Рішення

від 14.11.2019 по справі 905/1850/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.11.2019 Справа № 905/1850/19

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Корецькій А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТДК ІНЖИНИРИНГ (75362, Херсонська область, село Маячка, вулиця Степна, будинок 31 , код ЄДРПОУ - 39356742)

до товариства з обмеженою відповідальністю БУДТЕХМАШ (87522, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Таганрозька, будинок 199, код ЄДРПОУ - 32716454)

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 398 987,67 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача : не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю ТДК ІНЖИНИРИНГ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю БУДТЕХМАШ про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 398 987,67 гривень з яких: 394 946,76 гривень основна заборгованість, 3 440,91 гривень 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між товариством з обмеженою відповідальністю ТДК ІНЖИНИРИНГ та товариством з обмеженою відповідальністю БУДТЕХМАШ укладено договір поставки №31/05-2019 від 31.05.2019, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов`язується передати у власність покупця (відповідача) товар. Відповідно до пункту 3.2 договору поставки покупець зобов`язується оплатити товар протягом п`яти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі.

ТОВ ТДК ІНЖИНИРИНГ за видатковою накладною №39 від 05.06.2019 та актом приймання-передачі б/н від 05.06.2019 здійснив поставку товару ТОВ БУДТЕХМАШ на загальну суму 394 946,76 гривень.

Однак, станом на 26.09.2019 ТОВ БУДТЕХМАШ не виконав свої зобов`язання з оплати товару, що зумовило звернення ТОВ ТДК ІНЖИНИРИНГ до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29.10.2019, встановлено процесуальний строк на подання заяв по суті спору.

В судове засідання 29.10.2019 представники сторін не з`явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

На адресу господарського суду від відповідача 29.10.2019 надійшов відзив на позовну заяву в якому останній заперечує проти задоволення позову. До вказаного відзиву додано докази його направлення на адресу позивача.

Ухвалою суду від 29.10.2019 для забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав продовжено процесуальний строк на подання заяв по суті справи, відкладено розгляд справи на 14.11.2019.

У судове засідання 14.11.2019 представники сторін не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

31 травня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю ТДК ІНЖИНИРИНГ (далі по тексту - Постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю БУДТЕХМАШ (далі по тексту - Покупець, відповідач) укладено договір поставки №31/05-2019 (далі по тексту - Договір), за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити цей товар.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, а також вартість товару відображаються у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо (п.1.2. договору).

Покупець оплачує товар за ціною, що вказується у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо (п.3.1. договору).

Згідно п.3.2. договору Покупець зобов`язується оплачувати Товар протягом п`яти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі. Оплата товару може здійснюватись Покупцем, зокрема, на підставі-рахунку-фактури Постачальника.

За умовами п.п.6.1.-6.2. договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору спливає 31.12.2019.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), статей 11, 202, 712 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку продукції на загальну суму 394 946,76 гривень, що підтверджується видатковою накладною №39 від 05.06.2019. Видаткова накладна підписана представниками сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

Згідно п.3.2. договору Покупець зобов`язується оплачувати Товар протягом п`яти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі.

Так, отриманий товар мав бути оплачений відповідачем до 12.06.2019 включно.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, доказів зворотного суду не надав, а тому вартість поставленого товару в сумі 394 946,76 гривень є його боргом.

Наявність заборгованості підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 31.08.2019.

Позивачем направлялись відповідачу претензії №170 від 30.07.2019 та №173 від 20.08.2019.

Відповідачем вказані претензії були залишені без відповіді.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах № 6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов`язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціну договору, є грошовими зобов`язаннями.

Також, позивачем заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 3 440,91 гривень за період з 13.06.2019 по 26.09.2019.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги доведеність позивачем обов`язку відповідача щодо сплати поставленого товару, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у заявленому розмірі.

Надавши оцінку доводам відповідача, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 вказаного закону унормовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Доводи відповідача про те, що видаткова накладна не містить відомостей щодо місця складання, а тому не може бути належним первинним документом свого нормативного підтвердження не знайшли з огляду на те, що реквізит місце складання документа з 04.01.2017 був виключений із ч. 2 ст. 9 вказаного Закону.

Крім того, прізвища осіб, відповідальних за здійснення і правильність оформлення господарської операції цей реквізит названо серед обов`язкових у п. 2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, однак у ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні він також відсутній.

Спірна видаткова накладна №39 від 05.06.2019 містить прізвище, посаду та особистий підпис особи відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення з боку Постачальника, у зв`язку з чим є належним доказом і первинним документом в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Видаткова накладна №39 від 05.06.2019 підписана з боку відповідача, підпис скріплений печаткою підприємства.

Заперечень щодо факту підписання даної видаткової накладної відповідачем не надано, доказів викрадення печатки ТОВ БУДТЕХМАШ матеріали справи також не містять.

За приписами статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

В розрізі наведеної статті судом встановлено, що відповідач підписавши видаткову накладну не відмовився від прийняття поставленого товару, у зв`язку з чим, враховуючи характер правовідносин сторін, обов`язок покупця прийняти поставлений йому товар належної якості виникає з моменту поставки та у строки визначені умовами договору.

Акт приймання виконаних робіт - це документ, який фіксує закінчення передачу та приймання товару замовником за кількістю та якістю.

Отже, видаткова накладна та акт приймання-передачі товару є взаємозамінними первинними документами.

За умовами договору поставки №31/05-2019 від 31.05.2019 найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, а також вартість товару відображаються у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо. Покупець оплачує товар за ціною, що вказується у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо (п.п.1.2., 3.1. договору).

Отже суд дійшов висновку, що видаткова накладна №39 від 05.06.2019 є належним доказом передачі товару у власність покупця (відповідача) саме 05.06.2019.

Крім того, з наявного у матеріалах справи Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 31.08.2019, складеного самим відповідачем вбачається, що за ним рахується заборгованість на користь ТОВ ТДК ІНЖИНИРИНГ в сумі 394 946,76 гривень за документом №39 від 05.06.2019 (тобто видатковою накладною). Доказів того, що вказана сума заборгованості виникла в наслідок іншої господарської операції відповідачем не надано.

Суд погоджується з доводами відповідача з приводу того, що Акт приймання-передачі не може бути самостійним належним доказом передачі товару за договором поставки №31/05-2019 від 31.05.2019, адже не містить посилання на номер договору, крім того, не містить дати його підписання.

Однак, дослідивши Акт приймання-передачі та видаткову накладну №39 від 05.06.2019, судом встановлено, що переданий за ними товар за кількістю, найменуванням і вартістю є ідентичним (дублюючим).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, обов`язок покупця прийняти поставлений йому товар обумовлено як нормами статей 655, 712 Цивільного кодексу України, так і умовами укладеного між сторонами договору.

Згідно п.3.2. договору Покупець зобов`язується оплачувати Товар протягом п`яти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі.

Розглядаючи спір у справі, судом встановлено момент з якого у відповідача виник обов`язок прийняти товар шляхом підписання акту прийому-передачі - 05.06.219, і має визначальне значення при з`ясуванні дати, з якої за пунктом 3.2 договору виникає обов`язок розрахуватися за поставлений товар, наявність прострочки виконання цього зобов`язання, розмір належних до стягнення за приписами статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Суд не може погодитися з доводами відповідача про відсутність прострочки з оплати поставленого товару навіть з підстав непідписання акту прийому-передачі продукції, оскільки висновок про настання строкового обов`язку з оплати вартості поставленої продукції виключає висновок про відсутність прострочки, за виключенням встановлення факту належного виконання зобов`язання у визначений строк.

Сукупність вищевикладених обставин та матеріали справи спростовують наявні заперечення відповідача, що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та залишення поза увагою суду, а також розцінюються як намагання витлумачити законодавство виключно на свою користь та ухилитися від цивільно-правової відповідальності.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат.

У позовній заяві позивачем заявлено про компенсацію йому витрат на правничу допомогу в розмірі 3 464,00 гривень. До позову додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, копію витягу з договору про надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи неподання позивачем у встановлений законом строк заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також доказів, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, судом не вирішується питання про компенсацію йому витрат на правничу допомогу в розмірі 3 464,00 гривень.

За положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір у зв`язку із задоволенням позову покладається на відповідача.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 185, 191, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ТДК ІНЖИНИРИНГ до товариства з обмеженою відповідальністю БУДТЕХМАШ про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 398 987,67 гривень з яких: 394 946,76 гривень основна заборгованість, 3 440,91 гривень 3% річних - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю БУДТЕХМАШ (87522, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Таганрозька, будинок 199, код ЄДРПОУ - 32716454) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТДК ІНЖИНИРИНГ (75362, Херсонська область, село Маячка, вулиця Степна, будинок 31 , код ЄДРПОУ - 39356742) 394 946,76 гривень заборгованості, 3 440,91 гривень 3% річних, а також 5 975,82 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 14.11.2019 складено та підписано текст рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю ТДК ІНЖИНИРИНГ (75362, Херсонська область, село Маячка, вулиця Степна, будинок 31 , код ЄДРПОУ - 39356742)

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю БУДТЕХМАШ (87522, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Таганрозька, будинок 199, код ЄДРПОУ - 32716454)

Суддя С.М. Фурсова