Ухвала

від 07.11.2019 по справі 923/1055/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

УХВАЛА

07 листопада 2019 року м. Херсон Справа № 923/1055/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліна Т.Г., за участю секретаря судового засідання Короткої Ю.А., розглянувши справу за заявою: Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон пр. Ушакова, 75,)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Делур груп" (м. Херсон вул. 21 Січня 37, кв. (офіс) 802, код ЄДРПОУ 39662531)

про визнання банкрутом

за участю представників:

від кредитора: Вдовиченко І.А., довіреність № 33/9/21-22-08-03-04 від 21.10.2019;

від боржника: ліквідатор Дудкін Р.А.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів,

а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

в с т а н о в и в:

Обставини справи викладені в попередніх судових рішеннях.

Відповідно до постанови від 23.07.2019 суд припинив процедуру розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Делур груп", визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Дудкіна Р.А.

Суд оприлюднив на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делур груп" 23.07.2019.

03.10.2019 ліквідатор подав до суду клопотання про затвердження звіту та ліквідаційного балансу, ліквідування боржника та закриття провадження у справі. До клопотання додано ліквідаційний баланс підприємства, звіт ліквідатора та протокол засідання комітету кредиторів від 03.10.2019, на якому прийнято рішення схвалити звіт ліквідатора та рекомендувати ліквідатору звернутись до суду для затвердження звіту та ліквідаційного балансу.

Також вирішено схвалити звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат при здійсненні повноважень у справі №923/1055/18 за період з 23.07.2019 по 03.10.2019, а саме: 19922,70 грн грошової винагороди та 831,3 грн витрат.

З огляду на викладене, ліквідатором також подано клопотання про затвердження звіту ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат при здійсненні повноважень у справі №923/1055/18 за період з 23.07.2019 по 03.10.2019, а саме: 19922,70 грн грошової винагороди та 831,3 грн витрат, та стягнути ці кошти з кредитора - Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Ухвалою від 04.10.2019 призначено розгляд клопотань ліквідатора на 07.11.2019. Копію ухвали надіслано учасникам справи.

07.11.2019 ліквідатор подав заяву, якою просить вважати кредитором у справі Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, оскільки ухвалою від 07.10.2019 здійснено заміну кредитора.

В засіданні суду 08.11.2019 задоволено клопотання про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі, про що винесено ухвалу.

Також в засіданні суду розглянуто клопотання ліквідатора про затвердження звіту про нарахування та виплату основної та додаткової грошової винагороди ліквідатора та стягнення грошової винагороди ліквідатора з кредитора.

Ліквідатор в звіті зазначає, що єдиним кредитором у справі є ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Згідно статті 115 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ніш повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Окрім того, Закон про банкрутство передбачає, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим на затвердження до господарському суду.

Згідно відомостей державної фіскальної служби (лист від 29.08.2019р. № З807/Арб/21-22-08-04-04, що додається), ТОВ Делур груп в період з 23.07.2018р. звітність Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) щодо заробітної плати керівника не подавало.

Тому для розрахунку основної грошової винагороди ліквідатором взято законодавчо визначену мінімальну заробітну плату встановлену на відповідний місяць (звіт додається).

Протоколом засідання комітету кредиторів від 03.10.2019р. (протокол додається) було схвалено звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат при здійснені повноважень у справі № 923/1055/18 про банкрутство ТОВ Делур груп за період з 23.07.2019р. по 03.10.2019р. у сумі:

• нарахування грошової винагороди - 19 922,70 гривень;

• здійснення витрат - 831,30 гривен.

Додатково слід зазначити, що протоколом засідання комітету кредиторів від 06.08.2019р. (протокол додається) ліквідатору було відмовлено у створенні фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат у справі № 923/1055/18 про банкрутство ТОВ Делур груп .

03.10.2019р. ліквідатором до Господарського суду Херсонської області було подано звіт ліквідатора, схвалений протоколом засідання комітету кредиторів від 03.10.2019р., та ліквідаційний баланс ТОВ Делур груп для їх затвердження господарським судом в порядку статті 46 Закону про банкрутство.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, будь-які майнові активи за ТОВ Делур груп не зареєстровано, виробнича діяльність боржником не здійснюється, таким чином єдиним джерелом для оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора у даній справі про банкрутство є кошти кредитора.

Зазначена правова позиція знайшла своє підтвердження у практиці застосування норм Закону про банкрутство Верховним Судом України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Так, зокрема, Верховний Суд України у постанові від 01.08.2018р. у справі №912/1783/16 зазначає:

Беручи до уваги те, що касаційна скарга стосується права ліквідатора на отримання винагороди та відшкодування витрат за виконання ним своїх повноважень і це має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 15.12.2017 і постанова суду апеляційної інстанції від 06.03.2018 в частині відмови виплати ліквідатору винагороди за рахунок єдиного ініціюючого кредитора - Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області в даному конкретному випадку підлягають касаційному оскарженню .

З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного суду дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про задоволення клопотання ліквідатора банкрута про стягнення з Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 грошову винагороду в розмірі 60 262,15 грн. (пункт 35 постанови ВСУ).

У постанові Верховного Суду України від 04.10.2018р. у справі № 916/1503/17 судом касаційної інстанції констатовано наступне (пункт 17):

Законом про банкрутство передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого /розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора/, разом з тим Закон не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті cm. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996року тощо) та суперечить cm. 43 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2019р. та від 01.03.2018р. у справі № 910/32824/15.

Відповідно до частини 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, Верховним Судом України було визначено єдність судової практики для забезпечення однакового та правильного застосування норм права в питанні оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора у випадку коли така оплата здійснюється не за рахунок ліквідаційної маси, шляхом її оплати за рахунок коштів кредиторів.

Відповідно до приписів статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

- Рішенням Конституційного Суду України від 29.01.2008р. № 2-рп/2008 проголошено:

У міжнародному праві вироблено систему прав людини як визначальних засад правового статусу фізичної особи. Наразі цю систему складають: Загальна декларація прав людини 1948 року, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Енцикліка прав людини (Pacem in terris) 1963 року, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року тощо. Сукупність прав, зазначених у названих документах, дістала відображення у Конституції України 1996 року. За змістом вказаних документів природні права є винятковими, невід`ємними від людини, невідчужуваними і непорушними будь-ким, зокрема державою.

Право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене. Право на працю закладено у самій людській природі. Його має кожна людина, воно є невідчужуваним, тому самій особі належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до праці.

Визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя.

Частина 4 статті 11 ГПК України визначає, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Разом з тим, й відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006р. за заявою № 31443/96 у справі Броньовський проти Польщі ) зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

При цьому, відсутність майна у підприємства-банкрута або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на оплату послуг арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті cm. 4 Конвенції про захист прав людини і основополооісних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

Відповідно до п. 64 Рішення Європейського суду з прав людини Меньшакова проти України від 04.10.2010р. - Майном може бути або існуюче майно , або активи, включаючи право вимоги, щодо яких заявники можуть стверджувати, що вони мають щонайменше законне сподівання отримати можливість ефективної реалізації права на майно (серед багатьох інших джерел, ухвали щодо прийнятності у справах Мелгоус проти Чеської Республіки (Malhous v. the Czech Republic) [ВП, заява № 33071/96, ECHR 2000-XII, Грацінгер та Грацінгерова проти Чеської Республіки (Gratzinger and Gratzingerova v. the Czech Republic) [ВП], заява № 39794/98, п. 69, ECHR 2002- VII, рішення у справі Копецький проти Словаччини (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 35, ECHR 2004-ІХ, ухвала щодо прийнятності у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини (Von Maltzan and Others v. Germany) [ВП], заяви №№ 71916/01, 71917/01 та 10260/02, п. 74, ECHR 2005-V, та ухвала від 24.06.2008р. щодо прийнятності у справі Бата проти Чеської Республіки (Bata v. the Czech Republic), заява № 43775/05).

Також в рішенні Європейського Суду з прав людини від 12.07.2001р. у справі Ганс-Адам II проти Німеччини (п.83) визначено, що майном може бути як існуюче майно , так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні легітимні сподівання на реалізацію майнового права.

Арбітражний керуючий (ліквідатор) закономірно має право вважати, що його сподівання на отримання оплати послуг та відшкодування витрат при виконанні повноважень ліквідатора ТОВ Делур груп є легітимними сподіваннями , передбаченими нормами чинного законодавства і на них поширюється режим існуючого майна .

Враховуючи неможливість оплати послуг арбітражного керуючого за рахунок майна банкрута через відсутність у нього будь-яких активів та відсутність фонду на оплату грошової винагороди, Господарський суд Херсонської області дійшов висновку, щодо задоволення клопотання ліквідатора про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди та стягненні грошової винагороди ліквідатора боржника.

Керуючись ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 234 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Затвердити звіт ліквідатора арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат при здійснені повноважень у справі № 923/1055/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Делур груп (ідентифікаційний код 39662531) за період з 23.07.2019р. по 03.10.2019р. у сумі:

- 19 922,70 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять дві грн. 70 коп.) гривень - нарахування грошової винагороди;

- 831,30 (вісімсот тридцять одна грн. 30 коп.) гривень - здійснення витрат.

2. Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (ідентифікаційний код 43143201, юридична адреса: 73026, м. Херсон, проспект Ушакова, 75; р/рахунки невідомі) на користь арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; бульвар Мирний, 3, офіс 612, місто Херсон, 73003 ; р/рахунок НОМЕР_2 в ПАТ Кредобанк , відділення вул. Потьомкінська 36 м. Херсон, МФО 325365) 20 754,00 (двадцять тисяч сімсот п`ятдесят чотири грн. 00 коп.) гривень у якості оплати послуг та відшкодування витрат за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Делур груп (ідентифікаційний код 39662531) у справі про банкрутство № 923/1055/18.

3. Ухвалу надіслати кредитору, ліквідатору Дудкіну Р.А.

Ухвала набрала законної сили 08.11.2019 та може бути оскаржена протягом 10 днів до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області.

Суддя Т.Г. Пінтеліна