Постанова

від 03.02.2020 по справі 360/4299/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року справа №360/4299/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі № 360/4299/19 (головуючий суддя І інстанції Секірська А.Г.), складеного в повному обсязі 12 листопада 2019 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області, за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про:

- визнання протиправною бездіяльність управління щодо не прийняття рішення згідно заяви ОСОБА_1 від 23 жовтня 2018 року про перерахунок пенсії;

- зобов`язання відповідача прийняти рішення про перерахунок пенсії згідно заяви ОСОБА_1 від 23 жовтня 2018 року з урахуванням архівної довідки архівного відділу Луганської міської ради від 24 березня 2015 року № 03-16/329 (а.с. 3-4).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_1 від 23 жовтня 2018 року та від 29 серпня 2019 року про перерахунок пенсії та неприйняття обґрунтованого рішення за наслідками їх розгляду. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 23 жовтня 2018 року та від 29 серпня 2019 року про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 53-58).

Не погодившись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, апелянт зазначив, що 23 жовтня 2018 року позивач звернулась до управління із заявою невстановленого зразка, в якій просила перерахувати пенсію з урахуванням страхового стажу роботи за період з 01 грудня 1993 року по 10 червня 1996 року, згідно архівної довідки архівного відділу Луганської міської ради від 24 березня 2015 року №03-16/329.

До заяви невстановленого зразка було додано: заяву про перерахунок пенсії без зворотної сторінки (розписки-повідомлення); архівну довідку архівного відділу Луганської міської ради; копію ідентифікаційного коду; копію трудової книжки; копію довідки ВПО.

Листом від 02 листопада 2018 року за вих.№17477/02-21 ОСОБА_1 надано обґрунтовану відповідь на заяву від 23 жовтня 2018 року, зокрема, роз`яснено, що архівна довідка Архівним відділом Луганської міської ради (зареєстрованою за адресою: 91055. Луганська область, м. Луганськ, вул. В.Шевченка 12), відтак, перевірити достовірність даних, зазначених у довідці неможливо, оскільки відповідно Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який є додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року року №1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2018 року №79-р) місто Луганськ (де саме зареєстрований Архівний відділ Луганської міської ради) належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Вважає, що дію управління є законними (а.с. 64-66).

Сторони в судове засідання не викликались, про дату, місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорту громадянина України (арк. спр. 5-7), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 8), пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 13 березня 2015 року(арк.спр. 9), довідки від 25 травня 2016 року № 919055000 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 10).

30 березня 2018 року позивач звернулась до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою про взяття на облік її пенсійної справи з ОУПФУ в м. Києві (арк. спр. 33).

Розпорядженням відповідача від 20 липня 2018 року № 80163 позивача взято на облік як отримувача пенсії за віком з 26 червня 2018 року (арк. спр. 34).

18 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії, до заяви було додано паспорт та копію трудової книжки НОМЕР_3 (арк. спр. 36).

Згідно із довідкою УПФУ в м. Сєвєродонецьку від 30 жовтня 2019 року № 3348 розпорядженням відповідача від 20 липня 2018 року № 80163 було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу (арк. спр. 49-49 зв.).

23 жовтня 2018 року позивач звернулась до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою довільної форми, в якій просила перерахувати пенсію з урахуванням страхового стажу роботи за період з 01 грудня 1993 року по 10 червня 1996 року згідно архівної довідки архівного відділу Луганської міської ради від 24 березня 2015 року № 03-16/329. До заяви було додано архівну довідку від 24 березня 2015 року № 03-16/329, копію трудової книжки, копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 39).

Листом від 02 листопада 2018 року № 17477/02-21 відповідач повідомив позивача, що Архівний відділ Луганської міської ради згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не перереєстровано на території України та знаходиться за адресою: м. Луганськ вул. Шевченка В.В., буд.12 . На довідці зазначено адресу Луганська область, м. Луганськ вул. Шевченка В.В., буд. 12 м. Луганськ Луганської області відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. № 1085. Оскільки довідка видана установою, яка розташована на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, врахувати, надану позивачем довідку неможливо. Також зазначено, що в записі № 11 у графі 4 мається виправлення дати прийняття на роботу ГКП Универсам № 2 (мова оригіналу), тобто запис є неточним та повинен бути підтверджений документально (арк. спр. 20).

29 серпня 2019 року позивач звернулася до УПФУ в м. Сєвєродонецьку з заявою у довільній формі, в якій просила перерахувати пенсію з урахуванням страхового стажу роботи за період з 01 грудня 1993 року по 10 червня 1996 року згідно архівної довідки Архівного відділу Луганської міської ради від 24 березня 2015 року № 03-16/329 (арк.спр. 42), додавши заяву встановленого Порядком № 22-1 зразка (арк.спр. 43), копії архівної довідки, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, трудової книжки, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Листом від 16 жовтня 2019 року вих. № 22368/02-22 відповідач повідомив позивача, що врахувати архівну довідку з архівного відділу Луганської міської ради неможливо, оскільки відповідно до пункту 3 постанови КМУ № 595 міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями забезпечено до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Згідно цієї постанови до 01 грудня 2014 року всі державні бюджетні установи, підприємства та організації повинні були бути перереєстровані на території, підконтрольній українській владі.

Архівний відділ Луганської міської ради на цей час на території, підконтрольній українській владі, не перереєстровано. Оригінали первинних документів (відомостей), які можуть бути використані для підтвердження права на пенсійне забезпечення, зокрема, відомості, вказані як підстава для видачі довідок, особова картка форми Т-2, штатний розклад, накази про прийняття, переміщення, звільнення з роботи, розрахунково - платіжні відомості працівників зберігаються в архівах підприємств, де українська влада тимчасово не здійснює свої повноваження (м. Луганськ). На території України, підконтрольній уряду, документи, зокрема, довідки, видані підприємствами неіснуючого територіального утворення, не розглядаються та не можуть служити підставою для визначення права на пенсію та її перерахунку.

Крім того, до заяви надано незавірені копії довідки та трудової книжки, а відповідно до пункту 2 пункту 2.23 Порядку № 22-1 документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

На підставі викладеного заявнику листом відмовлено в перерахунку пенсії за заявою від 29 серпня 2019 року (арк.спр. 44).

Не погодившись із не проведенням перерахунку пенсії позивач звернулась до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_1 та неприйняття обґрунтованого рішення за наслідками їх розгляду, відтак порушене право позивача має бути відновленим.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058 (далі - Закон № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2005 року №21-1, затвердженого на виконання наведеного вище Закону, встановлено наступне.

Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до пункту розділу 1.5. розділу І Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Форма і зміст заяви затверджена Порядком № 22-1 (додаток № 3).

Згідно з абзацом 5 пункту 1.7 розділу І Порядку № 22-1, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Документи, необхідні для перерахунку пенсії, наведені в розділі ІІ Порядку № 22-1.

Відповідно до пункту 4.1 розділу І Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі (пункт 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1).

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно з пунктом 4.7. розділу IV Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, заяви позивача про перерахунок пенсії від 23 серпня 2018 року та від 29 серпня 2019 року розглянуто відповідачем в порядку Закону України Про звернення громадян та надано листи - відповіді, які мають роз`яснювальний характер та не тягнуть для позивача правових наслідків.

При цьому, недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії є формалізмом, оскільки, по-перше, зі змісту заяв позивача про перерахунок пенсії вбачається, що вони містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка, а, по-друге, з огляду на відповідь УПФ, неналежна форма заяви не була підставою для відмови.

Рішення про перерахунок/відмову у перерахунку пенсії відповідачем не приймалось, що є порушенням вимог Закону № 1058 та Порядку № 22-1.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта щодо правомірності неприйняття довідки архівного відділу для перерахунку пенсії, оскільки пенсійним органом не було прийнято рішення щодо перерахунку або відмови у перерахунку пенсії, а висновки суду щодо наданої довідки не спростовані апелянтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі Золотас проти Греції стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі Капітал Банк АД проти Болгарії (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку суду попередньої інстанції.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі № 360/4299/19 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі № 360/4299/19- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 лютого 2020 року.

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова