Постанова

від 11.11.2019 по справі 910/4450/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2019 р. Справа№ 910/4450/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представника скаржника згідно з протоколом судового засідання від 11.11.2019

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 (повне рішення складено 30.07.2019)

у справі № 910/4450/19 (суддя - Смирнова Ю.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 209 305, 77 грн,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 209305,77 грн, з яких: 80645,14 грн пені, 16570,92 грн 3% річних та 112089,71 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки №08-18-17-03-Т від 17.08.2018 та №08-18-17-04-Т від 17.08.2018 в частині своєчасного здійснення оплати товару.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" на користь ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" пеню в сумі 80 645, 14 грн, 3% річних на суму 16 570, 92 грн, 20 666, 88 грн інфляційних втрат та 1 768, 25 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що позивач свій обов`язок щодо передачі відповідачу товару виконав належним чином, однак відповідач, всупереч п.6.1 укладених між контрагентами правочинів, за поставлений позивачем за видатковими накладними №78748 від 23.10.2018, №78750 від 24.10.2018, №78749 від 25.10.2018 товар оплатив із затримкою. У зв`язку із вказаним позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат за видатковою накладною №78748 від 23.10.2018, так як знецінення грошових коштів не відбулось.

Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, зокрема, тяжкого фінансового становища відповідача, завдання збитків, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

АТ "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" 29.08.2019 (згідно з інформацією відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла скарга) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 в частині стягнення 80 645, 14 грн пені та ухвалити у вказані частині нове рішення - про відмову в позові.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №910/4450/19. Призначено до розгляду апеляційну скаргу у судовому засіданні на 16.10.2019.

У судовому засіданні 16.10.2019 оголошено перерву до 21.10.2019.

21.10.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відзив позивача, які залишаються судом без розгляду на підставі ст.118, ч.2 ст.207 ГПК України, оскільки відповідач подав вказані заперечення із пропуском строку, визначеного в ухвалі суду від 16.09.2019 (ч.4 ст.262 ГПК України), без подання доказів направлення вказаних заперечень іншій стороні. Крім того, заяви про продовження строку на подання заперечень від відповідача також не надходило.

Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції у частині стягнення пені.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Апеляційна скарга вмотивована тим, що, на думку скаржника, оскаржуване рішення в частині стягнення пені є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідач зазначає, що у зв`язку із зменшенням ліміту фінансування відповідача, як підприємства державного сектору економіки і фінансово залежного від свого головного підприємства, відповідач прострочив оплату позивачу за поставлений ним товар.

На думку відповідача, відповідно до умов договорів поставки не передбачено сплату пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. При цьому, відповідач заперечує застосування у даному випадку абз.2 п.66 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення у зв`язку із відсутністю між сторонами прямого і конкретного письмового погодження питання будь-якої додаткової відповідальності сторін в разі порушення умов договорів поставки. Вичерпний перелік санкцій, що можуть бути застосовані передбачено в розділі 10 договорів поставки. Положення, що не передбачені договорами поставки, не можуть бути застосовані, а застосування Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення можливе тільки щодо умов поставки та приймання/передачі продукції.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві, поданому на апеляційну скаргу, позивач зазначає про безпідставність доводів відповідача, оскільки поставка товару здійснювала після подання відповідачем рознарядок, що є підтвердженням готовності останнього до приймання товару, а відповідальність за достовірність інформації в рознарядці несе відповідач.

Позивач звертає увагу на те, що Господарський суд міста Києва правомірно зазначив, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, мають право встановити і інші, окрім тих, що передбачені ч.1 ст.546 ЦК України засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

17.08.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі заступника начальника філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (найменування змінене на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі заступника начальника філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця") (далі - замовник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - постачальник, позивач) укладено договір поставки №08-18-17-03-Т (далі - договір 1).

Відповідно до п.1.1, 1.2 договору 1 постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. Найменування продукції: код ДК 021:2015 ЄЗС: 34630000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини).

Згідно з п.4.1, 4.2 договору 1 ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні, на умовах DDP (відповідно до вимог "Інкотермс" ред. 2010 pоку). Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного договору. Ціна продукції, узгоджена у специфікації до даного договору, включає вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника. Згідно п.5.1 постачальник гарантує незмінність ціни на поставлену продукцію з моменту відвантаження її за місцем призначення до моменту відправлення коштів замовником на поточний рахунок постачальника. Загальна сума даного договору на момент його підписання складає 3875040,00 грн, у тому числі ПДВ 20%.

Відповідно до п.п.5.1 договору 1 постачальник здійснює поставку продукції на умовах DDP згідно рознарядки замовника (відповідно до вимог "Інкотермс" ред. 2010 pоку).

Згідно з п.5.2 договору 1 поставка продукції проводиться партіями упродовж 5 днів, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник.

Відповідно до п.5.3 договору 1 датою поставки продукції вважається дата підписання замовником видаткової накладної. На отриману продукцію замовник повинен видати постачальнику довіреність.

Згідно з п.6.1, 6.2 договору 1 оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10 банківських днів після дати поставки партії продукції у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовленого згідно з п.7.1 та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України. Датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника.

Відповідно до п.6.5 договору 1 у випадку прострочення оплати за продукцію, що поставляється по цьому договору постачальник має право затримати постачання продукції на термін не більше терміну прострочки оплати, при цьому постачальник звільняється від відповідальності за несвоєчасну поставку продукції з цієї причини.

Згідно з п.12.7 договору 1 термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання сторонами по 31.12.2018, а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання.

Відповідно до п.12.11 договору 1 визначено, що у всьому іншому не передбаченому умовами цього договору відносини сторін регулюються нормами Цивільного, Господарського, Господарського процесуального кодексів України, Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" (ред.2010 року), Положенням про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888 від 25.07.1988.

Відповідно до специфікації №1 до договору 1 сторони погодили поставку товару на суму 3875040,00 грн з урахуванням ПДВ 20%.

17.08.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі заступника начальника філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (найменування змінене на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі заступника начальника філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця") (далі - замовник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - постачальник, позивач) укладено договір поставки №08-18-17-04-Т (далі - договір 2), відповідно до п.1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. Найменування продукції: код ДК 021:2015 ЄЗС: 34630000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини).

Згідно з п.4.1, 4.2 договору 2 ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні, на умовах DDP (відповідно до вимог "Інкотермс" ред. 2010 pоку). Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного договору. Ціна продукції, узгоджена у специфікації до даного договору, включає вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника. Згідно п.5.1 постачальник гарантує незмінність ціни на поставлену продукцію з моменту відвантаження її за місцем призначення до моменту відправлення коштів замовником на поточний рахунок постачальника. Загальна сума даного договору на момент його підписання складає 3875040,00 грн, у тому числі ПДВ 20%.

Відповідно до п.п.5.1 договору 2 постачальник здійснює поставку продукції на умовах DDP згідно рознарядки замовника (відповідно до вимог "Інкотермс" ред. 2010 pоку).

Згідно з п.5.2 договору 2 поставка продукції проводиться партіями упродовж 5 днів, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник.

Відповідно до п.5.3 договору 2 датою поставки продукції вважається дата підписання замовником видаткової накладної. На отриману продукцію замовник повинен видати постачальнику довіреність.

Згідно з п.6.1, 6.2 договору 2 оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10 банківських днів після дати поставки партії продукції у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовленого згідно з п.7.1 та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України. Датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника.

Відповідно до п.6.5 договору 2 у випадку прострочення оплати за продукцію, що поставляється по цьому договору постачальник має право затримати постачання продукції на термін не більше терміну прострочки оплати, при цьому постачальник звільняється від відповідальності за несвоєчасну поставку продукції з цієї причини.

Згідно з п.12.7 договору 2 термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання сторонами по 31.12.2018, а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання.

Відповідно до п.12.11 договору 2 визначено, що у всьому іншому не передбаченому умовами цього договору відносини сторін регулюються нормами Цивільного, Господарського, Господарського процесуального кодексів України, Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" (ред.2010 року), Положенням про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888 від 25.07.1988.

Відповідно до специфікації №1 до договору 2 сторони погодили поставку товару на суму 3875040,00 грн з урахуванням ПДВ 20%.

22.10.2018 відповідачем було надіслано на адресу позивача рознарядку на поставку продукції №17-03-04/1 від 22.10.2018 за укладеними між сторонами договорами.

На виконання умов укладених між контрагентами договорів позивачем було поставлено, а відповідачем - прийнято продукцію, що підтверджується наступними видатковими накладними: №78748 від 23.10.2018 на суму 1291680,00 грн, №78750 від 24.10.2018 на суму 1291680,00 грн, №78749 від 25.10.2018 на суму 1291680,00 грн.

14.12.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією №49-51-38/455 від 11.12.2018 про сплату заборгованості на суму 3938569,42 грн.

Відповідачем було оплачено поставлений Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" товар 17.12.2018 на суму 499640,00 грн, 18.12.2018 - 792040,00 грн, 17.01.2019 - 1291680,00 грн, 17.01.2019 - 1291680,00 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями відповідача: №1447521 від 17.12.2018, №1452979 від 18.12.2018, №1512702 від 17.01.2019 та №1512712 від 17.01.2019.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 частини 1 статті 611 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладених між контрагентами договорів позивачем було поставлено, а відповідачем - прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними №78748 від 23.10.2018 на суму 1291680,00 грн, №78750 від 24.10.2018 на суму 1291680,00 грн, №78749 від 25.10.2018 на суму 1291680,00 грн.

Відповідно до умов п.6.1 договорів та з врахуванням ст.253 ЦК України відповідач повинен був оплатити товар поставлений за видатковою накладною №78748 від 23.10.2018 у строк до 06.11.2018 включно, за видатковою накладною №78750 від 24.10.2018 у строк до 07.11.2018 включно, а за видатковою накладною №78749 від 25.10.2018 у строк до 08.11.2018 включно.

Проте відповідачем було оплачено поставлений позивачем товар з порушенням умов п.6.1 договорів поставки. Так, відповідачем було здійснено оплату 17.12.2018 (проведено банком 18.12.2018) на суму 499640,00 грн, 18.12.2018 (проведено банком 20.12.2018) - 792040,00 грн, 17.01.2019 (проведено банком 17.01.2019) - 1291680,00 грн, 17.01.2019 (проведено банком 17.01.2019) - 1291680,00 грн.

У зв`язку із простроченням виконання зобов`язання по оплаті поставленого товару, суд першої інстанції повністю задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 16570,92 грн, частково задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 20666,88 грн та повністю задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 80645,14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не оскаржуються відповідачем, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у частині задоволення вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 80645,14 грн.

Так, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 80645,14 грн за період прострочки: 1) за видатковою накладною №78748 від 23.10.2018 з 07.11.2018 по 20.12.2018; 2) за видатковою накладною №78750 від 24.10.2018 з 08.11.2018 по 17.01.2019; 3) за видатковою накладною №78749 від 25.10.2018 з 09.11.2018 по 17.01.2019 з урахуванням оплат відповідача та без урахування дня фактичної оплати.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч.1 ст.199 Господарського кодексу України).

Відповідно до абз.2 п.66 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради міністрів СРСР №888 від 25.08.1988 передбачено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець (платник) сплачує пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, враховуючи вимоги закону перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений ст.627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідальність постачальника (позивача) за невиконання умов договорів передбачена у розділі 10 даних правочинів. При цьому, відповідальність замовника (відповідача) даним розділом передбачено не було.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.6.5 договорів поставки у випадку прострочення оплати за продукцію, що поставляється по цьому договору постачальник має право затримати постачання продукції на термін не більше терміну прострочки оплати, при цьому постачальник звільняється від відповідальності за несвоєчасну поставку продукції з цієї причини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.236 Господарського кодексу України у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій, зокрема, одностороння відмова від виконання свого зобов`язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов`язання другою стороною.

При цьому, саме п. 6.5 обох договорів передбачена можливість для постачальника відмовитися від поставки продукції до моменту оплати такої замовником.

Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що умови договорів не містять відповідних положень про відповідальність відповідача за неналежне виконання своїх зобов`язань за такими договорами, допустивши неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, та задовольнивши заявлену до стягнення пеню на підставі Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради міністрів СРСР №888 від 25.08.1988, оскільки п.6.5 укладених між сторонами правочинів передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату товару у вигляді притримання поставки товару позивачем, що відповідно до ст.236 Господарського кодексу України є господарською санкцією.

Згідно з ч.2 ст.235 Господарського кодексу України до суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що п.6.5 обох договорів поставки визначена відповідна відповідальність сторін за порушення умов договорів поставки, яка не передбачає покладення на відповідача пені за прострочення оплати поставленої позивачем продукції, тому у даному випадку відсутні підстави для застосування абз.2 п.66 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення, оскільки вказане положення застосовується лише в тому випадку, якщо інше не передбачено договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №910/4930/18 та від 05.06.2019 у справі №910/4927/18.

Суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи позивача, що відповідач рознарядкою на поставку продукції підтвердив спроможність виконати свої зобов`язання за договорами поставки в частині оплати, як підставу для задоволення позову у вказаній частині.

Згідно з п.5.2 договору 1 поставка продукції проводиться партіями упродовж 5 днів, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник.

Як вбачається із рознарядки на поставку продукції №17-03-04/1 від 22.10.2018, в останній викладено лише дозвіл відповідача відвантажити визначену рознарядкою продукцію. При цьому, вказана рознарядка не містить жодної інформації щодо можливості/неможливості оплатити відповідну продукцію, а є лише підтвердженням готовності замовника до прийому продукції.

Таким чином, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення, що в силу п.1, 4 ст.277, ч.2 ст.277 ГПК України є підставою для часткового скасування рішення.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 80645,14 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Отже, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ч.1, 2 ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 80645,14 грн та задоволення апеляційної скарги відповідача.

9. Судові витрати

З урахуванням задоволення апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на позивача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281-283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі № 910/4450/19 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №910/4450/19 скасувати в частині стягнення пені в сумі 80645 (вісімдесят тисяч шістсот сорок п`ять) грн 14 коп., з ухваленням у вказаній частині нового рішення - про відмову в позові про стягнення пені.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №910/4450/19 - залишити без змін.

3. Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (39621, Полтавська обл., місто Кременчук, вул. І.Приходька, будинок 139, ідентифікаційний код 05763814) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (02092, м. Київ, вул. Алматинська, будинок 74, ідентифікаційний код 40081263) 2322 (дві тисячі триста двадцять дві) грн 93 коп судового збору.

Видачу відповідного наказу доручити суду першої інстанції.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.11.2019

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич