Постанова

від 11.11.2019 по справі 2а-2235/12/0970

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2019 року

Київ

справа №2а-2235/12/0970

касаційне провадження №К/9901/19290/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 (суддя Скільський І.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 (головуючий суддя - Большакова О.О., судді: Глушко І.В., Макарик В.Я.) у справі № 2а-2235/12/0970 за позовом Приватного підприємства Нивала до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Нивала у липні 2012 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, в якому просило:

визнати протиправними дії щодо встановлення в акті перевірки від 28.05.2012 № 341515-91/13651992 порушень;

визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012 № 0009941591.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 19.11.2013 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012 № 0009941591. У задоволенні іншої частини позову відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.10.2015 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Зокрема, наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не враховано, що на момент прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії за позивачем обліковувався податковий борг, погашення якого відбулося з пропуском встановленого законодавством строку.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено камеральну перевірку податкової звітності Приватного підприємства Нивала з податку на прибуток, за наслідками якої складено акт від 28.05.2012 № 3415/15-91/13651992.

В акті від 28.05.2012 № 3415/15-91/13651992 зафіксовано порушення Приватним підприємством Нивала вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що полягало в несвоєчасній сплаті самостійно визначеного податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 63623 грн.

Податковий орган виходив з того, що Приватним підприємством Нивала затримано сплату податкового зобов`язання з податку на прибуток на 992 календарних днів, оскільки останнім днем погашення такого податкового зобов`язання був день із датою 27.08.2009.

У зв`язку з встановленими в акті перевірки порушеннями податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012 № 0009941591 про застосування до позивача на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних санкцій в сумі 667,07 грн., тобто в розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу в сумі 3335,32 грн.

Задовольняючи позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що застосування до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України є неправомірним, оскільки обумовлене неправильним застосуванням податковим органом положень пункту 87.9 Податкового кодексу України, що мало наслідком зарахування коштів в рахунок погашення неузгоджених податкових зобов`язань позивача.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, на платника податків покладено обов`язок самостійно визначати податкове (грошове) зобов`язання та здійснювати у встановлені строки сплату такого зобов`язання. Не сплачене у встановлений законом строк податкове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

У відповідності до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, зі змісту положень статті 126 Податкового кодексу України, на підставі якої до позивача застосовані штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням, вбачається, що несплата узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлені строки має наслідком застосування до платника штрафу в розмірі, що залежить від кількості днів затримки сплати. При цьому законодавець пов`язує виникнення у податкового органу права на нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне виконання обов`язку зі сплати узгодженої суми грошового зобов`язання платника з фактом погашення заборгованості з цього зобов`язання. Сума штрафних (фінансових) санкцій обраховується виходячи із суми погашеного податкового боргу.

Таким чином, лише за умови погашення платником податкового боргу податковий орган вправі застосувати до такого платника штраф.

Як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням пов`язане з обставинами щодо зарахування податковим органом 15.05.2012 коштів в сумі 3335,32 грн., ініційованих позивачем до сплати поточних податкових зобов`язань, в рахунок погашення податкових зобов`язань з податку на додану вартість в загальній сумі 63623 грн., в тому числі: в сумі 42415 грн. основного платежу та в сумі 42415 грн. штрафних (фінансових) санкцій, визначених Приватному підприємству Нивала податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську від 04.10.2005 № 0006212312/0.

Таке зарахування податковим органом здійснене на підставі пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, згідно з положеннями якого У разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Вказане податкове повідомлення-рішення від 04.10.2005 № 0006212312/0 було оскаржене позивачем в судовому порядку.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2006 у справі №А-18/35 за позовом Приватного підприємства Нивала до Державної податкової інспекцій в м. Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 04.10.2005 №0006212312/0 та №0006232312/0 задоволено повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2006 у справі № А-18/35 постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2006 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.07.2009 у справі №А-18/35 скасовано постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2006 в частині задоволення позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.10.2015 № 0006212312/0 та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Адміністративній справі за позовом Приватного підприємства Нивала до Державної податкової інспекцій в м. Івано-Франківську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.10.2005 №0006212312/0 присвоєно новий номер - № 2а-2310/09/0970.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.02.2010 позов Приватного підприємства Нивала задоволено повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.02.2010 у справі № 2а-2310/09/0970 залишено без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону України Про систему оподаткування від 25.06.1991 № 1251-ХІІ платник податків зобов`язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов`язкових платежів) у встановлені законом терміни.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов`язання.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму податкового зобов`язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, заявлених у податкових деклараціях (підпункт б 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

Відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 № 2181-ІІІ сумою податкового боргу визнається узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Зі змісту положень підпунктів 5.2.1, 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 № 2181-ІІІ вбачається, що податкове зобов`язання вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення у разі відсутності факту оскарження платником такого повідомлення в адміністративному чи судовому порядку протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання.

Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 № 2181-ІІІ при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов`язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Наведені положення Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 № 2181-ІІІ кореспондуються з приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 57.3 статті 57, пункту 56.18 статті 58 Податкового кодексу України.

Таким чином, у разі якщо податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про визначення податкового зобов`язання оскаржено в судовому порядку, то таке податкове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З дня набрання законної сили судовим рішенням про відмову в задоволенні позову про оскарження податкового повідомлення-рішення про визначення податкового/грошового зобов`язання (частини податкового/грошового зобов`язання) податкове/грошове зобов`язання (частина податкового/грошового зобов`язання) стає узгодженим, а у платника податку виникає податковий обов`язок самостійно погасити узгоджену суму у встановлений законом строк.

З урахуванням викладених положень податкового законодавства, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визначені у податковому повідомленні-рішенні від 04.10.2005 №0006212312/0 податкові зобов`язання станом на 15.05.2012 (дата зарахування податковим органом ініційованих позивачем до сплати поточних податкових зобов`язань в рахунок погашення податкових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 04.10.2005 №0006212312/0) були неузгоджені, у зв`язку з тим, що судове рішення у справі № 2а-2310/09/0970 про оскарження такого акта індивідуальної дії законної сили не набрало.

Більше того, з набранням законної сили ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 у справі № 2а-2310/09/0970 податкове повідомлення-рішення від 04.10.2005 №0006212312/0 є відкликаним в силу положень підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, згідно з якими податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу.

За таких обставин у сукупності суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що визначені податковим повідомленням-рішенням від 04.10.2005 №0006212312/0 податкові зобов`язання не набули статусу податкового боргу, а тому підстави для застосування податковим органом у спірному випадку положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України відсутні.

Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність застосування до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням від 14.06.2012 № 0009941591 штрафних санкцій на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позову судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій учасниками справи не оскаржуються, тому підстави для надання правової оцінки висновкам суду в цій частині вирішення справи відсутні.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 у справі № 2а-2235/12/0970 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк