Рішення

від 12.11.2019 по справі 360/4299/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4299/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність УПФУ в м. Сєвєродонецьку щодо не прийняття рішення згідно заяви ОСОБА_1 від 23.10.2018 про перерахунок пенсії;

- зобов`язати УПФУ в м. Сєвєродонецьку прийняти рішення про перерахунок пенсії згідно заяви ОСОБА_1 від 23.10.2018 з урахуванням архівної довідки архівного відділу Луганської міської ради від 24.03.2015 № 03-16/329.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач знаходиться на обліку як внутрішньо переміщена особа в УПФУ в м. Сєвєродонецьку. 23.10.2018 позивач звернулась до УПФУ м. Сєвєродонецьку за перерахунком пенсії з урахуванням страхового стажу роботи за період з 01.12.1993 по 10.06.1996 згідно архівної довідки архівного відділу Луганської міської ради від 24.03.2015 № 03-16/329. Листом від 02.11.2018 позивачу повідомлено, що пенсійний орган не може врахувати архівну довідку, оскільки вона видана організацією, яка знаходиться у м. Луганську - на тимчасово не підконтрольній українській владі території. Додатково позивачу порекомендували звернутися до УПФУ в м. Сєвєродонецьку для більш детального розгляду заяви.

Протягом листопада 2018 року - травня 2019 року позивач періодично приходила до УПФУ за роз`ясненнями, однак ніяких суттєвих роз`яснень та рішень прийнято не було.

Позивач вважає, що її права порушені, оскільки відповідач не приймав рішення про відмову у перерахунку пенсії, сама довідка є документом органу місцевого самоврядування, який має всі необхідні реквізити.

Ухвалою суду від 02.10.2019 позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків (арк.спр. 24).

16.10.2019 за вх. № 52192/2019 позивачем усунуто недоліки позовної заяви (арк.спр. 27).

Ухвалою суду від 16.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1-2).

Ухвалою суду від 12.11.2019 поновлено позивачу строк звернення до суду.

01.11.2019 за вх. № 54757/2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 46-48), в якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на таке.

30.03.2018 позивач звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою про взяття на облік.

За заявою позивача, УПФУ в м. Сєвєродонецьку запросило пенсійну справу на ОСОБА_1 з попереднього міста перебування, тобто з Центрального ОУПФУ в м. Києві.

Згідно супровідного листа Центрального ОУПФУ в м. Києві від 23.04.2018 вих. №22463/09 пенсійну справу на ОСОБА_1 направлено на адресу УПФУ в м. Сєвєродонецьку.

В липні 2018 року ОСОБА_1 було взято на облік.

18.07.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії згідно частини четвертої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . До заяви про перерахунок пенсії позивачем було надано трудову книжку НОМЕР_1 .

23.10.2018 позивач звернулась до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою невстановленого зразка, в якій просила перерахувати пенсію з урахуванням страхового стажу роботи за період з 01.12.1993 по 10.06.1996, згідно архівної довідки архівного відділу Луганської міської ради від 24.03.2015 №03-16/329.

До заяви невстановленого зразка було додано: заяву про перерахунок пенсії без зворотної сторінки (розписки-повідомлення); архівну довідку архівного відділу Луганської міської ради від 24.03.2015 року №03-16/329; копію ідентифікаційного коду; копію трудової книжки НОМЕР_1 ; копію довідки ВПО.

Листом від 02.11.2018 за вих.№17477/02-21 ОСОБА_1 було надано обґрунтовану відповідь на заяву від 23.10.2018, зокрема, роз`яснено, що архівна довідка від 24.03.2015 № 03- 16/329 за період роботи з 01.12.1993 по 10.06.1996 була видана Архівним відділом Луганської міської ради.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України - Архівний відділ Луганської міської ради (код - 25926224) зареєстровано за адресою: 91055. Луганська область, м. Луганськ, вул. В.Шевченка 12.

Тому перевірити достовірність даних, зазначених у довідці від 24.03.2015 №03- 16/329, неможливо.

Крім того, відповідно Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який є додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 р. №79-р) місто Луганськ (де саме зареєстрований Архівний відділ Луганської міської ради) належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Тому управлінням, на законних підставах проведено перерахунок пенсії позивачу без врахування періоду роботи з 01.12.1993 по 10.06.1996 в „ГКП Универсам №2» .

На підставі вищевикладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорту громадянина України (арк. спр. 5-7), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 8), пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 13.03.2015 (арк.спр. 9), довідки від 25.05.2016 № 919055000 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 10).

30.03.2018 позивач звернулась до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою про взяття на облік її пенсійної справи з Центрального ОУПФУ в м. Києві (арк. спр. 33).

Розпорядженням відповідача від 20.07.2018 № 80163 позивача взято на облік як отримувача пенсії за віком з 26.06.2018 (арк. спр. 34).

18.07.2018 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії, до заяви було додано паспорт та копію трудової книжки НОМЕР_1 (арк. спр. 36).

Згідно із довідкою УПФУ в м. Сєвєродонецьку від 30.10.2019 № 3348 розпорядженням відповідача від 20.07.2018 № 80163 було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу (арк. спр. 49-49 зв.).

23.10.2018 позивач звернулась до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою довільної форми, в якій просила перерахувати пенсію з урахуванням страхового стажу роботи за період з 01.12.1993 по 10.06.1996 згідно архівної довідки архівного відділу Луганської міської ради від 24.03.2015 № 03-16/329. До заяви було додано архівну довідку від 24.03.2019 № 03-16/329, копію трудової книжки, копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 39).

Листом від 02.11.2018 № 17477/02-21 відповідач повідомив позивача, що Архівний відділ Луганської міської ради згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців не перереєстровано на території України та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Шевченка В.В., буд.12. На довідці зазначено адресу Луганська АДРЕСА_1 Луганської області відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. № 1085. Оскільки довідка видана установою, яка розташована на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, врахувати, надану позивачем довідку неможливо. Також зазначено, що в записі № 11 у графі 4 мається виправлення дати прийняття на роботу ГКП Универсам № 2 (мова оригіналу), тобто запис є неточним та повинен бути підтверджений документально (арк. спр. 20).

29.08.2019 позивач звернулася до УПФУ в м. Сєвєродонецьку з заявою у довільній формі, в якій просила перерахувати пенсію з урахуванням страхового стажу роботи за період з 01.12.1993 по 10.06.1996 згідно архівної довідки Архівного відділу Луганської міської ради від 24.03.2015 № 03-16/329 (арк.спр. 42), додавши заяву встановленого Порядком № 22-1 зразка (арк.спр. 43), копії архівної довідки, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, трудової книжки, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Листом від 16.10.2019 вих. № 22368/02-22 відповідач повідомив позивача, що врахувати архівну довідку з архівного відділу Луганської міської ради від 24.03.2015 № 03-16/329 про період роботи з 24.03.1993 по 10.06.1996 неможливо, оскільки відповідно до пункту 3 постанови КМУ від 07.11.2014 № 595 міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями забезпечено до 01.12.2014 переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Згідно цієї постанови до 01.12.2014 всі державні бюджетні установи, підприємства та організації повинні були бути перереєстровані на території, підконтрольній українській владі.

Архівний відділ Луганської міської ради на цей час на території, підконтрольній українській владі, не перереєстровано. Оригінали первинних документів (відомостей), які можуть бути використані для підтвердження права на пенсійне забезпечення, зокрема, відомості, вказані як підстава для видачі довідок, особова картка форми Т-2, штатний розклад, накази про прийняття, переміщення, звільнення з роботи, розрахунково - платіжні відомості працівників зберігаються в архівах підприємств, де українська влада тимчасово не здійснює свої повноваження (м. Луганськ). На території України, підконтрольній уряду, документи, зокрема, довідки, видані підприємствами неіснуючого територіального утворення, не розглядаються та не можуть служити підставою для визначення права на пенсію та її перерахунку.

Крім того, до заяви надано незавірені копії довідки та трудової книжки, а відповідно до пункту 2 пункту 2.23 Порядку № 22-1 документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

На підставі викладеного заявнику відмовлено в перерахунку пенсії за заявою від 29.08.2019 (арк.спр. 44).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових та соціальних пенсій.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом

Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

Судом встановлено, що заяви позивача від 23.08.2018 та від 29.08.2019 розглянуто відповідачем в порядку Закону України Про звернення громадян та надано листи - відповіді.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Зазначена норма кореспондується з п. 1.1 Порядку № 22-1 відповідно до якої заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до пункту розділу 1.5. розділу І Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Форма і зміст заяви затверджена Порядком № 22-1 (додаток № 3).

Згідно з абзацом 5 пункту 1.7 розділу І Порядку № 22-1, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Документи, необхідні для перерахунку пенсії, наведені в розділі ІІ Порядку № 22-1.

Відповідно до пункту 4.1 розділу І Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі (пункт 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1).

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно з пунктом 4.7. розділу IV Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Підставою для повідомлення заявника про перерахунок/відмову перерахувати пенсію може бути виключно рішення, прийняте територіальним органом ПФУ з цього питання.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як свідчать матеріали справи, позивач 23.10.2018 звернулася до пенсійного органу із заявою про перерахунок обчисленої пенсії, з урахуванням архівної довідки, і зазначена заява викладена дійсно в довільній формі (арк.спр. 39).

Згодом, 29.08.2019 до заяви довільного зразка було додано заяву за формою, встановленою Порядком № 22-1 (арк.спр. 42-43).

В межах спірних правовідносин йдеться про перерахунок раніше призначеної пенсії, тобто вид пенсії не змінюється, і позивач звернувся до відповідача з заявою довільного зразка, яка містить всі необхідні дані для здійснення такого перерахунку пенсії, як просив позивач.

Таким чином, заяви позивача розглянуто в порядку Закону України Про звернення громадян , рішення по суті щодо перерахунку позивачеві пенсії відповідачем не приймалося, а листи від 02.11.2018 № 17477/02-21 та від 16.10.2019 № 22368/02-22 мають роз`яснювальний характер та не тягнуть для позивача правових наслідків, проте в цьому листі вирішено питання про відсутність, на думку відповідача, в позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням архівної довідки і не зазначено про необхідність звернення з заявою про перерахунок пенсії встановленого Порядком № 22-1 зразка.

Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 у справі № 537/3480/17 зроблено висновок, що зазначаючи про недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, суд апеляційної інстанції припустився формалізму, оскільки, по-перше, зі змісту заяви вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка, а, по-друге, з огляду на відповідь УПФ, неналежна форма заяви не була підставою для відмови .

Таким чином, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_1 від 23.10.2018 та від 29.08.2019 та неприйняття обґрунтованого рішення за наслідками їх розгляду.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про перерахунок пенсії згідно заяви ОСОБА_1 від 23.10.2018 з урахуванням архівної довідки архівного відділу Луганської міської ради від 24.03.2015 № 03-16/329, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини» , «Фадєєва проти Росії» , «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 211/5254/16-а (провадження № К/9901/5537/17), від 20 грудня 2018 року у справі № 132/3485/16-а (провадження №К/9901/44939/18).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідач як уповноважений орган не прийняв рішення за заявами позивача, а суд не може спонукати відповідача прийняти рішення саме про перерахунок пенсії, тому зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з метою ефективного захисту порушеного права позивача, визнати протиправною бездіяльності УПФУ в м. Сєвєродонецьку щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_1 від 23.10.2018 та від 29.08.2019, зобов`язати відповідача повторно розглянути зазначені заяви з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. У задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про перерахунок пенсії слід відмовити.

Разом з тим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, тому суд наділений повноваженнями викласти правові висновки в мотивувальній частині рішення, надавши оцінку доводам відповідача, викладеним у листах - відповідях від 02.11.2018 вих. № 17477/02-21 та від 16.10.2019 вих. № 22368/02-22, і такі правові висновки мають бути враховані відповідачем при розгляді заяви позивача.

Так, щодо доводів відповідача, викладених у листі від 02.11.2018 № 17477/02-21 стосовно необхідності надання довідки про підтвердження стажу, оскільки в записі № 11 у графі 4 мається виправлення дати прийняття на роботу ГКП Универсам № 2 (мова оригіналу), тобто запис є неточним та повинен бути підтверджений документально, суд зазначає таке.

Розрахунком стажу ОСОБА_1 , який міститься в матеріалах пенсійної справи, підтверджується, що період роботи з 01.12.1993 по 10.06.1996 не враховано до страхового стажу (арк.спр. 35).

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція) встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Трудова книжка БТ-І № 22508370, видана на ім`я ОСОБА_2 , містить такі записи щодо спірного періоду роботи:

Державне комунальне підприємство Універсам 2:

№ 11 - 01.12.1993 - прийнята по переводу з Кам`янобрідського продторгу економістом 1 категорії, наказ № 242 від 01.12.1993;

№ 12 - ДКП Універсам 2 перейменовано згідно рішення Луганської міської ради народних депутатів від 01.09.1994 № 25/2728 в Товариство з обмеженою відповідальністю Універсам -2, наказ від 01.09.1994 № 30;

№ 13 - 10.06.1996 - звільнена за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням, наказ від 10.06.1996 № 100, запис засвідчено печаткою відділу кадрів ТОВ Універсам-2 (арк.спр. 14 зв.-15).

Оглядом запису № 11, графи 4 трудової книжки встановлено, що запис щодо документу про прийняття на роботу в частині зазначення місяця - грудня - можна розцінити як виправлення з 10 на 12 .

Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 зроблено правовий висновок, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Суд зауважує, що в даному випадку дата наказу - 01.12.1993 узгоджується з датою внесення запису - 01.12.1993, тому відповідач повинен був врахувати при обчисленні страхового стажу позивача період роботи з 01.12.1993 по 10.06.1996 та не вимагати надання довідок про підтвердження стажу.

Щодо доводів відповідача про неможливість врахування архівної довідки, виданої архівним відділом Луганської міської ради для перерахунку пенсії, суд зазначає таке.

Відповідно до архівної довідки від 24.03.2015 № 03-16/329, виданої архівним відділом Луганської міської ради та засвідченої печаткою українського зразка, згідно із наказом (розпорядженням) від 01.12.1993 № 242 ВАТ Універсам-2 (колишнє державне комунальне підприємство Універсам-2 , товариство з обмеженою відповідальністю Універсам-2 ) ОСОБА_1 прийнята економістом 1 кат. (так зазначено у документі) з 1 грудня 1993 року. Згідно наказу (розпорядження) № 100 від 10.06.1996 економіст ОСОБА_1 звільнена з 10.06.1996 за власним бажанням, у відповідності до ст. 38 КЗпП України (арк.спр. 21).

Відмовляючи у прийнятті довідки для здійснення перерахунку пенсії позивача, відповідач, зокрема, послався на ту обставину, що вказана довідка видана на території, яка не контролюється українською владою та відсутня можливість провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно із статтею 14 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.06.2014) у районі проведення АТО можуть вводитися тимчасові обмеження прав і свобод громадян.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р м. Луганськ належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Закон України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" від 18.01.2018 № 2268-VIII (далі - Закон № 2268-VIII) має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

У межах тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey , Cyprus v. Turkey ), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , Ilascu and Others v. Moldova and Russia ), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В даному випадку відомості, що містяться у архівній довідці, в повній мірі узгоджуються з записами у трудовій книжці позивача, тому відповідач повинен при прийнятті рішення за наслідками розгляду заяви позивача надати оцінку архівній довідці.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.10.2018 у справі № 235/2357/17.

Щодо доводів відповідача, викладених у листі від 16.10.2019 № 22368/02-22, стосовно надання копій документів про стаж, в той час як згідно із вимогами п.2 п.2.23 Порядку № 22-1 документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах, суд зазначає, що вимоги пунктів 4.2, 4.3, 4.7 Порядку № 22-1 дозволяють відповідачеві вимагати від позивача надання оригіналів документів про стаж перед прийняттям рішення про перерахунок або відмову в перерахунку пенсії.

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 16.10.2019 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по суті.

Частиною восьмою статті 139 КАС України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (код ЄДРПОУ 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, б. 9) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_1 від 23 жовтня 2018 року та від 29 серпня 2019 року про перерахунок пенсії та неприйняття обґрунтованого рішення за наслідками їх розгляду.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 23 жовтня 2018 року та від 29 серпня 2019 року про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.) на користь Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя А.Г. Секірська