Рішення

від 07.11.2019 по справі 520/10081/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"07" листопада 2019 р. № 520/10081/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Ліпчанська Я.В.

представника позивача - Малахова Ю.А.,

представника відповідача - Потапенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКШИНА ПЛЮС" (62370, Харківська обл., Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. 70 років Жовтня, б.1, кв. 80) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКШИНА ПЛЮС", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд:

1. Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Харківській області від 24.05.2019 року №00000261422, №00000271422.

2. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКШИНА ПЛЮС" суму сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що податкові повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Харківській області від 24.05.2019 року №00000261422, №00000271422 є незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що податкові повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Харківській області від 24.05.2019 року №00000261422, №00000271422 є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідачем - ГУ ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками ТОВ "Альта-прім" (код за ЄДРПОУ 39762219) за грудень 2015 року, ТОВ "БУД-ГУД" (код за ЄДРПОУ 40282022) за червень 2016 року, ТОВ "Делартіс" (код за ЄДРПОУ 39879926) за грудень 2015 року, ТОВ "Престиж-ТК" (код за ЄДРПОУ 39762465) за грудень 2015 року, а також подальшої реалізації товарів, податкових зобов`язань щодо взаємовідносин з покупцями ТОВ "Сіті Транс ЛТД" за жовтень 2016 року, ТОВ "Хайлайт" та СТОВ "Братеницьке" за травень 2016 року, ТОВ "СК Альтаір" за липень 2016 року, ТОВ "Граківські комбікорма" за грудень 2015 року, січень, березень 2016 року та податкового кредиту за ланцюгом попереднього придбання, включення до складу податкових зобов`язань суми ПДВ без відповідної реєстрації податкових накладних за жовтень 2017 року.

За наслідками якої відповідачем був складений акт від 22.03.2019 року № 916/20-40-14-22-07/36922456 яким встановлено порушення позивачем:

- абз. а п. 198.1, п. 198. 3, п. 198.6 ст. 198, п.п. і п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 44 433 грнн, у т.ч. за грудень 2015 року на суму 30333 грн., за жовтенгь 2016 року на суму 14 100 грн., в результаті чого занижено нараховану суму податку на додану вартість до сплати (р. 18.1) в сумі 41 566 грн., у т.ч. за груденеь 2015 року на суму 27 466 грн., за жовтень 2016 року на суму 14 100 грн та в результаті чого за грудень 2015 року завищено суму відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 2 867 грн.

Оскількі реальність вчинення господарських операцій ТОВ Тракшина плюс та ТОВ Альт-прім , ТОВ Престиж-ТК`за первод з 01.12.2015 по 31.12.2015, ТОВ Буд-Гуд за період з 01.06.2016 по 30.06.2016 відсутні, а наслідком для податкового обліку є не фактичний Рух активів, а лише задекларований на папері, таким чином ТОВ Тракшина плюс не було підстав для податкового обліку операцій, що досліджувались проведенною первіркою;

- первіркою ТОВ Тракшина плюс не підтверджено реальність здійснення господарських операцій їх реальность та повноти відображення в обліку по взаємовідносинам з постачальниками ТОВ Альт-прім , ТОВ Престиж-ТК та ТОВ Буд-Гуд .

У зв`язку із незгодою з висновками акту перевірки, позивач - ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС", направив до ГУ ДФС у Харківській області заперечення на висновки акту перевірки з копіями додаткових первинних документів.

Листом ГУ ДФС у Харківській області від 21.05.2019 року "Про розгляд заперечень на акт перевірки", висновки викладені в акті перевірки від 22.03.2019 року були залишені без змін.

На підставі вищевказаного акту перевірки, ГУ ДФС у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.05.2019 року № 00000261422, яким ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість на загальну суму 51 957,50 грн. в тому числі за податковим зобов`язанням збільшено на суму 41 566,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) збільшено на суму 1 391,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 24.05.2019 року № 00000271422, яким визначена сума завищення від`ємного значення з ПДВ у розмірі 2 867,00 грн.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 23.08.2019 року № 41037/6/99-99-11-04-02-25 скарга ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 24.05.2019 року - без змін.

