Постанова

від 11.11.2019 по справі 923/198/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року м. ОдесаСправа № 923/198/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

За участю представників сторін:

від прокуратури - Коломійчук І.О., посвідчення № 048039, від 27.09.17;

Представники інших учасників в судове засідання не з`явились.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Софія"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 30.07.2019

по справі №923/198/19

за позовом Прокурора-керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Хорлівської сільської ради Каланчацького району Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Софія"

про стягнення 213 420 грн,

(суддя першої інстанції: Пінтеліна Т.Г., дата та місце ухвалення рішення: 30.07.2019, Господарський суд Херсонської області, м.Херсон, вул.Театральна, 18)

В березні 2019 року Прокурор - керівник Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Хорлівської сільської ради Каланчацького району Херсонської області звернувся з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Софія" (далі - ТОВ База відпочинку Софія ) 213420 грн. доходу, одержаного від безпідставно набутого майна.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.07.2019 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "База відпочинку "Софія" на користь Хорлівської сільської ради Каланчацького району Херсонської області дохід, одержаний від безпідставно набутого майна, в розмірі 213420 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ База відпочинку Софія звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 30.07.2019 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову прокурора.

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції через його невідповідність фактичним обставинам справи, а також положенням матеріального та процесуального права.

ТОВ База відпочинку Софія вважає помилковим висновок суду першої інстанції в частині того, що єдиною можливою формою здійснення плати за землю в даному випадку є орендна плата.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що через дві відмови у виготовленні проекту землеустрою ТОВ База відпочинку Софія не змогло визначити точну площу земельної ділянки, її межі, не отримало кадастрового номера на земельну ділянку, а відтак було позбавлене можливості укласти договір оренди з Хорлівською сільською радою. Висновок місцевого господарського суду про те, що єдиною можливою формою справляння плати за землю для відповідача є орендна плата, прямо суперечить вимогам чинного законодавства, що призвело до невірного вирішення судового спору у цій справі.

Апелянта вважає помилковими доводи прокурора стосовно того, що земельна ділянка, якою користувалося ТОВ База відпочинку Софія без укладення договору оренди, є сформованою.

ТОВ База відпочинку Софія зазначило, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі розрахунку суми коштів, складеною неуповноваженою на те юридичною особою, що призвело до невірного вирішення судового спору. Крім того, на думку апелянта, місцевий господарський суд не врахував, що відповідальність за перешкоди у виготовленні проекту землеустрою земельної ділянки мала бути покладена на позивача - Хорлівську сільську раду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 відкрито апеляційне провадження по справі №923/198/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Софія" на рішення Господарського суду Херсонської області від 30.07.2019 та справу призначено до розгляду.

01.10.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Хорлівської сільської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ База відпочинку Софія , в якому Хорлівська сільська рада просить суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Херсонської області від 30.07.2019 по даній справі залишити без змін.

Хорлівська сільська рада зазначає, що незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає визначення Європейського суду з прав людини виправдане очікування щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

04.10.2019 від прокуратури Херсонської області також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

11.10.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ База відпочинку Софія надійшли додаткові письмові пояснення на відзив, в якому апелянт зазначив, що Хорлівська сільська рада не має достатніх фактичних і правових підстав вимагати від апеляційного господарського суду відмовити у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 30.07.2019 по даній справі.

Судовою колегією розглянуто та відхилено клопотання Хорлівської сільської ради, викладене у відзиві на апеляційну скаргу, щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ База відпочинку Софія , оскільки в даному випадку відсутні передбачені господарським процесуальним кодексом підстави для закриття апеляційного провадження.

Крім того судовою колегією відхилено клопотання Хорлівської сільської ради, що також міститься у відзиві на апеляційну скаргу) про витребування додаткових доказів, з огляду на наступне.

Позивачем жодним чином не обґрунтовано неможливість подання цих доказів самостійно суду першої інстанції, при цьому Хорлівська сільська рада мала змогу заявити таке клопотання в суді першої інстанції, проте цим правом не скористалася.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В судовому засіданні, яке відкладалося, прокурор підтримав доводи та заперечння, викладені ними письмово. Представники інших учасників в судове засідання не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місц розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ч.12 ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників, які не з`явились, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 10.04.2018 (а.с. 35) вбачається, що 01.07.2016 проведено державну реєстрацію права власності відповідача - ТОВ "База відпочинку "Софія" щодо об`єкта нерухомого майна - бази відпочинку "Софія" загальною площею 492,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , Каланчацький район, с. Хорли, вул. Набережна, буд. 3.

