Рішення

від 01.11.2019 по справі 440/2472/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа №440/2472/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пуленко М.І.

та представників сторін:

від позивача - Лаврук В.О.,

від відповідача - Солоп І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ АМПЕР" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВМ АМПЕР" (надалі - ТОВ "АВМ АМПЕР", позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 3.07.19 №0008811401 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 297597,50 грн та №0008821401 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток у загальному розмірі 460153,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність висновків документальної планової виїзної перевірки щодо порушення ТОВ "АВМ АМПЕР" вимог податкового законодавства, наслідком чого визначено заниження позивачем зобов`язань зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств. За твердженням позивача, дані податкового обліку за спірний період відповідають даним бухгалтерського обліку підприємства, а доводи фіскального органу ґрунтуються на хибному розумінні норм чинного законодавства.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 4, а.с. 1-4/. Свою позицію мотивував посиланням на доводи, викладені у акті від 3.06.19 №730/16-31-14-01-10/30484951 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "АВМ АМПЕР". Зокрема, зазначив, що позивачем занижено вартість реалізованої продукції за цінами нижче виробничої собівартості за жовтень 2016 року на 554720,49 грн, чим порушено вимоги пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, а наслідком цього порушення визначено заниження ПДВ на 110944,00 грн.

Крім того, за твердженням відповідача, платником податків безпідставно віднесено у І-му кварталі 2017 року до витрат по рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" суму у розмірі 1213897,49 грн щодо взаємовідносин з ПрАТ "Укргідроенерго", наслідком чого є заниження податку на прибуток у розмірі 218502,00 грн.

Окрім того, фіскальний орган визнав безтоварними господарські операції позивача з ТОВ "Металвироби" щодо придбання товарно-матеріальних цінностей, наслідком чого визначено заниження ТОВ "АВМ АМПЕР" зобов`язань зі сплати податку на прибуток у розмірі 114421,00 грн та ПДВ у розмірі 127134,86 грн.

3. Інші заяви учасників справи.

5.09.19 судом одержано відповідь на відзив, у якій представник позивача звертав увагу на те, що правомірність врахування у складі витрат та податкового кредиту фінансового результату господарських операцій з ТОВ "Металвироби" підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, що надавались відповідачу у ході проведення перевірки, а копії залучено до матеріалів справи /т. 4, а.с. 87-89/. На переконання позивача, наявність у контролюючого органу податкової інформації щодо контрагента добросовісного платника податків не є безумовною підставою для визнання господарських операцій безтоварними, натомість потребує додаткової перевірки фіскальним органом, що відповідачем здійснено не було. Окрім того, представник позивача наголошував на правомірності віднесення до складу інших витрат операційної діяльності суми дебіторської заборгованості ПрАТ "Укргідроенерго" у розмірі 1213897,49 грн.

29.10.19 судом одержані додаткові пояснення представника відповідача, у яких останній стверджував про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень та безпідставність доводів позивача /т. 4, а.с. 106/. Зокрема, зазначив, що контролюючий орган за результатами перевірки не заперечував факт включення до доходів вартості поставлених товарів та виконаних робіт ПрАТ "Укргідроенерго". Однак, на переконання відповідача, позивач помилково розуміє суть порушення в частині завищення інших витрат операційної діяльності, адже витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.19 відкрито провадження у цій справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.19 визначено сторонам строк для подання заяв по суті справи, підготовче засідання відкладено на 20.08.19.

У підготовчому засіданні 20.08.19 суд протокольною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задовольнив клопотання представника позивача про продовження строку проведення підготовчого провадження на тридцять днів та відкладення підготовчого засідання задля подання відповіді на відзив.

У підготовчому засіданні 2.10.19 суд протокольною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задовольнив клопотання представника відповідача про заміну відповідача у справі з Головного управління ДФС у Полтавській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області.

Протокольною ухвалою суду від 2.10.19 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 23.10.19 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 1.11.19 проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ТОВ "АВМ АМПЕР" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 30484951 /т. 3, а.с. 212/.

Позивач є платником податків на загальних підставах, з 27.07.99 перебуває на обліку у Кременчуцькій ДПІ.

Основним видом економічної діяльності ТОВ "АВМ АМПЕР" є виробництво електророзподільної та контрольної апаратури (27.12).

Фахівцями Головного управління ДФС у Полтавській області, відповідно до плану-графіка документальних перевірок на 2019 рік, на підставі наказу від 11.04.19 №1099 та направлень від 16.04.19 №№1206-1209, у період з 25.04.19 по 27.05.19 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "АВМ АМПЕР".

Результати перевірки оформлені актом від 3.06.19 №730/16-31-1401-10/30484951 /т. 1, а.с. 59/, у якому вказано на порушення платником податків таких вимог чинного законодавства:

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, П(С)БО 16 "Витрати", статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податку на прибуток загалом у розмірі 332923,00 грн, у т.ч. за І-й Квартал 2017 року - 251310,00 грн, за IV-й квартал 2017 року - 36198,00 грн, за І-й квартал 2018 року - 45415,00 грн;

пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.3, 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження позивачем податку на додану вартість загалом у розмірі 238078,00 грн, у т.ч. за грудень 2016 року - 147397,00 грн, за вересень 2017 року - 40220,00 грн, за лютий 2018 року - 50461,00 грн.

Заперечення ТОВ "АВМ АМПЕР" від 12.06.19 вих.№724 на акт перевірки відхилені листом Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.06.19 вих.№28437/10-16-31-14-01-18 /т. 1, а.с. 60-70, 71-76/.

На підставі Акта перевірки відповідач 3.07.19 сформував податкові повідомлення-рішення: №0008811401 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 297597,50 грн, з них: 238078,00 грн - основний платіж, 59519,50 грн - штрафні (фінансові) санкції /т. 1, а.с. 21-22/; №0008821401 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток у загальному розмірі 460153,75 грн, з них: 332923,00 грн - основний платіж, 83230,75 грн - штрафні (фінансові) санкції /т. 1, а.с. 23-24/.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо заниження вартості реалізованої продукції нижче виробничої собівартості за жовтень 2016 року на суму 554720,49 грн.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України - тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін , а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

За змістом підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під звичайною ціною слід розуміти ціну товарів (робіт, послуг), визначену сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У свою чергу, відповідно до пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.15 №1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.16 за №137/28267, у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / звичайна ціна / балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною. У податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 8 цього Порядку (15 - Складена на суму перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання; 16 - Складена на суму перевищення балансової (залишкової) вартості необоротних активів над фактичною ціною їх постачання); 17 - Складена на суму перевищення звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання. Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Щодо віднесення до інших витрат операційної діяльності дебіторської заборгованості у розмірі 1213897,49 грн щодо взаємовідносин з ПрАТ "Укргідроенерго".

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно з частиною другої статті 3 названого Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

А відповідно до частини першої статті 9 згаданого Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.01.00 за №27/4248 (надалі - П(С)БО 16 "Витрати").

Пунктом 7 П(С)БО 16 "Витрати" визначено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 20 П(С)БО 16 "Витрати" до інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи"; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.

За змістом пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8.10.99 №237 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.10.99 за №725/4018 (надалі - П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість"), безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності; дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів; дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Пунктом 6 П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" визначено, що поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Відповідно до пункту 9 П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" класифікація дебіторської заборгованості здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи (приклад визначення величини резерву сумнівних боргів наведено в додатку до цього Положення (стандарту).

Згідно з пунктом 11 П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів. Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

За змістом пунктів 15-17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.99 №137 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.06.99 за №392/3685 (надалі - П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах"), події після дати балансу можуть вимагати коригування певних статей або розкриття інформації про ці події у примітках до фінансових звітів.

Події після дати балансу, які надають додаткову інформацію про визначення сум, пов`язаних з умовами, що існували на дату балансу, вимагають коригування відповідних активів і зобов`язань. Коригування активів і зобов`язань здійснюється шляхом сторнування та (або) додаткових записів в обліку звітного періоду, які відображають уточнення оцінки відповідних статей внаслідок подій після дати балансу.

Події, що відбуваються після дати балансу і вказують на умови, що виникли після цієї дати, не потребують коригування статей фінансових звітів. Такі події слід розкривати в примітках до фінансових звітів, якщо відсутність інформації про них вплине на здатність користувачів звітності робити відповідні оцінки та приймати рішення.

При цьому, як визначено у пункті 4 П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", подія після дати балансу - подія, яка відбувається між датою балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, яка вплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Щодо господарських правовідносин з ТОВ "Металвироби".

Податковий кредит, за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас абзацом першим пункту 198.6 цієї статті передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац другий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Крім того, як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7.02.13 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Пунктом 6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Щодо заниження вартості реалізованої продукції нижче виробничої собівартості за жовтень 2016 року на суму 554720,49 грн.

Мотивуючи позовні вимоги в цій частині позивач виходив з того, що окремі господарські операції можуть бути збитковими, однак їх збитковість не є підставою для донарахування грошових зобов`язань. Крім того, за твердженням позивача, ціна реалізованої у жовтні 2016 року продукції визначалась за домовленістю з покупцями, а тому, за відсутності доказів протилежного, погоджена сторонами ціна вважається такою, що відповідає рівню ринкової ціни.

Однак, суд зауважує, що спірні відносини в цій частині стосуються визначення бази оподаткування податком на додану вартість.

Так, в силу наведених вище положень абзацу другого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

А відповідно до пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні : одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни над фактичною ціною.

У спірних відносинах відповідачем за даними бухгалтерського обліку по балансовому рахунку 701 "Дохід від реалізації готової продукції", 901 "Собівартість реалізованої готової продукції", 79 "Фінансовий результат" встановлено, що ТОВ "АВМ АМПЕР" у жовтні 2016 року реалізувало готової продукції, собівартість виробництва якої на 554720,49 грн перевищує дохід від її реалізації.

Позивач наведені обставини не заперечує.

А відтак, виходячи з наведених вище положень пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, сума у розмірі 554720,49 грн є окремою базою оподаткування податком на додану вартість.

Спірні господарські операції не звільнені від оподаткування ПДВ.

Однак, позивач не склав окрему податкову накладну на суму перевищення собівартості готової продукції над її реалізацією та не нарахував податкові зобов`язання зі сплати ПДВ у розмірі 20% від цієї суми.

З приводу посилань представника позивача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.11.18 у справі №804/8024/14, щодо врахування у податковому обліку збиткових господарських операцій, суд зауважує, що спірні відносини не є релевантними. Так, у справі №804/8024/14 суд досліджував питання збитковості господарських операцій у контексті формування платником податків витрат з метою визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, тоді як у цій справі спірні відносини стосуються визначення бази оподаткування ПДВ.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зауважує, що відповідач у акті перевірки не заперечує можливість реалізації платником податків готової продукції за ціною, нижче її виробничої собівартості. Натомість, висновки контролюючого органу про заниження ТОВ "АВМ АМПЕР" об`єкта оподаткування ПДВ за жовтень 2016 року полягають у тому, що сума перевищення собівартості виробництва готової продукції над вартістю її реалізації у розмірі 554720,49 грн становить окрему базу оподаткування ПДВ, на яку позивач мав скласти податкову накладну та нарахувати податок у розмірі 20%.

А оскільки позивач відповідні дії не вчинив, податковим повідомленням-рішенням від 3.07.19 №0008811401 ТОВ "АВМ АМПЕР" донараховане грошове зобов`язання зі сплати ПДВ у розмірі 110944,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 27736,00 грн.

При цьому суд відхиляє як необґрунтовані посилання позивача на необхідність звернення контролюючого органу до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань, коригування від`ємного значення об`єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін, адже базою оподаткування у спірних відносинах є сума, самостійно визначена платником податку у бухгалтерському обліку як різниця між собівартістю виробництва готової продукції та вартістю її реалізації споживачу (покупцю).

З приводу посилань позивача на висновок судового експерта з економічних питань Ліхтіної Л.Р. від 18.06.19 №11 /т. 2, а.с. 83-88/, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Статтею 108 цього Кодексу визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Дослідивши наданий позивачем висновок експерта, суд зауважує, що він дублює доводи ТОВ "АВМ АМПЕР", викладені у позовній заяві, оцінка яким надана вище. До того ж, позивачем разом з висновком не надано доказів, що підтверджували б кваліфікацію судового експерта.

За таких обставин, суд відхиляє наданий позивачем висновок експерта з підстав, наведених вище.

Відтак, у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

Щодо віднесення до інших витрат операційної діяльності дебіторської заборгованості у розмірі 1213897,49 грн щодо взаємовідносин з ПрАТ "Укргідроенерго".

Перевіркою позивача встановлено, що ТОВ "АВМ АМПЕР" у І кварталі 2017 року віднесено на рахунок 949 "Інші витрати операційної діяльності" суму переоцінки вартості реалізованих ПрАТ "Укргідроенерго" за період з 30.05.08 по 16.04.16 товарів та послуг залежно від курсу євро у розмірі 1213897,49 грн.

Так, між ПрАТ "Укргідроенерго" та ТОВ "АВМ АМПЕР" 6.12.17 укладений контракт №UHE/C-MVA-05/07, яким передбачено поставку позивачем комплектних розподільних пристроїв для Київської ГАЕС, Київської, Канівської, Кременчуцької, Дніпродзержинської, Дніпровської (1 та 2), Каховської та Дністровської ГЕС /т. 1, а.с. 208-237/. Ціна товарів та послуг у контракті визначена у валюті євро з подальшим переведенням в українську гривню, а оплата мала проводитись таким чином: авансовий платіж - 10% від ціни контракту мали бути сплачені протягом 60 діб від дня підписання контракту, 80% від контрактної ціни мали бути сплачені протягом 60 діб після отримання товарів, а 10% - протягом 60 діб після дати сертифікату прийомки для відповідної поставки, що був виданий замовником.

Сума кожного платежу розраховувалась в євро, а для цілей оплати кожен платіж конвертувався в еквівалентну суму в українській гривні на основі курсу НБУ на дату виставлення інвойсу постачальником.

За твердженням позивача, упродовж 2008 - 2014 років ТОВ "АВМ АМПЕР" на виконання умов зазначеного контракту поставило ПрАТ "Укргідроенерго" товари та послуги. Однак, оскільки фактична поставка товарів/послуг за контрактом відбулись значно пізніше, аніж перераховано авансовий платіж, виникла курсова різниця між ціною товарів/послуг на дату підписання видаткових накладних/актів виконаних робіт та дату здійснення попередньої оплати за ці товари/послуги.

На цій підставі між ТОВ "АВМ АМПЕР" та ПрАТ "Укргідроенерго" 3.03.17 підписані акти коригування вартості установок, обладнання, ціна якого встановлена у валюті, що відрізняється від національної валюти України /т. 3, а.с. 102/, у яких сторони відкоригували вартість відвантажених товарів та наданих послуг на курсову різницю першого авансового внеску 21.01.08 та дату видаткових накладних/актів виконаних робіт і повної оплати, що здійснена у період з 30.05.08 по 16.04.16, розрахункова сума коригування загалом склала 1213897,49 грн. Дану суму позивачем віднесено до інших витрат операційної діяльності у І кварталі 2017 року. При цьому 860207,91 грн списані як безнадійна дебіторська заборгованість на підставі пункту 20 П(С)БО 16 "Витрати", а 353689,58 грн списані у порядку виправлення помилок у бухгалтерському обліку.

Однак, як зазначено судом вище, в силу положень пункту 7 П(С)БО 16 "Витрати" витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Позивач не заперечує, що реалізація товарів та послуг ПрАТ "Укргідроенерго" за умовами контракту від 6.12.07 мала місце упродовж 2008-2014 років, а остаточні розрахунки між сторонами проведено у квітні 2016 року.

При цьому, як упродовж 2008-2014 років, так і станом на квітень 2016 року у бухгалтерському обліку ТОВ "АВМ АМПЕР" не було відображено дані про наявність дебіторської заборгованості за цим контрактом.

При цьому суд погоджується з доводами позивача про наявність у суб`єкта господарювання права на віднесення до витрат курсових різниць, що утворюються в результаті реалізації продукції, ціна якої визначається у валюті, відмінній від національної валюти України. Кошти у розмірі 1213897,49 грн фактично є втратами від курсових різниць. Однак, позивачем такі втрати у бухгалтерському обліку на момент їх виникнення не відображені.

На запитання суду чому підприємство не формувало витрати з урахуванням втрат від курсових різниць на момент їх понесення, представник позивача у судовому засіданні 1.11.19 пояснив, що це вимагало б від підприємства вчинення додаткових дій, а формування даних бухгалтерського обліку про курсові різниці щомісячно підприємство не здійснювало.

З урахуванням наведеного, суд не погоджується з доводами позивача про те, що фінансовий результат у вигляді визначених станом на І квартал 2017 року втрат від курсових різниць у розмірі 860207,91 грн є безнадійною дебіторською заборгованістю, адже в силу наведених вище положень П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги може бути визнана активом лише одночасно з визнанням доходу від реалізації та оцінюється за первісною вартістю.

Проте, виникнення та одночасне списання дебіторської заборгованості у березні 2017 року не пов`язане з отриманням позивачем доходів від ведення господарської діяльності у звітному періоді.

Так само, у спірних відносинах відсутні підстави для списання курсових різниць у розмірі 353689,58 грн за методом сторно, оскільки такі різниці не є помилкою у бухгалтерському обліку.

А оскільки у І кварталі 2017 року ТОВ "АВМ АМПЕР" не понесено жодних витрат, пов`язаних з виконанням умов контракту від 6.12.07, як і не отримано доходів від цих операцій, підстави для віднесення до інших витрат операційної діяльності суми у розмірі 1213897,49 грн відсутні.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області від 3.07.19 №0008821401 ТОВ "АВМ АМПЕР" правомірно донараховане грошове зобов`язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 218502,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 54625,50 грн.

А відтак, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Щодо господарських правовідносин з ТОВ "Металвироби".

У акті перевірки фіскальний орган дійшов висновку про безпідставність відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій ТОВ "АВМ АМПЕР" з ТОВ "Металвироби" щодо придбання товарів (металовиробів) загальною вартістю 762809,15 грн, у т.ч. ПДВ - 127134,86 грн, що мали місце у жовтні, листопаді 2016 року, липні - вересні 2017 року, лютому 2018 року. На цій підставі, відповідач дійшов висновку про завищення ТОВ "АВМ АМПЕР" податкового кредиту на 127134,00 грн та заниження податку на прибуток загалом у розмірі 114421,00 грн.

Суд враховує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.06.18 у справі №808/2447/17.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Металвироби" позивачем надані копії договорів поставки з додатковими угодами, податкових та видатних накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків, банківських виписок, викопіювання з книги обліку довіреностей /т. 3, а.с. 34-209/.

Зазначені документи надавались відповідачу у ході проведення перевірки, зауваження до їх змісту та форми у акті перевірки відсутні.

Між сторонами проведенні розрахунки, а у ціні придбаних послуг сплачено ПДВ.

Придбані товари (прокат, металовироби) використані позивачем у власній господарській діяльності шляхом списання у виробництво, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями актів списання матеріалів, лімітно-забірних карток /т. 3, а.с. 40-42, 46-50, 66, 70, 84-93, 97-100, 103-105/.

Посилання відповідача на наявну податкову інформацію щодо контрагента позивача суд вважає безпідставними, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.12.18 у справі №804/931/17.

Складення актів приймання-передачі товарів не передбачено вимогами чинного законодавства, а сертифікат не є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання товарів меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

А відтак, підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 127134,00 грн та податку на прибуток у розмірі 114421,00 грн відсутні. Крім того, за відсутності в діях позивача складу податкового правопорушення, відсутні підстави для нарахування платнику податків штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31783,50 грн та 28605,25 грн відповідно.

З урахуванням наведеного, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 3.07.19 №№0008811401, 0008821401 належить визнати протиправними та скасувати в частині донарахування ТОВ "АВМ АМПЕР" грошових зобов`язань зі сплати ПДВ та податку на прибуток і застосування штрафних (фінансових) санкцій у вищезазначеному розмірі.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "АВМ АМПЕР" частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 10706,27 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 8.07.19 №475 /т. 1, а.с. 3/. Вказану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою /т. 1, а.с. 4/.

Відповідачем доказів понесення судових витрат не надано.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

А відповідно до частини першої цієї статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов ТОВ "АВМ АМПЕР" задоволено частково, позивачу належить компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 4529,16 грн.

Керуючись статтями 2, 6-9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ АМПЕР" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 3 липня 2019 року №0008811401 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "АВМ АМПЕР" грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 127134,00 грн (сто двадцять сім тисяч сто тридцять чотири гривні) та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 31783,50 грн (тридцять одна тисяча сімсот вісімдесят три гривні п`ятдесят копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 3 липня 2019 року №0008821401 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "АВМ АМПЕР" грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями у розмірі 114421,00 грн (сто чотирнадцять тисяч чотириста двадцять одна гривня) та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 28605,25 грн (двадцять вісім тисяч шістсот п`ять гривень двадцять п`ять копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ АМПЕР" (код ЄДРПОУ 30484951; вул. Троїцька, 6, м. Кременчук, Полтавська область, 39605) судові витрати у розмірі 4529,16 грн (чотири тисячі п`ятсот двадцять дев`ять гривень шістнадцять копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 11 листопада 2019 року.

Суддя О.О. Кукоба