Постанова

від 06.11.2019 по справі 640/20857/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20857/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Собківа Я.М.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

позивача: ОСОБА_1 ;

представника відповідача: Лаптієва А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України, Першого заступника керівника апарату Верховної Ради України - Боднара Петра Олеговича про визнання протиправним та скасування розпорядження від 31.10.2018 р. № 1579-к, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Апарату Верховної Ради України, Першого заступника керівника апарату Верховної Ради України - Боднара Петра Олеговича, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Першого заступника керівника апарату Верховної Ради України - керуючого справами від 31.10.2018 № 1579-к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань безпеки і оброни відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу за вчинення дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення (подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби (п. 10 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу ), який прийнято на підставі подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ в Апараті Верховної Ради України від 22.10.2018 № 20-44/2489;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді керівника секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони;

- стягнути з Апарату Верховної Ради України заробітну плату ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.08.2019 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вважає, що суд першої інстанції не повно з`ясував всі обставини у справі, чим порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що 31.10.2018 р. у день звільнення позивач перебувала на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності АДХ № 318824, виданого сімейним лікарем Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Печерського району м.Києва ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено від роботи у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на період з 31.10.2018 р. по 04.11.2018 р. та продовжено з 05.11.2018 р. по 08.11.2018 р.

Суд першої інстанції не з`ясував чи було роботодавцем складено акт про відсутність позивача на робочому місці 01.11.2018 р., не взяв до уваги пояснення позивача про те, що її не запрошували для надання пояснень на засіданні дисциплінарної комісії та не ознайомлено з усіма матеріалами дисциплінарної справи, рішеннями, прийнятими за результатами проведення службового розслідування та висновками Дисциплінарної палати.

Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивач після зупинення членства в партії не керувала нею, не надсилала листів та звітів, що передбачено чинним законодавством. Також суд не надав оцінки тому факту, що згідно статуту політичної партії Міст , член партії має право зупинити своє членство відповідно до поданої ним заяви.

Судом не надано оцінки тому факту, що Апарат Верховної Ради України не звернувся до НАЗК для отримання висновку на підставі якого правоохоронний орган може відкрити адміністративну чи кримінальну справу. Не взято до уваги те, що позивач пройшла перевірку декларацій за 2015, 2016 роки.

Також позивач вказує на те, що не мала можливості ознайомитися із дисциплінарною справою та надати пояснення, на невідповідність форми оскаржуваного розпорядження вимогам Закону України Про державну службу та відсутність подання дисциплінарної комісії про дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції не дослідив той факт, що Дисциплінарна комісія вийшла за межі предмету службового розслідування та не проінформувала її про це; не зазначив з яких причин він вважає, що видача розпорядження без отримання письмового пояснення позивача за день до завершення строку для надання такого пояснення в період її тимчасової непрацездатності ним визначається правомірним.

Представником відповідачів 1, 2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Обґрунтовуючи свої заперечення на апеляційну скаргу зазначає, що Дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 порушено вимоги ч. 2 ст. 32 Конституції України, ст. 14 Закону України Про захист персональних даних , ст. 11, ст. 21 Закону України Про інформацію щодо поширення конфіденційної інформації про фізичних осіб (персональних даних) без необхідної згоди відповідних суб`єктів, яка стала відома ОСОБА_1 під час виконання нею своїх посадових обов`язків, третім особам.

Також позивач порушила вимоги п. 12 ч. 1 ст. 8 Закону України Про державну службу та ст. 43 Закону України Про запобігання корупції згідно з якими державний службовець зобов`язаний зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню. Також позивач порушила вимоги Закону України Про державну службу , що забороняє демонстрування політичних поглядів та негативного впливу на імідж державного органу та довіру до влади, а також щодо вимог до поваги прав і свобод людини і громадянина, гідності людини.

Також позивачем порушено вимоги п. 3 ч. 2 ст. 10 Закону України Про державну службу , відповідно до якої державний службовець не має права обіймати посади в керівних органах політичної партії. Позивач є головою політичною партії Міст .

Зазначає, що 31.10.2018 р. позивач була на робочому місці, а 01.11.2018 р. на роботу не вийшла. Про перебування на лікарняному позивач керівництво не повідомила. Позивача неодноразово повідомляли про можливість ознайомитися із матеріалами дисциплінарної справи, проте на ознайомлення вона не з`явилася.

Документ від 22.10.2018 р. № 20-44/2489 відповідає формі подання, а тому вважає, що звільнення позивача відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні позивач підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити.

Представник відповідачів проти апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на час звільнення ОСОБА_1 мала статус державного службовця 3 рангу, працювала на посаді, яка віднесена до категорії Б посад держаної служби (довідка від 03.10.2018 р. № 20-27/2328). Присяга державного службовця прийнята 15.03.1999 р.

Згідно з розпорядженням № 788 від 08.06.2015 р. позивача було призначено на посаду завідувача секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони порядком переведення з Адміністрації Президенту України. Стаж державної служби становив 15 років 01 місяць 16 днів.

Згідно з розпорядженням від 01.03.2017 р. № 284-к посаду перейменовано на керівника секретаріату комітету Верховної Ради України.

02.10.2018 р. першим заступником Керівника Апарату Верховної Ради України видано розпорядження № 1390-к Про порушення дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування .

Згідно із розпорядженням, відповідно до ст. 71 Закону України Про державну службу Дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ в Апараті Верховної Ради України, утвореній розпорядженням від 15.07.2016 № 2647-к, доручено порушити дисциплінарне провадження та провести службове розслідування до 22.10.2018 р. з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 - керівника секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, за результатами розгляду службового розслідування підготувати висновок та внести подання до 02.11.2018 р.

Підставою для прийняття цього рішення стало депутатське звернення народних депутатів України від 01.10.2018 № 15/27, в якому йдеться про розголошення позивачем в ефірі одного з телеканалів інформації з обмеженим доступом, яка стала відома їй у зв`язку з виконанням службових обов`язків. У зверненні надано інтернет-адресу (посилання) на запис ефіру та роздруківки виступів (skrinshot), розміщені у відкритому доступі копії звернень громадян (з персональними даними фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові, адреси, електрона пошта), адресованих голові Комітету. В контексті наведеного також сформовано розшифровку відеозапису виступу позивачки на телеканалі.

Розпорядженням від 04.10.2018 р. № 1398-к позивача було відсторонено від виконання посадових обов`язків з 04 жовтня по 02 листопада 2018 включно на час здійснення дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування. Підстава - ст. 72 Закону України Про державну службу . Із вказаним розпорядженням позивач ознайомлена 04.10.2018 р.

Судом першої інстанції встановлено, що листом голови Дисциплінарної комісії від 04.10.2018 р. № 20-45/2340 позивачу запропоновано надати до 09.10.2018 р. пояснення відносно обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, викладених у зверненні народних депутатів України. Вказаний запит отриманий позивачем 05.10.2018 р.

08.10.2018 р. позивач звернулася із листом до голови Дисциплінарної комісії про надання достатнього часу для підготовки пояснень.

Листом голови Дисциплінарної комісії від 09.10.2018 р. № 20-45/2391 позивачу повідомлено про продовження терміну надання пояснень до 17.10.2018 р. Вказаний лист отримано позивачем 10.10.2018 р.

Листом від 16.10.2018 р. на ім`я голови Дисциплінарної комісії позивачем надано пояснення та висловлено прохання запросити на засідання. У поясненнях зазначено, крім іншого, що позивач виступала в телеефірі одного з телеканалів як громадянин України. Під час ефіру, як зазначено у поясненнях, не розголошувалась інформація з обмеженим доступом. В ефірі оприлюднено листи, які є фейками і ці листи не були зареєстровані. Також, крім іншого, зазначається, що звернення має замовний характер, не містить конкретних прикладів порушень.

Під час здійснення дисциплінарного провадження здійснювалось запитування інформації, у т.ч. до Центру демократії та верховенства права. Зокрема, за висновком Центру демократії та верховенства права від 12.10.2018 р. дії позивача під час телеефіру на одному з телеканалів порушують вимоги до державного службовця, а саме: ст. 8, ст. 10 Закону України Про державну службу щодо заборони демонстрування політичних поглядів та негативного впливу на імідж державного органу та довіри до влади, а також щодо вимоги до поваги прав і свобод людини і громадянина, гідності людини; порушила вимоги Закону України Про запобігання корупції та Про захист персональних даних щодо розголошення даних фізичних осіб.

Крім того, за інформацією, наданою Міністерством юстиції України (вих. №41982/1592-1-18/19.4.1 від 18.10.2018), відповідно до матеріалів реєстраційної справи Політичної партії Міст , зареєстрованої Мін`юстом 19.04.2011, свідоцтво № 193-п.п., та відомостей Єдиного реєстру громадських формувань, Головою партії є ОСОБА_1 , яка була обрана на підставі рішення Першого Установчого з`їзду Партії від 25 березня 2010 року.

16.10.2018 р. позивач звернулася із заявою до голови Дисциплінарної комісії про ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження. З листа позивача від 24.10.2018 р. вбачається, що ОСОБА_1 ознайомилась з матеріалами дисциплінарної справи. Наведене підтверджується і актом від 16.10.2018 р.

За результатами здійснення дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування Голова дисциплінарної комісії із супровідним від 22.10.2018 р. за № 20-44/2489 надіслав першому заступнику керівника апарату - керуючому справами Боднару П.О. висновок про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 66 Закону України Про державну службу - звільнення з посади державної служби за подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби (п. 10. ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу (надалі - Висновок).

Вказаний висновок сформований за результатами розгляду питання на засіданнях Дисциплінарної комісії, що підтверджується протоколами № 15 та 16 від 17.10.2018 р. та від 19.10.2018 р., які, як і Висновок, підписані всіма члена Дисциплінарної комісії, що приймали участь у розгляду питання. Голосів за - 9; проти - 0 членів комісії.

У Висновку зазначено, що відповідно до ст. 71 Закону України "Про державну службу" та розпорядження Першого заступника Керівника Апарату - керуючого справами Боднара П.О. від 02 жовтня 2018 року № 1390-к Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ в Апараті Верховної Ради України порушено дисциплінарне провадження та проведено службове розслідування на підставі звернень народних депутатів України від 01 жовтня 2018 року № 15/27 до Голови Верховної Ради України з метою встановлення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 - керівника секретаріату Комітету Верховної Ради України з національної безпеки і оборони, 1967 року народження, освіта вища, стаж державної служби понад 18 років. Під час здійснення дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування Дисциплінарною комісією розглянуто характеристику, письмові пояснення Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України - керуючого справами Боднара П .О. та ОСОБА_1, листи керівника Управління комп`ютеризованих систем та керівника Відділу з питань звернень громадян, висновок Центру демократії та верховенства права, лист Національного агентства України з питань державної служби на звернення народного України, листи Управління кадрів Апарату Верховної Ради та Міністерства юстиції України. В результаті вивчення обставин, які викладені у зверненні народних депутатів до Голови Верховної Ради України та у вищезгаданих листах/зверненнях та в письмових поясненнях ОСОБА_1 , Дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 в порушення п. 3.1. Порядку роботи із зверненнями громадян в Апараті Верховної Ради України не подала на реєстрацію до Відділу з питань звернень громадян отримані електронні звернення громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 Зазначені листи ОСОБА_1 передала одному з телеканалів, що призвело до їх поширення (зі згоди ОСОБА_1 ) в ефірі однієї з програм.

Зазначається у вищезгаданому Висновку, що в ефірі цієї програми ОСОБА_1 , як посадова особа, підтвердила оригінальність цих листів, а також факти, що оприлюднені документи були надіслані громадянами на робочу електронну пошту та передані нею особисто до редакції телеканалу для оприлюднення. При цьому листи не давали так званої згоди суб`єкта персональних даних на поширення персональних даних (в тому числі зі статусом конфіденційної інформації) третім особам, які не пов`язані з розглядом звернення. Дисциплінарній комісії не надано документального підтвердження вчинення ОСОБА_1 додаткових дій про отримання такої згоди.

З огляду на положення законодавчих актів відповідні відомості в розумінні Закону України Про захист персональних даних є персональними даними зі статусом конфіденційної інформації про фізичну особу .

29.05.2015 р. позивачем підписано попередження про ознайомлення із встановленими законами України обмеженнями, заборонами та вимогам, пов`язаними із прийняттям на державну службу та її проходженням, в якому позивачка зобов`язалася дотримуватись обмежень, не порушувати заборони та виконувати вимоги, встановлені Законами України Про державну службу та Про запобігання корупції , ознайомлено із загальними правилами поведінки державних службовців, затвердженими наказом ГУ державної служби України 11.11.2010 за № 1089/18384.

Згідно з розпорядженням керівника апарату ВР України № 7705 від 03.08.2015 р. позивачу надано доступ до секретної інформації, що має ступені секретності цілком таємно і таємно .

В матеріалах справи також міститься посадова інструкція, де, крім іншого, зазначено про відповідальність за розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держав, за порушення норм етики поведінки державного службовця, обмежень, пов`язаних з прийняттям на державну службу та її проходженням.

В той же час, Дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 порушено вимоги ч. 2 ст. 32 Конституції України, ст.14 Закону України Про захист персональних даних , ст. 11 та ст. 21 Закону України "Про інформацію" щодо поширення конфіденційної інформації про фізичних осіб (персональних даних) без необхідної згоди відповідних суб`єктів, яка стала відома ОСОБА_1 під час виконання нею своїх обов`язків, третім особам. Вказана обставина позивачем не спростована.

Також зазначається, що ОСОБА_1 порушила вимоги п. 12 ч. 1 ст. 8 Закону України Про державну службу та ст. 43 Закону України Про запобігання корупції , згідно з якими державний службовець зобов`язаний зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню. ОСОБА_1 порушила й вимоги до державного службовця, а саме ст. 8, ст. 10 Закону України Про державну службу , що забороняє демонстрування політичних поглядів та негативного впливу на імідж державного органу та довіру до влади, а також щодо вимог до поваги прав і свобод людини і громадянина, гідності людини.

Відтак, зважаючи на наведені факти порушення вимог законів України, Дисциплінарна комісія виявила в діях ОСОБА_1 порушення Присяги державного службовця (п.1 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу ).

Разом з цим, у процесі порушення дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування, Дисциплінарній комісії з листа Міністерства юстиції стало відомо, що ОСОБА_1 є головою Політичної партії Міст . Зазначається у Висновку, що відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 10 Закону України Про державну службу державний службовець не має права обіймати посади в керівних органах політичної партії.

Враховуючи наведене, члени Дисциплінарної комісії дійшли висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку, а саме - подання ОСОБА_1 під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання нею необхідної інформації про обставини, що виникли під час проходження служби (п. 10 ч.2 ст.65 Закону України Про державну службу ) і запропонували Першому заступнику Керівника Апарату і Ради України - керуючому справами Боднару П.О. подання про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 66 Закону України Про державну службу - звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 10 ч. 2 ст. 65 Закону України.

Крім того, Дисциплінарна комісія вирішила внести на розгляд Першому заступнику Керівника Апарату Верховної Ради України - керуючому справами Боднару П.О. пропозицію про направлення копії листів народних депутатів України до правоохоронного органу в порядку, визначеному ч. 4 ст.77 Закону України Про державну службу .

Листом від 22.10.2018 р. перший заступник керівника апарату - керуючий справами ВР України П. Боднар звернувся до позивача з проханням, перед накладення дисциплінарного стягнення, у зв`язку з порушенням дисциплінарного провадження та проведенням службового розслідування, надати до 01.11.2018 р. письмове пояснення. Отримання цього листа підтверджується і позивачем.

Станом на 18:00 год. 31.10.2018 р. вказані пояснення не надані, що підтверджується актом. Відповідно до табелю обліку відпрацьованого часу, позивач протабельована яка така, що працювала 31.10.2018 р., тобто була присутня на роботі. Відповідно до табелю за листопад 2018 р. 01.11.2018 р. позивач була відсутня на роботі.

Розпорядженням Першого заступника керівника апарату Верховної Ради України - керуючого справами П. Боднаря від 31.10.2018 р. № 1579-к Про звільнення ОСОБА_1 позивача звільнено з 01.11.2018 р. з посади керівника секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань безпеки і оброни відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу за вчинення дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення (подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби (п. 10 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу ).

Розпорядження прийнято на підставі подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ в Апараті Верховної Ради України від 22.10.2018 р. № 20-44/2489. Копію вказаного розпорядження надіслано на адресу позивача листом від 02.11.2017 р. № 20-15/2652.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулась до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача відбулося у спосіб та в межах повноважень відповідача.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначаються Законом України Про державну службу від 10 грудня 2015 року N 889-VIII (далі - Закон N 889-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону N 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону N 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч. 2 цієї статті).

Одним із таких принципів є політична неупередженість - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов`язків (п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону № 889-VIII), дотримання якого є обов`язком державного службовця (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 889-VIII).

Слід зазначити, що державний службовець, крім іншого, має право на участь у діяльності об`єднань громадян, крім політичних партій у випадках, передбачених цим Законом (п. 8 ч. 1 ст. 7 Закону № 889-VIII).

Слід додати, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну службу ( Політична неупередженість ) державний службовець не має права обіймати посади в керівних органах політичної партії.

Таким чином, перебування на посаді державної служби пов`язано із здійсненням політично неупередженої діяльності, що полягає, крім іншого, у забороні займати посаду державної служби керівникам політичних партій.

При цьому, заборона займати посаду державної служби пов`язана із самим лише фактом перебування на керівній посаді у політичній партії - незалежно від здійснення або не здійснення діяльності партією чи її керівником.

Відповідно до положень ст. 64 цього ж Закону за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Слід зазначити, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 65 Закону № 889-VIII).

Як вже зазначалося, оскаржуване рішення прийнято, а позивача звільнено відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 65 вищезгаданого Закону, згідно із яким дисциплінарним проступком є подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 66 вищезгаданого Закону до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 66 Закону № 889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9 - 11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 66 цього Закону № 889-VIII дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2 - 4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 68 Закону № 889-VIII дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Відповідно до ч.ч. 2 та 7 ст. 71 Закону № 889-VIII, з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач під час вступу на державну службу не повідомила про обставини, передбачені п. 10. ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII, а саме про те, що вона є керівником політичної партії Міст , що перешкоджає перебуванню особи на державній службі.

Про вищевказану обставину відповідачам стало відомо під час здійснення дисциплінарного провадження з повідомлення Міністерства юстиції України (вих. №41982/1592-1-18/19.4.1 від 18.10.2018 р.), згідно з яким, як вже зазначалося, відповідно до матеріалів реєстраційної справи Політичної партії Міст та відомостей Єдиного реєстру громадських формувань, Головою партії є ОСОБА_1 , яка була обрана на підставі рішення Першого Установчого з`їзду Партії від 25 березня 2010 року.

Між тим, в особовій картці позивач 25.01.2017 р. зазначила, що ознайомлена та зобов`язується дотримуватись вимог та обмежень щодо прийняття та проходження державної служби відповідно до Законів України Про державну службу , Про запобігання корупції , Про захист персональних даних , Правилами етичної поведінки державних службовців. Зазначено також про ознайомлення з Правилами внутрішнього службового розпорядку.

Однак, про наведені обставини, що перешкоджають перебуванню на державній службі, позивач не повідомила відповідачів ні з набранням чинності Законом № 889-VIII, ні під час проходження державної служби, що підтверджується матеріалами особової справи та вказує на вчинення триваючого порушення, а відтак суд першої інстанції встановив наявність обставин, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII, наявність яких зумовлює застосування п. 4 ч. 1 ст. 66 Закону № 889-VIII, а саме: прийняття рішення про звільнення на підставі висновків (пропозицій) Дисциплінарної комісії, що, у даному випадку правомірно вчинено/реалізовано шляхом прийняття спірного рішення, яке надалі, на виконання вимог ч. 7 ст. 77 Закону № 889-VIII, було направлено на адресу позивача за наведених вище обставин відсутності позивача на роботі та неповідомлення про причини відсутності.