Підставою виникнення права власності визначено акт приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "База відпочинку "Софія", серія та номер б/н, виданий 01.07.2016, видавник: ОСОБА_1 та ТОВ "База відпочинку "Софія". (а.с.35)

Рішенням VIII сесії VII скликання Хорлівської сільської ради №74 від 04.08.2016 надано відповідачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та обслуговування бази відпочинку "Софія" орієнтовною площею 0,3999 га за адресою АДРЕСА_2 . Хорли, вул. Набережна, 3, Каланчацького району Херсонської області. (а.с.34)

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано раді проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і відповідно не оформлено право користування земельною ділянкою для розміщення та обслуговування бази відпочинку "Софія". Як наслідок, плата за користування земельною ділянкою, на якій розміщена нерухомість відповідача, останнім не сплачувалась.

Згідно листа ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 28.02.2019 за № 27722/9/21-22-50-12-011 за період з 01.07.2016 по теперішній час відповідач не подавав податкові декларації з плати за землю та не сплачувало платежі за землекористування. За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру по підприємству ТОВ База відпочинку Софія відсутня інформація щодо зареєстрованих прав на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Набережна, 3, с.Хорли, Каланчацький район, Херсонська область. (а.с.40)

В матеріалах справи наявний лист ТОВ Альянс віх. №24 від 15.12.2016, яким повідомлено ТОВ База відпочинку Софія про неможливість розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду у зв`язку з відсутністю Генерального плану с.Хорли. (а.с.66)

Листом від 25.09.2017 вих. №1/285 ДП ХЕРСОНГЕОІНФОРМ повідомило відповідача про відмову в укладенні договору на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку з відсутністю затвердженого плану зонування с. Хорли Каланчацького району Херсонської області. (а.с.67)

Згідно інформації, викладеній в листі від 16.05.2019 вих. №01.01-14/12 Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Каланчацької РДА Херсонської області на адресу Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області, генеральний план населеного пункту с.Хорли Каланчацького району Херсонської області було розроблено у 1979 році та затверджено відповідним рішенням від 15.05.1980 року №198/8. В подальшому рішеннями Хорлівської сільської ради продовжувався термін дії Генерального плану с.Хорли та затверджувалися зміни до нього. (а.с.103).

Нездійснення відповідачем оплати за землю призвело до фактичного безоплатного отримання ним послуг з користування земельною ділянкою та, як наслідок, одержання доходів в результаті використання цієї земельної ділянки, що і стало підставою для звернення прокурора до Господарського суду Херсонської області з відповідним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 15.05.2019 позивач повідомив прокурора, що Хорлівська сільська рада не змогла розпочати судовий процес щодо сплати відповідачем плати за користування земельною ділянкою через відсутність юрисконсульта. Матеріали справи не містять також доказів направлення позивачем відповідачу претензій щодо несплати за користування землею.

У зв`язку з бездіяльністю Хорлівської сільської ради та несплатою коштів за користування спірною земельною ділянкою стало підставою для застосування прокурором своєї конституційної функції, передбаченої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , а саме щодо захисту та представництва державних інтересів у судовому порядку.

Про свій намір звернутися з даним позовом прокурор повідомив позивача в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 21.02.2019 № 120-8578-18.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

В даному випадку, як зазначалося раніше, відповідач є власником нерухомого майна - бази відпочинку "Софія" загальною площею 492,6 кв. м за адресою: Херсонська область, Каланчацький район, с. Хорли, вул. Набережна, буд. 3.

При цьому судова колегія зауважує, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянк, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою ТОВ База відпочинку Софія , зокрема, укладення відповідного договору оренди з Хорлівською сільською радою та державної реєстрації такого права, а отже, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині та вважає, що відсутні підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Разом з цим колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

За змістом ст.ст. 74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приписами ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Враховуючи приписи чинного законодавства України, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

Частиною 1 ст. 79 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Приписами частини 1 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, для вирішення даного спору, слід встановити, чи є земельна ділянка, безпідставне використання якої є підставою даного позову, сформованим об`єктом цивільних прав, за користування яким позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/391/18 від 11.02.2019 року, у справі № 922/551/18 від 11.06.2019 року.

Відповідно до статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 статті 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

При цьому у статті 15 зазначеного Закону наведено перелік відомостей про земельні ділянки, за змістом якого до Державного земельного кадастру включаються такі відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині 2 статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка не була сформована як об`єкт права, оскільки вона не мала ані визначених меж, ані кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом відділу у Каланчацькому районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 10.10.2018 за №10-21-0.29-127/112-18. В зазначеному листі вказано, що земельна ділянка площею 0,3999 га, розташована на за адресою : АДРЕСА_1 Хекрсонської АДРЕСА_3 не є сформованою та відомості про неї до державного земельного кадастру не внесена а тому не може бути надано витяг з нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки. (а.с.29)

За таких обставин земельна ділянка земельна ділянка площею 0,3999 га, розташована на за адресою : АДРЕСА_1 , Хекрсонської АДРЕСА_3 не може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав у розумінні положень ст. 791 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислення суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з доводами апелянта і вважає помилковими висновки суду першої інстанції стосовно того, що земельна ділянка, за користування якою прокурором заявлено до стягнення грошові кошти, є сформованою станом на 2003-2004 роки і її межі в подальшому не змінювалися.

Судова колегія не приймає до уваги наявний в матеріалах справи договір оренди земельної ділянки від 30.07.2004, укладений Хорлівською сільською радою та ДП АТ Мостобуд , як доказ того, що земельна ділянка є сформованою, з огляду на наступне. Вказаний договір не містить кадастрового номеру земельної ділянки, як і не містить такого номеру план-схема та акт прийому-передачі земельної ділянки; зазначений договір укладався з ДП АТ Мостобуд і термін його дії закінчився 30.07.2014, в той час, як ТОВ База відпочинку Софія стала власником нерухомості 01.07.2016 на підставі акту приймання-передачі майна до Статутного капіталу відповідача.

Крім того, колегія суддів вважає, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель с.Хорли Хорлівської сільської ради Каланчацького району Херсонської області, затверджена рішенням Хорлівської сільської ради №32 від 24.12.2010, згідно якої вартість 1 кв.м. землі рекреаційного призначення в с.Хорли Каланчацького району складає 41,64 грн., не може вважатись належним та допустимим доказам в підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки в АДРЕСА_1 3, площею 0.3999 га, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому матеріали справи не містять відповідної технічної документації із землеустрою саме щодо земельної ділянки в АДРЕСА_1 , площею 0.3999 га.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ч.1 ст. 15 Закону України Про оцінку земель )

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Колегією суддів критично оцінено і не взято до уваги Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки від 13.05.2019, оскільки він не містить кадастрового номеру земельної ділянки. (а.с.133) При цьому суд апеляційної інстанції враховує відсутність технічної документації спірної земельної ділянки і лист Відділу у Каланчацькому районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 10.10.2018, згідно якого зазначена земельна ділянка не є сформованою. (а.с. 29)

Наданий прокурором розрахунок суми за користування земельною ділянкою площею 0,3999 га, здійснений Хорлвською сільською радою не містить інформації щодо технічної документації земельної ділянки та посилань на витяг з нормативної грошової оцінки землі. Розрахунок здійснено виходячи з базової вартості 1 м2 земель рекреаційного призначення в с.Хорли Каланчацького району з урахуванням коефіцієнтів, визначених радою, помножених на площу земельної ділянки. (а.с.39)

Оскільки прокурором заявлено вимогу про стягнення безпідставно збереженого майна у вигляді орендної плати, нарахування мають здійснюватися саме на підставі технічної документації та витягу з нормативної грошової оцінки землі, а з наведених прокурором та позивачем розрахунків неможливо встановити чи вірними є застосовані ними коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які вказані як вихідні дані для розрахунку суми, заявленої до стягнення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що матеріали справи не містять, а прокурором та позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Софія" на рішення Господарського суду Херсонської області від 30.07.2019 по справі №923/198/19 підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, п.п. 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Софія" на рішення Господарського суду Херсонської області від 30.07.2019 по справі №923/198/19 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 30.07.2019 по справі №923/198/19 - скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Прокурора - керівника Новокаховської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хорлівської сільської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Софія" доходу, одержаного від безпідставно набутого майна у розмірі 213 420,00 грн.

Стягнути з Хорлівської сільської ради Каланчацького району Херсонської області (75813, Херсонська область, Каланчацький район, с.Хорли, вул. Шкільна, 31, ЄДРПОУ 04401078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Софія" (75813, Херсонська область, Каланчацький район, с.Хорли, вул. Набережна, 3, ЄДРПОУ: 40560719) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4801,95 грн.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.11.2019 року.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош