Постанова

від 07.11.2019 по справі 826/15056/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15056/18 Суддя першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Костюк Л.О. та Чаку Є.В.,

за участю секретаря - Денисюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року, яке ухвалене в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Лайф Факторинг , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Солюшинс фактор , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінрезерв , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Центр Факторинг до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправними та скасування розпоряджень,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2018 року ТОВ Фінансова компанія Лайф Факторинг , ТОВ Фінансова компанія Солюшинс фактор , ТОВ Фінансова компанія Фінрезерв та ТОВ Фінансова компанія Центр Факторинг звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати протиправними та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09 серпня 2018 року №№ 1414, 1415, 1416, 1417.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи та невірно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що позивачі отримали 4 ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, проте надало докази внесення плати за видачу лише 1 ліцензії. Оскільки позивачі не зазначили вид ліцензії, за видачу якої внесено плату, відповідач вважає, що правомірно анулював дію усіх 4 ліцензій.

Відзив на апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від позивачів не надходив.

Під час судового засідання представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Позивачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, проте явку своїх представників у судове засідання не забезпечили та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представників позивачів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що розпорядженнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг кожному з позивачів були надані ліцензії на провадження чотирьох видів господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме:

- розпорядженням від 05 липня 2018 року № 1156 ТОВ Фінансова компанія Фінрезерв видано ліцензії на здійснення господарської діяльності з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання послуг з факторингу; надання гарантій та поручительства; надання послуг з фінансового лізингу;

- розпорядженням від 10 липня 2018 року № 1204 ТОВ Фінансова компанія Лайф Факторинг видано ліцензії на здійснення господарської діяльності з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання послуг з факторингу; надання гарантій та поручительства; надання послуг з фінансового лізингу;

- розпорядженням від 10 липня 2018 року № 1205 ТОВ Фінансова компанія Солюшинс фактор видано ліцензії на здійснення господарської діяльності з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання послуг з факторингу; надання гарантій та поручительства; надання послуг з фінансового лізингу;

- розпорядженням від 10 липня 2018 року № 1206 ТОВ Фінансова компанія Центр Факторинг видано ліцензії на здійснення господарської діяльності з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання послуг з факторингу; надання гарантій та поручительства; надання послуг з фінансового лізингу.

Згідно з п. 3 вказаних розпоряджень позивачам необхідно здійснити плату за видачу ліцензій у розмірі 1841 грн 00 коп. за кожну ліцензію не пізніше десяти робочих днів з дня оприлюднення цього розпорядження на офіційному веб-сайті Нацкомфінпослуг у мережі Інтернет.

Кожен з позивачів сплатив та надав до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг квитанції про сплату коштів у розмірі 1841 грн 00 коп. У якості призначення платежу в квитанція було зазначено Плата за ліцензії та сертифікати, що сплачуються ліцензіатами за місцем здійснен .

Листами від 25 липня 2018 року №№ 5016/16-8, 5017/16-8, 5018/16-8 та 5019/16-8 відповідач направив до ТОВ Фінансова компанія Лайф Факторинг , ТОВ Фінансова компанія Солюшинс фактор , ТОВ Фінансова компанія Фінрезерв та ТОВ Фінансова компанія Центр Факторинг вимоги щодо надання інформації та документів. У листах було зазначено, що станом на 01 липня 2018 року плата за одну ліцензію становила 1841 грн 00 коп. Позивачів було повідомлено про отримання від кожного з них квитанцій про сплату коштів за видачу лише однієї ліцензії, в той час як відповідними розпорядженнями було видано по чотири ліцензії. У зв`язку з цим було запропоновано у строк до 06 серпня 2018 року надати інформацію та документи, які підтверджують сплату коштів за отримання ще трьох ліцензій.

У встановлений строк кошти не були сплачені, у зв`язку з чим розпорядженнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09 серпня 2018 року №№ 1414, 1415, 1416, 1417 були анульовані ліцензії кожного з позивачів на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме: з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання послуг з факторингу; надання гарантій та поручительства; надання послуг з фінансового лізингу.

Не погоджуючись із вказаними розпорядженнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ТОВ Фінансова компанія Лайф Факторинг , ТОВ Фінансова компанія Солюшинс фактор , ТОВ Фінансова компанія Фінрезерв та ТОВ Фінансова компанія Центр Факторинг звернулися до суду з позовом про визнання їх протиправними і скасування.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ТОВ Фінансова компанія Лайф Факторинг , ТОВ Фінансова компанія Солюшинс фактор , ТОВ Фінансова компанія Фінрезерв та ТОВ Фінансова компанія Центр Факторинг , суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було підстав для анулювання кожної із чотирьох ліцензій, що кошти за надання ліцензії на здійснення одного виду господарської діяльності були сплачені. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідач, направляючи позивачам листи з вимогами про сплату коштів ще за три видані ліцензії, не був позбавлений можливості з`ясувати у них інформацію про те, за яку саме ліцензію ними внесена плата.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності встановлює Закон України Про ліцензування видів господарської діяльності .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону господарська діяльність з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) підлягає ліцензуванню.

Положеннями абз. ч. 1 ст. 14 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності передбачено, що за видачу ліцензії справляється разова плата в розмірі одного прожиткового мінімуму, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, якщо інший розмір плати не встановлений законом.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 5 ст. 14 зазначеного Закону плата за видачу ліцензії вноситься ліцензіатом у строк не пізніше десяти робочих днів з дня оприлюднення на порталі електронних сервісів рішення про видачу ліцензії. Документом, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, є копія квитанції, виданої банком, копія платіжного доручення з відміткою банку, квитанція з платіжного термінала, квитанція (чек) з поштового відділення зв`язку. Плата за видачу ліцензії, що видана органом ліцензування, який є центральним органом виконавчої влади або державним колегіальним органом, зараховується до Державного бюджету України.

Несплата коштів за видачу ліцензії, згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , є підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії.

Приймаючи розпорядження від 09 серпня 2018 року №№ 1414, 1415, 1416, 1417 про анулювання кожної з чотирьох ліцензій, виданих позивачем відповідно до розпоряджень від 05 липня 2018 року № 1156, від 10 липня 2018 року №№ 1204, 1205 та 1206, відповідач виходив з того, що ТОВ Фінансова компанія Лайф Факторинг , ТОВ Фінансова компанія Солюшинс фактор , ТОВ Фінансова компанія Фінрезерв та ТОВ Фінансова компанія Центр Факторинг не внесли плату за видачу таких ліцензій.

Разом з тим, позивачі внесли плату за видачу кожному з них по одній ліцензії, що підтверджується квитанціями і не заперечується відповідачем.

Дослідивши відповідні квитанції, колегія суддів встановила, що зазначені у них призначення платежів не дають можливості визначити за отримання якого саме виду ліцензій внесено плату.

При вирішенні апеляційної скарги колегія суддів виходить з того, що отримавши від позивачів квитанції про сплату коштів за видачу лише частини ліцензій, відповідач не був позбавлений можливості з`ясувати у ТОВ Фінансова компанія Лайф Факторинг , ТОВ Фінансова компанія Солюшинс фактор , ТОВ Фінансова компанія Фінрезерв та ТОВ Фінансова компанія Центр Факторинг за яку саме ліцензію такі кошти були сплачені.

В апеляційній скарзі Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг зазначає, що не наділена повноваженнями самостійно визначати за яку із ліцензій позивачі внесли плату та обирати ліцензії, які підлягають анулюванню у зв`язку із не внесенням плати за їх видачу. Також скаржник вказує на те, що не зобов`язаний вчиняти дії для з`ясування таких обставин у позивачів.

Як раніше зазначалося, відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є саме несплата за видачу ліцензії відповідно до частини другої статті 14 цього Закону. Тобто, перед прийняттям розпорядження про анулювання певної ліцензії, відповідач повинен встановити, що плата за її видачу не була внесена до Державного бюджету України.

Отримавши плату за видачу ліцензії, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг не має права приймати розпорядження про її анулювання з посиланням на п. 10 ч. 2 ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності .

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Закон України Про ліцензування видів господарської діяльності не визначає порядок і строки прийняття рішення про анулювання ліцензії з підстав несплати коштів за її видачу, механізму перевірки зарахування коштів до Державного бюджету України, способів взаємодії із отримувачем ліцензії.

Разом з тим, відсутність правового регулювання зазначених питань не звільняє відповідача від обов`язку з`ясувати всі обставини, які мають значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення, у тому числі вжити заходи для уточнення які з ліцензій залишалися неоплаченими на час прийняття розпоряджень від 09 серпня 2018 року №№ 1414, 1415, 1416, 1417.

Направляючи листи з вимогами про сплату коштів ще за три ліцензії, відповідач не був позбавлений можливості з`ясувати у позивачів також інформацію про те, за яку саме з чотирьох виданих їм ліцензій була внесена плата згідно з квитанціями від 17 липня 2018 року.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 10 ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності у разі анулювання ліцензії з підстав, передбачених пунктами 5 - 10 частини другої цієї статті, суб`єкт господарювання може подати заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (повністю або частково) не раніше ніж через рік з дня набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії.

Зважаючи на те, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, отримавши документ про внесення плати за одну з чотирьох виданих позивачам ліцензій, не вжила заходів для з`ясування питання про те, які з ліцензій залишаються неоплаченими, колегія суддів вважає, що розпорядження від 09 серпня 2018 року №№ 1414, 1415, 1416, 1417 про анулювання усіх виданих ТОВ Фінансова компанія Лайф Факторинг , ТОВ Фінансова компанія Солюшинс фактор , ТОВ Фінансова компанія Фінрезерв та ТОВ Фінансова компанія Центр Факторинг ліцензій - передчасним.

Рішення про скасування кожної з чотирьох ліцензій, за наявності доказів сплати коштів за видачу однієї з них, є також непропорційними, адже прийняті без дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивачів і цілями, на досягнення яких були спрямовані ці розпорядження.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову .

Доводи апеляційної скарги відпові не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 09 серпня 2019 року та не можуть бути підставою для його скасування.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Л.О. Костюк

Є.В. Чаку

Постанова складена у повному обсязі 12 листопада 2019 року.