Постанова

від 11.11.2019 по справі 520/4093/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6671/19

Номер справи місцевого суду: 520/4093/19

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Драгомерецького М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дрішлюка А.І.,

Черевка П.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2019 року по справі за позовом Обслуговуючого кооперативу Добра Родина до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2019 року ОК Добра Родина звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що за статутом ОК Добра Родина є обслуговуючим кооперативом, що утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб із задоволення економічних, соціальних і інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих, колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Метою діяльності кооперативу є задоволення потреб його членів в належному утриманні будівель (житлових та нежитлових) в Пансіонаті сімейного відпочинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та території (прибудинкової) комплексу.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

З наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, вбачається, що у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 41 251,31 гривень, яка складається із заборгованості у період з вересня 2015 року по лютий 2019 року, у вигляді заборгованості за обслуговування будинку та прибудинкової території, спожитої електроенергії і переліміту спожитої електроенергії та заборгованості за водопостачання.

На підставі зазначеного ОК Добра Родина звернулось до суду із вказаним позовом та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до поданого письмового висновку, заперечував проти позовних вимог, вважаючи не обґрунтованим розмір заборгованості: не визнає тарифи за енергопостачання застосовані позивачем, та визнаючи заборгованість з оплати послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 66,29 грн., за спожиту електроенергію, згідно власного розрахунку відповідача 358,60 грн., безпідставними вважаючи вимоги по наявної заборгованості за переліміт електроенергії. Також відповідач вважає безпідставними вимоги по сплаті заборгованості за період до вересня 2015 року, який вже був предметом розгляду іншої справи, як і вимоги стосовно стягнення судового збору у розмірі 2 354,90 гривень, який стосується судових витрат по іншій справі.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2019 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОК Добра Родина заборгованість за житлово-комунальні послуги, за період з 01.09.2015р. по 01.03.2019р. у загальному розмірі 27 126,56 гривень, яка складається із заборгованості за водопостачання та водовідведення у сумі 182,08 грн., заборгованості за спожиту електроенергію у сумі 15 031,92 гривень, заборгованості по стягненню перевищення ліміту за спожиту електроенергію у сумі 2 788,64 гривень, заборгованості за житлово-комунальні послуги по утриманню будинків та прибирання прибудинкової території у розмірі 9 123,92 гривень.

Відмовлено ОК Добра Родина у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка утворилась до вересня 2015 року та заборгованості по сплаті судового збору у розмірі 2 354,90 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОК Добра Родина судові витрати у розмірі 1 921 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким визнати за ним заборгованість за водопостачання та водовідведення у розмірі 66,29 гривень, за електроенергію в розмірі 358,60 гривень, вважати чиним проект договору в редакції споживача №56/6 від 18.06.2018р., у задоволенні інших позовних вимог відмовити та судові витрати покласти на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 11 листопада 2019 року.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У частинах 1 та 2 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно до вимог закону.

виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;

внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

Згідно статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтею 19 Закону встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

За змістом статей 20, 21 Закону України Про житлово-комунальні-послуги та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків (далі - Правил) затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів №5 від 14 січня 2009 року, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно законодавства та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини 3 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Частина 2 статті 23 Закону України Про житлово-комунальні послуги власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції в Одеській області 11.03.2014р., право власності зареєстроване у встановленому законом порядку за №4929149, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 4).

З 27 жовтня 2009 року Обслуговуючий кооператив Добра Родина надає житлово-комунальні послуги членам кооперативу та власникам квартир, у тому числі відповідачу ОСОБА_1 , та нежитлових приміщень у котеджному містечку АДРЕСА_1 з утримання будинку та прибудинкової території та як колективний споживач укладено договори з постачальниками електропостачання, постачання води та водовідведення, вивезення сміття, послуги охорони тощо.

Свідоцтвом про відповідність збудованого об`єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил Інспекцією ДАБК в Одеській області №42 від 18.03.2009р. підтверджено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (окремого пускового комплексу) - Пансіонату сімейного відпочинку по АДРЕСА_1 проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та готовність його до експлуатації.

27 жовтня 2009 року Пансіонат сімейного відпочинку був переданий підрядником будівництва ТОВ Чисте місто на баланс ОК Добра родина ( а. с. 14).

Обслуговуючий кооператив Добра Родина зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців на підставі свідоцтва про державну реєстрацію 11 червня 2009 року ( а. с. 12).

За статутом ОК Добра Родина є обслуговуючим кооперативом, що утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб із задоволення економічних, соціальних і інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих, колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Метою діяльності кооперативу є задоволення потреб його членів в належному утриманні будівель (житлових та нежитлових) в Пансіонаті сімейного відпочинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та території (прибудинкової) комплексу.

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради №723 від 24 листопада 2009 року за кооперативом Добра родина визначено територію, площею - 2 870 кв. м. (а. с. 17).

Згідно виписки із протоколу загальних зборів членів ОК Добра Родина від 27 травня 2018 року тариф за управління та утримання прибудинкової території залишений на рівні 4,60 (а. с. 18), який був затверджений рішенням зборів уповноважених осіб кооперативу 25 жовтня 2016 року ( а. с. 21).

Відповідно до виписки із протоколу №006/2016 зборів Правління ОК Добра Родина від 11 березня 2016 року розрахований по квартирний тариф за спожиту електроенергію, а перевищення рівня споживання потужності ділити на кількість квартир та апартаментів (а. с. 20).

З протоколу №32 загальних зборів членів ОК Добра Родина від 15 березня 2014 року, вбачається наявне рішення про визначення розміру внесків на утримання будинку та прибудинкової території - 250 грн. в місяць з об`єкту нерухомості ( а. с. 23).

Постановою апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року по справі №520/12114/15ц за позовом Обслуговуючого кооперативу Добра Родина до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2014р. по 01.08.2015р. , на підставі позовної заяви поданої до суду у серпні 2015 року, встановлені наступні обставини:

Рішенням зборів правління ОК Добра Родина для членів кооперативу з 27.03.2014р. встановлені експлуатаційні витрати в розмірі - 250 грн. щомісячно, до цього часу їх розмір складав - 200 грн. щомісячно, які складаються із витрат на утримання найманих осіб, заробітну плату працівників, податків, господарських витрат, накопичувального фонду, витрат на послуги зв`язку, витрат на банківське обслуговування, витрат на полив насаджень у весняно-осінній період, охорону тощо. У зв`язку з тим, що кооперативом надані послуги з утримання будинку, прибудинкової території, охорони будинку та прибудинкової території, з відповідача необхідно стягнути заборгованість по експлуатаційним витратам.

Між ВАТ ЕК Одесаобленерго та ОК Добра Родина , як споживачем зі статусом пансіонату сімейного типу , укладений договір на постачання електричної енергії від 20.01.2012р. Об`єкт електрозабезпечення відноситься до нежитлових приміщень, тому тарифікація здійснюється не за тарифами для населення. Оскільки лінії електропостачання не здані до експлуатації, не оформлений висновок про виконання технічних умов та акт допуску на приєднання електричних мереж, електрозабезпечення об`єкта здійснюється на підставі тимчасових технічних умов як будівельний майданчик .

З договору №159/1 від 29.10.2009р. вбачається, що виконавець ТОВ Інфокс надає ОК Добра родина послуги з постачання води. Відповідно до наявного у справі акту від 07.09.2015р. у квартирі проживає - ОСОБА_2 ..

Таким чином, судом апеляційної інстанції беззаперечно встановлено надання житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 кооперативом, визначена вірність тарифікації за спожиту електроенергію не за тарифами для населення, та обов`язковість сплати відповідачем експлуатаційних витрат, не зважаючи на те, що він не є членом кооперативу. Зазначена постанова набрала законної сили.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Між сторонами виникли правовідносини щодо оплати власником об`єкта нерухомості житлово-комунальних послуг, які врегульовані Конституцією України, Цивільним кодексом України ( далі ЦК України) та Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Таким чином, в даному випадку, судом встановлено, що ОСОБА_1 повинен сплачувати отримані житлово-комунальні послуги за утримання будинків та прибудинкових територій, за використану послугу з водопостачання та водовідведення та за спожиту електроенергію не за тарифами для населення і сплачувати за перерозподілений переліміт користування електроенергією.

Проте, відповідач ОСОБА_1 не оплатив у повному обсязі надані ОК Добра родина житлово-комунальні послуги за період з вересня по січень 2019 року й відповідно до розрахунку, наданого позивачем загальна сума заборгованості станом на 31 січня 2019 року складала 41 351,31 грн. (а. с. 7-11).

Однак, шляхом математичного розрахунку наданих сторонами рахунків заборгованості, суд першої інстанції вважав доведеним розмір заборгованості у період з 01.09.2015р. по 01.03.2019р. у наступних розмірах: за утримання будинків і прибудинкових територій - 10 597,12 грн., з яких фактично сплачено 1 473,12 грн., різниця складає 9 123,92 грн.; за водопостачання і водовідведення суд - 2 233,37 грн., з яких фактично сплачено відповідачем 2 051,29 грн., різниця складає 182,08 грн.; за спожиту електроенергію - 28 867,44 грн., з яких фактично сплачено 13 835,52 грн., різниця складає 15 031,92 грн.; по перевищенню ліміту енергоспоживання - 2 788,64 грн., а всього, сума заборгованість за житлово-комунальні послуги складає 27 126,56 грн..

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний був сплачувати отримані житлово-комунальні послуги за утримання будинків та прибудинкових територій, за водопостачання та водовідведення та за спожиту електроенергію не за тарифами для населення і сплачувати за перерозподілений переліміт користування електроенергією, але виконував свій обов`язок не в повному обсязі, тому з відповідача на користь ОК Добра Родина підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.09.2015р. по 01.03.2019р. в розмірі 27 126,56 грн. з яких: за водопостачання та водовідведення у сумі 182,08 грн., за спожиту електроенергію у сумі 15 031,92 грн., за перевищення ліміту за спожиту електроенергію у сумі 2 788,64 грн., по утриманню будинків та прибирання прибудинкової території у розмірі 9 123,92 грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн..

Посилання відповідача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним й необґрунтованим, оскільки судом безпідставно нарахована заборгованість за житлово-комунальні послуги, не приймаються до уваги за таких підстав.

Частиною 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як зазначено у частині 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач був зобов`язаний довести в судовому засіданні ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме, надання позивачем житлово-комунальних послуг, які спожиті відповідачем та не оплачені у повному обсязі, а відповідач - ті обставини, на які він посилався як на заперечення проти позову.

Однак, в судовому засіданні ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, відповідачем не надано суду належні, достовірні та достатні докази на підтвердження заперечень проти позову, а саме те, що заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги не існує.

Так, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання на відомості про реєстрацію квартири відповідача як житлового об`єкта нерухомості у якості необхідності сплати за спожиту електроенергію по тарифам для населення, оскільки, а ні нотаріус, а ні реєстратор не наділені повноваженнями змінювати статус об`єкта нерухомості з нежитлового на житловий. Законодавством України визначений особливий порядок зміни такого статуту відповідними відділами містобудування та архітектури місцевого органу влади, рішення яких і є єдиним підтвердженням відповідного переводу нежитлового об`єкту у житловий.

Також судом не приймається як доказ наявності нових правовідносин між сторонами факт направлення проекту договору ( в якому у тому числі відповідач намагається встановити факт того, що дана квартира є житловим об`єктом), який не було отримано кооперативом, а крім того містить умови пов`язані із зміною статусу об`єкта нерухомості.

Обґрунтовано судом не враховано і твердження відповідача про не легітимність зборів правління, так як данні обставини не відносяться до предмету спору, та факт наявності у кооперативу правління визнавався у постанові апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року по справі №520/12114/15ц під час оцінки як належному доказу рішення зборів правління від 27 березня 2014 року.

За змістом статті 18 Закону України Про житлово-комунальні послуги , у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акту - претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Представник виконавця повинен з`явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором.

Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акту-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії.

У разі встановлення за результатами аналізу факту погіршення нормованих показників якості води, витрати споживача, які він здійснив при оплаті вартості проведення аналізу води, підлягають компенсації за рахунок виконавця/виробника.

Таким чином, у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Однак в матеріалах справи відсутні акти-претензії, складені у відповідності до вимог закону, тому колегія суддів вважає, що житлово-комунальні послуги надавались відповідачу належної якості, вчасно та в повному обсязі.

Суд першої інстанції дослідив та дав оцінку розрахунку заборгованості за спожиті відповідачем житлово-комунальні послуги й позивача й відповідача за період з 01.09.2015р. по 01.03.2019р. в розмірі 27 126,56 грн. з яких: за водопостачання та водовідведення у сумі 182,08 грн., за спожиту електроенергію у сумі 15 031,92 грн., за перевищення ліміту за спожиту електроенергію у сумі 2 788,64 грн., по утриманню будинків та прибирання прибудинкової території у розмірі 9 123,92 грн. й правильно виходив, що вказаний розрахунок заборгованості відповідає діючим тарифам на послуги та є дійсним.

Таким чином, судом першої інстанції з об`єктивністю та достовірністю не встановлено в судовому засіданні те, що відповідач ОСОБА_1 повинен сплачувати отримані житлово-комунальні послуги за утримання будинків та прибудинкових територій, за використану послугу з водопостачання та водовідведення та за спожиту електроенергію не за тарифами для населення і сплачувати за перерозподілений переліміт користування електроенергією, але виконував свій обов`язок не належним чином та не в повному обсязі.

Отже, суд першої інстанції всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності, допустимості, достовірності та достатності, дав їм правильну оцінку та вірно виходив з того, що є законні підстави для задоволення позову частково.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та приймаючи до уваги ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997р. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006р., суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010р., остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див. рішення у справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1) .

Тому, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог немає.

У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384, 389 ЦПК України Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено: 11 листопада 2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький

А.І.Дрішлюк

П.М.Черевко