Ухвала

від 11.11.2019 по справі 640/9145/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 листопада 2019 року

Київ

справа № 640/9145/19

адміністративне провадження № К/9901/30121/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019 у справі №640/9145/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОПТІМУС-ЛПГ до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м.Києві (далі - ГУ ДФС).

Під час перевірки зазначених матеріалів встановлено, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Відтак касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ГУ ДФС зазначає, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального права, а саме: підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.1 статті 216, пункту 222.1.1 пункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222, пункту 223.1 статті 223, пункту 232,3 статті 232 Податкового кодексу України, та процесуального права, а саме: статті 90, 242, 244 КАС України. При цьому такі посилання ГУ ДФС обгрунтовує доводами, які фактично дублюють Акт перевірки.

Натомість з судових рішень вбачається, що підставою для задоволення позову стали висновки про безпідставність висновків перевіряючих осіб щодо порушення позивачем норм податкового законодавства, а також те, що висновки акта перевірки, на підставі якого винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, спростовуються фактичними обставинами справи.

Також судові рішення містять правову оцінку іншим доводам відповідача, зокрема, щодо встановлення контролюючим органом в ході аналізу інформаційної системи СЕАРП відсутності обсягів пального для подальшої реалізації без поповнення залишків ліміту обсягів пального та сплати акцизного податку, щодо перевищення позивачем обсягів реалізованого пального над обсягами обчисленими, відповідно до пункту 232.3 статті 232 Податкового кодексу України, без реєстрації відповідних заявок на поповнення обсягу залишку пального в СЕАРП.

Проте касаційна скарга дублює ці ж самі доводи без належних обґрунтувань незгоди з їх правової оцінкою судами попередніх інстанцій

Отже, формальне зазначення скаржником, що судами попередніх інстанцій ухвалені рішення з порушенням норм матеріального права та наданням неправильної юридичної оцінки висновкам контролюючого органу не є належним обґрунтуванням вимог касаційної скарги.

Суд акцентує увагу скаржника про необхідність наведення підстав касаційного оскарження з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

При цьому у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставини справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, оскільки касаційна скарга не містить конкретного обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, скаржнику слід усунути цей недолік касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно положень частини першої та другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019 у справі №640/9145/19 залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме зазначити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі,

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

...........................

М.М. Гімон,

Суддя Верховного Суду