Постанова

від 13.11.2019 по справі 910/1586/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 910/1586/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Мачульський Г.М., Могил С.К.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 (головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Сітайло Л.Г., Мартюк А.І.)

за позовом Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба"

до 1) Публічного акціонерного товариства "РВС Банк",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум"

про часткове визнання пункту договору недійсним,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У лютому 2018 року Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба" (далі - КП "Морська пошуково-рятувальна служба") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" (далі - ПАТ "РВС Банк") і Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум" (далі - ТОВ "НК Преміум") про визнання частково недійсним пункту 1.4 договору про надання гарантії від 11.07.2017 № Д-3370-17Г (далі - договір гарантії), укладеного між відповідачами.

2. Позовну заяву із посиланням, зокрема, на положення статей 203, 215 - 217, 560, 561 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 3, пункту 15 статті 22, частини 1 статті 24 Закону України "Про публічні закупівлі" обґрунтовано тим, що сторони у спірному пункті договору не визначили ані строку, ані терміну дії гарантії, що суперечить вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" щодо надання тендерного забезпечення, тендерній документації замовника, положенням статей 3, 13, 203, ЦК України і Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Відповідачі, на думку позивача, діяли недобросовісно та визначили таку умову у договорі, яка дає змогу принципалу (ТОВ "НК Преміум") ухилитися від відповідальності у разі настання гарантійного випадку.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

3. Суди розглядали справу неодноразово.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/1586/18 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі № 910/1586/18 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі № 910/1586/18 залишено без змін, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" на користь казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" 1762 (тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп судового збору за подання касаційної скарги, 10 414 (десять тисяч чотириста чотирнадцять) грн 54 коп витрат на професійну правничу допомогу, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум" 1 762 (тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп судового збору за подання касаційної скарги, 10 414 (десять тисяч чотириста чотирнадцять) грн 54 коп витрат на професійну правничу допомогу.

5. Постановою Верховного Суду від 04.07.2019 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум" та Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/1586/18 скасовано в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з обох відповідачів у сумі по 10 414 грн 54 коп із кожного, в цій частині справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 залишено без змін.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум" залишено без задоволення. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" на користь Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" 6540,67 грн судових витрат. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум" на користь Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" 6540,67 грн судових витрат.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

7. 17.09.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Казенним підприємством "Морська пошуково-рятувальна служба" подано касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 у справі № 910/1586/18 до Касаційного господарського суду.

8. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2019 у справі № 910/1586/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Могил С.К.

9. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

10. За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

11. Ухвалою Верховного Суду від 15.10.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 у справі № 910/1586/18. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 04.11.2019.

12. 04.11.2019 до Касаційного господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на касаційну скаргу.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

13. У касаційній скарзі Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба" (скаржник, позивач) просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 у справі № 910/1586/18 в частині відмови у задоволенні заяви позивача КП "Морська пошуково-рятувальна служба" про відшкодування витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката в сумі 12155,61 грн, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачів: ПАТ "РВС Банк" та ТОВ "НК Преміум" на користь КП "Морська пошуково-рятувальна служба" судові витрати у сумі 12155,61 грн.

14. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує, що докази проживання адвокатом у м. Києві з 22.10.2018 по 23.10.2018 (2028,92 грн), з 05.11.2018 по 06.11.2018 (2205,00 грн), з 11.11.2018 по 12.11.2018 (2205,00 грн), 05.02.2019 (1250,00 грн); 26.02.2019 (1266,69 грн), 16.04.2019 (1663,19 грн) в повному обсязі додані до заяв про відшкодування витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, та знаходяться в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що КП "Морська пошуково-рятувальна служба" у заяві про відшкодування витрат, пов`язаних із правничою допомогою, станом на 16.04.2019 заявило до стягнення з відповідачів 25236,95 грн, однак суд апеляційної інстанції вирішив питання лише щодо витрат на суму 23636,95 грн, з яких стягнув з відповідачів по 6540,67 грн із кожного, а в задоволенні 10555,61 грн відмовив. Отже питання щодо витрат на правничу допомогу адвоката за представництво інтересів позивача у судовому засіданні 09.08.2018 у Київському апеляційному господарському суді в сумі 1600 грн залишилося не вирішеним.

Також скаржник вважає необґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про неспіврозмірність заявлених витрат зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

15. Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу КП "Морська пошуково-рятувальна служба" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 у справі № 910/1586/18 залишити без задоволення.

Відповідач-1 вважає, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються обставини надання позивачу адвокатом правової допомоги саме у даній справі, а також не доведено обставин здійснення позивачем оплати послуг за надання правової допомоги в зазначеному розмірі саме в якості оплати послуг адвоката та безпосередньо адвокату.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

16. У лютому 2018 року Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум" про визнання пункту 1.4 договору про надання гарантії № Д-3370-17Г від 11.07.2017, в частині: "гарантія вступає в силу з моменту повного грошового покриття принципалом на відповідних рахунках гаранта", недійсним з моменту його вчинення.

17. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі № 910/1586/18 позов задоволено повністю: визнано недійсним з моменту вчинення пункт 1.4 договору про надання гарантії № Д-3370-17Г, укладеного 11.07.2017 між Публічним акціонерним товариством "РВС Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Преміум", в частині "гарантія вступає в силу з моменту повного грошового покриття принципалом на відповідних рахунках гаранта"; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" на користь Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" 881,00 грн судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум" на користь Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" 881,00 грн судового збору.

18. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 задоволено апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум"; скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі № 910/1586/18; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; стягнуто судовий збір за подання апеляційних скарг.

19. Постановою Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 910/1586/18 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 та справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, оскільки суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції, що договір гарантії, з урахуванням змісту оспорюваного пункту 1.4 цього договору, не спрямований на настання реальних наслідків, адже така подія, як здійснення принципалом грошового покриття на відповідних рахунках банку за гарантією, може не настати і зазначене є способом уникнення від відповідальності за неукладення переможцем відкритих торгів відповідного договору. Окрім цього, не було здійснено належної оцінки наданій відповідачем-2 замовникові відкритих торгів гарантії № 3370-17Г від 20.07.2017 та не з`ясовано питання щодо вжиття позивачем усіх необхідних дій для реалізації свого права на отримання такого виду забезпечення як гарантія відповідно до вимог чинного законодавства.

20. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі № 910/1586/18 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі № 910/1586/18 залишено без змін. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" на користь Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" 1762грн 00 коп судового збору за подання касаційної скарги, 10414грн 54коп витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Преміум" на користь Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" 1762грн 00коп судового збору за подання касаційної скарги, 10414грн 54 коп витрат на професійну правничу допомогу.

21. Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 у справі №910/1586/18 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з обох відповідачів в сумі 10414 грн 54 коп із кожного та направляючи на новий розгляд, Верховний Суд в постанові від 04 липня 2019 вказав про те, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, висновки апеляційного господарського суду не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин щодо розгляду питання про відшкодування позивачем судових витрат, пов`язаних із наданням професійної допомоги, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення зазначеного питання.

22. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 16.04.2019 від Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" надійшла заява про відшкодування витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката станом на 16.04.2019, в якій позивач просить стягнути судові витрати з відповідачів у солідарному порядку.

Вказана заява обґрунтована тим, що:

- між позивачем та адвокатом Каплун І.О., яка діє на підставі свідоцтва про право на адвокатську діяльність, 08.08.2018, 08.01.2019 укладено договори про надання правової допомоги за №119-В-18, №1-В-19,Є відповідно до п.4.2 яких гонорар адвоката за надання правової допомоги в межах одного судового засідання у судах апеляційних інстанцій, у тому числі Північному апеляційному господарському, Верховному суді складає 1600,00 грн без ПДВ;

- до гонорару, визначеному в п.4.2 не входять витрати адвоката, пов`язані з наданням правової допомоги, зокрема: транспортні витрати, проживання в місці надання правової допомоги та інші, пов`язані з наданням послуг за цим договором.

На підтвердження витрат на правничу допомогу разом із заявою про стягнення таких, надано, зокрема: детальний опис наданих послуг адвокатом Каплун І.О. та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі №910/1586/18 станом на 16.04.2019; копію квитків Одеса-Київ та Київ-Одеса; копію акту наданих послуг від 12.03.2019; копію рахунку від 26.02.2019 №149486; копію фіскального чеку №27997 від 26.02.2019 та чеку №575 від 25.02.2019; докази проживання.

VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

23. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що витрати, які поніс заявник (Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба"), сплативши за адвокатські послуги в розмірі 13 081,34 грн Каплун І.О. , є витратами на професійну правничу допомогу відповідно до ст.123, 126, 129 ГПК України та підтверджені належними доказами, а згідно ст. 344 ГПК України - стороні, на користь якої відбулось рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, судова колегія встановила, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази понесення витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, зокрема: проживання адвокатом в місці надання правової допомоги - в місті Києві 22.10.2018 по 23.10.2018, з 05.11.2018 по 06.11.2018, з 11.11.2018 по 12.11.2018 та 05.02.2019; 26.02.2019, 16.04.2019. Крім того, такі витрати є неспівмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про відшкодування витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката станом на 16.04.2019, в частині проживання адвокатом у м.Києві в розмірі 10 555,61 грн (6438,92 грн за проживання адвокатом у м.Києві з 22.10.2018 по 23.10.2018, з 05.11.2018 по 06.11.2018, з 11.11.2018 по 12.11.2018 та 4116,69 грн за проживання адвокатом у м.Києві 05.02.2019; 26.02.2019, 16.04.2019), як необґрунтованої та не підтвердженої доказами по справі.

VІІ. Позиція Верховного Суду

24. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

25. Як вбачається з касаційної скарги, позивачем оскаржується постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 у справі № 910/1586/18 лише в частині відмови у задоволенні заяви позивача КП "Морська пошуково-рятувальна служба" про відшкодування витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, в сумі 10 555,61 грн.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції переглядає оскаржуване судове рішення у справі саме лише у вищевказаній частині.

26. У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 , прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено такий правовий висновок:

" 6.1. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення . Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

6.2. Як убачається із матеріалів справи, позивач заявив до стягнення з відповідача 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи ці вимоги, позивач надав копію угоди від 25.01.2019, укладеної між адвокатом Максименком А. Ю. і ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", копію додаткової угоди від 16.04.2019 до угоди від 25.01.2019; копію довіреності від 14.01.2019 № 40-21/6; копії платіжних доручень від 14.03.2019 № 34279 на суму 16 300,00 грн, від 05.03.2019 № 33807 на суму 3 200,00 грн; копію акта № 1а приймання передачі наданих послуг від 26.03.2019 до угоди про надання правової допомоги б/н від 25.01.2019, копію рахунка-фактури від 16.04.2019 № 2-2.

6.3. У свою чергу, відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом у відзиві на позов і запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву заперечив проти стягнення із нього витрат на професійну правничу допомогу.

6.4. Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача зазначених витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дослідив зазначені докази і доводи сторін, надав оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, однак визнав правомірним стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу лише у сумі 19 500,00 грн, оскільки саме таку суму, за висновком судів, фактично витратила/понесла (сплатила) сторона, що підтверджується документально (платіжні доручення від 14.03.2019 № 34279 на суму 16 300,00 грн, від 05.03.2019 № 33807 на суму 3 200,00 грн). При цьому факт надання професійної правничої допомоги адвокатом Максименком А. Ю. (обсяг наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість) на спірну суму судами не спростовано.

6.5. Однак об`єднана палата не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового стягнення спірних витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що ухвалюючи рішення і постанову у справі в оскарженій частині (щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу) суди допустили неправильне застосування норм процесуального права, зокрема статті 126 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття судами попередніх інстанцій незаконних судових рішень у відповідній частині.

Так, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу ).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання , поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Таким чином, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований судами факт надання адвокатом Максименком А. Ю. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.11.2011 № 1114, довіреність від 14.01.2019) професійної правничої допомоги у цій справі у суді першої інстанції на спірну суму (35 000,00 грн), об`єднана палата дійшла висновку, що рішення і постанову у справі слід скасувати у частині відмови у стягненні з відповідача 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та прийняти у зазначеній частині нове рішення, згідно з яким стягнути з відповідача на користь позивача 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Отже, наведені у касаційній скарзі доводи щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій у зазначеному випадку положень глави 8 Господарського процесуального кодексу України, якими унормовано інститут судових витрат, підтверджено матеріалами справи."

27. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до витрат, які заявник в заяві про відшкодування витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката станом на 16.04.2019, просить стягнути з відповідачів, включено:

- 6438,92 грн (за проживання адвокатом у м.Києві з 22.10.2018 по 23.10.2018, з 05.11.2018 по 06.11.2018, з 11.11.2018 по 12.11.2018;

- 4116,69 грн (за проживання адвокатом у м.Києві 05.02.2019; 26.02.2019, 16.04.2019).

Судова колегія апеляційного господарського суду вказала в оскаржуваній постанові, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази понесення витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, зокрема: проживання адвокатом в місці надання правової допомоги - в місті Києві 22.10.2018 по 23.10.2018, з 05.11.2018 по 06.11.2018, з 11.11.2018 по 12.11.2018 та 05.02.2019; 26.02.2019, 16.04.2019. Крім того, такі витрати є неспівмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про відшкодування витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката станом на 16.04.2019, в частині проживання адвокатом у м. Києві в розмірі 10 555,61 грн (6438,92 грн за проживання адвокатом у м. Києві з 22.10.2018 по 23.10.2018, з 05.11.2018 по 06.11.2018, з 11.11.2018 по 12.11.2018 та 4116,69 грн за проживання адвокатом у м. Києві 05.02.2019; 26.02.2019, 16.04.2019), як необґрунтованої та не підтвердженої доказами по справі .

28. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує, що докази проживання адвокатом у м. Києві з 22.10.2018 по 23.10.2018 (2028,92 грн), з 05.11.2018 по 06.11.2018 (2205,00 грн), з 11.11.2018 по 12.11.2018 (2205,00 грн), 05.02.2019 (1250,00 грн); 26.02.2019 (1266,69 грн), 16.04.2019 (1663,19 грн) в повному обсязі додані до заяв про відшкодування витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, та знаходяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, КП "Морська пошуково-рятувальна служба", крім заяви про відшкодування витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката станом на 16.04.2019 від 11.04.2019 №1/37/618-19 з додатком (т.4 а.с. 88-106), були подані: заява про відшкодування витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката від 01.11.2018 №1/37/1690-18 з додатком (т.3 а.с. 96-114), клопотання про долучення доказів від 06.11.2018 (т.3 а.с. 116-117) та від 12.11.2018 (т.3 а.с. 132-134) з додатками, заява про відшкодування витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката станом на 12.11.2018 від 08.11.2018 №1/37/1742-18 з додатком (т.3 а.с. 135-144), заява про відшкодування витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката станом на 05.02.2019 від 04.02.2019 №1/37/188-19 з додатком (т.3 а.с. 204-222), заява про відшкодування витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката станом на 26.02.2019 від 22.02.2019 №1/37/318-19 з додатком (т.4 а.с. 5-23), до яких, зокрема, були додані копії рахунків та фіскальних чеків на підтвердження проживання адвокатом у м. Києві, акти надання послуг, платіжні доручення на підтвердження відшкодування відповідних витрат позивачем та адвокату.

Також на підтвердження понесення позивачем витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, надані виписки банку (т.5 а.с. 103-109)

Разом з тим, апеляційний господарський суд не надав детальної та мотивованої оцінки всім вищевказаним доказам, що містяться в матеріалах справи, не зазначив, чому суд не прийняв зазначені докази на підтвердження понесення позивачем відповідних витрат, в чому їх неналежність, недопустимість, недостатність та недостовірність, обмежившись однією фразою про повну відсутність відповідних доказів.

29. Крім того, апеляційний суд вказав, що такі витрати є неспівмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), проте не вказав жодної мотивації та доводів, в чому полягає ця неспівмірність.

При цьому, колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

По-перше, у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, вказано, що за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, і у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті щодо співмірності суд може, за клопотанням іншої сторони, саме зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а не відмовити в їх відшкодуванні повністю.

По-друге, у вказаній постанові об`єднаної палати КГС вказано, що частина 2 статті 126 ГПК чітко розділяє:

1. витрати на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК);

та

2. витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, а саме витрати на проїзд, проживання , поштові послуги тощо (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК).

В даному випадку має місце спір не щодо розміру гонорару адвоката за надані послуги, а спір саме щодо витрат на проживання та їх розміру, що вимагає оцінки співмірності та пропорційності саме з урахуванням, зокрема і, виду та суті таких витрат.

30. Також, судом апеляційної інстанції не вирішено питання розподілу судових витрат за надання правничої допомоги адвокатом Каплун І.О. у судовому засіданні 09.08.2018 у справі №910/1586/18 у розмірі 1600,00 грн, які позивач просив стягнути з відповідачів, як у вищевказаних заявах про відшкодування витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, так і у заяві про відшкодування витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката від 08.08.2018 №1/37/1297-18 (т.2 а.с. 208-209).

31. З урахуванням зазначеного, колегія суддів касаційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

32. Згідно з ч.ч.1,2,5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та

"Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.п.1,2 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи."

33. З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба", скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 в частині відмови у відшкодуванні витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, а саме за проживання адвокатом у м. Києві в розмірі 10 555,61 грн, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

34. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 у справі № 910/1586/18 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 у справі № 910/1586/18 скасувати в частині відмови у відшкодуванні витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, а саме за проживання адвокатом у м. Києві в розмірі 10 555,61 грн, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 у справі № 910/1586/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Г. Мачульський

С. Могил