Рішення

від 09.09.2019 по справі 160/4322/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року Справа № 160/4322/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства ІНВЕСТКОМПЛЕКТ до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

13 травня 2019 року Приватне підприємство ІНВЕСТКОМПЛЕКТ звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 04.04.2019 року № 0010381409 та №0010391409.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ КОМПЛЕТ СТАНДАРТ СЕРВІС (код ЄДРПОУ 41077038) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки, на підставі висновків акту було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.04.2019 року № 0010381409, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 57 530,00 грн. та від 04.04.2019 року №0010391409, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 63 921,25 грн. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем 23.07.2019 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.

16.08.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Зауважив, що контролюючим органом проведено документальну перевірку позивача, в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, та такими, що винесені відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство «ІНВЕСТКОМПЛЕКТ» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 15.09.2003 року та перебуває на податковому обліку в Криворізькій південній об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків, зборів та обов`язкових платежів.

Посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позпапланову перевірку Приватного підприємства "ІНВЕСТКОМПЛЕКТ" (код ЄДРПОУ 32633195) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ КОМПЛЕТ СТАНДАРТ СЕРВІС (код ЄДРПОУ 41077038) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.01.2019 року №994/04-36-14-09/32633195, яким встановлено, що в порушення:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток за 2017рік на суму 46 024 грн;

- п.44.1 ст.44, п. 198.1 п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість у березні 2017 року на суму 51 137 грн.

На підставі акту перевірки від 16.01.2019 року №994/04-36-14-09/32633195 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 04.04.2019 року № 0010381409, яким ПП ІНВЕСТКОМПЛЕКТ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 57 530,00 грн;

- від 04.04.2019 року №0010391409, яким ПП ІНВЕСТКОМПЛЕКТ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 63 921,25 грн.

Правомірність вищенаведених податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області є предметом даної адміністративної справи.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до приписів п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХІV.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач формував показники податкової звітності, виходячи, з господарських операцій з ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС .

22.03.2017 року між ПП ІНВЕСТКОМПЛЕКТ (покупець) та ТОВ Комплект Стандарт Сервіс (продавець) був укладений договір № 1-К.

Згідно п. 1 даного договору (предмет договору) продавць зобовязується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар номенклатура, кількість, ціна та строки поставки якого визначені в товарних накладних, приєднаних до цього договору та є невідємною частиною.

На підтвердження реальності операцій з контрагентом за вказаним договором позивачем було надано: рахунок-фактуру № РН-0322/06 від 22.03.2017 року, рахунок-фактуру № РН-0329/02 від 29.03.2017 року, рахунок-фактуру № РН-0328/05 від 28.03.2017 року, рахунок-фактуру № РН-0331/11 від 31.03.2017 року, рахунок-фактуру № РН-0331/12 від 31.03.2017 року, товарно-транспортну накладну № 110 від 22.03.2017 року, товарно-транспортну накладну № 111 від 29.03.2017 року, товарно-транспортну накладну № 112 від 28.03.2017 року, товарно-транспортну накладну № 113 від 31.03.2017 року.

Судом встановлено, що станом на час укладання вищевказаного договору між позивачем та вказаним контрагентом директором ТОВ КОМПЛЕКС СТАНДАРТ СЕРВІС була - ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став, зокрема, вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2018 року по справі №210/4522/18 (№1-кп/201/490/18).

Судом встановлено, що вказаним вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2018 року по справі №201/4522/18 (№1-кп/201/490/18), винесеному за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження та зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №32018041660000013, було визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні кримінального провадження передбаченого ч.1 ст.205 КК України та яким встановлено, що на початку січня 2017 року, більш точний час не встановлено, ОСОБА_1 знаходячись в м. Дніпро, від невстановленої під час досудового розслідування особи, щодо якої здійснюється досудове розслідування (далі невстановлена особа) отримала пропозицію за грошову винагороду створити Товариство з обмеженою відповідальністю Комплект Стандарт Сервіс (ЄДРПОУ 41077038). ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписавши та передавши невстановленій особі Протокол №1 Установчих зборів засновників ТОВ Комплект Стандарт Сервіс датований 10.01.2017 та Статут ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , на підставі яких було створено (зареєстровано) вказану юридичну особу, в порушення вимог ст. 19, 56, 58, 65, 89 Господарського кодексу України, ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.ст. 81, 87, 89, 92, 93 Цивільного кодексу України, ст. 1, 4, 12, 15 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , ст. 45, 48, 64 Податкового кодексу України, набувши прав власності на підприємство ТОВ Комплект Стандарт Сервіс (ЄДРПОУ 41077038) та одночасно взявши на себе обов`язки, передбачені посадою директора в частині ведення фінансово-господарської діяльності, організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій, усвідомлюючи, покладену на неї відповідальність посадової особи та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, розуміючи, що не прийматиме жодної участі у подальшому веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , надала можливість невстановленим особам створити суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності та здійснювати документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) від імені ОСОБА_1 , як засновника та керівника зазначеного підприємства. Вищевказані дії було кваліфіковано за ч.1 ст.205 КК України, як такі, що виразились у фіктивному підприємництві. Обвинувачена ОСОБА_1 вину в інкримінованому кримінальному порушенні визнала повністю.

Також, судом встановлено, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2018 року по справі №201/4522/18 вказаний вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2018 року призначено на новий розгляд та ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.04.2019 року було звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрито кримінальне провадження.

Суд зазначає, що статус фіктивного нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а (К/9901/436/18).

У постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 №21-3418а16 висловлена правова позиція, згідно із якою первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Стала практика Верховного Суду України (рішення від 22.03.2016 у справі №810/6201/14, від 26.04.2016 №2а-4201/11/2670, від 12.04.2016 №826/17617/13-а тощо, виходить із того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Суд погоджується, з тим, що на час проведення перевірки вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2018 року по справі №201/4522/18 було скасовано, при цьому судом встановлено, що як за змістом вказаного вироку так і ухвали суду про закриття кримінального провадження судами було встановлено, що ОСОБА_1 не мала наміру здійснення господарської діяльності та у подальшому жодних дій щодо такої діяльності не вчиняла.

При цьому, суд зазначає, що звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження не є доказом того, що остання не вчиняла кримінального правопорушення, оскільки закриття провадження у справі мало місце не з реабілітуючих обставин.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем даних податкового обліку, виписані керівником Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС - ОСОБА_1 , фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішеннями судів в кримінальних справах, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 04.04.2019 року № 0010381409, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 57 530,00 грн. та від 04.04.2019 року №0010391409, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 63 921,25 грн. є правомірними, а позовні вимоги щодо їх скасування є такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства ІНВЕСТКОМПЛЕКТ до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі не стягуються.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства ІНВЕСТКОМПЛЕКТ до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Судові витрати у справі не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник