Постанова

від 04.03.2020 по справі 160/5097/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/5097/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Приватного підприємства Кортеж

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року (головуючий суддя - Турлакова Н.В.) в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства Кортеж

до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Кортеж (далі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - Відповідач), в якому просило суд визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 27.06.2018 р. №0016601408 про сплату податку на додану вартість у розмірі 70620,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 17655,00 грн.;

- від 27.06.2018 р. №0016611408 про сплату податку на прибуток у розмірі 67138,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено про те, що висновки Відповідача, викладені в акті перевірки №29762/04-36-14-22/30643058 від 11.06.2018 року, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, щодо нереальності господарських операцій по взаємовідносинах Позивача із ТОВ Сайдекс є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами. З огляду на доводи, викладені у позовній заяві просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року по справі №160/5097/19 в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Кортеж до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено (а.с. 79-82).

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку (а.с. 90-96).

В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував те, що Позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам з ТОВ Сайдекс , оскільки Відповідачем не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в первинних документах, наданих Позивачем, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або відомості ґрунтуються та інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд в задоволенні апеляційної скарги Позивача відмовити, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року по справі №160/5097/19 - залишити без змін.

В судовому засіданні представник Позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство Кортеж (код ЄДРПОУ 30643058) зареєстроване 16.11.1999 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

У період з 29.05.2018 року по 04.06.2018 року, відповідно до пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП Кортеж з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Сайдекс (код ЄДРПОУ 40107747) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, результати якої викладені в акті перевірки №29762/04-36-14-22/30643058 від 11.06.2018 року (а.с. 11-14).

Згідно з висновками перевірки встановлено наступні порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у загальній сумі 67138 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за січень 2016 року в сумі 70620 грн.

На підставі висновків акту перевірки №29762/04-36-14-22/30643058 від 11.06.2018 року Відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 року: №0016601408, яким збільшено податкове зобов`язання Позивача з податку на додану вартість на суму 70620 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 17655 грн. (а.с. 15); №0016611408, яким збільшено податкове зобов`язання Позивача з податку на прибуток приватних підприємств на суму 67138 грн. (а.с. 16).

Визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2018 року №0016601408 та №0016611408 є предметом судового розгляду у даній справі.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI; Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV; Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки первинні документи, надані контрагентом Позивача - ТОВ Сайдекс підписані особою, яка заперечує свою фактичну участь в управлінні підприємством, такі документи не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами, та, як наслідок, не визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст . 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з п. 185 1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

З матеріалів справи встановлено, що 28.12.2015 року між ТОВ Сайдекс (Продавець) в особі директора ОСОБА_1 та ПП Кортеж (Покупець) в особі директора Мусаєва Н.С. укладено договір купівлі-продажу №58 (а.с. 17-18).

Підпунктом 1.1 вказаного Договору передбачено, що Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві товар в асортименті та в кількості, встановлених Договором, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну Договором грошову суму (ціну).

Відповідно до пп. 1.2 Договору асортимент, кількість, ціна одиниці товару і загальна сума угоди визначаються в Додатках, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Підпунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунок за проданий товар з першого постачання здійснюється протягом 90 днів з моменту відвантаження товару Продавцем.

На підтвердження фактичного виконання Договору купівлі-продажу №58 Позивачем надано:

- копії специфікацій: №1 від 28.12.2015 року, 2 від 28.12.2015 року, №3 від 28.12.2015 року, №4 від 29.12.2015 року, №5 від 29.12.2015 року, №6 від 29.12.2015 року, №7 від 30.12.2015 року, №8 від 30.12.2015 року (а.с. 19-26);

- копії видаткових накладних: №30 від 30.12.2015 року (а.с. 28), №29 від 30.12.2015 року (а.с. 30), №27 від 29.12.2015 року (а.с. 32), №25 від 29.12.2015 року (а.с. 34), №26 від 29.12.2015 року (а.с. 36), №23 від 28.12.2015 року (а.с. 38), №24 від 28.12.2015 року (а.с. 40), №22 від 28.12.2015 року (а.с. 42);

- копії товарно-транспортних накладних: №ТТН0006297 від 30.12.2015 року (а.с. 29), №ТТН0006293 від 30.12.2015 року (а.с. 31), №ТТН0006289 від 29.12.2015 року (а.с. 33), №ТТН0006285 від 29.12.2015 року (а.с. 35), №ТТН0006288 від 29.12.2015 року (а.с. 37), №ТТН0006279 від 28.12.2015 року (а.с. 39), №ТТН0006282 від 28.12.2015 року (а.с. 41), №ТТН0006278 від 28.12.2015 року (а.с. 43);

- копії податкових накладних: №28 від 28.12.2015 року, №29 від 28.12.2015 року, №30 від 28.12.2015 року, №41 від 29.12.2015 року, №42 від 29.12.2015 року, №43 від 29.12.2015 року, №47 від 30.12.2015 року, №48 від 30.12.2015 року (а.с. 44-51).

Відповідно до підпункту 11.1 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно- транспортна накладна (далі - ТТН), форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

ТТН суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Колегія суддів звертає увагу на те, що надані Позивачем товарно-транспортні накладні в порушення підпункту 11.1 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 не містять низки реквізитів, зокрема в останніх не зазначено: місце складання ТТН; марку, модель та тип автомобіля; прізвище, ім`я та по батькові водія та/або експедитора.

Позивачем, також, надано копію договору про відступлення права вимоги №250116 від 25 січня 2016 року, відповідно до якого ТОВ Сайдекс (Первісний кредитор) в особі директора ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ Кайсан Груп (Новий кредитор) в особі директора Рожко В.О. з другої сторони та ПП Кортеж (Боржник) в особі директора Мусаєвої Н.С. уклали цей Договір про наступне: Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору у відповідності із Договором №58 від 28.12.2015 року, укладеного між Первісним кредитором та ПП Кортеж (а.с. 27).

Разом з тим, матеріали даної справи не містять первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували наявність реальних змін майнового стану ПП Кортеж за результатами вчинення господарських операцій з ТОВ Сайдекс на виконання умов Договору №58 від 28.12.2015 року, зокрема щодо здійснення оплати за отриманий від ТОВ Сайдекс товар.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що всі вище перелічені документи, складені за результатами господарських операцій між Позивачем та ТОВ Сайдекс на виконання умов Договору №58 від 28.12.2015 року, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 17-51), підписані директором - ОСОБА_1 від імені ТОВ Сайдекс , який відповідно до інформації наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівник ТОВ Сайдекс з 28.12.2015 року.

В той же час, Відповідачем на підтвердження нереальності господарських операцій між Позивачем та ТОВ Сайдекс надано копію вироку Печерського районного суду м. Києва від 19.09.2016 року по кримінальній справі №757/36419/16-к (а.с. 76-77), з якої встановлено, що ОСОБА_1 з корисливих мотивів погодився на пропозицію невстановлених слідством осіб за грошову винагороду стати формальним засновником та директором ТОВ Сайдекс (код 40107747), не маючи умислу займатися господарською діяльністю підприємства.

Далі ОСОБА_1 надав копію свого паспорту та реєстраційний номер облікової картки платника податків невстановленим досудовим розслідуванням особам, які на підставі цих документів виготовили протокол №2 загальних зборів учасників ТОВ Сайдекс (код 40107747), в якому ОСОБА_1 був призначений директором підприємства та включений до складу учасників товариства, виготовили договір купівлі-продажу (відчуження) частки в статутному капіталі ТОВ Сайдекс (код 40107747) від 25.12.2015 року та виготовили статут ТОВ Сайдекс (код 40107747), в якому ОСОБА_1 був зазначений як учасник ТОВ Сайдекс (код 40107747).

Після чого ОСОБА_1 , своїми умисними діями за попередньою змовою групою осіб, вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдиві відомості та подав їх державному реєстратору.

Вказані умисні дії ОСОБА_1 вчинені за попередньою змовою групою осіб кваліфікуються за ч.2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 31 липня 2018 року у справі №808/1507/16 дійшов висновку, що сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, на дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

З урахуванням зазначеного, проаналізувавши вирок Печерського районного суду м. Києва від 19.09.2016 року по кримінальній справі №757/36419/16-к, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені у ньому обставини свідчать про нереальність здійснених господарських операцій між Позивачем та ТОВ Сайдекс , оскільки первинні документи, надані Позивачем на підтвердження здійснених операцій з ТОВ Сайдекс у перевіряємий період, підписані ОСОБА_1, який, у свою чергу, підтвердив інформацію про фіктивність власної діяльності.

При цьому доводи Позивача про безпідставність посилання суду першої інстанції на вказаний вирок Печерського районного суду м. Києва від 19.09.2016 року по кримінальній справі №757/36419/16-к, оскільки, на думку останнього, вказаним вироком не окреслено коло суб`єктів господарювання реального сектору економіки з якими здійснювалося лише документальне оформлення господарських операцій без реального їх проведення, відображення фіктивних господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку з метою мінімізації податкових зобов`язань, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що статус фіктивного, нелегального підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю та фіктивне підприємництво не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2018 року по справі К/9901/1478/18, від 28.08.2018 року по справі №804/8332/17 та від 20.11.2018 року по справі №811/3013/14.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Відповідачем належним чином доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо реальності здійснених операцій між Позивачем та ТОВ Сайдекс у перевіряємий період, що свідчить про правомірність прийнятих Відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги Позивача висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Кортеж - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року по справі №160/5097/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 10 березня 2020 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов