Постанова

від 14.11.2019 по справі 910/1200/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2019 р. Справа№ 910/1200/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Євсікова О.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

представники сторін в судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційні скарги

Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 (повний текст рішення складено 28.05.2019)

у справі № 910/1200/19 (суддя Ярмак О.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНТЕРСТИЛЬ"

до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

про розірвання договору банківського рахунку та стягнення 120 382,93 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНТЕРСТИЛЬ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договору банківського рахунку та стягнення 120 382, 93 грн.

В обґрунтування позову позивача зазначає, що відповідачем були порушені умови договору, укладеного з позивачем, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості розпоряджатися належними підприємству грошовими коштами, внаслідок чого позивач надіслав на адресу банку заяву про розірвання договору та закриття банківських рахунків від 27.12.2018 року, проте банком вказані вимоги не виконані.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Розірвано договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 411692 від 08.10.2002 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ИНТЕРСТИЛЬ" та Приватним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" в частині відкриття рахунку № НОМЕР_1 . Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНТЕРСТИЛЬ" 120 382 грн. 93 коп. в рахунок повернення коштів.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факт порушення відповідачем прав клієнта на розпорядження власними коштами і відповідач належними засобами доказування не довів підставності таких дій банку з посиланням на норми чинного законодавства чи умови укладеного договору, з метою подальшого недопущення порушення прав, а тому наявні всі підстави з якими законодавець пов`язує можливість розірвання договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 4611692 від 08.10.2002 року в частині відкриття рахунку № НОМЕР_1 за рішенням суду. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що право позивача на розпорядження коштами у сумі 120 382,93 грн. до теперішнього часу, як шляхом звернення з позовом про зобов`язання відповідача здійснити перерахування коштів у заявленій сумі із рахунку № НОМЕР_1 по договору № 411692 від 08.10.2002 року та шляхом примусового виконання рішення суду від 17.10.2017 року у справі № 910/10193/17 так і в подальшому шляхом звернення до банку з платіжними дорученнями № 1, № 2 від 27.12.2018 року про перерахування коштів на рахунки позивача у цьому ж банку, не відновлене, за відсутності доказів розпорядження цими коштами на користь третіх осіб клієнта, або шляхом перерахування банком на інший рахунок клієнта, наявні підстави для стягнення коштів з банку на користь клієнта в судовому порядку в рахунок повернення коштів.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а обставини справи є такими, що у повній мірі судом не встановлені та недосліджені.

Зокрема скаржник вважає, що предметом даного позову є вимоги, які випливають з договору банківського рахунку, який позивачем надано не було. Крім того, на думку відповідача, позивачем не надано належних доказів в підтвердження факту надходження на рахунок № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 120 382, 93 грн. На думку скаржника місцевий господарський суд задовольнив позов не тому, що позивачем в підтвердження позовних вимог надано належні та допустимі докази, а тому що відповідачем не спростовано обставин, на які посилається позивач.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Іоннікова І.А., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, подати докази сплати судового збору в сумі 5763 грн.

19.07.2019 року від Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.07.2019 року, у зв`язку з задоволенням заяво про самовідвід судді Іоннікової І.А., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/1200/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 року у справі №910/1200/19 та призначено розгляд справи на 05.09.2019 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.09.2019 року, у зв`язку з відпусткою судді Коробенко Г.П., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/1200/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 року у справі №910/1200/19 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 24.10.2019 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.10.2019 року, у зв`язку з участю судді Чорногуза М.Г. у засіданні круглого столу 24.10.2019 року, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/1200/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Хрипун О.О., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 року у справі №910/1200/19 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 14.11.2019 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.11.2019 року, у зв`язку з відпусткою судді Хрипуна О.О., сформовано для розгляду апеляційних скарг у справі №910/1200/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Євсікова О.О., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 року у справі №910/1200/19 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

В судове засідання 14.11.2019 року представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 08 жовтня 2002 року між сторонами по справі укладено договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 411692, згідно з яким відповідач зобов`язався здійснювати обслуговування поточного рахунку позивача, відкритого у національній валюті для здійснення всіх операцій з розрахунково-касового обслуговування, передбачених чинним законодавством. (а.с. 12-15).

Згідно п.2.1 договору, банк прийняв на себе зобов`язання надавати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов`язані із переказом коштів на рахунок (з рахунку клієнта, в тому числі з урахуванням надходжень сум на його рахунок протягом операційного дня) клієнта, видачею грошей у готівковій формі, а також здійснювати інші операції, згідно з додатком 1 протягом операційного дня банку.

Відповідно до п. 2.1.5. договору, банк зобов`язався у разі потреби, за вимогою клієнта надавати клієнтові виписки спеціального виду про стан рахунку (рахунків) клієнта в банку за допомогою засобів Internet; з використанням WEB-браузера на сайті www.privatbank.com.ua (з використанням програмного продукту "Приват-24"), а також за допомогою засобів мобільного зв`язку (з використанням програмного продукту "GSM-банкінг").

Строк дії договору відповідно до умов п. 7.1 договору встановлений з дня його підписання сторонами до закриття усіх рахунків позивачем. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно п.7.2 договору, цей договір може бути розірваний за згодою сторін у випадку закриття всіх відкритих за ним рахунків, або у випадках, передбачених законодавством або цим договором. У разі закриття карткового рахунку (за ініціативою клієнта або банку) клієнт не пізніше 21 дня від дня письмового повідомлення про намір закрити картковий рахунок повинен погасити всі види заборгованості перед банком, а також повернути в банк всі КПК (корпоративні пластикові картки). Банк закриває картковий рахунок не пізніше 45-ти днів від дня повернення в банк всіх КПК.

Як зазначає позивач, 28 травня 2014 року банк в односторонньому порядку на підставі меморіального ордеру № Е0528L08ТК перерахував кошти клієнта у розмірі 120 382, 93 грн. з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 з призначення платежу зазначене "Сальдо рахунку відповідно до наказу 6695879".

В подальшому позивач вказує, що на підставі вищевказаного договору позивачем було відкрито у відповідача інший поточний рахунок у національній валюті № НОМЕР_3 .

Листом від 24.05.2017 року позивач надав на виконання відповідачу платіжне доручення № 519 на перерахування 120 382, 93 грн. з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_3 , також відкритий клієнтом в ПАТ КБ "Приватбанк". (а.с. 28-31). Матеріали справи не містять виконання вказаної вимоги банком.

В матеріалах справи також наявні звіти про дебетові та кредитові операції по рахунку № НОМЕР_1 позивача за період з березня 2014 року по травень 2014 року, які створені у програмному комплексі "Приват-24". (а.с. 21-23).

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 року у справі № 910/10193/17 (а.с. 37-38), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 року (а.с. 39-43) та які були залишені без змін постановою Верховного Суду від 22.05.2018 року (а.с. 44-50), з підстав невиконання банком розпорядження клієнта щодо власних грошових коштів, що містились на відповідному рахунку, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНТЕРСТИЛЬ", зобов`язано Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" виконати умови договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 411692 від 08.10.2002 року шляхом перерахування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНТЕРСТИЛЬ" грошових коштів у розмірі 120 382,93 грн. на рахунок № НОМЕР_3 у ПАТ КБ "Приватбанк" у м. Києві.

Під час розгляду даної справи судами було встановлено, що відповідно до умов додатка №2 до договору №411692 від 08.10.2002 року відповідач зобов`язався здійснювати, зокрема, розрахунково-касове обслуговування поточного рахунку позивача в національній валюті № НОМЕР_1 ; строк дії договору (пункт 7.1) визначено з дня його підписання сторонами до закриття усіх рахунків позивачем; докази припинення договору в установленому порядку в матеріалах справи відсутні. Також було встановлено факт відкриття позивачем у ПАТ КБ "Приватбанк" іншого поточного рахунку у національній валюті № НОМЕР_3 на підставі цього ж договору №411692 від 08.10.2002 року на здійснення розрахунково-касового обслуговування. Крім того було також встановлено, що грошові кошти на суму 120 382, 93 грн. станом на 28.05.2014 року знаходились на поточному рахунку позивача № НОМЕР_1 , при цьому, до 24.05.2017 року позивач не надавав відповідачу розпоряджень або доручень про відчуження цих коштів на користь інших осіб.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

20.02.2018 року на виконання рішення суду від 17.10.2017 року по справі № 910/10193/17 був виданий наказ. (а.с. 51).

Відповідно до постанови Печерського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві ВП №55973178 від 20.09.2018 року про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 року № 910/10193/17 закрито на підставі п.11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" з посиланням на те, що рішення суду не може бути виконано без участі боржника, 03.09.2018 року державним виконавцем направлено подання до печерського Управління поліції ГУПН в місті Києві про вчинення боржником кримінального правопорушення. (а.с. 52).

Враховуючи невиконання банком рішення суду від 17.10.2017 року по справі № 910/10193/17, позивач надіслав на адресу банку заяву від 27.12.2018 року про розірвання договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 411692 від 08.10.2002 року в частині відкриття рахунку № НОМЕР_1 , закриття рахунку у національній валюті № НОМЕР_1 , рахунку у національній валюті № НОМЕР_2 , а також з метою повернення залишку коштів у сумі 120 382,93 грн. надіслав платіжне доручення №1 про перерахування коштів у сумі 120 382,93 грн. з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_4 , відкритий ТОВ "ИНТЕРСТИЛЬ" в АТ КБ "Приватбанк" та платіжне доручення № 2 від 27.12.2018 року на суму 120 382,93 грн. про перерахування з рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_3 суми 120 382,93 грн. (а.с. 53-56). Докази надсилання та отримання вказаної заяви наявні в матеріалах справи. (а.с. 57-59).

Спір у справ на думку позивача виник у зв`язку з істотним порушенням договірних відносин, що обмежили право клієнта розпоряджатись власними коштами, а тому позивач просить розірвати укладений між ним та банком договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування №411692 від 08.10.2002 року в частині відкриття рахунку № НОМЕР_1 та стягнути в рахунок повернення грошових коштів суму 120 382,93 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вставила наступне.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг, зокрема, належить відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах.

Згідно із статті 341 Господарського кодексу України, розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1071 Цивільного кодексу України , яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Згідно приписів ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові наслідки розірвання договору визначені в частинах 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, згідно яких у разі розірвання договору зобовязання припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими Правилами.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 20.5 Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", затвердженої Постановою Національного Банку України від 12 листопаду 2003 року № 492 (далі - Інструкція) встановлено, що закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов`язкових реквізитів:

- найменування Банку;

- найменування (прізвища, ім`я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку;

- номера рахунку, який закривається;

- дати складання заяви.

Заяви позивача від 27.12.2018 року про розірвання договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування №411692 від 08.10.2002 року в частині відкриття рахунку №26006411692001 оформлена відповідно до п.20.5 Інструкції.

Таким чином, цивільним законодавством та банківськими Правилами передбачено право клієнта в будь-який час подати заяву про закриття рахунку, що в свою чергу, є підставою для розірвання договору банківського рахунку.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності вимог позивача про розірвання укладеного між сторонами договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування №411692 від 08.10.2002 року в частині відкриття рахунку № НОМЕР_1 .

Щодо вимоги позивача про стягнення про стягнення 120 382, 93 грн. в рахунок повернення грошових коштів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 ЦК України, передбачено наслідки розірвання договору банківського рахунку, зокрема залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобовязаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до пункту 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Відповідно до п. 2.1.3. договору банк бере на себе зобов`язання виконувати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документі, у строки:

- в день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу;

- не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного часу;

- згідно з додатком 1.

Тривалість операційного і післяопераційного часу встановлюється згідно з регламентом роботи банку. Інформація про встановлений регламент (розпорядок дня) розміщується на дошці об`яв в операційному залі банку.

Відповідно до п. 3.1.1 договору, клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством. Для здійснення розрахунків клієнтом обираються наступні платіжні інструменти: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив, вексель, банківська платіжна картка.

Колегією суддів встановлено, що позивач діяв в межах прав, які надані йому договором та чинним законодавством щодо розпорядження власними коштами.

Проте, в установлені законодавством України та договором строки, платіжні доручення №1 від 27.12.2018 року та №2 від 27.12.2018 року не були виконані, в зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості розпоряджатися належними йому грошовими коштами.

Позивач є власником грошових коштів у розмірі 120 382, 93 грн., що встановлено у справі №910/10193/17 та не підлягає додатковому доказуванню, його право власності, в силу статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, є непорушним та підлягає захисту способом, який є ефективним.

Положеннями п. 20.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах передбачено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо.

Частиною 1 статті 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 2 ст. 631 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Отже, у випадку закінчення дії договору, в тому числі дострокового його розірвання за рішенням суду, права та обов`язки, які сторони брали на себе за умовами такого договору, припиняються.

Як було зазначено вище, за правилами ст. 1075 ЦК України, у випадку розірвання договору банківського рахунку, залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

За правилом ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається.

Таким чином, розірвання договору банківського рахунка тягне за собою закриття рахунків та породжує обов`язок банку повернути клієнту грошові кошти, що лишилися.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За правилами ч. 3 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Втім, станом на час розгляду справи, доказів перерахування банком позивачу грошових коштів у сумі 120 382, 93 грн. від представників сторін не надійшло.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов`язку щодо оплати отриманих послуг відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (орендну плату) у власність позивача.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право позивача на розпорядження коштами у сумі 120 382, 93 грн. до теперішнього часу, як шляхом звернення з позовом про зобов`язання відповідача здійснити перерахування коштів у заявленій сумі із рахунку № НОМЕР_1 по договору № 411692 від 08.10.2002 року та шляхом примусового виконання рішення суду від 17.10.2017 року у справі № 910/10193/17 так і в подальшому шляхом звернення до банку платіжними дорученнями № 1, № 2 від 27.12.2018 року про перерахування коштів на рахунки позивача у цьому ж банку, не відновлене, за відсутності доказів розпорядження цими коштами на користь третіх осіб клієнта, або шляхом перерахування банком на інших рахунок клієнта, а тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для стягнення коштів з банку на користь клієнта в судовому порядку в рахунок повернення коштів в розмірі 120 382, 93 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги аналогічні доводам, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, та були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки факти стосовно надходження коштів в сумі 120 382, 93 грн. на рахунок № НОМЕР_1 та існування між сторонами договірних відносин були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 року у справі № 910/10193/17, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 року та які були залишені без змін постановою Верховного Суду від 22.05.2018 року.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 року у справі №910/1200/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 року у справі №910/1200/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 року у справі №910/1200/19.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1200/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.11.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді К.В. Тарасенко

О.О. Євсіков