Рішення

від 14.11.2019 по справі 400/3014/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 р. № 400/3014/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТА-ТРАК СЕРВІС" до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 26.07.2019 року № 121246,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТА-ТРАК СЕРВІС" (надалі -позивач) до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (надалі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - третя особа) з позовними вимогами про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області про застосування адміністративно - господарського штрафу від 26.07.2019 року № 121246.

Ухвалою від 24.09.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3014/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що транспортний засіб SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий ним у користування іншій особі - ТОВ Транс-Карго-Сервіс , а тому позивач у спірних відносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (надалі - Закон № 2344). З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до положень ч. 4. ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Державна служба України з безпеки на транспорті пояснень щодо позову до суду не надала.

Представник позивача в судове засідання, призначене 23.10.2019 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання, призначене 23.10.2019 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістили. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене 23.10.2019 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістили. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд клопотання представника позивача задовольнив та ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач є юридичною особою, видами діяльності якої є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна та надання в оренду вантажних автомобілів.

На підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 , виданого Миколаївським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС 16.03.2012 року, позивачу на праві власності належить транспортний засіб SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

05.06.2019 року посадовими особами Чорноморського Міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на 203 км. + 500 м. а/д М-14 "Одеса - Мелітополь - Новоазовськ" проведено перевірку автомобіля марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належать ТОВ "ЕТА-ТРАК СЕРВІС" під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 153176 від 05.06.2019 року. Під час перевірки виявлено надання послуг з внутрішньо вантажних перевезень без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону № 2344, а саме: відсутня тахокарта, бланк підтвердження водія ОСОБА_1

05.07.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області направлено запрошення на адресу ТОВ "ЕТА-ТРАК СЕРВІС" для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 25.07.2019 року.

Зазначене запрошення було отримано позивачем 30.07.2019 року.

На підставі вказаного акту перевірки, Управлінням Укртансбезпеки у Миколаївській області прийнято постанову № 121246 від 26.07.2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700, 00 грн. до ТОВ "ЕТА-ТРАК СЕРВІС" за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою № 121246, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови № 121246 від 26.07.2019 року, суд виходить з наступного.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

На підставі частини 1 статті 5 Закону України Про автомобільний транспорт № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Приписами статті 6 зазначеного Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Статтею 1 Закону № 2344 визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб`єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі Порядок - № 1567).

Згідно із зазначеним Порядком № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344 та п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України Про автомобільний транспорт документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України Про автомобільний транспорт ; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення визначені ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

За змістом частини 2 статті 49 Закону №2344-III встановлено, що водій транспортного засобу, зокрема, зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

З наведеною нормою кореспондується і стаття 18 Закону №2344-III, якою передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники, зокрема, зобов`язані організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (надалі - Положення), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Згідно пункту 1.3. Положення вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

На підставі пункту 6.1. Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

При цьому, згідно із пунктом 6.3. Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (форма книжки встановлена Додатком 3 до Положення).

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція).

Пунктом 3.3. Інструкції встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

За правилами пункту 3.5. Інструкції перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).

Згідно пункту 3.6. Інструкції перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 вересня 2010 року за № 811/18106 (далі Положення - № 340).

Згідно з пунктом 1.1 це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) , Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Пункт 1.2. Положення № 340 визначає, що воно встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Пункт 1.3. встановлює вимоги Положення № 340, які поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до пункту 7.1. Положення № 340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567.

Пунктом 7.2. визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 20 Порядку № 1567 визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з п. 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

В ході судового розгляду встановлено, що притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді штрафу стало результатом виявлення 05.06.2019 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки факту надання послуг з внутрішньо вантажних перевезень без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону № 2344, а саме: відсутня тахокарта, бланк підтвердження водія ОСОБА_1 (акт № 121246).

У відповідності до ст. 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, суб`єктом юридичної відповідальності за ст. 60 Закону № 2344 є автомобільний перевізник.

Згідно статті 1 Закону № 2344, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Таким чином, автомобільний перевізник це не завжди власник автомобіля, це особа, яка його використовує, тобто здійснює перевезення пасажирів чи (та) вантажів цим транспортним засобом.

Позивач є юридичною особою, яка здійснює діяльність по наданню в оренду вантажних автомобілів.

В процесі розгляду справи було встановлено, що згідно договору оренди (найму) транспортних засобів № 1-2019 від 01.04.2019 року, укладеного між ТОВ "ЕТА-ТРАК СЕРВІС" (Орендодавець) та ТОВ Единое транспорное Агентство (Орендар), орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування строком на три роки транспортний засіб марки SCANIA, модель R 380LA4X2MNA, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_4 , тип - ВАНТАЖНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ-Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого та зареєстрованого Миколаївським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС 16.03.2012 року. Автомобіль, що орендується, буде використовуватися орендарем для перевезення вантажів по території України та за її межами.

Крім того, надана позивачем товарно-транспортна накладна від 04.06.2019 року свідчить, що в день перевірки транспортного засобу SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , автомобільним перевізником було ТОВ "Транс-Карго-Сервіс", замовником та вантажовідправником було - ТОВ "Рабен Україна", вантажоодержувачем - СПД Шевченко.

Власник транспортного засобу згідно ТТН не є перевізником.

Відповідач не встановив, чи є позивач перевізником, на даний факт не послався у жодному із складених ним документів, не надав жодного доказу до суду.

Натомість позивач надав до суду письмові докази, які підтверджують його позицію, що він не є перевізником.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки, 05.06.2019 року позивач не був перевізником на транспортному засобі марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , то він не може бути суб`єктом відповідальності за ст. 60 Закону 2344.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року № 592 Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби України з безпеки на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області утворено як територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті, який є структурним підрозділом апарату Служби та не є окремою юридичною особою і не має рахунків в органах Казначейства.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТА - ТРАК СЕРВИС" (вул. Троїцька, 238/4, оф. 428 (вул. Першотравнева, а/с 647), м. Миколаїв, 54031, ідентифікаційний код 34565981) до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 26.07.2019 року № 121246 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області про застосування адміністративно - господарського штрафу від 26.07.2019 року № 121246.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ 135, 01135, ідентифікаційний код 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТА - ТРАК СЕРВИС" (вул. Троїцька, 238/4, оф. 428 (вул. Першотравнева, а/с 647), м. Миколаїв, 54031, ідентифікаційний код 34565981) судові витрати в розмірі 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.11.2019 року.

Суддя Г.В. Лебедєва