельною ділянкою площею 132,732 га, кадастровий номер 2620884301010020117. Площа накладення вищевказаних земельних ділянок склала 7,7842 га.

Земельна ділянка являє собою лісову земельну ділянку з лісовими насадженнями:

виділ 29, віком 85 років, складом порід -10 Ялє;

виділ 30, віком 85 років, складом порід -10 Ялє.

Дана земельна ділянка не огороджена, забудови на вказаній земельній ділянці відсутні.

Судом досліджений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 1238/0/92-18ДК/1085/АП/09/01/-18 (а.с. 56-61, 115-120).

Вищевказаний акт складений одноосібно, головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель - державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Держгеокадастру в Івано-Франківській області Лазаренко Г.М.

Відповідно до вимог статей 1, 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", у зв`язку із листом Надвірнянської місцевої прокуратури від 31.08.2018 № 03-220 вих18, на виконання наказу Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 25.09.2018 № 1238-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності", проведена перевірка при наданні в користування на умовах оренди земельної ділянки площею 132,7231 га (кадастровий номер 2620884301:01:002:0117), яка розташована на території Красниківської сільської ради Верховинського району.

Судом не досліджено лист Надвірнянської місцевої прокуратури від 31.08.2018 № 03-220 вих18 та наказ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 25.09.2018 № 1238-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності", які слугували підставою для проведення вищезазначеної перевірки, оскільки останні відсутні в матеріалах справи.

В ході проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства Верховинською районною адміністрацією Івано-Франківської області при прийнятті розпоряджень у 2007 році щодо надання в оренду земельної ділянки площею 132,7231 га (кадастровий номер 2620884301:01:002:0117), яка розташована на території Красниківської сільської ради Верховинського району опрацьовано представлені Надвірнянською місцевою прокуратурою копії документів, матеріалів та інформації, а саме:

копія розпорядження Верховинської РДА Івано-Франківської області від 08 травня 2007 р. № 163 "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки" та первинні документи, які були підставою прийняття вказаного розпорядження (клопотання, висновки комісії);

копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території с. Красник, на полонині Кострича Красницької сільської ради, Верховинського району, Івано-Франківської області;

копія розпорядження голови Верховинської РДА Івано-Франківської області від 25 червня 2007 р. № 228 "Про надання земельної ділянки в оренду" та первинні документи, які були підставою прийняття вказаного розпорядження (клопотання);

копія договору оренди землі №1 від 26.06.2007, укладеного з Верховинською райдержадміністрацією (орендодавець) та з гр. ОСОБА_3 (орендар);

інформація з архівного відділу Верховинської РДА;

копія розпорядження Верховинської РДА Івано-Франківської області від 30 серпня 2007 р. № 228 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації земельної ділянки" та первинні документи, які були підставою прийняття вказаного розпорядження (клопотання, висновки комісії);

копія технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право користування земельною ділянкою Фермерському господарству "Кострича" для ведення фермерського господарства на території с. Красник, на полонині Кострича Красницької сільської ради, Верховинського району, Івано-Франківської області;

копія розпорядження Верховинської РДА від 07.09.2007 року за № 307 "Про надання земельної ділянки в оренду" та первинні документи, які були підставою прийняття вказаного розпорядження (клопотання, висновки);

копія договору оренди землі №2 від 07.09.2007, укладеного з Верховинською райдержадміністрацією (орендодавець) та з фермерське господарство "Кострича" в осбі ОСОБА_2 (орендар);

інформація з архівного відділу Верховинської РДА;

інформація з ДП "Верховинське лісове господарство".

В тексті акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 1238/0/92-18ДК/1085/АП/09/01/-18 зазначено (а.с. 58, 117), що згідно інформації та картографічних матеріалів, наданих ДП "Верховинське лісове господарство", до земельної ділянки площею 132,7231 га (кадастровий номер 2620884301:01:002:0117) частково включені землі наданих ДП "Верховинський лісгосп" орієнтовно площею 7,3 га земель лісогосподарського призначення (квартал 26, ділянка 29 площею 3,7 га, ділянка 27 площею 0,3 га, ділянка 30 площею 2,3 га, ділянка 31 площею 1,0 га) та додано копію фрагменту планшету матеріалів лісовпорядкування.

Підтримуючи позов, прокурор стверджує, що накладення частини земельної ділянки кадастровий номер 2620884301010020177 загальною площею 132,732 га, що передана у довготермінову оренду ФГ "Кострича" на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП "Верховинське лісове господарство" (виділи 29,30 квартал 26 Верховинського лісництва) можна побачити візуально на схемі, розробленій Держгеокадастром (а.с. 54).

Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення, висновки суду.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються Конституцією України, нормами Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, Цивільного кодексу України, Законом України "Про оренду землі" та Законом України "Про місцеві державні адміністрації".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. З ЗК України, земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до частини другої, третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Згідно зі статтями 83, 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт "ґ" частини четвертої статті 84 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в частині другій статті 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

За нормами статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09 квітня 1999 року № 586-XIV, статтею 31 ЛК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належать, у тому числі, передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) й обласного значення та припинення права користування ними.

Відповідно до вимог ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані в користування для потреб лісового господарства.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни та юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення (стаття 56 ЗК України).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 ЗК України, частина перша статті 17 ЛК України).

Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси -площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, установлених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1,2 ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У відповідності зі ст. 32 Лісового Кодексу України, а також ч.ч 5, 9 ст. 149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації не наділені повноваженнями передачі в оренду та вилучення у постійних лісокористувачів земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Частиною 2 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", п. 6 ст. 31 Лісового кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення приймають обласні державні адміністрації.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту.

Згідно із ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Також, згідно зі ст. 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Оцінка судом аргументів учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Застосовуючи вказане рішення Європейського суду з прав людини при вирішенні даної справи, господарський суд вважає, що вирішальне значення мають наступні висновки суду щодо оцінки доводів прокуратури та свідчать про помилковість обраних способів захисту та недоведеність позовних вимог.

Помилково обраний спосіб судового захисту.

Застосування конкретного способу захисту порушеного права чи охоронюваного інтересу залежить як від змісту суб`єктивного права (охоронюваного інтересу), за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. ЦК України, ГК України, ЗК України та іншими законами може встановлюватися для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав. З урахуванням наведеного, суд під час розгляду і вирішенні справи визначає спосіб захисту виходячи із закону, який регулює конкретні правовідносини, і тих юридичних фактів, що обумовлюють виникнення цих правовідносин та цього спору. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ЦК України, ГК України, ЗК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Суд вправі застосовувати способи захисту прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту. Оцінюючи належність обраного при зверненні з позовом способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати можливість отримання відповідного відшкодування. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо позовних вимог і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний спосіб судового захисту зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати можливість отримання відповідного відшкодування.

Відсутність порушеного права (охоронюваного інтересу) чи невідповідність обраного способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є окремою підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як вбачається із заяви про зміну предмету позову, прокурор просить суд витребувати у ФГ "Кострича" на користь постійного землекористувача ДП "Верховинське лісове господарство" земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 7,7842 га, яка складає частину від земельної ділянки з кадастровим номером 2620884301:01:002:0117; скасувати запис №12896295 від 05.01.2016 про державну реєстрацію права оренди ФГ "Кострича" земельної ділянки площею 132,7231 га кадастровий номер 2620884301:01:002:0117.

Дослідивши характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про недоведеність факту порушення права позивача враховуючи наступне.

Недоведеність позовних вимог.

Оспорюваним розпорядженням Верховинської РДА від 07.09.2007 року за № 307 "Про надання земельної ділянки в оренду" затверджено проект землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки з метою виготовлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на полонині Кострича загальною площею 132,732 га за межами населеного пункту с. Красник Фермерському господарству "Кострича". Вказану земельну ділянку передано в довготермінову оренду терміном на 49 років та 26.06.2007 укладено з Фермерським господарством "Кострича" договір оренди землі № 2 терміном на 49 років.

Вищезазначена ділянка, станом на час розгляду справи, перебуває на праві оренди у відповідача - Фермерського господарства "Кострича".

Розпорядження Верховинської РДА від 07.09.2007 року за № 307 "Про надання земельної ділянки в оренду" та договір оренди землі № 2 від 07.09.2007 року не оскаржувалися, тобто на даний час ФГ "Кострича" є законним орендарем земельної ділянки кадастровий номер 2620884301:01:002:0117, загальною площею 132,732 га; цей факт підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника прокуратури в судовому засіданні.

В той же час, представники прокуратури та позивача стверджують, що частина вищевказаної орендованої земельної ділянки накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП "Верховинське лісове господарство" (виділи 29,30 квартал 26 Верховинського лісництва). Тобто, частина земельної ділянки, яка передана в оренду ФГ "Кострича", перебуває у постійному користуванні ДП "Верховинське лісове господарство" (виділи 29, 30 квартал 26 Верховинського лісництва) та відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Згідно пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Натомість в матеріалах справи відсутні будь-які докази (планово-картографічні матеріали, матеріали лісовпорядкування 2007 та 2018 років, фрагменти з публічної кадастрової карти України, тощо), які би підтверджували факт належності земельної ділянки позивачу та накладення частини земельної ділянки кадастровий номер 2620884301:01:002:0117 загальною площею 132,732 га, яка передана в оренду ФГ "Кострича" на землі лісогосподарського призначення, а саме 29,30 виділи 26 кварталу Верховинського лісництва ДП "Верховинське лісове господарство". Наявний в матеріалах справи Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 26.09.2018 року фактично базується на інформації ДП "Верховинське лісове господарство", а з карти-схеми, розробленої Держгеокадастром (а.с.54,113) неможливо встановити факт накладення земельної ділянки. Також прокуратурою не доведено, який саме розмір земельної ділянки, що ймовірно накладається.

В тексті акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 1238/0/92-18ДК/1085/АП/09/01/-18 зазначено (а.с. 58, 117), що згідно інформації та картографічних матеріалів, наданих ДП "Верховинське лісове господарство", до земельної ділянки площею 132,7231 га (кадастровий номер 2620884301:01:002:0117) частково включені землі наданих ДП "Верховинський лісгосп" орієнтовно площею 7,3 га земель лісогосподарського призначення (квартал 26, ділянка 29 площею 3,7 га, ділянка 27 площею 0,3 га, ділянка 30 площею 2,3 га, ділянка 31 площею 1,0 га).

Натомість, у повідомленні Державного підприємства "Верховинське лісове господарство" вих. № 04-15/48-130 від 10 травня 2019 р. (а.с. 55, 114) зазначено, що частина земельної ділянки (кадастровий номер 2620884301010020117) загальною площею 132,732 га, що передана у довготермінову оренду терміном на 49 років частково накладається на землі лісогосподарського призначення, а саме 29,30 виділи 26 кварталу Верховинського лісництва ДП "Верховинське лісове господарство". Площа накладення вищевказаних земельних ділянок склала 7,7842 га.

З огляду на вищевикладене, з поданих прокуратурою доказів, неможливо встановити факт накладення земельної ділянки та розмір земельної ділянки. що ймовірно накладається. Також в позовній заяві прокурор зазначає, що позивачі дізналися про порушення вимог Земельного та Лісового кодексів України при прийняті районною державною адміністрацією розпорядження № 307 від 07.09.2007 року "Про надання земельної ділянки в оренду" лише у вересні 2018 року, за результатами перевірки Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області. При цьому стверджує, що візуально позивачу до вересня 2018 року було неможливо встановити факт перебування її в оренді ФГ "Кострича", оскільки дана земельна ділянка не огороджена та не забудована.

В позовній заяві зазначено, що про порушення вимог Земельного та Лісового кодексів України при прийняті районною державною адміністрацією розпорядження № 307 від 07.09.2007 року "Про надання земельної ділянки в оренду" позивачам стало відомо лише у вересні 2018 року за результатами перевірки Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Проте, в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 26.09.2018 року, копію якого долучено до матеріалів позовної заяви, зазначено, що дана перевірка проводилася у зв`язку з листом Надвірнянської місцевої прокуратури від 31.08.2018 року № 03-220 вих.18, та на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 25.09.2018 року № 1238-ДК.

З огляду на вищевикладене, прокуратурою не подано суду доказів коли реально позивач довідався про порушення свого права.

Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України). За наведених обставин та правових норм суд дійшов висновку про недоведеність прокурором позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Прокурор, як судові витрати, визначив судовий збір у розмірі 5763,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, судовий збір покладається на прокуратуру.

Керуючись статтями 129 1 , 131 1 Конституції України, статтями 73, 74, 76-80, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові керівника Надвірнянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства "Верховинське лісове господарство" до Фермерського господарства "Кострича" та Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Верховинської РДА від 07.09.2007 року № 307 "Про надання земельної ділянки в оренду" в частині передачі в оренду земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 7,7842 га; витребування у ФГ "Кострича" земельної ділянки площею 7,7842 га; скасування запису №12896295 від 05.01.2016 про державну реєстрацію права оренди ФГ "Кострича" земельної ділянки площею 132,7231 га кадастровий номер 2620884301:01:002:0117 відмовити.

Судовий збір у сумі 5763(п`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні) залишити за прокуратурою.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 12.11.2019.

Суддя Л.М. Неверовська