Постанова

від 05.10.2009 по справі 7/104

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05.10.2009 р. 11:35 № 7/104

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м.Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Газ Пром Сервіс Інвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбудукрсервіс" про визнання недійсним договору Представники:

від позивачаЄгорова О.С. - представник за довіреністю від відповідача-1 від відповідача-2не прибув не прибув Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЗахідГазПромСервісІнвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Інбудукрсервіс про визнання недійсним договору та стягнення в доход бюджету коштів, отриманих за цим договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний правочин було укладено з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки рішенням Баришівського районного суду Київської області у справі № 2-126 від 27.02.2007 було визнано недійсним статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Інбудукрсервіс .

У своїх позовних вимогах позивач просить суд визнати зазначений договір недійсним, зобов`язати відповідача-2 повернути відповідачу-1 грошові кошти у сумі 20 000 грн., а з відповідача-1 стягнути в доход Державного бюджету України грошові кошти в сумі 20 000 грн.

Ухвалою від 12.05.09 справу № 7/104 було прийнято до розгляду відповідно до вимог Ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2009 та призначено судове засідання.

24.06.09 позивач надав суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд визнати договір купівлі-продажу від 12.05.06, нікчемним з підстав, передбачених ст.228 Цивільного кодексу України, зобов`язати відповідача-2 повернути відповідачу-1 грошові кошти у сумі 20 000 грн., а з відповідача-1 стягнути в доход Державного бюджету України грошові кошти в сумі 20 000 грн.

Представники відповідачів у судове засідання не прибули, відзиву на позов суду не надали.

Ухвалою суду від 05.10.09 провадження у справі в частині позовних вимог про визнання правочину нікчемним було закрито відповідно до статей 2, 17, п.1 ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

14.12.2006 позивачем було проведено виїзну планову перевірку відповідача-1 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 18.04.05 по 01.07.06.

Під час перевірки було встановлено, що 12.05.06 між відповідачами був укладений договір купівлі-продажу векселів.

На вимогу позивача відповідач-1 відмовився надати пояснення та документи щодо взаєморозрахунків з ТОВ Інбудукрсервіс`та документів на їх підтвердження.

Позивач вважає, що договір від 12.05.06 про купівлю-продаж векселів є нікчемним, оскільки укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а саме на завдання збитків бюджету України.

Нікчемність вказаного правочину позивач мотивує тим, що відповідачем-2 порушувалося податкове законодавство, а рішенням Баришівського районного суду Київської області у справі № 2-126 від 27.02.2007 було визнано недійсним статут та свідоцтво платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Для прийняття рішення зі спору позивач має доводити наявність специфічної мети, а саме пояснити та довести, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також умисну вину сторін (сторони).

У своєму позові, так само як і в наданих під час судового розгляду поясненнях, позивач не зазначив в чому саме мала прояв завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета.

В той же час, само по собі порушення податкового законодавства тягне за собою застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, або притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що допустили таке порушення. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів наявності податкової заборгованості чи будь-яких інших порушень відповідачами 1 та 2 податкового законодавства. Не надано також і доказів проведення перевірки та зустрічної перевірки відповідачів 1 та 2. Власне, сам факт порушення податкового законодавства не може розглядатися у якості підстави для визнання господарського договором недійсним, зокрема і відповідно до ст.207 Господарського кодексу України.

Наявність у сторін (сторони) угоди мети завідомо суперечної інтересам держави або суспільства означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, а також суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Протиправність мети має безпосередній зв`язок з умислом, як однією з форм вини. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Оскільки позивачем не надано доказів існування та форми прояву мети, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, неможливим є й встановлення форми вини відповідачів при укладанні спірного правочину.

Виходячи з недоведеності позивачем наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, відсутні обставини, які б свідчили про існування умислу у відповідачів, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій, суд вважає позов необґрунтованим.

Наслідки недійсності правочину, встановлені ст.208 Господарського кодексу України за своєю правовою природою є санкціями, передбаченими ст.239 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зважаючи на те, що договір за яким позивач просить застосувати адміністративно-господарські санкції був укладений у 2006 році, позивач, звернувшись до суду про застосування адміністративно-санкцій, пропустив строк, передбачений ст.250 Господарського кодексу України.

Щодо вимоги про стягнення коштів з відповідача-2 на користь відповідача-1, то суд вважає її такою, що заявлена безпідставно.

Відповідно до ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові органи не наділені правом звертатися до суду на захист інтересів платників податків, оскільки перелік повноважень податкової служби передбачений ст. 10 Закону України є вичерпний та такого повноваження не у собі не містить.

Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, закон надає право податковим інспекціям лише звертатися з позовами про визнання угод недійними та стягувати в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, права ж застосовувати наслідки визнання недійсним правочину (ст.216 Цивільного кодексу України) та недійсності господарського зобов`язання (ст. 208 Господарського кодексу України) податковим інспекціям не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов`язку щодо доказування.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об`єктивно, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Арсірій Р.О.

Дата складення та підписання повного тексту постанови -16 жовтня 2009 року.