Постанова

від 12.11.2019 по справі 475/472/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

12.11.19

22-ц/812/1597/19

Провадження №22-ц/812/1597/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 листопада 2019 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Гавор В.Б.,

за участі представників: позивача - Семененка В. ОСОБА_1 ., відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №475/472/16 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення, яке постановив Доманівський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Вадовської Алли Василівни у приміщенні цього суду 25 липня 2019 року, повний текст якого виготовлений в той же день, за позовом ОСОБА_3 до Приватного сільськогосподарського підприємства Перша Аграрна Група , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, зобов`язання повернути земельну ділянку ,

в с т а н о в и л а :

В червні 2016 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Ротор-Б (далі - ПСП Ротор-Б ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Відділ Держкомзему у Доманівському районі Миколаївської області, Відділ Держгеокадастру у Доманівському районі Миколаївської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, зобов`язання повернути земельну ділянку .

Позов мотивований тим, що він є власником земельної ділянки розміром 6,28 га з кадастровим номером 4822783200:01:000:0092, яка розташована у межах території Маринівської сільської ради Доманівського району, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку. У грудні 2015 року під час розгляду справи за позовом ПСП Ротор-Б до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, треті особи: ТОВ Форт-Ост , відділ Держгеокадастру у Доманівському районі, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельних ділянок), яка перебувала у провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду, позивачу стало відомо про існування договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2012 року, що укладений між ним та ПСП Ротор-Б та зареєстрований у відділі Держкомзему у Доманівському районі Миколаївської області 20 грудня 2012 року за №482270004002484. Однак, цей договір він не укладав, не підписував та нікому не доручав це робити, з приводу обставин щодо оренди земельної ділянки, що в ньому зазначені, йому нічого невідомо. Крім того, будь-яку орендну плату у розмірі 4000 грн., як зазначено у договорі, він від відповідача не отримував, про неї не домовлявся, земельну ділянку на термін 50 років у користування відповідачу не передавав, зазначені обставини не відповідають його волевиявленню. Більш того, у 2012 року він взагалі перебував на території АР Крим, а тому не міг підписувати будь-які договори.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та ПСП Ротор-Б , зареєстрований відділом Держкомзему у Доманівському районі 20 грудня 2012 р. за №482270004002484, зобов`язати відповідача повернути спірну земельну ділянку власникові, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Ухвалою суду від 21 березня 2019 року відповідач Приватне сільськогосподарське підприємство Ротор-Б замінений його правонаступником - Приватним сільськогосподарським підприємством Перша Аграрна Група (далі - ПСП Перша Аграрна Група ) .

Ухвалою суду від 03 жовтня 2017 р. треті особи замінені на Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2019 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що, ураховуючи предмет та підстави заявленого ОСОБА_3 позову, твердження позивача про те, що підпис у оскаржуваному договорі оренди землі виконаний не ним, а іншою особою, з`ясування питання ідентифікації виконавця підпису у оспорюваному договорі при проведенні судової почеркознавчої експертизи має визначальне значення для встановлення обставин справи, та є способом реалізації основоположних засад цивільного судочинства - змагальності сторін, доведеності та переконливості їх доводів та доказів перед судом.

Суд, дослідивши та оцінивши як доказ висновок №17-236 судово-почеркознавчої експертизи від 28 липня 2017 р. не погодився з доводами представника позивача ОСОБА_4 . щодо того, що висновок підтверджує непідписання позивачем спірного договору, оскільки висновок експерта при відповіді на перше питання не підтверджує непідписання договору ОСОБА_3 , а вказує на непридатність підпису в договорі взагалі для ідентифікації через малий обсяг графічного матеріалу; при відповіді на друге питання експерт у ствердній формі дійшла висновку про те, що напис у графі орендодавець ОСОБА_3 виконаний ОСОБА_3 .

Надані позивачем додаткові докази на підтвердження непідписання договору позивачем (пояснення свідка ОСОБА_5 , розписка ОСОБА_6 від 27 листопада 2017 р., копії накладних) суд вважає недостатніми та такими, що не можуть бути визнані достовірними на підтвердження обставин у даній справі.

За такого, проаналізувавши та оцінивши усі надані позивачем докази, враховуючи написання позивачем на договорі власного імені, що підтверджене висновком судово-почеркознавчої експертизи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем пред`явлених позовних вимог, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 вказує, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оспорюваний договір позивачем не підписувався, що підтверджується висновком №17-236 судово-почеркознавчої експертизи від 28 липня 2017 р. Суд, проаналізувавши відповіді експерта на перше та друге запитання не віднісся критично до висновку щодо достатності графічного матеріалу для відповіді на друге запитання при нестачі такого при відповіді на перше запитання; а дійшовши висновку про те, що вказаний висновок судової експертизи не підтверджує аргументи позивача про непідписання ним оспорюваного договору не роз`яснив позивачеві право на заявлення клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи, а також наслідки невчинення таких дій. Суд необґрунтовано не взяв до уваги надані позивачем накладні щодо отримання будівельних матеріалів, пояснення свідка ОСОБА_5 , розписку ОСОБА_6 .

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що оскаржуване рішення є законним, прийнятим з врахуванням норм матеріального та процесуального законодавства, а також відповідає фактичним обставинам справи, які встановлені на підставі повно та всебічно досліджених доказів, зокрема, висновку експерта, та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні .

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду відповідає таким вимогам закону.

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки розміром 6,28 га, яка розташована в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, кадастровий № 4822783200:01:000:0092, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 № 096382, виданого Доманівською РДА 14 липня 2004 року та зареєстрованого у Книзі реєстрації державних актів за №010401300663.

01 грудня 2012 року між позивачем ОСОБА_3 та ПСП Ротор-Б в особі Бойчука ОСОБА_7 . ОСОБА_8 ., що діє на підставі Статуту, укладений договір оренди належної позивачеві земельної ділянки на строк 50 років. Указаний договір зареєстрований відділом Держкомзему у Доманівському районі 20 грудня 2012 року за №482270004002484.

Відповідно до статей 12, 13 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено п.1 ч. 1 ст.11 ЦК України.

За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Статтею 93 ЗК України та статтею 1 Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 р. № 161- ХІV (далі Закон № 161- ХІV) визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону № 161- ХІV).

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні, договірні правовідносини на підставі укладеного та зареєстрованого договору оренди земельної ділянки.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_3 зазначав підставою недійсності договору від 01 грудня 2012 року відсутність його волевиявлення, оскільки договір не підписував, намірів на укладання такого договору на зазначених в ньому умовах не мав, іншій особи вчинити дії з укладання договору оренди не доручав.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 ЦК України ).

Статтею 14 Закону Про оренду землі передбачена письмова форма договору оренди землі.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина 2 статті 207 ЦК України).

Статтею 16 Закону № 161- ХІV передбачено, що оренда земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до частин 3 і 4 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також вчинятися у формі, встановленої законом для цього виду правочинів.

Згідно з частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому кодексу та іншим актам цивільного законодавства, невідповідністю волевиявлення внутрішній волі його учасника, не спрямованістю на реальне настання правових наслідків

Таким чином наявність волевиявлення учасника правочину на укладання угоди, саме на зазначених в ній умовах, вільність такого волевиявлення і відповідність його внутрішній волі є необхідною умовою дійсності правочину. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

За такого доведеність того, що оспорюваний договір оренди позивачем не підписувався є підставою для визнання його недійсним як такого, що не відповідав внутрішній волі ОСОБА_3 (частина 3 статті 203 ЦК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу статті 204 ЦПК України правомірність правочину презумується - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За клопотанням позивача у справі проведена судово-почеркознавча експертиза.

Згідно висновку №17-236 судово-почеркознавчої експертизи від 28 липня 2017 року, який виконаний експертом Миколаївського відділенні Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, встановити, ким виконаний підпис у графі Орендодавець договору оренди земельної ділянки від 1 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ПСП Ротор-Б в особі ОСОБА_9 : ОСОБА_3 чи іншою особою, не представилось можливим, оскільки в підпису міститься дуже малий обсяг графічного матеріалу, що не дозволяє виявити в ньому сукупність окремих ознак, що індивідуалізують підпис певної особи і необхідні для ідентифікації його виконавця. Підпис нечіткий, прослідити точки початку та закінчення рухів, їх послідовність неможливо. Тому зазначений підпис визнаний непридатним для ідентифікації. Напис ОСОБА_3 у графі Орендодавець оспорюваного договору оренди виконаний ОСОБА_3 .

За такого позивачем не надано достатніх доказів на спростування факту підписання договору оренди земельної ділянки від 01 грудня 2012 року. Навпаки, вказаним вище висновком судової почеркознавчої експертизи підтверджується, що у графі орендодавець прізвище, ім`я та по батькові вчинені саме позивачем.

Тому не можна вважати, що договір оренди земельної ділянки, укладений 01 грудня 2012 року, не відповідав волі орендодавця та вимогам закону.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, дав їм належну правову оцінку в їх сукупності та взаємозв`язку, повно встановив обставини справи і, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позову, а тому вірно відмовив у позові.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду і відхиляє аргументи апеляційної скарги.

Так, твердження в апеляційній скарзі про доведеність висновком №17-236 судово-почеркознавчої експертизи від 28 липня 2017 року того, що підпис у графі орендодавець в оспорюваному договорі не належить ОСОБА_3 , суперечить змісту цього висновку, в якому не зазначено про вчинення підпису не позивачем, а іншою особою, а вказано про неможливість надання висновку з цього питання через особливості підпису.

Помилковими є посилання в апеляційній скарзі на необхідність критичної оцінки відповіді експерта з другого питання, оскільки цей висновок є повним і ґрунтовним.

Щодо нероз`яснення судом позивачу його права на звернення з клопотанням про проведення повторної почеркознавчої експертизи, то таке суперечить положенням статті 12 ЦПК України з огляду на відсутність передумов для проведення повторної експертизи, а також за умови надання позивачу професійної правничої допомоги.

Доводи апеляційної скарги про невірну оцінку судом першої інстанції наданих позивачем доказів на підтвердження факту непідписання ним договору оренди землі від 01 грудня 2012 року, а саме - накладних щодо отримання будівельних матеріалів, пояснень свідка ОСОБА_5 , розписки ОСОБА_6 , колегія суддів відхиляє, тому що суд правильно оцінив вказані докази і дійшов обґрунтованого висновку, що вони не спростовують підтверджений висновком судової почеркознавчої експертизи факт підписання позивачем шляхом написання свого прізвища, ім`я та по батькові оспорюваного договору.

Колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки вказаних доказів.

Також колегія суддів звертає увагу на положення частини 2 статті 218 ЦК України, відповідно до якої заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Тому пояснення свідків не є належним доказом при оспорюванні факту укладання договору оренди земельної ділянки.

З огляду на залишення без задоволення апеляційної скарги відсутні передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 13 листопада 2019 року