Навіть під час розгляду справи, як вбачається з витягу з ЄДР, позивач продовжує перебувати на посаді керівника політичної партії Міст (витяг з ЄДР залучено до справи).

Судом першої інстанції взято до уваги те, що позивач достовірно знала про зайняття нею посади керівника політичної партії та усвідомлювала в рамках дії Закону № 889-VIII заборону на перебування на посаді державної служби особи, яка є керівником політичної партії, що, крім іншого, підтверджується і засвідченням нею копії свідоцтва від 14.10.2011 р.

Також судом першої інстанції встановлено, що позивачем не вживалось жодних нормативно визначених заходів щодо припинення перебування на посаді керівника політичної партії. Наведена обставина також була встановлено колегією суддів під час судового розгляду. В матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано статутні документи Політичної партії Міст , протокол загальних зборів учасників про розгляд питання про припинення чи тимчасове зупинення її повноважень, як керівника політичної партії, на період її перебування на посаді до якої застосовуються відповідні заборони.

Що стосується доводів позивача, що її членство/керівництво в партії було припинено з поданням заяви від 15.12.2015 р., що, на її думку, підтверджується листом Київської міської територіальної організації Політичної партії Міст від 03.06.2019 р. за підписом ОСОБА_9 , слід зазначити, що вказані відомості спростовуються даними ЄДР на час розгляду справи, де позивач визначена керівником політичної партії Міст (код ЄДРПОУ 37689064).

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що вищевказаний лист-відповідь Політичної партії Міст надісланий на запит ОСОБА_1 датований 03.06.2019 р., тоді як вхідним номером (датою надходження) запиту є 14.09.2019 р., тобто відповідь надано раніше за дату надходження заяви позивача, а відтак наданий позивачем доказ не може бути прийнятий судом до уваги як належний та достовірний, а також такий, що підтверджує припинення її членства в партії.

Водночас, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України Про політичні партії членство в політичній партії керівників політичних партій припиняється з дня, наступного за днем обрання нового керівника чи його заступника. Станом на час прийняття спірного рішення та розгляду справи доказів обрання нового керівника партії не надано.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Порядку роботи із зверненнями громадян в Апараті Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України № 273 від 11 липня 2016 року звернення громадян, які надходять до Апарату Верховної Ради України реєструються відділом з питань звернень громадян протягом двох робочих днів з дня їх надходження.

У разі надходження звернень громадян безпосередньо до структурних підрозділів Апарату Верховної Ради України вони повинні бути передані для реєстрації до Відділу з питань звернень громадян.

Працівники Відділу з питань звернень громадян перед реєстрацією звернення обов`язково з`ясовують, чи звертався громадянин до Верховної Ради України або її посадових осіб раніше, та вивчають, ким і яке було прийнято рішення за його попередніми зверненнями.

Кожне звернення реєструється в автоматизованій системі "Листи та звернення громадян" шляхом присвоєння йому єдиного реєстраційного номера, який включає індекс Відділу з питань звернень громадян як структурного підрозділу Апарату Верховної Ради України, який здійснив реєстрацію звернення, порядковий номер пропозиції, заяви чи скарги, порядковий номер регіону проживання заявника, порядковий номер звернення у випадку його повторності, місяць та рік звернення, початкову літеру прізвища заявника та, за необхідності, інші позначення з урахуванням потреб автоматизованої систематизації, статистики та пошуку звернень.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про захист персональних даних поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних.

Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані.

Сторона, якій передаються персональні дані, повинна попередньо вжити заходів щодо забезпечення вимог цього Закону.

Згідно із ст. 11 Закону України Про інформацію інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 цього ж Закону інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 8 Закону N 889-VIII державний службовець зобов`язаний зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню.

Відповідно до ст. 43 Закону України Про корупцію забороняється розголошення та використання в інший спосіб конфіденційної та іншої інформації з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов`язків, крім випадків, встановлених законом.

Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що посадовим особам, які перебувають на державній службі забороняється використання та розголошення конфіденційної інформації, що стала їм відома у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 в порушення п. 3.1. Порядку роботи із зверненнями громадян в Апараті Верховної Ради України не подала на реєстрацію до Відділу з питань звернень громадян отримані електронні звернення громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 Зазначені листи ОСОБА_1 передала одному з телеканалів, що призвело до їх поширення (зі згоди ОСОБА_1 ) в ефірі однієї з програм, де підтвердила оригінальність цих листів, а також факти, що оприлюднені документи були надіслані громадянами на робочу електронну пошту та передані нею особисто до редакції телеканалу для оприлюднення. При цьому листи не давали так званої згоди суб`єкта персональних даних на поширення персональних даних (в тому числі зі статусом конфіденційної інформації) третім особам, які не пов`язані з розглядом звернення. Дисциплінарній комісії не надано документального підтвердження вчинення ОСОБА_1 додаткових дій про отримання такої згоди.

З огляду на положення законодавчих актів відповідні відомості в розумінні Закону України Про захист персональних даних є персональними даними зі статусом конфіденційної інформації про фізичну особу .

Отже, позивач порушила вимоги п. 12 ч. 1 ст. 8 Закону № 889-VIII та ст. 43 Закону України Про запобігання корупції , згідно з якими державний службовець зобов`язаний зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню. ОСОБА_1 порушила вимоги до державного службовця, а саме ст. 8, ст. 10 Закону № 889-VIII, що забороняє демонстрування політичних поглядів та негативного впливу на імідж державного органу та довіру до влади, а також щодо вимог до поваги прав і свобод людини і громадянина, гідності людини, що вбачається із наявної в матеріалах справи розшифровки частини програми Український формат телеканалу NewsOne від 26.03.2018 р.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України не доведено, а під час проведення Дисциплінарною комісією дисциплінарного провадження та під час розгляду справи судом першої інстанції не встановлено обставин, які б пом`якшували дисциплінарну відповідальність, враховуючи також обставини поширення персональних даних фізичних осіб (конфіденційної інформації) під час програми, що транслювалась на одному з телеканалів, що є діями, які свідчать про явну неповагу до прав і свобод людини (п. 4 ч. 4 ст. 67 Закону № 889-VIII) і лише обтяжують наведені вище обставини.

Щодо обставин перебування, як зазначає позивач, на амбулаторному лікуванні у зв`язку з чим їй було видано листок непрацездатності (період з 31.10.2018 - 04.11.2018, 05.11.2018 - 08.11.2018), суд першої інстанції зазначив, що вказаний листок непрацездатності в оригіналі знаходиться у позивача, його оригінал оглянутий судом у судовому засіданні 06.06.2019 р. Позивач зазначила, що у неї не має обов`язку інформувати керівництво щодо причин відсутності на роботі.

Під час розгляду справи не надано обґрунтованих пояснень відносно того, що оригінал листка непрацездатності знаходиться у позивача та його копії не було подано до відповідачів для врахування періоду непрацездатності.

Ненадання листка непрацездатності підтверджується і листом Управління кадрами ВР України від 29.12.2018 р.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач підтвердила, що оригінал листка непрацездатності знаходиться у неї.

Між тим, відповідно до розділу IV Типових правил внутрішнього службового розпорядку ( Порядок повідомлення державним службовцем про свою відсутність ), затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби 03 березня 2016 року № 50 (оприлюднені Офіційний вісник України , 2016, N 29 (19.04.2016), ст. 1175), державний службовець повідомляє свого безпосереднього керівника про відсутність на роботі у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв`язку або іншим доступним способом. У разі недотримання державним службовцем вимог пункту 1 цього розділу складається акт про відсутність державного службовця на робочому місці. У разі ненадання державним службовцем доказів поважності причини своєї відсутності на роботі він повинен подати письмові пояснення на ім`я керівника державної служби щодо причин своєї відсутності.

При цьому, відповідно до п. 4 розділу IV Правил внутрішнього службового розпорядку для працівників апарату Верховної Ради України, які схвалені 25.10.2018 р., працівник Апарату повідомляє свого безпосереднього керівника про свою відсутність на роботі у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв`язку або іншим доступним способом.

Наведене у сукупності спростовує доводи позивача про відсутність у неї обов`язку інформувати керівництво про свою відсутність на роботі та причини такої відсутності.

Враховуючи те, що позивачем не було подано оригінал листка непрацездатності до відповідачів, як і власне будь-якого повідомлення про причини відсутності на роботі, посилання позивача на неврахування відповідачами листка непрацездатності (обставин перебування на амбулаторному лікуванні) в контексті спірних відносин є безпідставним.

З пояснень відповідачів вбачається та позивачем не спростовано того, що про його існування відповідачам взагалі стало відомо з тексту позовної заяви.

Представник відповідачів зазначив, що 31.10.2018 р. ОСОБА_1 була на робочому місці, а 01.11.2018 р. на роботу не вийшла, про причини невиходу на роботу керівництво Апарату Верховної Ради України не повідомила. У зв`язку із чим, керівником Управління кадрів Апарату 01.11.2018 р. було направлено позивачу лист, в якому проінформовано, що її звільнено та запропоновано отримати трудову книжку.

Крім того, працівник Управління кадрів Апарату ОСОБА_10 зателефонувала 01.11.2018 р. на мобільний телефон ОСОБА_1 та повідомила в телефонній розмові, що вона не буде на робочому місці, проте пообіцяла до кінця дня приїхати та ознайомитися із розпорядженням. До кінця робочого дня до Управління кадрів Апарату ОСОБА_1 не з`явилася, у зв`язку із чим 02.11.2018 р. копії розпорядження про звільнення від 31.10.2018 р. № 1579-к їй було направлено поштою у відповідності до ч. 7 ст. 77 Закону України Про державну службу .

В судовому засіданні 06.11.2019 р. представник відповідачів зазначив, що на момент звільнення роботодавцю не було відомо з незалежних від нього обставин про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 В той же час, при отриманні листка непрацездатності серії АДХ в„– 318824 Апаратом, буде вирішено питання про можливість внесення змін до розпорядження від 31.10.2018 р. № 1579-к та виплати відповідних грошових сум.

Щодо посилання позивача на неможливість ознайомлення із матеріалами дисциплінарного провадження, зокрема, з тих підстав, що деякі документи не були підшиті до матеріалів справи та прохання надати копії таких документів, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав вважати, що після ознайомлення 16.10.2018 р. позивача з матеріалами дисциплінарного провадження та надання пояснень 16.10.2018 р., надалі у період після формування 19.10.2018 р. Висновку та до кінця дня 31.10.2018 р., відповідачами створювались перешкоди для позивача для ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження.

З листа управління кадрів апарату Верховної Ради України від 14.08.2019 р. № 20-45/2143 вбачається, що під час здійснення дисциплінарного провадження позивач неодноразово запрошувалась і усно (телефоном), і письмово для ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на неї дисциплінарного стягнення, в тому числі і з висновком Дисциплінарної комісії, про що є відповідні листи в матеріалах справи. Однак, як зазначається у вказаному повідомленні, позивач так і не з`явилася для ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи.

При цьому, листом від 22.10.2018 р. відповідач 2 пропонував перед накладанням дисциплінарного стягнення надати пояснення. Позивач зверталася з листами, де, з одного боку, висловлювала бажання ознайомитись з матеріалами, але, з іншого боку, - не вчиняла для цього активних дій.

Під час розгляду справи не встановлено вчинення жодних фактичних (практичних) дій щодо реалізації позивачем наміру стосовно ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи (з матеріалами, що надійшли з 16.10.2018 р.), а саме - прибуття для ознайомлення з цими матеріалами відповідно до запрошень та листів, зазначених вище, в яких позивачці роз`яснювалось, де, як, яким чином та у кого можна ознайомитись за цими матеріалами.

У даному випадку у період після 16.10.2018 р. (дата надання первинних пояснень) та після 19.10.2018 р. (дата формування Висновку) були відсутні об`єктивні перешкоди для прибуття позивача за місцем знаходження дисциплінарної справи та ознайомлення з її матеріалами, чи участі у її розгляді.

Більш того, вже під час розгляду справи позивачу вкотре пропонувалось ознайомитись з матеріалами дисциплінарної справи, що підтверджується листом від 21.03.2019 р. № 20-05/719.

29.10.2018 р. позивач звернулася з листом до голови Дисциплінарної комісії щодо виготовлення та надання їй у копіях матеріалів дисциплінарної скарги.

30.10.2018 р. на ім`я позивача сформовано повідомлення № 20-45/2592, яке у копії додано позивачем до позовної заяви та було отримано нею 30.10.2018 р., в якому зазначено, що відповідно до листа від 26.10.2018 № 20-45/2566 позивачу було запропоновано ознайомитись із матеріалами дисциплінарної справи у секретаря Дисциплінарної комісії, зазначено місце, де можна ознайомитись. Стосовно звернення позивачки від 29.10.2018 р. до керівника Дисциплінарної комісії щодо можливості ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи шляхом надання її копії, повідомлено про перебування голови дисциплінарної комісії у відпустці. Звернута увага, що відповідно до встановлених правил, для ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи особа письмово звертається до секретаря дисциплінарної комісії. А у разі, коли дисциплінарне провадження вже завершено, з такою заявою слід звернутися до керівника служби управління персоналом.

31.10.2018 р. позивач звернулася з листом до відповідача 2 з тим, що їй не надходило запрошення на засідання дисциплінарної комісії, їй не повідомлено про стан дисциплінарного провадження. У зв`язку з відсутністю у позивачки матеріалів дисциплінарної справи, які їй необхідні для підготовки пояснень до 01.11.2018 (відповідно до листа від 22.10.2018) вона просила надати їй можливість надати пояснення після ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, шляхом надання їй, тобто виготовлення для неї, копій матеріалів дисциплінарної справи.

Листом від 01.11.2018 р. № 20-15/2633, після прийняття оскаржуваного рішення, керівником управління кадрів позивача повідомлено про прийняття розпорядження про звільнення та запрошено для одержання трудової книжки. Листом від 02.11.2018 № 20-15/2653 позивачу надіслано копію розпорядження про звільнення. Вказані листи отримані нею 08.11.2018 р.

Так, з листа позивача від 22.10.2018 р. на адресу першого заступника керівника апарату - керуючого справами Боднаря П.О. вбачається, що ОСОБА_1 ознайомилась з матеріалами дисциплінарної справи.

В контексті останнього, суд звертає увагу, що висновок відносно позивача сформовано станом на 19.10.2018 р., тобто, всі обставини, що викладені у ньому сформовані на підставі отриманих до цього документів, з якими, вона ознайомилась.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що саме позивачем створювались штучні передумови для подальшого формування позиції про недотримання відповідачами встановлених правил та процедур, порушення яких, на її думку, є підставою для задоволення позовних вимог та поновлення її на займаній посаді.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження передбачено ст. 76 вищезгаданого Закону. Положеннями цієї статті не передбачено копіювання Дисциплінарною комісією матеріалів дисциплінарної справи для надання особі, відносно якої здійснюється провадження.

Між тим, саме на такому способі ознайомлення наполягала позивач, що, однак, не передбачено Законом та додатково свідчить про самоусунення позивача від реалізації свого права на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи.

Під час розгляду справи також не встановлено вчинення позивачу перешкод щодо можливості її присутності під час виконання відповідних заходів службового розслідування (п. 3 ч. 8 ст. 71 Закону № 889-VIII), засіданнях Комісії.

Водночас, судом першої інстанції вірно враховано, що позивач не скористалась правом надання пояснень в порядку ст. 75 Закону № 889-VIII, про що було складено відповідний акт відповідно до ч. 3 ст. 77 Закону № 889-VIII.

Також є вірними висновки суду першої інстанції стосовно того, що 22.10.2018 р. Голова дисциплінарної комісії ОСОБА_12 у відповідності до ст. 77 Закону № 889-VIII направив ОСОБА_13 подання за № 20-44/2489 до якого було додано Висновок службового розслідування. Колегією суддів встановлено, що документ від 22.10.2018 р. № 20-44/2489 відповідає формі та практиці документообігу Верховної Ради України щодо оформлення подань. Позивач, посилаючись на невідповідність форми подання, не зазначає в чому полягає така невідповідність та яким нормативним чи внутрішнім документом Апарату Верховної Ради передбачено форму подання, якої мав би дотриматися відповідач 2.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на невідповідність форми та змісту розпорядження ч. 2 ст. 77 Закону № 889-VIII, оскільки в ньому викладений стислий виклад обставин, що, на думку колегії суддів, узгоджується із вимогами закону.

Необґрунтованим є твердження позивача про те, що Апарат Верховної Ради України не звернувся до НАЗК для отримання висновку на підставі якого правоохоронний орган повинен був би відкрити адміністративну чи кримінальну справу відносно позивача у разі порушення нею вимог закону, оскільки, як зазначив в судовому засіданні представник відповідачів, перевірка декларацій у 2015-2016 роках проводилася лише стосовно майна позивача.

В судовому засіданні позивач вказала на те, що вона надсилала листа до НАЗК, в якому зазначала про те, що вона не є керівником Політичної партії Міст , а тому НАЗК не визнало правопорушенням той факт, що позивач офіційно згідно інформації, зазначеної на сайті Міністерства юстиції України перебуває керівником вказаної партії.

Колегія суддів оцінює вказані посилання критично, оскільки вказаний факт жодним чином не спростовує факту порушення нею вимог п. 3 ч. 2 ст. 10 Закону № 889-VIII, відповідно до якої державний службовець не має права обіймати посади в керівних органах політичної партії. Таким чином, позивач будучи обізнана із вказаними заборонами повинна була вжити активних заходів щодо виходу із складу керівних органів політичної партії, зокрема, шляхом організації проведення загальних зборів учасників на яких повинно було бути прийнято рішення про її вихід із органів управління партії та призначення нового керівника, як того вимагає чинне законодавство.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на той факт, що Дисциплінарна комісія вийшла за межі предмету службового розслідування, оскільки відомості, зокрема про те, що позивач перебувала на посаді керівника політичної партії Міст було з`ясовано під час проведення службового розслідування, а тому не зазначення вказаної обставини у розпорядженні про призначення службового розслідування не можна вважати порушенням та виходом за межі його предмету.

Також не може бути спростовуванням встановлених висновками Дисциплінарної комісії фактів порушень з боку відповідача те, що видача розпорядження про звільнення позивача відбулася без отримання письмового пояснення позивача за день до завершення строку для надання останнього в період її тимчасової непрацездатності, оскільки як встановлено судами вище, позивач ігнорувала можливості ознайомлення із матеріалами справи та надання відповідних пояснень. При цьому, пояснення позивача були досліджені судом та заслухані в судовому засіданні, з яких суд не встановив підстав, які б дали можливість дійти висновку про порушення процедури звільнення позивача, недотриманні її прав на ознайомлення із матеріалами дисциплінарної справи, можливості бути присутньою на розгляді її дисциплінарної справи та наданні відповідних пояснень з приводу виявлених порушень з її боку.

Необґрунтованим є твердження позивача про те, що відповідачем не складено акт про її відсутність на роботі 01.11.2018 р., оскільки її звільнення відбулося не у зв`язку із її відсутністю на робочому місці.

Відтак, в межах заявлених підстав та предмету позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість спірного рішення, яке прийнято за результатами роботи Дисциплінарної комісії, з урахуванням всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 67, ч. 1 ст. 74 Закону № 889-VIII та прав позивача.

Зважаючи на те, що судом першої та апеляційної інстанції не встановлено порушень з боку відповідачів ст. 19 Конституції України, Законів України, прав, свобод чи інтересів позивача, слід дійти висновку про відсутність підстав для скасування спірного рішення, що у свою чергу зумовлює висновок про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В контексті вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О.Костюк

Я.М.Собків

Повний текст постанови виготовлено 11.11.2019 р.