Рішення

від 11.11.2019 по справі 910/8983/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2019Справа № 910/8983/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Седна-Агро , м. Монастирище, Черкаська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно , м. Київ

про стягнення 142 102,65 грн.,

Представники:

від позивача: Кушнір С.В.;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Седна-Агро звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно про стягнення 142 102,65 грн., в тому числі: 73 247,95 грн. - пені, 51 609,59 грн. - 25% річних, 17 245,11 грн. - інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати товару, поставленого на підставі договору поставки насіння в кредит № 045-РО від 18.04.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати за поставлений товар відповідно до договору поставки № 045-РО від 18.04.2018. Крім того, Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №910/2155/19, яким позовні вимоги позивача до відповідача задоволено, стягнуто заборгованість за договором №045-РО та штрафні санкції. Проте, відповідачем заборгованість не погашено, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій за інший період.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 01.08.2019.

У судове засідання 01.08.2019 з`явився представник позивача, який підтримав позов у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 01.08.2019 у зв`язку із неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 05.09.2019.

У судове засідання 05.09.2019 представник позивача не з`явився, проте подав заяву про проведення судового засідання без його участі. Представник відповідача вдруге у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 провадження у справі № 910/8983/19 зупинено до набрання рішенням законної сили у справі № 910/2155/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Седна-Агро до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно про стягнення заборгованості у сумі 891 896,72 грн.

21.10.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про поновлення провадження у справі №910/8983/19 у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, а саме набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі №910/2155/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 провадження у справі №910/8983/19 поновлено, судове засідання призначено на 11.11.2019.

У судове засідання 11.11.2019 з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача втретє не з`явився у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Седна-Агро (далі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно (далі - покупець/відповідач) було укладено договір поставки насіння в кредит № 045-РО, відповідно до якого постачальник зобов`язався продати та поставити у строки передбачені цим договором покупцю насіння рослин (далі - товар), а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим договором порядку.

Положеннями п. 7.3 договору передбачено, що у разі прострочення строків (термінів) оплати товару, визначених у п. 4.1 договору та специфікаціях, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки і до повного виконання стороною своїх зобов`язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов`язань за договором, забезпечених санкцією.

Умовами п. 7.5 договору визначено, що у разі прострочення відповідачем строків (термінів) оплати товару (його партії), більш ніж двадцяти п`яти календарних днів - відповідач додатково до пені, визначеної у п. 7.3 договору сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % від загальної суми заборгованості.

Крім того, згідно п. 7.6. договору, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання, покупець зобов`язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 25% річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Згідно з п. 7.9. договору строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції (в тому числі неустойка) за прострочення виконання зобов`язань за цим договором нараховується до моменту належного та повного виконання відповідного зобов`язання в межах строку загальної позовної давності (ст. 257 ЦК України). До вимог про стягнення штрафних санкцій (в тому числі неустойки) за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов`язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Специфікацією від 18.04.2018 № 001 визначено, що загальна сума товару складає 783 190,20 грн., а також те, що відповідач зобов`язаний оплатити загальну вартість товару у строк до 01.10.2018.

25.03.2019 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №910/2155/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Седна-Агро до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно про стягнення заборгованості за договором поставки насіння в кредит № 045-РО в розмірі 891 896,72 грн, в тому числі: 550 000,00 грн - основної заборгованості, 89 301,12 грн - пені, 156 638,04 грн - штрафу, 62 014,67 грн - 25 % річних та 33 942,89 грн. - інфляційних втрат, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Вказане рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 та набрало законної сили.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/2455/19 від 25.03.2019 встановлено, що позивач, на виконання своїх зобов`язань за договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 783 190,20 грн, проте відповідач вартість отриманого товару на користь позивача сплатив частково в сумі 233 190,20 грн, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 550 000,00 грн.

Отже, позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача про стягнення з останнього пені в розмірі 73 247,95 грн за період з 19.02.2019 - 05.07.2019, 25% річних в розмірі 51 609,59 грн за період з 19.02.2019 - 05.07.2019, інфляційних втрат в розмірі 17 245,11 грн. за період з лютого по червень 2019 року, нарахованих після прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі №910/2155/19, оскільки відповідачем на час звернення до суду з цим позовом сума основного боргу не погашена.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що Господарським судом міста Києва у справі №910/2155/19 у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки насіння в кредит № 045-РО від 18.04.2018 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Седна-Агро заборгованість в розмірі 891 896,72 грн, в тому числі: 550 000,00 грн - основної заборгованості, 89 301,12 грн - пені, 156 638,04 грн - штрафу, 62 014,67 грн - 25 % річних та 33 942,89 грн. - інфляційних втрат.

Ураховуючи, що відповідачем на час звернення позивача до суду з цим позовом, рішення суду не виконано, сума боргу за договором поставки насіння в кредит № 045-РО від 18.04.2018 не погашена, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно пеню в розмірі 73 247,95 грн за період з 19.02.2019 - 05.07.2019, 25% річних в розмірі 51 609,59 грн за період з 19.02.2019 - 05.07.2019, інфляційних втрат в розмірі 17 245,11 грн.

Так, згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового. зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що положеннями п. 7.3 договору сторонами передбачено, що у разі прострочення строків (термінів) оплати товару, визначених у п. 4.1 договору та специфікаціях, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки і до повного виконання стороною своїх зобов`язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов`язань за договором, забезпечених санкцією.

Крім того, згідно з п. 7.9. договору строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції (в тому числі неустойка) за прострочення виконання зобов`язань за цим договором нараховується до моменту належного та повного виконання відповідного зобов`язання в межах строку загальної позовної давності (ст. 257 ЦК України). До вимог про стягнення штрафних санкцій (в тому числі неустойки) за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов`язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Отже, пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

У пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013 зазначено, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду . Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З аналізу п. 7.9. договору вбачається, що сторони погодили умови нарахування пені, не обмежуючись строком, встановленим у ч. 6 ст. 232 ГК України, а також застосування загальної позовної давності щодо нарахування штрафних санкцій, зокрема пені, водночас сторони не зазначили періоду часу, за який буде нараховуватися пеня, тому враховуючи роз`яснення щодо застосування положень п. 6 ст. 232 ГК України, суд приходить до висновку, що нарахування пені у даному випадку припиняється зі сплином 6 (шести) місяців з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, з урахуванням періоду нарахування пені за рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/2155/19, за розрахунком суду обґрунтованою є сума пені у розмірі 23 326,03 грн, що розрахована за період з 19.02.2019 по 02.04.2019.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.6. договору, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання, покупець зобов`язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 25% річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 25 % річних та інфляційних втрат, і встановлено, що позивачем допущено помилку при обчисленні інфляційних втрат.

Так, за розрахунком суду, обґрунтованими визнаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 25% річних у розмірі 51 609,59 грн та інфляційних втрат за період з 01.02.2019 по 05.07.2019 у розмірі 14 408,89 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та судового збору, суд відзначає наступне.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують здійснення таких витрат учасником справи, при цьому, позивачем на підтвердження понесених таких витрат надано суду: договір про надання професійної правничої допомоги та представництво в господарському суді №7 від 27.06.2019, укладений між Адвокатським об`єднанням Дефініція Кушніра та Товариством з обмеженою відповідальністю Седна-Агро ; акт прийому-передачі виконаних робіт №1 (опис робіт (наданих послуг) від 05.07.2019; рахунок на оплату правничих послуг адвокатського бюро №7 від 05.07.2019 на суму 18 450,00 грн, платіжні доручення №689 від 24.10.2019 на суму 11 450,00 грн та № 661 від 17.10.2019 на суму 7 000,00 грн.

Отже, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Седна-Агро задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно (04116, місто Київ, вулиця Шулявська, будинок 7, ідентифікаційний код 32736177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Седна-Агро (19100, Черкаська область, місто Монастирище, вулиця Соборна, будинок 3, ідентифікаційний код 33143734) пеню в розмірі 23 326 (двадцять три тисячі триста двадцять шість) грн 03 коп., 25% річних у сумі 51 609 (п`ятдесят одна тисяча шістсот дев`ять) грн 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 14 408 (чотирнадцять тисяч чотириста вісім) грн 89 коп., витрати на професійну правову допомогу в розмірі 11 600 (одинадцять тисяч шістсот) грн 11 коп. та 1 340 (одну тисячу триста сорок) грн 17 коп. судового збору.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 13.11.2019.

Суддя В.В. Бондарчук