Рішення

від 12.11.2019 по справі 300/930/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2019 р. справа № 300/930/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області до Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення сесії Радчанської сільської ради від 15.11.2018 Про передачу в оренду філії ПрАТ Зернопродукт МХП Перспектив земель сільськогосподарського призначення із земель запасу ,-

ВСТАНОВИВ:

25.04.2019 керівник Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення сесії Радчанської сільської ради від 15.11.2018 Про передачу в оренду філії ПрАТ Зернопродукт МХП Перспектив земель сільськогосподарського призначення із земель запасу .

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.11.2018 Радчанською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області прийнято рішення Про передачу в оренду філії ПрАТ Зернопродукт МХП Перспектив земель сільськогосподарського призначення із земель запасу без попереднього проведення земельних торгів, чим порушено чинне земельне законодавство та майнові інтереси держави. На думку позивача, вказане рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки суперечить вимогам законодавства.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2019 відмовлено керівнику Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою до Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення сесії Радчанської сільської ради від 15.11.2018 Про передачу в оренду філії ПрАТ Зернопродукт МХП Перспектив земель сільськогосподарського призначення із земель запасу .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019 апеляційну скаргу керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області задоволено. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2019 про відмову у відкритті провадження у справі №300/930/19 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

09.09.2019 адміністративна справа №300/930/19 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду та цього ж дня зареєстрована автоматизованою системою документообігу Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Враховуючи що головуючий суддя Главач І.А. з 19.08.2019 по 27.09.2019 перебуває у відпустці згідно наказу №180-В від 02.08.2019,проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана справа передана головуючому судді Кафарському В.В.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Однак, відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

В даному випадку відповідач - Радчанська сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області в розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України є суб`єктом владних повноважень, який не скористався своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов, як наслідок, суд кваліфікує це як визнання позову.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

Під час вивчення стану законності з питань дотримання земельного законодавства України Тисменицькою місцевою прокуратурою шляхом звернення, та, як наслідок, отримання листів від відповідача №71/02.2-16 від 20.02.2019 (а.с. 36) та №139/02.1-15 від 01.04.2019 (а.с. 37) встановлено, що Радчанською сільською радою 15.11.2018 прийнято рішення про передачу земель в оренду філії ПрАТ Зернопродукт МХП Перспектив , а саме земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель запасу в урочищі Гора площею 18,5 га та в урочищі За селом площею 27,9056 га, терміном на 1 рік.

Згідно змісту оскарженого рішення, відповідач, заслухавши клопотання заступника директора філії ПрАТ Зернопродукт МХП Перспектив Цимбалістого С.Я. про передачу в оренду земель сільськогосподарського призначення із земель запасу терміном на 1 рік, керуючись статтею 124 Земельного кодексу України, Законами України Про оренду землі та Про місцеве самоврядування в Україні , вирішив передати в обробіток філії ПрАТ Зернопродукт МХП Перспектив земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу в урочищі Гора площею 18,5 га та в урочищі За селом площею 27,9056 га, а сільському голові укласти договір оренди землі на 1 рік із дирекцією філії ПрАТ Зернопродукт МХП Перспектив із оплатою в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (а.с. 38).

Дане рішення відповідача, на думку позивача, прийнято в порушення вимог статей 124, 127, 134, 135 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів, що призвело до незаконного набуття права користування філією ПрАТ Зернопродукт МХП Перспектив земельних ділянок загальною площею 46,41 га не на конкурентних засадах.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави (стаття 1 Закону України Про прокуратуру ).

Згідно з частин 3-5 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру , представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 за №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як слідує зі змісту поданого позову, керівник Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області обґрунтовує наявність підстав для звернення до суду з цим позовом посиланням на те, що чинним законодавством України не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з даним позовом до Радчанської сільської ради про визнання незаконними та скасування рішення останньої. Так, звернення прокуратури з даним позовом обумовлено встановленням прокурором порушень вимог земельного законодавства, внаслідок чого філії ПрАТ Зернопродукт МХП Перспектив безпідставно передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 46,41 га, поза встановленому законом порядку, що, відповідно, порушує інтереси держави. Крім цього, передача не сформованої земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав є наслідком використання земельних ділянок без визначення меж та внесення інформації про них до Державного земельного кадастру та, відповідно, створює умови за яких суб`єкт господарювання взмозі фактично користуватися більшою площею земельних ділянок, ніж передбачено у рішенні.

Суд вважає, що таке обґрунтування є сумісним з розумінням поняття інтересів держави , у зв`язку з чим є підстави вважати, що позов має на меті захист інтересів держави .

Таким чином, суд встановив наявність у заступника керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області підстав для здійснення представництва по цій справі законних інтересів держави.

Щодо предмету спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Зі змісту частини 2 статті 19 Конституції України слідує, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, кабінету Міністрів України.

Згідно частини 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Суд звертає увагу, що Радчанська сільська рада - це орган місцевого самоврядування, діяльність якого регламентована Законом України Про місцеве самоврядування в Україні .

Так, відповідно до частини 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування (далі - Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно частин 1-2 статті 16 Закону №280/97-ВР, органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Приписами пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (статті 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України або за результатами аукціону.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування чітко визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Аналогічна правова норма закріплена статтею 12 Земельного кодексу України.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок врегульовано статтею 124 Земельного кодексу України. Так, згідно частин 1-2 вказаної статті, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 даної статті передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

- розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

- використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;

- використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

- будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

- надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

- надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

- розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

- надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

- надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

- надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

- будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

- будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

- передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

- земельних ділянок суб`єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб`єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;

- поновлення договорів оренди землі;

- передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;

- надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;

- надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37-1 цього Кодексу;

- надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення.

Згідно частини 3 статті 134 ЗК України, земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів (частина 1 статті 135 Земельного кодексу України).

Дослідивши обставини справи, суд вказує на те, що жодна із підстав, передбачених в частинах другій та третій статті 134 Земельного кодексу України, не має місце в спірних правовідносинах, а тому, суд дійшов висновку, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасув урочищі Гора площею 18,5 га та в урочищі За селом площею 27,9056 га, відповідно до положень статті 124 Земельного кодексу України мають передаватись в оренду за результатами проведення земельних торгів, тобто на конкурентних засадах.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень частин 1-4 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частинами 7 та 10 вказаної статті ЗК України встановлено, що винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Виходячи з вищевикладеного, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Крім того, статтею 50 Закону України Про землеустрій визначено, що у разі відведення земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Тільки після розроблення, погодження та затвердження відповідно до вимог чинного земельного законодавства проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймається рішення про передачу земельної ділянки в оренду з наступним укладанням договору оренди землі та державної реєстрації права оренди.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 126 Земельного кодексу України).

Аналогічна правова норма закріплена частиною 5 статті 6 Закону України Про оренду землі .

Таким чином, право оренди земельної ділянки виникає тільки після проведення державної реєстрації такого права.

Так, суд встановив, що рішення Радчанської сільської ради Тисменицького району від 15.11.2018 Про передачу в оренду філії ПрАТ Зернопродукт МХП Перспектив земель сільськогосподарського призначення із земель запасу прийнято без наявності проекту землеустрою та без реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вказана обставина встановлена також в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019 по даній справі №300/930/19 (а.с. 83-87).

Виходячи з вищевикладеного, процедура формування земельної ділянки та передачі її в оренду є законодавчо визначеною, однак в даному випадку не була дотримана.

За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що передача не сформованої земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав є наслідком використання земельних ділянок без визначення меж та внесення інформації про них до Державного земельного кадастру та, відповідно, створює умови за яких суб`єкт господарювання може фактично користуватися більшою площею земельних ділянок, ніж передбачено у рішенні.

З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що рішення сесії Радчанської сільської ради від 15.11.2018 Про передачу в оренду філії ПрАТ Зернопродукт МХП Перспектив земель сільськогосподарського призначення із земель запасу`прийнято за відсутності встановлених законом повноважень, та з порушенням законодавчо визначеної процедури формування земельної ділянки та передачі її в оренду, у зв`язку із чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Частинами 1-2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги докази, надані позивачем та відсутність відзиву на позов, а отже - визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а відповідачем не доведено правомірність оскарженого рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу, що згідно з частиною 1 статті 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Так, суд зазначає, що заступник керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області у даному випадку, звертаючись до суду з вимогами, діяв як посадова особа органу державної влади, виступаючи в інтересах держави через відсутність суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Отже, у даному випадку прокурор є суб`єктом владних повноважень, оскільки виступає в інтересах держави, у зв`язку з відсутністю суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З викладеного слідує, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб`єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб`єкту владних повноважень, за рахунок відповідача не підлягає.

Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 90,241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області (вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ03530483) до Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області (вул. С. Бандери, 26, с. Радча, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77457, код ЄДРПОУ 04356337) про визнання протиправним та скасування рішення сесії Радчанської сільської ради від 15.11.2018 Про передачу в оренду філії ПрАТ Зернопродукт МХП Перспектив земель сільськогосподарського призначення із земель запасу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення сесії Радчанської сільської ради від 15.11.2018 Про передачу в оренду філії ПрАТ Зернопродукт МХП Перспектив земель сільськогосподарського призначення із земель запасу .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.