Постанова

від 12.11.2019 по справі 120/2312/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2312/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

12 листопада 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Охрімчук І.Г. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року (м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоусівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2019 адміністративний позов задоволено.

20.09.2019 на адресу суду надійшла заява представника позивача - адвоката Нелюби С.А. про ухвалення додаткового судового рішення щодо питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. з доказами на підтвердження витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Нелюби Сергія Анатолійовича про ухвалення додаткового судового рішення - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Нелюба Сергій Анатолійович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Таким чином, витрати на правничу допомогу є судовими витратами у справі.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приписами ч.7 ст.139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, чинним законодавством передбачено відповідний строк, протягом якого особа може звернутись до суду із заявою щодо стягнення витрат, які вона сплатила у зв`язку із розглядом справи.

Частинами 3, 4, 5 статті 143 КАС України деталізовано порядок прийняття судом рішення щодо судових витрат, а саме: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Аналіз зазначених процесуальних норм свідчить, що Кодексом визначено умову стягнення судових витрат, щодо яких сторона не має можливості надати докази до прийняття рішення по суті позовних вимог - це обов`язкове повідомлення стороною відповідний суд до закінчення дебатів по справі про наявність судових витрат, які сторона сплатила, проте не може надати докази на час прийняття рішення по суті позовних вимог, або які сторона сплатить за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача не повідомив суд першої інстанції про наявність судових витрат позивача на правничу допомогу за результатами розгляду справи, не надавав доказів сплати витрат на правничу допомогу.

Тобто, не зробив заяву, що сторона сплатила або має сплатити після розгляду справи витрати, пов`язані з правничою допомогою.

Недодержання процесуальної умови - обов`язкового повідомлення суд першої інстанції про наявність витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів по справі, - унеможливлює задоволення заяви представника позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу.

Крім того, як констатовано судом першої інстанції, представник позивача лише в позовній заяві зазначено, що докази понесених в майбутньому позивачем витрат на правову допомогу будуть надані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення, жодних заяв з приводу стягнення витрат на правничу допомогу надано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, докази, які підтверджують витрати на правову допомогу були надані разом із заявою про ухвалення додаткового рішення 20.09.2019, тоді як рішення по справі прийняте Вінницьким окружним адміністративним судом 05.09.2019, тобто така заява подана поза межами встановленого законом п`ятиденного строку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Нелюби Сергія Анатолійовича про ухвалення додаткового судового рішення - залишено без розгляду, оскільки останнім не дотримано вимог ч.7 ст.139 КАС України.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 листопада 2019 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Охрімчук І.Г. Смілянець Е. С.