Постанова

від 06.11.2019 по справі 922/3607/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 922/3607/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 (судді: Барбашова С. В., Медуниця О. Є., Пелипенко Н. М.)

у справі

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парковий-4"

про стягнення 409 737,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У грудні 2018 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парковий-4" (далі - ТОВ "Парковий-4") про стягнення 409 737,30 грн.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що ТОВ "Парковий-4" у період із 01.03.2017 по 30.11.2018 користувалося земельною ділянкою без оформлення відповідного права та не сплачувало за таке користування плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі. Посилаючись на положення статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути безпідставно отримані відповідачем кошти у сумі 409 737,30 грн недоотриманої позивачем орендної плати.

1.3. ТОВ "Парковий-4" не скористалося наданим процесуальним законом правом на подання відзиву на позов.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.04.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Рішення місцевого господарського суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано тим, що ТОВ "Парковий-4" не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, у зв`язку з чим має здійснювати плату за землю у формі орендної плати.

2.3. Водночас, суди попередніх інстанцій установили, що Харківська міська рада не надала доказів внесення спірної земельної ділянки площею 0,2900 га по просп. Московському, 118 у м. Харкові до Державного земельного кадастру. Отже, за висновками судів, немає доказів того, що ця земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, була сформована як об`єкт цивільних прав протягом зазначеного позивачем періоду 2017- 2018 років. При цьому, немає і доказів розташування земельної ділянки, визначеної в акті обстеження від 03.09.2018, у межах земельної ділянки, кадастровий номер 6310136900:01:022:0025, площею 0,7282 га по просп. Московському, 118 у м. Харкові.

2.4. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що обстеження земельної ділянки відбулося 03.09.2018, проте нарахування безпідставно збережених коштів позивач здійснює з 03.02.2017, за відсутності при цьому доказів користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,2900 га у період із 03.02.2017 по 03.09.2018.

2.5. Крім того, позивач здійснив розрахунок розміру плати за користування земельною ділянкою, виходячи із базової вартості 1 м 2 земель м. Харкова, з урахуванням наведених коефіцієнтів. Водночас жодних документів, на підставі яких запроваджено відповідну нормативну грошову оцінку і які підтверджували би правомірність застосування саме таких коефіцієнтів, до матеріалів справи не додано.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Харківська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.2. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, обґрунтовано тим, що Харківська міська рада розробила та затвердила технічну документацію на всі землі м. Харкова, у тому числі на спірну земельну ділянку. При цьому виконавчі органи Харківської міської ради мають право розраховувати нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки, у зв`язку з чим апеляційний суд необґрунтовано зазначив про неправильність наданих позивачем розрахунків розміру плати за користування земельною ділянкою.

3.3. На думку скаржника, апеляційний господарський суд для встановлення всіх обставин справи мав її розглядати тільки за наявності витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який скаржник додав до касаційної скарги.

3.4. Також скаржник вважає, оскільки земельна ділянка, кадастровий номер 6310136900:01:022:0025, має більшу площу (0, 7282 га), ніж та якою користується ТОВ "Парковий 4" (0,2900 га), апеляційний суд мав з`ясувати, якою саме площею земельної ділянки користується ТОВ "Парковий-4" - 0,7282 га або лише її частиною у межах сформованої земельної ділянки.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що Харківська міська рада відповідно до статті 189 Земельного кодексу України здійснила заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади, додержання вимог земельного законодавства.

4.3. За інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.07.2018 № 131366676 право власності на нежитлові приміщення підвалу, 1-го поверху, 2-го поверху, 3-го поверху в літ. "А3-3" загальною площею 9503,8 м 2 по просп. Московському, 118 у м. Харкові із 03.02.2017 зареєстровано за ТОВ "Парковий-4" на підставі договору купівлі-продажу від 03.02.2017 № 195.

4.4. Як зазначила Харківська міська рада, із 03.02.2017 по теперішній час ТОВ "Парковий-4" користується земельною ділянкою площею 0,2900 га по просп. Московському, 118 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України.

4.5. Згідно зі здійсненим Харківською міською радою розрахунком розміру орендної плати, яка підлягала сплаті ТОВ "Парковий-4" за користування зазначеною земельною ділянкою у період із 03.02.2017 по 30.11.2018, орендна плата становить 409 737,30 грн.

4.6. За результатами обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки на місцевості Департамент територіального контролю Харківської міської ради склав відповідний акт від 03.09.2018 обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, просп. Московський, 118, за змістом якого із 03.02.2017 по теперішній час земельною ділянкою площею 0,2900 га по просп. Московському, 118 користується ТОВ "Парковий-4" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А3-3", належної йому на праві власності. Площа земельної ділянки відповідно до її меж становить 0,2900 га, межі земельної ділянки визначено відповідно до зовнішніх меж будівлі.

4.7. Як установили суди попередніх інстанцій, матеріали справи не містять відомостей про внесення спірної земельної ділянки площею 0,2900 га по просп. Московському, 118 у м. Харкові до Державного земельного кадастру. Немає також і доказів того, що земельна ділянка загальною площею 0,2900 га по просп. Московському, 118 у м. Харкові, за користування якою Харківська міська рада просить стягнути з ТОВ "Парковий-4" безпідставно збережені кошти, була сформована як об`єкт цивільного права протягом зазначеного позивачем періоду із 01.03.2017 по 30.11.2018. Суди також акцентували, що позивач не довів розташування визначеної в акті обстеження від 03.09.2018 земельної ділянки у межах земельної ділянки, кадастровий номер 6310136900:01:022:0025.

4.8. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд установив неможливість об`єктивно перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку з огляду на відсутність витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

4.9. Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

4.10. За змістом частини першої статті 122 цього Кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

4.11. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (частина перша статті 123 Земельного кодексу України).

4.12. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина перша статті 124 Земельного кодексу України).

4.13. Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Парковий-4" є власником нерухомого майна площею 9 503,8 м 2 по просп. Московському, 118 у м. Харкові, проте матеріали справи не містять доказів належного оформлення товариством права користування спірною земельною ділянкою.

4.14. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

4.15. Предметом регулювання інституту зобов`язань з набуття та збереження майна без достатньої правової підстави є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

4.16. Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

4.17. Згідно з частиною першою статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

4.18. У пункті 14.1.147 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

4.19. Зі змісту статей 14, 288 цього Кодексу вбачається, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

4.20. Відповідно до статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

4.21. Частинами першою, другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

4.22. Як установили суди попередніх інстанцій, Харківська міська рада не додала до матеріалів справи витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

4.23. При цьому із наведених норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, що спростовує доводи скаржника про обґрунтованість такого розрахунку, виходячи із базової вартості 1 м 2 землі у м. Харкові та множення на відповідні коефіцієнти.

4.24. Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, тощо.

4.25. Щодо доводів скаржника про те, що апеляційний суд не мав розглядати справу за відсутності такого витягу, оскільки у такому разі неможливо повно та всебічно встановити обставини справи, суд касаційної інстанції наголошує на визначених у статті 2 Господарського процесуального кодексу України основних засадах господарського судочинства - диспозитивності процесу, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.

4.26. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 цього Кодексу).

4.27. Відповідно до частини третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

4.28. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надано можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів" ("Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands") від 27.10.1993, заява № 14448/88, § 33).

4.29. Таким чином суд апеляційної інстанції правомірно зазначив про необґрунтованість і безпідставність розрахунків позивача за відсутності витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, зауваживши також про відсутність документів на підтвердження правомірності застосування позивачем відповідних коефіцієнтів при здійсненні розрахунку.

4.30. Згідно зі статтею 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

4.31. Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що спірна земельна ділянка не є сформованим об`єктом цивільних прав, беручи до уваги, що технічної документації на спірну земельну ділянку розроблено не було, відомості щодо неї до Державного земельного кадастру не внесені.

4.32. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог за відсутності технічної документації на спірну земельну ділянку та витягу про нормативну грошову оцінку землі, наявність яких є необхідною для підтвердження розрахунку безпідставно одержаних коштів, виходячи із розміру саме недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд не вбачається.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які посилався суд як на підставу для відмови у позові, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженої у справі постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 у справі №922/3607/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова