Постанова

від 30.10.2019 по справі 160/7969/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 160/7969/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

секретар судового засідання: Новошицька О.О.

за участю:

представника позивача: Жукової Євгенії Борисівни;

представника відповідача: Воротниченко Наталії Федорівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Варварівський елеватор"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 (головуючий суддя Сліпець Н.Є., повний текст складено 25.02.2019)

в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варварівський елеватор" до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Варварівський елеватор", звернулось до суду з позовною заявою до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 21.03.2018 року №0006961419 за формою "Р", про сплату 990 000грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 21.03.2018р. № 0006971419 за формою "Р", про сплату 1 145 833, 75 грн;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Варварівський елеватор" судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що за результатами документальної планової виїзної перевірки контролюючим органом було складено акт №10607/04-36-14-19/37397326 від 27.02.2018 року, за висновками якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що перевірки було проведена неповно, без урахуванням усіх обставин для прийняття висновків та з порушенням приписів податкового законодавства, оскільки 17.01.2018 року працівниками позивача було встановлено факт зникнення документів підприємства, складених у період з 01.01.2014 року, про що було повідомлено правоохоронні органи та 19.01.2018 року було повідомлено заступника начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, оскільки втрачені документи безпосередньо стосуються предмету перевірки, призначеної наказом №5604-п від 11.10.2017 року, і, як наслідок, відсутність можливості надати документи під час проведення перевірки. А тому, на думку представника позивача, у контролюючого органу на момент проведення перевірки були відсутні документи, які відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України є підставами для висновків під час проведення перевірки і, як наслідок, винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Також представник позивача зауважив, що в порушення вимог ст. 86 Податкового кодексу України та приписів Методичних рекомендацій щодо оформлення актів (довідок) документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, позивачу було вручено акт перевірки не в повному обсязі, зокрема не було долучено узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки (у разі його складання), відомості та таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, що повторюються, або інформація, яка стосується виявлених фактів, розрахунок донарахованих сум митних платежів, розрахунок розміру заниження (завищення) податкового зобов`язання.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував, тим, що в ході судового розгляду справи не надано первинних бухгалтерських документів, на підставі яких позивачем сформовані дані свого податкового обліку із податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств за період, що перевірявся.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на те, що 24.10.2017 ТОВ "Варварівський елеватор" було встановлено факт втрати документів, складених в період з 01.01.2014 по 31.12.2016 року, у зв`язку з чим ТОВ "Варварівський елеватор" звернувся до Соборного ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області з заявою зафіксувати факт втрати документів та встановити їх місцезнаходження. Тому 26.10.2017 року, на запит контролюючого органу (№1) ТОВ "Варварівський елеватор" повідомило, що документи втрачені, а інформація, що міститься в інформаційній базі зашифрована вірусом Реtya. Тому термін проведення планової документальної виїзної перевірки було перенесено. Строк відновлення документів сплинув 24.01.2018 року. При цьому, податковий орган подовжив термін проведення документальної планової перевірки з 07.02.2018 по 13.02.2018 року, а потім також продовжено строк перевірки з 14.02.2018 по 20.02.2018 року у зв`язку з частковим поверненням документів. За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 27.02.2018 року, яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 року. Податковий орган дійшов висновку, що не підтверджена реальність господарських операцій з придбання послуг та зроблено висновок про безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ на суму 916 667грн. та завищено витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки не надано під час перевірки оригіналів договорів та первинних документів. Однак, позивач зазначає, що документи не буди надані, оскільки були вилучені ще 06.07.2017 року (за три місяці до видання наказу про проведення перевірки) прокурором. Факт вилучення документів підтверджується протоколом обшуку від 06.07.2017 року. Виїмка документів та їх вилучення правоохоронними органами є поважною причиною ненадання первинних документів під час перевірки і не потребує їх відновлення. При цьому, відсутність первинних документів у зв`язку з їх вилученням, не є достатніми підставами для визначення господарських операцій нереальними.

Відповідачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Посилається на те, що контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, висновки перевірки оформлені актом. Згідно висновків акту планової перевірки від 27.02.2018 року встановлено нереальність господарських операцій з придбання послуг суборенди ковшових шнекових погрузчиків (КШП) з шістьома контрагентами. Оскільки позивач не надав до перевірки первинні документи, то в силу п. 44.6 ст. 44 ПКУ такі документи були відсутні у платника податків на час складання такої звітності. Зазначає, про наявність протоколу опитуваної особи ОСОБА_1 у кримінальній справі, який вважає доказом. У контрагентів позивача не встановлено наявності власного або орендованого обладнання для виконання відповідних господарських операцій, інструменту, технічного персоналу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні, викладені в апеляційній скарзі. Суду пояснив, що виїмка документів та їх вилучення правоохоронними органами є поважною причиною ненадання первинних документів під час перевірки і не потребує їх відновлення, тому податкові повідомлення-рішення слід скасувати.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволені, залишивши рішення суду першої інстанції без змін. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Суду пояснив, що позивач не вказав, що документи були вилучені, не надав до перевірки первинних документів тому перевірка проведена, встановлено порушення податкового законодавства та прийняті податкові повідомлення-рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.01.2011 року ТОВ "Варварівський елеватор" зареєстровано Юр`ївською районною державною адміністрацією за №12321020000002384 як юридичну особу за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ (а.с. 54-57 т. 1).

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №5604-п від 11.10.2017 року було призначено проведення з 26.10.2017 року документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Варварівський елеватор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року тривалістю 10 робочих днів (а.с. 75 т. 1).

Наказом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №6020-п від 26.10.2017 року у зв`язку із надходженням листа ТОВ "Варварівський елеватор" б/н від 25.10.2017 року щодо втрати документів, було перенесено терміни проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Варварівський елеватор" за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року на строк, визначений відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПКУ, що підтверджується копією відповідного наказу (а.с. 80 т.1).

У період з 24.01.2018 року по 20.02.2018 року на підставі направлень від 23.10.2017 року №11891, №11889, №11890, виданих Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПКУ було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Варварівський елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт №10607/04-36-14-19/37397326 від 27.02.2018 року (а.с. 20-53 т. 1).

Згідно з висновками вищевказаного акту встановлено порушення та прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.03.2018 року:

- №0006961419, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 990 000грн. (податкове зобов`язання складає 870 000грн., та штрафні (фінансові) санкції - 120 000грн.) (а.с. 18);

- №0006971419, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 1 145 833,75 грн. (податкове зобов`язання 916 667грн., та штрафні (фінансові) санкції 229 166,75 грн.) (а.с. 19).

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що до перевірки позивачем не були надані первинні документи, що в силу п. 44.6 ст. 44 ПКУ дало підстави для висновку, що такі документи були відсутні у платника податків на час складання такої звітності.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з даним висновком, оскільки матеріалами справи підтверджується, що до проведення планової документальної виїзної перевірки первинні документи були вилучені правоохоронним органом. Факт вилучення документів підтверджується протоколом обшуку від 06.07.2017 року. При цьому, виїмка документів та їх вилучення правоохоронними органами є поважною причиною ненадання первинних документів під час перевірки і не потребує їх відновлення. Водночас, відсутність первинних документів у зв`язку з їх вилученням, не є достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, норми Податкового кодексу України.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Так, пунктом 75.1. ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.2. ПК України, документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок .

Пунктом 77.8. ст. 77 ПК України визначено, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки , та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Так, п. 83.1. ст. 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

83.1.1. документи, визначені цим Кодексом;

83.1.2. податкова інформація;

83.1.3. експертні висновки;

83.1.4. судові рішення;

83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що первинні документи (договори та специфікації до них, акти виконаних робіт/наданих послуг та інші...) по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ Бракарард , ТОВ Агрос Консалт , ТОВ Глоттер , ТОВ Родаг , ТОВ Толензе , не були надані Позивачем під час перевірки, оскільки оригінали документів, які підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини і рух активів по вище вказаним контрагентам, були вилучені ще 06 липня 2017 року (тобто за 3 місяці до видання наказу від 11.10.2017 року № 5604-п про проведення планової перевірки) .

Факт вилучення правоохоронними органами оригіналів документів , зокрема, прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області Бондаренком О.П. за результатами здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентами (ТОВ Бракарард , ТОВ Агрос Консалт , ТОВ Глоттер , ТОВ Родаг , ТОВ Толензе ) підтверджується Протоколом обшуку від 06 липня 2017 року та листом 15.03.2018 року № 5722/10/16-31-23-01-03 (а.с. 232-244, 245 т. 1).

Зокрема, в зазначеному протоколі обшуку вказано, що перераховане в протоколі обшуку вилучено та приєднано до матеріалів кримінального провадження (а.с. 244 т. 1).

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 44.6. ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами ), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідач у справі у відзиві на апеляційну скаргу також посилається на зазначену норму, натомість, не бере до уваги обмеження, визначені цією нормою, а саме, виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами .

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, дослідження даної норми відповідачем та судом першої інстанції не в повному обсязі, стало на заваді прийняття правильного рішення по даній справі.

Таким чином, виїмка документів або інше їх вилучення правоохоронними органами є поважною причиною ненадання платником податків первинних документів під час проведення перевірки, при цьому, вилучення документів правоохоронними органами не потребує відновлення таких документів.

Зокрема така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року, справа № 826/7971/15, адмін. провадження № К. 9901/9333/18.

В силу ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки (п. 77.8. ст. 77 ПКУ ) , та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу і передбачає дослідження первинних документів; податкової інформації; експертних висновків; судових рішень; податкових консультацій та інших матеріалів справи.

Однак, не дослідження певного обсягу документів, зокрема, не дослідження первинних документів, не може бути покладено в основу висновку про нереальність господарських операцій, в разі вилучення таких документів правоохоронними органами.

Слід також взяти до уваги, що, згідно із п. 85.9. ПК України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та \ іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Відповідач зазначає, що позивач своєчасно не зазначив, що первинні документи були вилучені правоохоронними органами, однак, така обставина не може бути покладена в основу висновку про нереальність господарських операцій .

Відсутність первинних документів, у зв`язку із їх вилученням, не є достатніми підставами для визнання спірних господарських операцій нереальними, - така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року, адмін. провадження № К/9901/9333/18 .

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2- 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

За приписами п. 187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За змістом п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст.198 ПК України також визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

А згідно із п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Разом з тим, за приписами п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.7 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.8 ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України визначено:

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відомості, що містяться у податкових накладних та дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податковий кредит та на формування валових витрат. Водночас, обґрунтування порушень податкового законодавства неможливе без дослідження реальності здійснення господарських операцій, а саме: даних про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався в наступному, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента, тощо.

Таким чином, враховуючи вказані вище норми ПКУ, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності зареєстрованої податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла думки, що висновки акту перевірки №10607/04-36-14-19/37397326 від 27.02.2018 року про нереальність господарських операцій не можуть бути покладені в основу податкових повідомлень-рішень від 21.03.2018 року: №0006961419, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 990 000грн. та №0006971419, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 1 145 833,75 грн.

Також в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року, справа № 821/597/17, адмін. провадження № К/9901/48710/18, зазначено, що неприйнятним є також спосіб встановлення податковим органом правопорушення стосовно витрат сформованих позивачем, без перевірки документів , адже у будь-якому випадку документальна перевірка вимагає дослідження документів, на підставі яких встановлюються податкові правопорушення . Порушення способу перевірки доводить неналежне виконання контрольної функції податковим органом та унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками не проведення (не дослідження) документів.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року, справа № 820/922/17, адмін. провадження № К/9901/2006/17, зазначено, що з метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, специфіки господарських операцій, а також досліджувати всі первинні документи складені за результатами таких операцій .

Отже, враховуючи вищевикладене, зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як неправомірні.

Щодо аргументів відповідача про наявність в матеріалах справи протоколу допиту по кримінальній справі, то колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що такий протокол не є належним доказом у справі, матеріали справи не містять будь-яких вироків у кримінальній справі, які можуть бути доказам при оцінці певних обставин.

Висновок щодо нереальності господарських операцій між ТОВ ВАРВАРІВСЬКИИ ЕЛЕВАТОР та контрагентами: ТОВ ТОЛЕНЗЕ , ТОВ РОДАГ , ТОВ АГРОС КОНСАЛТ , ТОВ БРАКАРАРД , ТОВ ГЛОТТЕР , зроблений контролюючим органом лише на підставі податкової інформації, яка міститься в інформаційних базах контролюючого органу, при цьому не досліджені первинні документи, що є порушенням норм податкового законодавства .

Кодекс адміністративного судочинства України, чітко передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС) .

Натомість відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій/рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції слід скасувати та позовні вимоги задовольнити, скасувавши податкові повідомлення-рішення від 21.03.2018 року №0006961419 та №0006971419 за формою "Р", та стягнувши за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову (32 037,51грн.) та апеляційної скарги (48 056,26грн.) в загальній сумі 80 093 грн. 77 коп.

Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Варварівський елеватор" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 - скасувати та прийняти нову постанову. Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 21.03.2018 року №0006961419 за формою "Р", про сплату 990 000грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 21.03.2018р. № 0006971419 за формою "Р", про сплату 1 145 833,75грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Варварівський елеватор" судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальній сумі 80 093 грн. 77 коп.

Постанова набирає законної сили 30.10.2019 та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 30.10.2019.

Повний текст постанови виготовлено 05.11.2019.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя А.В. Суховаров