Рішення

від 09.09.2019 по справі 160/5097/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року Справа № 160/5097/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Кортеж до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства Кортеж до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить:

визнати противоправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 27.06.2018 р. № 0016601408 про сплату податку на додану вартість у розмірі 70620,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 17655,00 грн.

- від 27.06.2018 р. № 0016611408 про сплату податку на прибуток у розмірі 67138,00 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на Приватного підприємства КОРТЕЖ судовий збір у розмірі 5855,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП Кортеж не погоджується з винесеним ГУ ДФС у Дніпропетровській області податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони винесені податковим органом на підставі протиправних та необґрунтованих висновків, викладених у акті перевірки. Позивач зазначає, що формував свої витрати та податковий кредит з податку на додану вартість на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають вимогам діючого законодавства. Позивач зазначає, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірності та є підставою для скасування.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позов, обґрунтовуючи це тим, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено те, що ПП Кортеж задекларовані взаємовідносини з ТОВ Сайдекс (ЄДРПОУ 40107747) за період грудень 2015 рік. ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано вирок Печерського районного суду м.Києва від 19.09.2016 року по справі № 757/36419/16-к, відповідно до якого ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінальною провадження за №32016100060000090 від 02.07.2016 передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України. А саме, дії ОСОБА_1 виразилися у придбанні частки статуту суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Сайдекс (код ЄДРПОУ 40107747). усвідомлюючи противоправний характер дій запропонованих йому невстановленими слідством особами, з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність. Наведена у вироку суду інформація дає підстави контролюючому органу для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до витрат є протиправним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підприємство направлено запит від 20.02.2018 №777410/04-36-14-09 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ Сайдекс (код ЄДРПОУ 40107747), надано відповідь листом від 27.02.2018 №11 з відмовою в наданні документів.

У зв`язку з чим, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзду перевірку Приватного підприємства КОРТЕЖ з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ Сайдекс (код за ЄДРПОУ 40107747) за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р.

За результатами перевірки складено акт від 11.06.2018 № 29762/04-36-14-22/30643058, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами і доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 67138,00 грн., в тому числі за 2015 рік у сумі 67138,00 грн.

- п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму ПДВ у сумі 70620,00 грн., в тому числі за січень 2016 у сумі 70620,00 грн.

Судом встановлено, що 28.12.2015 р. між ТОВ САЙДЕКС (Продавець) та ПП КОРТЕЖ (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 5, відповідно до умов якого Продавець зобов`язувався передати у власність Покупцю товар в асортименті та кількості, встановлених Договором, а Покупець зобов`язався прийняти цей товар і сплатити за нього певну Договором грошову суму.

Висновки контролюючого органу ґрунтуються на наявній податковій інформації стосовно того, що результати дослідження діяльності ТОВ Сайдекс (код ЄДРПОУ 40107747) за період грудень 2015 року вказують на те, що метою його створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, в т.ч. ПП Кортеж .

Так, відповідно до інформаційних баз даних ДФС України ТОВ Сайдекс (код ЄДРПОУ 40107747) зареєстроване головним територіальним управлінням юстиції у м.Києві, свідоцтво про державну реєстрацію від 06.11.2015 № 10701020000060351. Станом на теперішній час перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві. Стан платника - 0 платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності - 46.33 - оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами. Свідоцтво платника ПДВ № 200242482 від 01.12.2015 має статус анульоване 31.03.2017 - не надання декларацій протягом року. Остання декларація з ПДВ надана за січень 2016 року. Звіт за формою 1-ДФ за весь період діяльності підприємством не надавався. Власні основні засоби відсутні, відсутня оренда основних засобів, офісних та складських приміщень, обладнання, комунальні послуги тощо.

Аналізом ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій за грудень 2015 року ТОВ Сайдекс встановлено наступне: ТОВ Сайдекс здійснює придбання великої кількості ТМЦ, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічнім можливостям ТОВ Сайдекс . Зокрема, придбані: вироби алюмінієві: профілі з алюмінієвих сплавів, порог дверний алюмінієвий, замки з недорогоцінних металів, що використовуються для дверей будівель, частини до замків циліндричних, що використовуються для дверей будівель, фурнітура, а реалізовано: ваги підлогові, блендер, фен. чайник, соковижималка, праска, гель, лак для нігтів, вугілля кам`яне, спирт ізонропиловий, цегла, профіль, модуль, дріт, сталь, трубка, лісоматеріали, рідке скло, стрічка транспортерна, сир Сулугуні, агентські послуги, послуги з розробки оригінал макету. Тобто асортимент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій.

Крім того, ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано вирок Печерського районного суду м.Києва від 19.09.2016 року по справі № 757/36419/16-к, відповідно до якого ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінальною провадження за №32016100060000090 від 02.07.2016 передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України. А саме, дії ОСОБА_1 виразилися у придбанні частки статуту суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Сайдекс (код ЄДРПОУ 40107747), усвідомлюючи противоправний характер дій запропонованих йому невстановленими слідством особами, з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність.

