Постанова

від 13.11.2019 по справі 809/1092/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2019 року

Київ

справа №809/1092/14

адміністративне провадження №К/9901/38640/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Гаражного кооперативу "Соколи" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 у складі судді Боршовського Т.І. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 у складі колегії суддів: Гудима Л.Я. (головуючий), Довгополова О.М., Святецького В.В. у справі №809/1092/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-АДВАНС" до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Гаражний кооператив "Соколи", ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Х-АДВАНС" (надалі - ТОВ "Х-АДВАНС") звернулось до суду з позовом до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції (надалі - Реєстраційна служба), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Гаражний кооператив "Соколи" (надалі - ГК "Соколи"), ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) про визнання недійсним та скасування рішення №2741818 від 31.05.2013, яким проведено державну реєстрації права власності на гараж, розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив , гараж НОМЕР_2 , за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна (надалі - Рішення) та зобов`язання Реєстраційної служби забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації речових прав на вказаний гараж.

2. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

3.1. Згідно витягу з Інформаційної довідки №10597512 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна від 10.10.2013, 25.05.2013 державним реєстратором Благим Андрієм Михайловичем проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: гараж; адреса: Івано - Франківська область, м. Івано-Франківськ, " Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 , форма власності: приватна, розмір частки: 1/1, власник: ОСОБА_1

3.2. Реєстраційні дії проводилися на підставі документів, відображених в картці прийому заяви №2584683 від 25.05.2013, а саме: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №3801 від 25.05.2013, реєстраційний №1305978; квитанцій про оплату державного мита №ПН12072 та №ПН12002 від 22.05.2013; копій паспорта та картки платника податків ОСОБА_1 ; копій паспорта та картки платника податків представника ОСОБА_2 ; копії технічного паспорту від 17.04.2013 на гараж НОМЕР_2; витягу із протоколу №7 від 31.03.2013 про затвердження списку членів/асоційованих членів ГК "Соколи"; довідки №54/01-04 від 12.04.2013 ГК "Соколи" про право власності на гараж № НОМЕР_2 ряд 1, ділянка № НОМЕР_3 ; витягу з угоди про надання послуг адвокатом від 12.04.2013.

3.3. Окрім вказаних документів представником відповідача надано суду копію договору оренди землі від 16.03.2006, який не був відображений в картці прийому заяви №2584683 від 25.05.2013 серед переліку документів, на підставі яких проводились оскаржувані реєстраційні дії.

3.4. 31.05.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби прийнято Рішення, яким проведено державну реєстрацію права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: Івано -Франківська область, м. Івано-Франківськ , "Соколи " гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , на підставі якого видано Свідоцтво про право власності та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №4196594 від 31.05.2013.

3.5. Разом з тим, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку 657804, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 25.10.2012, земельна ділянка, на якій знаходиться гараж, право власності на який зареєстроване на підставі оспорюваного Рішення, за адресою,: вул. Вовчинецька, 225, с. Вовчинець, Івано-Франківська область належить на праві власності позивачу в справі - ТОВ "Х-АДВАНС" і судовими рішеннями у справах №909/538/13 і №909/837/13, які набрали законної сили, ГК "Соколи" відмовлено у задоволенні позовів про продовження строку дії договору оренди і про визнання права користування цією земельною ділянкою.

4. Суди попередніх інстанції, приймаючи судові рішення виходили з того, що державну реєстрацію права власності на гараж відповідачем здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки у заявника були відсутні належні документи, що посвідчували її право на земельну ділянку та документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту. Крім того, судами попередніх інстанцій вказано, що третіми особами не надано суду належних доказів того, що спірний гараж збудований в результаті діяльності ГК "Соколи" в 2006 чи в інший час, що свідчить про відсутність передумови для застосування спрощеної процедури проведення державної реєстрації.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Третьою особою ГК "Соколи" подано касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій. Зокрема, скаржник посилається на те, що під час розгляд справи жодного разу не були заслухані пояснення відповідача, який крім того, був неналежним відповідачем у справі, оскільки під час судового розгляду Реєстраційну службу було ліквідовано. Також, скаржник вважає, що до участі у справі слід було залучити державного реєстратора, який прийняв оспорюване Рішення. Скаржник вказує, що у нього були правові підстави користування земельною ділянкою, на якій розміщений спірний гараж, проте, дана обставина не була з`ясована судами попередніх інстанцій. На думку скаржника, переданий на вирішення суду спір не є публічно-правовим, адже поданий позов спрямований на захист прав позивача як власника земельної ділянки.

6. Іншими учасниками справи відзивів (заперечень) на касаційну скаргу та/або письмових пояснень до суду подано не було.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

8. Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 4, пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

9. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України у вказаній редакції).

10. Частиною 2 статті 4 КАС України у відповідні редакції було передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

11. Такі ж правила визначення юрисдикції адміністративних судів закріплені у статтях 4 та 19 КАС України у чинній станом на даний час редакції.

12. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

13. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.

14. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень.

15. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.

16. Як встановлено матеріалами справи, ТОВ "Х-АДВАНС" звернулося до суду з позовом до Реєстраційної служби про скасування Рішення, яким було проведено державну реєстрацію за ОСОБА_1 власності на об`єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_2 , який розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ , ГК "Соколи " .

17 . При цьому підставою для звернення до суду з позовом є те, що внаслідок прийняття рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на даний гараж порушено право позивача на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій він збудований, оскільки остання належить на праві приватної власності ТОВ "Х-АДВАНС".

18. Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю набуття третьою особою у справі права власності на об`єкт нерухомого майна, що стало підставою для оскарження реєстрації права власності на це майно. Тобто предметом розгляду в цій справі є законність набуття особою права власності на нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

19. Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

20. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК у редакції, чинній на час постановлення судами першої та апеляційної інстанцій рішень), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

21. Оскільки позовні вимоги заявлено ТОВ "Х-АДВАНС" на захист порушеного, на його думку, права власності на земельну ділянку, а на підставі оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень у третьої особи виникло речове право, правомірність набуття якого оспорюється позивачем, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

22. Аналогічна правова позиція щодо тотожних правовідносин була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 по справі №809/971/14.

23. Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 346 КАС України, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

24. Тому, колегія суддів касаційного суду не вбачає процесуальних підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, навіть попри те, що касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій під час її вирішення правил предметної юрисдикції.

25. Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

26. За практикою Європейського Суду з прав людини " фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

27. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

28. Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

29. Тому, касаційна скарга підлягає до задоволення частково, а судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 344, 349, 355-356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

30. Касаційну скаргу Гаражного кооперативу "Соколи" задовольнити частково.

31. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 у справі №809/1092/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Гаражний кооператив "Соколи", ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - скасувати та закрити провадження у справі..

32. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя Шарапа В.М.

Судді Стеценко С.Г.

Чиркін С.М.