Ухвала

від 09.06.2020 по справі 909/548/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 909/548/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я.,

перевіривши матеріали касаційної скарги першого заступника прокурора Львівської області

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі

за позовом керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі: 1) Державного агентства лісових ресурсів України, 2) Державного підприємства "Верховинське лісове господарство"

до: 1) Фермерського господарства "Кострича",

2) Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області

про визнання незаконним та скасування розпорядження, витребування земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга першого заступника прокурора Львівської області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 909/548/19, подана 23.04.2020 через Західний апеляційний господарський суд разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху з огляду на таке.

08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460 - ІХ, яким внесено зміни до законодавчих актів України.

Оскільки скаржником подано касаційну скаргу після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, то подана касаційна скарга розглядається в порядку, що діє після набрання чинності цим Законом.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже внесеними Законом України від 15.01.2020 №460-IX змінами право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними положеннями статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведені законодавчі положення, скаржнику слід врахувати, що у касаційній скарзі необхідно зазначити підставу (підстави), на якій (яких) вона подається, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), із зазначенням у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, чітко вказати яку саме норму (закон) суди застосували не правильно, як її слід було б застосувати до спірних правовідносин (з обґрунтованим посиланням на висновки Верховного Суду, чи необхідність відступлення від такого висновку, чи відсутність такого висновку у подібних правовідносинах), і як це вплинуло на вирішення спору.

Предметом позову у цій справі є визнання незаконним та скасування розпорядження Верховинської райдержадміністрації від 07.09.2007 № 307 в частині передачі в оренду Фермерському господарству ?Кострича? земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 7,7843га, витребування у Фермерського господарства ?"Кострича? на користь постійного землекористувача Державного підприємства ?Верховинське лісове господарство? цієї земельної ділянки площею 7,7842га, яка складає частину від земельної ділянки з кадастровим номером №2620884301:01:002:0117, скасування запису № 12896295 від 05.01.2016 про державну реєстрацію права оренди Фермерським господарством "Кострича" земельної ділянки площею 132,7231 га кадастровий номер 2620884301:01:002:0117.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 у справі № 909/548/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Судові рішення мотивовані тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, зокрема, планово-картографічні матеріали, матеріали лісовпорядкування 2007 року, які б підтверджували факт належності земельної ділянки позивачу та накладення частини земельної ділянки, переданої Фермерському господарству ?Кострича? в оренду, на землі лісогосподарського призначення, а саме : 29,30 виділи 26 кварталу Верховинського лісництва Державного підприємства "Верховинське лісове господарство"; складений Головним управлінням Держгеокадастру акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.09.2018 фактично базується на інформації, наданій Державним підприємством ?Верховинське лісове господарство?, а з долученої до матеріалів справи карти-схеми, розробленої Держгеокадастром, неможливо встановити факт накладення земельної ділянки; недоведеністю прокуратурою розміру земельної ділянки, що накладається, оскільки в тексті акта перевірки зазначено площу 7,3 га земель лісогосподарського призначення, натомість у повідомленні Державного підприємства ?Верховинське лісове господарство? №04-15/48-130 від 10.05.2019 вказана площа накладень становить 7,7842 га.

У той же час у касаційній скарзі скаржник посилається на такі доводи:

1) оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального (статей 56, 57, 84, частин 5, 9 статті 149 Земельного кодексу України, статей 8, 17, 32 Лісового кодексу України) та процесуального (статей 7, 74, 86 Господарського процесуального кодексу України) права;

2) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення;

3) суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного суду України від 15.01.2019 у справі № 907/459/17;

4) справа підлягає касаційному оскарження, оскільки становить значний суспільний інтерес.

Касаційна скарга хоча і містить посилання на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, однак її зміст не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зазначено відповідну підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).

Наведенні вище доводи касаційної скарги щодо оскарження рішень суду, зазначених у пункті 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України мають відповідати вичерпному переліку випадків (пункти 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України) з точки зору зазначення (наявності) у кожному випадку, крім пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, трьох складових - конкретної норми права, наявності / відступлення / відсутності висновку Верховного Суду та подібності правовідносин.

Не може вважатися належним посилання на застосування судом "норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального України)", якщо в касаційній скарзі не зазначено саму норму права.

Посилання скаржника на те, що згідно з пунктом в) частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначена справа підлягає касаційному оскарженню, оскільки становить значний суспільний інтерес, також не є належним виконанням приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що поняття "значний суспільний інтерес" застосовується у випадку касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, але дана справа не є такою.

Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити конкретну підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстав (підстави).

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ураховуючи зазначене, касаційну скаргу першого заступника прокурора Львівської області необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника прокурора Львівської області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 909/548/19 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 24.06.2020 , але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів з дня вручення її скаржникові.

2 . У разі невиконання вимог Суду, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. Я. Чумак