Укладені між ПП Кортеж та ТОВ Сайдекс (код ЄДРПОУ 40107747) договори не підтверджують реальність виконання операції, що становить його предмет. Результати дослідження діяльності ТОВ Сайдекс вказує на те, що метою їх створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, у т. ч. ПП Кортеж .

За висновками Акта перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 27.06.2018 р. № 0016601408 про сплату податку на додану вартість у розмірі 70620,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 17655,00 грн.

- від 27.06.2018 р. № 0016611408 про сплату податку на прибуток у розмірі 67138,00 грн.

Не погодившись з якими позивач звернувся до суду.

Дослідивши встановлені по справі обставини, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 1 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності певних обставин, зокрема якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Стаття 79 ПК України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки, п. 79.2 якої передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно з п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно п.1 ст.142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Головною умовою для врахування у складі податкових витрат операційної діяльності є їх документальне підтвердження та зв`язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, суд вважає, що для включення витрат на придбання ТМЦ до складу податкових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , та інших нормативно-правових актів, які, зокрема, підтверджують факт отримання придбання вказаних товарів від іншої особи, а також підтвердження зв`язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що 28.12.2015 р. між ТОВ САЙДЕКС (Продавець) та ПП КОРТЕЖ (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 5, відповдно до умов якого Продавець зобов`язувався передати у власність Покупцю товар в асортименті та кількості, встановлених Договором, а Покупець зобов`язався прийняти цей товар і сплатити за нього певну Договором грошову суму.

Асортимент, кількість, ціна одиниці і загальна сума угоди визначається в Додатках, які є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, в вартість товару входить витрати на транспортування товару до місцезнаходження перевізника.

Товар, за договором було доставлено за рахунок Продавця.

Послугами перевізників ПП КОРТЕЖ не користувався.

На підтвердження реального характеру виконання укладеної угоди, позивачем до перевірки та до суду надано копії видаткових та податкових накладних, копію договору купівлі-продажу№58 від 28.12.2015 року та договору про відступлення права вимоги №250/16.

Придбані товари у ТОВ Сайдекс за період грудень 2015 року на загальну суму придбання 372 991 грн. було враховано в рядку 2290 фінансовий результат до оподаткування (у Звіті про фінансові результати за 201 5 рік, форма №2) та враховано у декларації з податку на прибуток за 2015 рік (від 26.02.2017 № 9276141891) у рядку 02 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності в сумі 372 991 грн. (всього у рядку 2290 звіту фінансовий результат до оподаткування задекларовано 67 800 грн.).

Судом встановлено, що станом на час укладання договорів, виконання/надання послуг між позивачем та вказаним контрагентом, директором ТОВ Сайдекс був ОСОБА_1 Договір купівлі-продажу №58 від 28.12.2015 року та інші первинні документи підписано від імені зазначеного контрагента ОСОБА_1

В той же час, вироком Печерського районного суду м.Києва від 19.09.2016 року по справі № 757/36419/16-к, відповідно до якого ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінальною провадження за №32016100060000090 від 02.07.2016 передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Ця обставина не може залишатися неврахованою, оскільки факт участі особи, яка підписала первинні документи, у діяльності фіктивного підприємства, несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Враховуючи те, що первинні документи, надані контрагентом позивача, ТОВ Сайдекс , підписані особою, яка заперечує свою фактичну участь в управлінні підприємством, суд дійшов висновку про те, що такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, та як наслідок не визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відтак, вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочину посадової особи контрагента платника податків, дії якої не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких Підприємством сформований податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних цією ж особою і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №826/15414/17.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ПП Кортеж стосовно визначення податкових зобов`язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Також, у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року (справа К/9901/1478/18) міститься правовий висновок, відповідно до якого статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Крім того, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 816/1422/17 від 26.06.2018р.

Надаючи оцінку доводам представника позивача стосовно того, що вирок не містить висновків щодо нереальності господарської операції саме по взаємовідносинах позивача із вищевказаними контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємництва виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

З огляду на викладене, доводи представника позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту та податку на прибуток до складу валових витрат є безпідставним.

Аналогічного висновку дійшов також Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 20.02.2018 року по справі № 2а-8775/10/0870 (№ К/9901/8899/18).

Викладене свідчить, що первинні документи, підписані вищевказаною особою, як директором товариства-контрагента позивача, не можуть бути використанні для формування позивачем витрат при обчисленні об`єкта оподаткування, оскільки з дати реєстрації діяльність вищевказаного товариства є фіктивною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.08.2018 року у справі № 804/8332/17.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Доводи позивача наведені в адміністративному позові та доповненнях не спростовують самого факту встановлених порушень та не є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень. Належних доказів на підтвердження обставин, що обґрунтовують вимоги позивача до суду не надано.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували правильність висновків відповідача, викладених ним в акті перевірки.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Кортеж до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова