Постанова

від 12.11.2019 по справі 910/6601/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 910/6601/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка I.М. і Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Правничий союз "Алєксєєв, Боярчуков та партнери",

представник позивача - не з`явився,

відповідач - акціонерне товариство "ВТБ Банк" в собі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "ВТБ Банк" Шевченко О.В.,

представник відповідача - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "ВТБ Банк" в собі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "ВТБ Банк" Шевченко О.В.

на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019 (головуючий суддя Грєхова О.А.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 (головуючий Яковлєв М.Л., судді: Козир Т.П. і Куксов В.В.)

у справі № 910/6601/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Правничий союз "Алєксєєв, Боярчуков та партнери" (далі - Товариство)

до акціонерного товариства "ВТБ Банк" в собі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "ВТБ Банк" Шевченко О.В. (далі - Банк)

про зобов`язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Банку про зобов`язання Банку включити кредиторські вимоги Товариства у розмірі 345 000,00 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконними діями Банку щодо відхилення кредиторських вимог Товариства, які виникли на підставі договору про надання юридичних послуг від 29.05.2018 № 29/05-18 (далі - Договір) і актів приймання-передачі наданих юридичних послуг від 04.09.2018, від 08.10.2018 та від 08.11.2018.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019, позовні вимоги задоволено. Зобов`язано Банк включити кредиторські вимоги Товариства у розмірі 345 000,00 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що Товариством доведено належними доказами наявність підстав для включення кредиторських вимог Товариства у розмірі 345 000,00 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Банк звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що Банком правомірно відхилено кредиторські вимоги Товариства, оскільки останнє не має статусу кредитора Банку, а також кредиторські вимоги не підтверджені фактичними даними балансу Банку.

Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.11.2019 № 29.3-02/3654 у зв`язку із запланованим відрядженням судді Львова Б.Ю. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/6601/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Селіваненко В.П.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.11.2019 № 29.3-02/3665 у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Селіваненка В.П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/6601/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк I.М. і Колос І.Б.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 29.05.2018 Товариством та Банком укладено Договір, за умовами якого Товариство взяло на себе зобов`язання надати Банку на його запит юридичні послуги (далі - послуги), а Банк зобов`язався прийняти послуги (їх результат) та оплатити їх вартість в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору перелік послуг, їх опис, строк надання послуг та їх ціна зазначається в додаткових угодах до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 2.1 Договору послуги надаються Товариством в чіткій відповідності з Договором і чинним законодавством України. Послуги приймаються Банком у порядку, передбаченому пунктом 5 цього Договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що розмір та порядок оплати послуг визначається у відповідних додаткових угодах до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 5.3 Договору підставою для оплати Банком послуг є рахунок та підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих фірмою послуг. Порядок оформлення, підписання та прийняття Банком акта приймання-передачі визначається у відповідній додатковій угоді.

Згідно з пунктом 9.5 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.07.2019, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання.

29.05.2018 Товариством та Банком укладено додаткову угоду № 2 до Договору, за умовами якої Товариство надає послуги Банку щодо захисту прав останнього як конкурсного та заставного кредитора у справах про банкрутство боржників: ПАТ ?Веста-Дніпро? (справа № 904/1012/14), ТОВ ?Промислові енергетичні системи? (справа № 904/9322/14), ТОВ ?Техкомплект? (справа № 904/9479/14), ТОВ ?Веста Індастріал? (справа № 904/794/14) та ТОВ ?Рекуперація свинцю? (справа № 922/2303/16), у тому числі шляхом заходів з контролю за ходом справ про банкрутство та вичерпністю і повнотою вжитих арбітражним керуючим, розпорядником майна покладених на нього обов`язків, направлення на адресу арбітражних керуючих, розпорядників майна запитів, скарг та заяв від імені банку та отримання відповідей на подані запити; заходів з недопущення зловживання іншими кредиторами чи розпорядником майна процесуальними та іншими правами, включаючи визнання та затвердження безпідставних (непідтверджених належним чином та недійсних) вимог інших кредиторів до боржників; заходів із захисту прав та законних інтересів банку після визнання боржників банкрутами, розгляду, визнання та затвердження його поточних вимог до боржників у обсязі та порядку, визначеному у відповідних заявах банка у справах про банкрутство; заходів із захисту прав та законних інтересів банка в ліквідаційній процедурі, шляхом повного та належного контролю діяльності ліквідатора боржників з формування ліквідаційної маси боржників, підготування майна боржників до продажу та вжиття заходів з безпосереднього продажу майна боржників й оформлення результатів аукціону, шляхом контролю за здійсненням зазначених в цьому пункті заходів ліквідаторами боржників у повній відповідності з рішеннями, прийнятими комітетом кредиторів відповідного боржника, банку як заставного кредитора та заходів з недопущення відхилення ліквідаторами боржників від погодженого представницькими органами боржників і заставними кредиторами порядку продажу майна боржників, а банк зобов`язується прийняти юридичні послуги та оплатити позивачу їх вартість у порядку, строки та на умовах, визначених цією додатковою угодою №2.

Пунктом 3.1 додаткової угоди від 29.05.2018 № 2 до Договору передбачено, що щомісячна вартість юридичних послуг за цією додатковою угодою № 2 становить 115 000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до пункту 3.2 додаткової угоди від 29.05.2018 № 2 до Договору оплата вартості послуг, у розмірі, що визначений у пункту 3.1 додаткової угоди № 2 здійснюється щомісячно, на підставі рахунка-фактури Товариства, протягом п`яти банківських днів з дати складання та підписання відповідного акта приймання-передачі наданих юридичних послуг за відповідний період надання послуг за цією додатковою угодою № 2.

Згідно з пунктом 3.3 додаткової угоди від 29.05.2018 № 2 до Договору сторони зобов`язані щомісячно, до 10 числа поточного місяця, за попередній місяць, в якому надавались послуги, скласти та підписати акт приймання-передачі наданих юридичних послуг. Акт приймання-передачі наданих юридичних послуг готується позивачем у двох примірниках та надається банку. Банк зобов`язується повернути Товариству один примірник підписаного акта приймання-передачі наданих юридичних послуг протягом п`яти робочих днів з моменту його отримання. У разі, якщо протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта приймання-отримання передачі наданих юридичних послуг Банк не надав Товариству вмотивованих заперечень стосовно надання юридичних послуг, а акт приймання-передачі наданих юридичних послуг з підписом уповноваженої особи та печаткою Банку не було повернуто Товариству, вважається, що Банк не має претензій та зауважень.

За результатом надання юридичних послуг за додатковою угодою № 2 до Договору, були складені акти приймання-передачі наданих послуг від 04.09.2018, від 08.10.2018 та від 08.11.2018 на загальну суму 345 000,00 грн. Вказані акти приймання-передачі наданих послуг не були оплачені Банком, внаслідок чого станом на 10.12.2018 загальна сума заборгованості за додатковою угодою № 2 до Договору становила 345 000,00 грн.

10.12.2018 Товариство звернулось до АТ ?ВТБ Банк? з претензією щодо виконання умов Договору, яка отримана Банком 10.12.2018, в якій Товариство вимагало сплатити заборгованість у розмірі 345 000,00 грн., у відповідь на яку АТ ?ВТБ Банк? зазначило, що у останнього не має фінансової можливості виконати умови Договору та перерахувати заборгованість в розмірі 345 000,00 грн та запропонувало звернутись до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ?ВТБ Банк? (Банку) для включення вимог у чергу, що передбачена частиною першою статті 52 Закону України ?Про систему гарантування вкладів фізичних осіб?.

У подальшому Товариство звернулось до Банку із заявою про визнання та включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги Товариства на загальну суму 345 000,00 грн., яка отримана Банком.

Проте Банк листом від 04.04.2019 № 2102/1-2 відхилив кредиторські вимоги Товариства, оскільки вказані кредиторські вимоги не підтверджені фактичними даними балансу Банку.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для зобов`язання Банку включити кредиторські вимоги Товариства у розмірі 345 000,00 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.

Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що Договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Судами встановлено, що сторонами було складено та підписано без заперечень та зауважень акти приймання-передачі наданих юридичних послуг від 04.09.2018 на суму 115 000,00 грн., від 08.10.2018 на суму 115 000,00 грн. та від 08.11.2018 на суму 115 000,00 грн., тобто Товариством надано, а Банком, відповідно, прийнято послуги на загальну суму 345 000,00 грн.

Згідно з частинами першою, другою та сьомою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Вказана норма права кореспондується із статтями 525, 526 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

При цьому судами встановлено, що Банком не надано належних та допустимих доказів сплати заборгованості за отримані послуги у розмірі 345 000,00 грн. Тобто у Банку існує заборгованість перед Товариством у вказаному розмірі.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 27.11.2018 № 796-рш/БТ ?Про віднесення акціонерного товариства ?ВТБ БАНК? до категорії неплатоспроможних? та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.11.2018 № 3180 ?Про запровадження тимчасової адміністрації в акціонерному товаристві ?ВТБ БАНК? та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку? в АТ ?ВТБ БАНК? запроваджено тимчасову адміністрацію.

Рішенням Правління Національного банку України від 18.12.2018 № 849-рш ?Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію акціонерного товариства ?ВТБ БАНК? та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2018 № 3392 ?Про початок процедури ліквідації АТ ?ВТБ БАНК? та делегування повноважень ліквідатора банку? розпочато процедуру ліквідації АТ ?ВТБ БАНК?.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження, а також здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Статтею 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Порядок ліквідації банку регулюється розділом VIII Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Частиною третьої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;

Згідно з частинами першою та другою статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Частиною четвертою вказаної статті Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Враховуючи зазначені правові норми та прийняте виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 18.12.2018 № 3392 ?Про початок процедури ліквідації АТ ?ВТБ БАНК? задоволення вимог кредиторів банку, здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Після початку процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону.

Судами встановлено, що Товариство 22.12.2018 звернулось до Банку із заявою про визнання та включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги Товариства на загальну суму 345 000,00 грн., яка отримана останнім 11.01.2019. Тобто у строки встановлені Законом.

Водночас Банк листом від 04.04.2019 № 2102/1-2 відхилив кредиторські вимоги Товариства, посилаючись на те, що вказані кредиторські вимоги не підтверджені фактичними даними балансу банку.

При цьому судами встановлено, що до заяви Товариства про включення його вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку Товариством було додано копію Договору, копії актів приймання-передачі наданих послуг та копію претензії, що є фактичним підтвердженням даних щодо заявлених Товариством кредиторських вимог на загальну суму 345 000,00 грн.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання Банка включити кредиторські вимоги Товариства у розмірі 345 000,00 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.

Посилання в касаційній скарзі на те, що Банком правомірно відхилено кредиторські вимоги Товариства, оскільки останнє не має статусу кредитора Банку, а також кредиторські вимоги не підтверджені фактичними даними балансу Банку, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами попередніх інстанцій було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу акціонерного товариства "ВТБ Банк" в собі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "ВТБ Банк" Шевченко О.В. залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 у справі № 910/6601/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос