Рішення

від 05.11.2019 по справі 922/404/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/404/19

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Прохоров С.А.

судді: Аріт К.В. , Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши матеріали справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті", м. Київ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з додатковою відповідальністю "ФЕНІКС", м. Запоріжжя доТовариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Лекс Гарант", с. Глибоке третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичка особа ОСОБА_1 про тлумачення змісту договору дарування та визнання права власності за участю представників:

позивача - Мица Ю.В. згідно ордеру №000009/1814 від 05.02.2019

відповідача - не з`явився

ТДВ "ФЕНІКС" - Наконечний О.Г. згідно ордеру АР №1003793

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за договором №450 від 11.06.2018

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2019 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті сіті" та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 8223 від 03.04.2019 р.) просить суд:

- розірвати договір відступлення права вимоги від 22.04.2014 року за № 1324/12-67 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра-Гарант" ( код ЄДРПОУ 38526176);

- здійснити тлумачення змісту договору дарування акцій від 19.12.2006 р., укладеного між ТОВ «Ріелті Сіті» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. за р.н. 9930, в частині визначення моменту виникнення права власності ТОВ «Ріелті Сіті» на 1315 акцій ЗАТ «Гвідон» , що є предметом вказаного договору дарування;

- визнати станом на 27.10.2010 р. право власності ТОВ «Ріелті Сіті» на 1315 акцій ЗАТ «Гвідон» , придбані ТОВ «Ріелті Сіті» за договором дарування акцій від 19.12.2006 р., укладеним між ТОВ «Ріелті Сіті» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. за р.н. 9930.

Ухвалою суду від 03.06.2019 р., у зв`язку зі складністю справи та з метою забезпечення повного і всебічного вирішення спору, справу було призначено до колегіального розгляду. Згідно Витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 05.06.2019 р. для розгляду справи № 922/404/19 було визначено наступний склад колегії: головуючий суддя - Лаврова Л.С., судді Погорелова О.В., Буракова А.М.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Харківської області від 29.07.2019 року, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відпусткою судді Буракової А.М. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019 року, для розгляду справи визначено наступний склад суду: головуючий суддя Лаврова Л.С., судді Аріт К.В., Погорелова О.В.

08.08.2019 р. головуючим по справі №922/404/19 ОСОБА_3 було заявлено самовідвід від розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.08.2019 задоволено заяву про самовідвід судді Лаврової Л.С.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (заяви) між суддями від 12.08.2019 справу №922/404/19 було передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Прохорова С.А., судді Аріт К.В., Погорелова О.В.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено з матеріалів справи, протокольною ухвалою від 08.08.2019 було відкладено підготовче засідання по справі на 13.08.2019.

Тобто станом на 12.08.2019 розгляд справи по суті не розпочато.

Таким чином, враховуючи зміну складу суду, суд у складі головуючого судді Прохорова С.А., суддів Аріт К.В., Погорелова О.В., ухвалою від 13.08.2019 прийняв справу № 922/404/19 до свого провадження.

Підготовче засідання було відкладено протокольною ухвалою від 13.08.2019 на 27.08.2019 в порядку задоволення клопотання представника третьої особи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Учасниками справи були подані до суду наступні клопотання та заяви:

1. Заява третьої особи ОСОБА_1 вх. № 13041 від 28.05.2019 про застосування до вимог позивача наслідків пропуску строку позовної давності.

2. Заява третьої особи ОСОБА_1 вх. № 13040 від 28.05.2019 про витребування доказів.

3. Клопотання третьої особи ОСОБА_1 . вх. № 13030 від 28.05.2019 про призначення по справі судової технічної експертизи документів.

4 Клопотання третьої особи ОСОБА_1 вх. № 19124 від 08.08.2019 про застосування до позивача наслідків зловживання процесуальними правами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.08.2019 було :

- прийнято до розгляду заяву третьої особи ОСОБА_1 вх. № 13041 від 28.05.2019 про застосування до вимог позивача наслідків пропуску строку позовної давності;

- відмовлено в задоволенні заяви третьої особи ОСОБА_1 вх. № 13040 від 28.05.2019 про витребування доказів;

- відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи ОСОБА_1 вх. № 13030 від 28.05.2019 про призначення по справі судової технічної експертизи документів;

- відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи ОСОБА_1 вх. № 19124 від 08.08.2019 про застосування до позивача наслідків зловживання процесуальними правами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.08.2019 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 08.10.2019.

В порядку задоволення клопотання третьої особи - ТДВ "Фенікс", протокольною ухвалою від 08.10.2019, розгляд справи по суті було відкладено на 05.11.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2019 підтримував позовні вимоги в повному обсязі.

Представники третіх осіб, які були присутні в судовому засіданні, заперечували проти позовних вимог.

Третьою особою ОСОБА_1 були надані до матеріалів справи письмові пояснення щодо обставин спору (вх. № 13004 від 28.05.2019) та заяву про застосування до вимог позивача наслідків пропуску строків позовної давності (вх. № 13041 вх. 28.05.2019), яку було прийнято судом до розгляду.

Позивачем надані заперечення на заяву третьої особи про застосування позовної давності (вх. № 13506 від 03.06.2019), які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 05.11.2019 не з`явився. У відзиві на позовну заяву, який було надано відповідачем до матеріалів справи 25.03.2019 (вх. № 7263), в якому просив суд відмовити в задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.11.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осбі, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.5. Статуту Закритого акціонерного товариства Гвідон (третя редакція), зареєстрованого 25.06.2004 р., Закрите акціонерне товариство Гвідон створено шляхом викупу цілісного майнового комплексу Запорізька станція технічного обслуговування №1 відповідно до Законів України Про господарські товариства , Про цінні папери та фондову біржу та на підставі Установчого договору про створення і діяльність Закритого акціонерного товариства Гвідон від 24.02.1995 р.

За положеннями п. 4.2. Статуту ЗАТ Гвідон акціонерами Товариства є фізичні і юридичні особи, які набули право власності на акції Товариства в порядку, визначеному законодавством України і занесені до реєстру власників цінних паперів товариства.

Для забезпечення діяльності, товариство має статутний капітал в розмірі 47848,50грн. Статутний капітал поділений на 4557 простих іменних акцій номінальною вартістю 10,50 гривень кожна, які випущені у документарній формі (п.п. 5.1., 5.2. Статуту ЗАТ Гвідон ).

У 2006 році Товариством з обмеженою відповідальністю Ріелті Сіті було укладено договори про набуття у власність акцій Закритого акціонерного товариства Гвідон , а саме: договір дарування від 07.09.2006 року на 7 акцій ЗАТ Гвідон , укладений ТОВ Ріелті Сіті з ОСОБА_4 (інд.код НОМЕР_1 ); договір дарування від 18.11.2006 року на 1000 акцій ЗАТ Гвідон , укладений ТОВ Ріелті Сіті з ОСОБА_5 (інд.код НОМЕР_2 ); договір дарування акцій від 19.12.2006 р., укладений ТОВ Ріелті Сіті з ОСОБА_1 (інд.код НОМЕР_3 ), на 1315 акцій ЗАТ Гвідон , у зв`язку з правовідносинами за яким і виник розглядуваний спір.

27.10.2010 року відбулися загальні збори акціонерів Закритого акціонерного товариства Гвідон (протокол від 27.10.2010 р.), на яких прийняті рішення з восьми питань порядку денного. Зокрема, з сьомого питання порядку денного зборами вирішено здійснити реорганізацію ЗАТ Гвідон шляхом перетворення у Товариство з додатковою відповідальністю Гвідон . При перетворенні ЗАТ Гвідон усі його майнові права, грошові кошти, зобов`язання та інші права та обов`язки переходять до його правонаступника ТДВ Гвідон . По восьмому питанню порядку денного загальними зборами акціонерів прийнято рішення про обрання комісії з припинення ЗАТ Гвідон та її склад, затверджені повноваження комісії з припинення ЗАТ Гвідон .

Крім того, 12.03.2011р. відбулись загальні збори акціонерів Закритого акціонерного товариства Гвідон (протокол від 12.03.2011 р.), якими прийняті рішення про:

- затвердження Звіту про наслідки обміну акцій у статутному капіталі ЗАТ Гвідон , що реорганізується, на письмові зобов`язання про видачу відповідної кількості часток у статутному капіталі товариства з додатковою відповідальністю, що створюється внаслідок реорганізації ЗАТ Гвідон (з першого питання порядку денного);

- визначення строків та порядку обміну письмових зобов`язань про видачу відповідної кількості часток у статутному капіталі товариства з додатковою відповідальністю, що є правонаступником ЗАТ Гвідон , на частки у статутному капіталі товариства з додатковою відповідальністю, що створюється внаслідок реорганізації ЗАТ Гвідон (з другого питання порядку денного);

- затвердження звіту комісії з припинення ЗАТ Гвідон (з 3-го питання порядку денного);

- затвердження передавального акту, згідно якому до товариства з додатковою відповідальністю - правонаступника ЗАТ Гвідон переходить усе майно, усі права та обов`язки ЗАТ Гвідон (з 4-го питання порядку денного);

- з п`ятого питання порядку денного зборами постановлено підписання статуту товариства з додатковою відповідальністю - правонаступника ЗАТ Гвідон залишити на вирішення установчих зборів товариства з додатковою відповідальністю, що створюється внаслідок реорганізації ЗАТ Гвідон .

В протоколах обох зазначених загальних зборів акціонерів ЗАТ Гвідон (як від 27.10.2010 р., так і від 12.03.2011 р.) зазначено, що збори проводяться за наявності кворуму і за прийняті рішення проголосували учасники, що мають 100% голосів від зареєстрованих на зборах.

В подальшому 12.03.2011 р. проведені Установчі збори учасників Товариства з додатковою відповідальністю Гвідон (протокол № 1 від 12.03.2011 р.), якими одноголосно прийняті рішення: з другого питання порядку денного - про створення товариства з додатковою відповідальністю, визначення його найменування - ТДВ Гвідон ; з третього питання порядку денного - про місцезнаходження ТДВ Гвідон ; з четвертого питання порядку денного - про затвердження передавального акту, відповідно якому до Товариства з додатковою відповідальністю Гвідон переходять усе майно, усі права та обов`язки ЗАТ Гвідон ; з п`ятого питання порядку денного - про створення одноособового виконавчого органу, функції якого буде виконувати директор ТДВ Гвідон та обрання директором ТДВ Гвідон Гордієнко В.І.; з шостого питання порядку денного - про створення ревізійної комісії у складі трьох осіб; з сьомого питання порядку денного - про затвердження Статуту Товариства з додатковою відповідальністю Гвідон .

18.04.2011р. проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з додатковою відповідальністю Гвідон , номер запису 11031450000029280.

Судом також встановлено, що в процесі реорганізації ЗАТ Гвідон у ТДВ Гвідон позивач - ТОВ Ріелті Сіті - не було включено до складу учасників ТДВ Гвідон , що кваліфікується як виключення позивача - ТОВ Ріелті Сіті - за складу учасників ТДВ Гвідон . Зазначене питання щодо кваліфікації відповідних правовідносин було предметом судового розгляду й здійснене постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2016 р. у справі № 908/253/14, яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 р. у цій же справі й таким чином набула статусу остаточного судового рішення.

Зважаючи на викладене, на стороні позивача - ТОВ Ріелті Сіті - виникло право вимоги до ТДВ Гвідон щодо сплати грошових коштів (вартості частини майна товариства), яке закон пов`язує з фактом виключення особи з числа учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

У подальшому між ОСОБА_6 як новим кредитором та позивачем первісним кредитором було укладено договір відступлення права вимоги від 22.04.2014 р. № 1324/12-67, згідно п. 1.1. якого первісний кредитор в момент, визначений п. 3.1 цього Договору зобов`язується передати, а новий кредитор зобов`язується прийняти право вимоги по виплаті вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі до Товариства з додатковою відповідальністю Гвідон (код в ЄДР 05789274), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства Гвідон , у розмірі 2 547 750 (два мільйони п`ятсот сорок сім тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.

Згідно п. 1.2 вказаного договору відступлення права вимоги від 22.04.2014 р. №1324/12-67 відступлення права вимоги здійснюється на оплатній основі. Ціна права вимоги на день укладення цього договору складає 2 547 750 (два мільйони п`ятсот сорок сім тисяч сімсот п`ятдесят) гривень. Право вимоги вважається відступленими в момент належного виконання новим кредитором обов`язків, передбачених п. 3.1 цього Договору.

У п. 2.1 та 2.2 вказаного договору відступлення права вимоги від 22.04.2014 р. №1324/12-67 було встановлено, що сторони домовились, що оплата за відступлення права вимоги за цим договором в розмірі встановленому в п. 1.2 цього Договору, здійснюється новим кредитором протягом 3 (трьох) днів з дати підписання цього договору. Протягом 3-х днів з дати оплати коштів у загальній сумі, що вказана у п. 1.2 договору на поточний рахунок первісного кредитора, останній передає новому кредитору по акту приймання-передачі документи, що підтверджують право вимоги. Передача зазначених документів здійснюється згідно з актом приймання-передачі, який первісний кредитор і новий кредитор складають та підписують як додаток № 1 до договору.

У подальшому сторонами договору було укладено додаткову угоду № 1 до договору відступлення права вимоги від 22.04.2014 р. № 1324/12-67, згідно умов якої сторони договору дійшли згоди щодо внесення до вказаного договору відступлення права вимоги від 22.04.2014 р. №1324/12-67 таких змін:

- Викласти пункт 2.1 договору у такій редакції: 2.1. Сторони домовились, що оплата за відступлення права вимоги за цим договором в розмірі, встановленому в п. 1.2 цього Договору, здійснюється Новим Кредитором до 01.01.2018 р. .

- Виключено з тексту договору пункти 5.2, 5.3.

- Визначено, що умови додаткової угоди застосовуються до правовідносин сторін за договором з дати його укладення.

30.12.2016 року було укладено угоду про заміну сторони в договорі відступлення права вимоги від 22.04.2014 р. № 1324/12-67, згідно умов якої замість ОСОБА_6 стороною вказаного договору став відповідач - ТОВ ТЕРРА-ЛЕКС ГАРАНТ . Усі інші умови договору були залишені без змін.

Судом встановлено, що після припинення провадження у справі про банкрутство ТДВ Гвідон (ухвала господарського суду Запорізької області від 30.01.2017 р. у справі №908/253/14) ТДВ Гвідон було перейменовано у Товариство з додатковою відповідальністю ФЕНІКС , при цьому код ЄДРПОУ залишився той самий - 05789274.

Судом також встановлено, що питання про кількість належним позивачу - ТОВ Ріелті Сіті - станом на 27.1.2010 р. акцій ЗАТ Гвідон вирішувалося судами неодноразово, при цьому у різних справах суди дійшли суперечливих висновків. Так, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2018 р. у справі №908/922/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 24.07.2018 р., з посиланням на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2013 р. по справі № 908/496/13 та постанову Вищого господарського суду України від 27.08.2013 р. по справі № 908/496/13, вказано на належність позивачу станом на 27.10.2010 р. лише 1007, а не 2 322 акцій ЗАТ Гвідон . Водночас постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2016 р. у справі № 908/253/14, яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 р. у цій же справі, встановлено належність позивачу - ТОВ Ріелті Сіті - станом на 27.1.2010 р. саме акцій 2 322 акцій ЗАТ Гвідон . В обох випадках відповідні висновки робилися судами з посиланням на п. 1.4 договору дарування акцій від 19.12.2006 р., укладеного ТОВ Ріелті Сіті з ОСОБА_1 (інд.код НОМЕР_3 ) на 1315 акцій ЗАТ Гвідон , відповідно до якого право власності на акції переходить до обдарованого з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 177, ч. 1 ст. 178 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Таким чином, з урахуванням того, що законом не визначено обмежень обігу майнових прав вимоги, позивач мав право укласти з ОСОБА_6 як новим кредитором договір відступлення права вимоги від 22.04.2014 р. № 1324/12-67, за яким відступив належне позивачу право вимоги до ТДВ Гвідон щодо сплати грошових коштів (вартості частини майна товариства), яке закон пов`язує з фактом виключення особи з числа учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Згідно ч. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. При цьому в зобов`язанні можуть бути замінені як кредитор, так і боржник (статті 512, 520 Цивільного кодексу України). Таким чином, суд вважає правомірними дії сторін договору відступлення права вимоги від 22.04.2014 р. № 1324/12-67 щодо заміни сторони у вкзаному договорі з ОСОБА_6 на відповідача - ТОВ Терра-Лекс Гарант , адже така замін була здійснена за згодою усіх учасників відповідного правочину.

Суд оцінює критично та відхиляє посилання третіх осіб на те, що станом на дату укладення додаткової угоди № 1 до договору відступлення права вимоги від 22.04.2014 р. № 1324/12-67 та угоди про заміну сторони в договорі відступлення права вимоги від 22.04.2014 р. № 1324/12-67 зазначене договірне правовідношення вже припинилося. Суд зауважує, що однією із вихідних засад цивільного законодавства є свобода договору (п. 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України), сторони вправі укласти будь-який договір, який не суперечить суворо імперативним нормам закону (ст. 6 Цивільного кодексу України). При цьому згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Оскільки ж укладення будь-яких угод щодо зміни договору чи заміни сторони у ньому за своєю правовою природою також є укладенням договору, сторони не позбавлені права поновити договірні відносини навіть у тому випадку, якщо вони й припинилися внаслідок настання скасувальних обставин.

Таким чином, суд доходить висновку, що станом на дату подання позову з розглядуваній справі правовідносини між позивачем та відповідачем за договором відступлення права вимоги від 22.04.2014 р. № 1324/12-67 є такими, що не припинилися, а сам договір є чинним.

Суд зазначає, що договір відступлення права вимоги від 22.04.2014 р. № 1324/12-67 є оплатним. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 3 ст. 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, за змістом договору відступлення права вимоги від 22.04.2014 р. №1324/12-67 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу права вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Учасниками справи не надано суду доказів того, що набувач права вимоги за договором відступлення права вимоги від 22.04.2014 р. № 1324/12-67 сплатив позивачу грошову суму відповідно до умов договору. Таким чином, нездійснення оплати відповідачем є істотним порушенням умов договору відступлення права вимоги від 22.04.2014 р. № 1324/12-67, що зумовлює обгрунтованість позовних вимог про розірвання вказаного договору.

Суд оцінює критично та відхиляє посилання відповідача на те, що обсяг права вимоги, відступленого за договором відступлення права вимоги від 22.04.2014 р. № 1324/12-67, не відповідав дійсному обсягу такої вимоги через належність позивачу на праві власності станом на 27.10.2010 р. лише 1007, а не 2 322 акцій ЗАТ Гвідон .

Як було встановлено судом, у 2006 році Товариством з обмеженою відповідальністю Ріелті Сіті було укладено договори про набуття у власність акцій Закритого акціонерного товариства Гвідон , а саме: договір дарування від 07.09.2006 року на 7 акцій ЗАТ Гвідон , укладений ТОВ Ріелті Сіті з ОСОБА_4 (інд.код НОМЕР_1 ); договір дарування від 18.11.2006 року на 1000 акцій ЗАТ Гвідон , укладений ТОВ Ріелті Сіті з ОСОБА_5 (інд.код НОМЕР_2 ); договір дарування акцій від 19.12.2006 р., укладений ТОВ Ріелті Сіті з ОСОБА_1 (інд.код НОМЕР_3 ), на 1315 акцій ЗАТ Гвідон . Таким чином, вирішення питання про те, скільки саме акцій ЗАТ Гвідон - 1007 або ж 2322 - належало позивачу станом на 27.10.2010 р., вимагає з`ясування питання про момент виникнення права власності на 1315 акцій ЗАТ Гвідон відповідно до договору дарування акцій від 19.12.2006 р., укладеного ТОВ Ріелті Сіті з ОСОБА_1 (інд.код НОМЕР_3 ).

При цьому суд вважає за неможливе розглядати факт належності позивачу станом на 27.10.2010 р. певної кількості акцій ЗАТ Гвідон у якості преюдиційного факту, адже між остаточними судовими рішеннями у справах, в межах яких вирішувалося відповідне питання, існує пряма та істотна суперечність, яку неможливо усунути інакше, аніж шляхом безпосереднього тлумачення умов спірного договору дарування акцій.

Суд відхиляє заперечення третіх осіб щодо того, що вимога про тлумачення договору може бути звернена лише однією стороною цього договору до іншої його сторони. Стаття 213 Цивільного кодексу України визначає право і однієї сторони висунути вимогу про тлумачення правочину, не визначаючи, що відповідачем у такій справі може бути лише інша сторона договору (правочину).

Суд зазначає, що відповідно до умов, викладених у п. 1.4 договору дарування акцій від 19.12.2006 р., укладеного ТОВ Ріелті Сіті з ОСОБА_1 (інд.код НОМЕР_3 ), на 1315 акцій ЗАТ Гвідон , право власності на акції переходить до обдарованого з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Разом з тим, відповідно до чч. 1-3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Однак сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно положень чч. 1, 3 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. При цьому згідно ч. 5 ст. 719 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на дату укладення вищевказаного договору акцій від 19.12.2006 р. між ТОВ Ріелті Сіті з ОСОБА_1 , договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Водночас, згідно приписів абз. 3 п. 1 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю цінні папери, у тому числі акції, виражені у валюті України, належать до валютних цінностей.

Згідно абз. 2 п. 1.1 договору дарування акцій від 19.12.2006 р., укладеного ТОВ Ріелті Сіті з ОСОБА_1 (інд.код НОМЕР_3 ), на 1315 акцій ЗАТ Гвідон , номінальна вартість акцій, що є предметом вказаного договору дарування, складає 13807,50 гривень. Відповідно до п. 22.5 ст. 22 Закону України Про податок на доходи фізичних осіб , що був чинним станом на 19.12.2006 р., якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 цієї статті). Таким чином, станом на 19.12.2006 р. нотаріальному посвідченню підлягав будь-який договір дарування акцій між будь-якими особами, якщо номінальна вартість таких акцій перевищувала 850 гривень.

Крім того, суд зауважує, що Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок у редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору, права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому законами України. Відповідно до ч. 4 ст. 197 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на дату укладення спірного договору дарування) права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). У свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на дату укладення спірного договору дарування) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому суд враховує, що згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України в аспекті позиції, висловленої Конституційним Судом України у рішенні від 13.03.2012 р. № 5-рп/2012, норми Цивільного кодексу України мають превалююче значення перед нормами усіх інших законів України, якщо тільки такі закони не встановлюють чітких та конкретних спеціальних норм.

Водночас, згідно приписів абз. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні (у редакції на дату укладення спірного договору) іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються новому власнику шляхом повного індосаменту.

Зважаюче на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що абз. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні було закріплено спеціальну норму про момент переходу права власності на іменні цінні папери, випущені в документарній формі, що з урахуванням положень ч. 4 ст. 197, чч. 1, 3 ст. 334, п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України не передбачала можливості для сторін договору дарування таких цінних паперів визначити у відповідному договорі інший момент виникнення права власності на них, аніж момент укладення такого договору дорування та його нотаріального посвідчення.

Суд зауважує, що поняття повного індосаменту стосовно іменних цінних паперів розкривається в судовій практиці лише як передавальний запис (рішення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.06.2006 р. та від 21.11.2007 р. у справі № 6-14985св07), без розкриття того, як саме оформлюється такий передавальний запис. Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що зважаючи на приписи ч.4 ст. 197, ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на дату укладення спірного договору дарування) для переходу права власності на іменні цінні папери, випущені в документарній формі, достатньо вчинити правочин щодо уступки прав на них, причому права на відповідні цінні папери переходять до нового власника з моменту вчинення такого правочину і сторони у ньому не мають права визначити інший момент набуття права власності на відповідні цінні папери.

Суд оцінює критично та відхиляє посилання третіх осіб на приписи ч. 2 ст. 513 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на дату укладення спірного договору дарування), згідно з якими правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. Суд зазначає, що реєстрація правочину (зокрема, договору) і внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів не є тотожніми правовими конструкціями. Реєстрація правочину здійснювалася за правилами ст. 210 Цивільного кодексу України і полягала у внесенні відповідної інформації до Державного реєстру правочинів (п. 1 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 № 671). Натомість внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів є обліковою операцією, що здійснювалася певним різновидом професійних учасників ринку цінних паперів - реєстратором, що вів реєстр власників іменних цінних паперів певного акціонерного товариства. Таке внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів проводилося (на дату укладення спірного договору дарування) відповідно до Положення про порядок ведення реєстрів іменних цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 р. № 60, і не мало жодного відношення до реєстрації правочинів (зокрема - договорів).

Суд також оцінює критично та відхиляє посилання третіх осіб на те, що позивач не прийняв дар відповідно до ст. 722 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 договору дарування акцій від 19 грудня 2006 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , чітко зазначається, що обдарований прийняв в дар відповідні акції. Що ж до доводів третіх осіб щодо необхідності додержання спеціальної процедури прийняття в дар іменних документарних іменних цінних паперів у вигляді внесення змін до реєстру прав власників іменних цінних паперів, суд зауважує, що чинним на дату укладення спірного договору дарування цивільним законодавством України не було визначено обов`язку обдарованого додержуватися спеціальної процедури прийняття дарунку у вигляді іменних документарних цінних паперів. Водночас, згідно ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, що повністю кореспондується з приписами ч. 1 ст. 19 Конституції України - правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що право власності позивача на 1315 акцій ЗАТ Гвідон , набутих позивачем на підставі договору дарування акцій від 19 грудня 2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю РІЕЛТІ СІТІ (код ЄДРПОУ 31928017) та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. за р.н. 9930, виникло з дати укладення зазначеного договору дарування.

Щодо вимог про визнання права власності на акції суд зауважує, що відповідно до п.1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права. Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, оскільки заперечення відповідача проти позову грунтуються також і на оспорюванні права власності позивача на певну кількість акцій ЗАТ Гвідон станом на певну дату, у відповідній частині позовні вимоги також є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно заяви третіх осіб про застосування позовної давності суд зазначає, що у розглядуваній справі йдеться про невизнання права власності позивача саме відповідачем - ТОВ Терра-Лекс Гарант , що відбулося у березні 2019 року. Через це посилання третьої особи на пропуск позовної давності у певному конкретному правовідношенні сторін є необгрунтованим.

Крім того, при визначенні моменту, з якого позивач усвідомив порушення своїх прав і законних інтересів в частині невизнання його права власності на певну кількість акцій ЗАТ Гвідон , суд вважає за доцільне врахувати, що позивач здійснював захист свого права в інших судових процесах і в межах справи № 908/253/14 добився фактичного визнання судом існування свого права власності саме на 2322 акції ЗАТ Гвідон (постанова Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2016 р. та постанова Вищого господарського суду України від 15.11.2016 р.). І лише з дати отримання позивачем повного тексту постанови Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2018 р. по справі № 908/922/17 виник поточний стан правової невизначеності щодо обсягу прав позивача на акції ЗАТ Гвідон станом на певну дату.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що з урахуванням приписів ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позивачем не пропущено позовну давність за вимогами, що містяться у позові.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "РІЕЛТІ СІТІ" є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЕЛТІ СІТІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ЛЕКС ГАРАНТ" задовольнити повністю.

Розірвати договір відступлення права вимоги від 22.04.2014 року за № 1324/12-67 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ЛЕКС ГАРАНТ" (код ЄДРПОУ 38526176) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЕЛТІ СІТІ" (код 31928017).

Здійснити тлумачення змісту договору дарування акцій від 19.12.2006 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ СІТІ» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. за р.н. 9930, в частині визначення моменту виникнення права власності ТОВ «РІЕЛТІ СІТІ» на 1315 акцій ЗАТ «Гвідон» , що є предметом вказаного договору дарування, наступним чином: право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ СІТІ» на 1315 акцій ЗАТ «Гвідон» , придбані Товариством з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ СІТІ» за договором дарування акцій від 19.12.2006 р., укладеним між ТОВ «РІЕЛТІ СІТІ» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. за р.н. 9930, виникло 19 грудня 2006 року, тобто, з моменту укладення договору дарування акцій від 19.12.2006 р., укладеного між ТОВ «РІЕЛТІ СІТІ» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. за р.н. 9930.

Визнати станом на 27.10.2010 р. право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ СІТІ» на 1315 акцій ЗАТ «Гвідон» , придбані ТОВ «РІЕЛТІ СІТІ» за договором дарування акцій від 19.12.2006 р., укладеним між ТОВ «РІЕЛТІ СІТІ» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. за р.н. 9930.

Судові витрати покласти на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра-Лекс Гарант".

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕРРА-ЛЕКС ГАРАНТ" (62410, Харківська обл., Харківський район, селище Глибоке, ВУЛИЦЯ КІРОВА, будинок 18, ідентифікаційний код особи 38526176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЕЛТІ СІТІ" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код 31928017) 12 265,35 грн. судового збору.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РІЕЛТІ СІТІ" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код 31928017).

Відповідач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕРРА-ЛЕКС ГАРАНТ" (62410, Харківська область, Харківський район, селище Глибоке, ВУЛИЦЯ КІРОВА, будинок 18, ідентифікаційний код особи 38526176).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФЕНІКС" (69057, Запорізька область, місто Запоріжжя, Вознесенівський район, ВУЛИЦЯ ТАМБОВСЬКА, будинок 1-А, ідентифікаційний код особи 05789274).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Повне рішення складено "12" листопада 2019 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя С.А. Прохоров К.В. Аріт О.В. Погорелова