Суд зазначає, що підставою для висновків відповідача про непідтвердження господарських операцій позивача з ТОВ Альт-прім , ТОВ Престиж-ТК та ТОВ Буд-Гуд є посилання відповідача, що ТОВ Альта-прім останній звіт до ГУ ДФС у Харківській області було надано за грудень 2016 року, фінансовий звіт станом на 31.12.2015 року не надавався, підприємство відсутнє за місцезнаходженням, підприємство начебто не придбавало послуг, які в подальшому надані на адресу позивача, у підприємства відсутні власні трудові та виробничі ресурси, разом з цим була врахована відповідна податкова інформація, що ТОВ Престиж-ТК останній звіт до ГУ ДФС у Харківській області було надано за лютий 2016 року, фінансовий звіт станом на 31.12.2015 року не надавався, підприємство відсутнє за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано 21.03.2017 року, підприємство начебто не придбавало послуг, які в подальшому були надані позивачу, у підприємства відсутні власні трудові та виробничі ресурси, також була врахована відповідна податкова інформація, ТОВ БУД-ГУД останній звіт до ГУ ДФС у Харківській області було надано за жовтень 2016 року, фінансовий звіт станом на 31.12.2016 року не надавався, підприємство відсутнє за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано 10.07.2018 року, підприємство начебто не придбавало товар, який в подальшому був реалізований на користь позивача, більше того контролюючому органу не вдалося підтвердити чисельність, рівень освіти, професійні знання осіб, які працювали у ТОВ БУД-ГУД , та була врахована відповідна податкова інформація.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ "ПРЕСТИЖ-ТК" та ТОВ БУД-ГУД судом встановлено, що 03.12.2015 року між ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" (Замовник) та ТОВ "ПРЕСТИЖ-ТК" (Виконавець) укладений договір № 1/0312, відповідно до п. 1.1. якого - Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання з проведення демонтажу обладнання, зазначеного у п.п. 1.1.1-1.1.4 договору.

Умовами договору від 03.12.2015 року № 1/0312 передбачено, що ТОВ "ПРЕСТИЖ-ТК" здійснювало демонтаж наступного обладнання: електронного розвалу/сходження С800, ЗД 1шт.; підіймача стаціонарного, модель 208, двостійкового, симетричного, гідравлічного, нижньої синхронізації для ЛА 1шт.; траверси пневматичної ПТО-300 ЛА 1 шт.; задньої рухливої платформи ЛА 1шт.

На виконання умов договору, ТОВ "ПРЕСТИЖ-ТК" в адресу ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" виписало податкову накладну № 152 від 31.12.2015 року на загальну суму 23 700,00 грн. у т.ч. ПДВ -3 950,00грн.

В підтвердження факту виконання робіт та на виконання п. 2.1-2.3 договору від 03.12.2015 року між сторонами правочину був складений акт надання послуг № 29 від 31.12.2015 року, в якому чітко зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

На виконання умов договору, ТОВ "ПРЕСТИЖ-ТК" в адресу позивача - ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" виписало податкову накладну № 152 від 31.12.2015 року на загальну суму 23 700,00 грн. у т.ч. ПДВ -3 950,00грн.

Оплата за виконані роботи ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 3173 від 22.07.2016 року.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що необхідність виконання вказаних робіт була обумовлена обставиною, що ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" був укладений договір оренди № 31/12-2 від 31.12.2014 року з ТОВ "СААМ-7", відповідно до умов якого ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" прийняло об`єкт оренди за адресом м. Харків, вул. Ростовська, 11 для діяльності СТО. За даною адресою були розміщені основні засоби товариства (перелік зазначений в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 106 та 104).

Наприкінці 2015 року, директором ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" було прийняте рішення про дострокове припинення договору оренди нежитлового приміщення, який був укладений 31.12.2014 року за № 31/12-2, оскільки, як зазначено представником позивача, діяльність СТО протягом 2015 року за цією адресою не приносила сподіваного прибутку, а лише виникала необхідність у здійсненні витрат зі сплати орендної плати у розмір 21 600,00 грн. щомісяця.

З огляду на вищевикладене, 01.12.2015 року між позивачем - ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" та ТОВ "СААМ-7" була укладена угода про дострокове припинення договору оренди нежитлового приміщення, та відповідно, виникла необхідність демонтажу та вивезення з адреси орендованого приміщення обладнання, яке належить ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС".

Під час розгляду справи також було встановлено, що необхідність позивача в залученні сторонньої організації для здійснення демонтажу обладнання була обумовлена тим, що згідно штатного розпису ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС", затвердженого 01.01.2015 року, вбачається, що у штаті підприємства відсутня особа, яка володіє спеціальними знаннями для здійснення таких послуг з демонтажу обладнання для діяльності СТО.

Згідно штатного розкладу на той період часу на підприємстві рахувався: директор, головний бухгалтер, начальник відділу зі збуту, менеджери зі збуту, слюсарі з ремонту автомобілів, які не володіють спеціальними знаннями, необхідними для монтажу/демонтажу в тому числі електронного розвалу/сходження, оскільки в даному випадку є необхідність наявності спеціальних знань у тому числі з електроніки.

Також під час розгляду справи судом було встановлено, що ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" також самостійно не здійснювало послуг з монтажу вказаного обладнання, оскільки у 2014 році у штаті підприємства також не було осіб, які мали спеціальні знання та приладдя для здійснення монтажу вказаного обладнання.

Враховуючи вищевикладене, після придбання обладнання для діяльності СТО, 20.10.2014 року між ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" ТА ТОВ "ТЕХНОБУД УА" був укладений договір на проведення шеф-монтажу, настройки, введення в експлуатацію та інструктажу персоналу по обслуговуванню обладнання, а саме: електронного розвалу/сходження С800, ЗД 1шт.; підіймача стаціонарного, модель 208, двостійкового, симетричного, гідравлічного, нижньої синхронізації для ЛА 1шт.; траверси пневматичної ПТО-300 ЛА 1 шт.; задньої рухливої платформи ЛА 1шт. Про факт здійснення монтажу вказаного обладнання свідчить складений акт виконаних робіт від 01.12.2014 року.

У 2014 році приміщення, в якому здійснювалася діяльність СТО перебувало у ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" в оренді на підставі договору суборенди нежитлового приміщення № СО-3 від 01.10.2014 року.

Також судом встановлено, що 01.06.2016 року між позивачем - ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" (Замовник) та ТОВ "БУД-ГУД" (Виконавець) укладений договір № 010616 на виготовлення рекламної продукції, відповідно до п. 1.1. якого - Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов`язки по виготовленню рекламної продукції з логотипом Замовника, надалі за договором - "продукція", найменування, кількість і ціна якої зазначені в Додатку № 1 до цього Договору, в обсязі і на умовах, передбачених цим договором.

У Додатку № 1 до договору № 010616 на виготовлення рекламної продукції зазначено найменування та кількість товару (рекламної продукції), яка повинна бути виготовлена.

Разом з цим Додатком № 2 до цього Договору затверджені варіанти логотипів та ескізи рекламної продукції.

На виконання умов договору, ТОВ "БУД-ГУД" в адресу позивача ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" виписало податкову накладну № 234 від 30.06.2016 року на загальну суму 84 600,00 грн. у т.ч. ПДВ - 14 100,00 грн.

В підтвердження факту виконання робіт (надання послуг) за вказаним договором між сторонами правочину складений акт надання послуг № 30/06 від 30.06.2016 року, в якому чітко зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Також суд зазначає, що між сторонами правочину складена та підписана видаткова накладна № 768 від 30.06.2016 року в підтвердження факту передачі товарів.

Оплата за виконані послуги ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 3119 від 15.07.2016 року, № 3355 від 18.08.2016 року, № 3202 від 28.07.2016 року.

Суд зазначає, що згідно до наказу від 29.06.2016 року № 6-К директор ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" 30.06.2016 року відбуває у відрядження з метою отримання ТМЦ від ТОВ "БУД-ГУД" по договору № 010616 від 01.06.2016 року (рекламна продукція транспортувалася власним транспортом директора за маршрутом: місто Харків - місто Боярка, Київська область - місто Харків).

Щодо посилання відповідача про необхідність надання ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" товарно-транспортних накладних/подорожніх листів в підтвердження факту переміщення товару від ТОВ "БУД-ГУД" до ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" то зазначене посилання є безпідставною та необгрунтованою, оскільки відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Аналізуючи норми вищевказаних Правил, суд зазначає, що існують певні випадки, на які не розповсюджується дія вказаних Правил, і за наявності яких, не складаються товарно-транспортні накладні, а саме: суб`єкт господарювання здійснює транспортування вантажів власним транспортом для власних потреб; покупець власним транспортом забирає товар (вантаж) у продавця.

В даних випадках ТТН не є обов`язковим документом, при цьому достатньо мати в наявності документ, що підтверджує право власності на товар (наприклад видаткову накладну, акт тощо).

Також суд зазначає, що позивач - ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" своїм листом від 15.03.2019 року № 88 повідомив відповідача, що виготовлену продукцію від ТОВ "БУД-ГУД" забирав директор ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" особистим автомобілем.

Під час розгляду справи представником позивача було зазначено, що необхідність укладення договору на виготовлення рекламної продукції з ТОВ "БУД-ГУД" обумовлена тим, що директором підприємства виданий наказ від 17.05.2016 року № 6-ЗД, яким вирішено організувати проведення рекламних заходів для всіх покупців ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" та доручено начальнику відділу продаж розробити і подати на затвердження план рекламних заходів та кошторис витрат.

На виконання вказаного наказу начальник відділу продаж ОСОБА_1 склав план заходів, кошторис по презентації та рекламних заходах на липень 2016 року та звіт про проведення рекламних заходів.

Разом з цим, ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" складений акт списання товарів № 10 від 29.07.2016 року.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до положень п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Наявні у платника податків первинні документи та дані бухгалтерського обліку платника податків свідчать, що господарські операції по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками мали вплив на наступні показники рахунків бухгалтерського обліку: Д-т 903 Собівартість реалізованих робіт та послуг - К-т 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , Д-т 641 Рахунок по податкам - К-т 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , Д-т 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками - К-т 311 Поточні рахунки в національній валюті Д-т 792 Результат фінансових операцій - К-т 903 Собівартість реалізованих робіт та послуг . Зазначені зміни показників бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність господарських операцій, були підтверджені податковим ревізором-інспектором в Акті перевірки.

Ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99р. №996-XIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88 (зареєстровано в Мін`юсті України 05.06.95 р. за № 168/704) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порушення відповідачем прав позивача, пов`язані з неправильним визначенням податкових зобов`язань з податку на прибуток

Згідно п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткуванням податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженим наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 р. Згідно даного стандарту прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об`єкта витрат економічно доцільним шляхом. Об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Порушення відповідачем прав позивача, пов`язані з протиправним збільшенням податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість контролюючим органом

Виходячи із системного аналізу норм Податкового кодексу України та інших законодавчих актів з питань оподаткування (п.п. 6-14 позовної заяви), витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання.

Згідно п. 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 №727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів. Акт перевірки не містить конкретних зауважень щодо форми та змісту первинних документів платника податків, висновки про нереальність господарських операцій платника податків спираються виключно на податкову інформацію, отриману від інших органів фіскальної служби.

Суд зазначає, що зі змісту акта перевірки, контролюючим органом не наведено конкретних порушень норм п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а саме які з перелічених зазначеною нормою реквізитів не відповідають вимогам закону. Наявні у платника податків витяги з єдиного реєстру податкових накладних свідчать, що видані контрагентами-постачальниками податкові накладні пройшли перевірку ДФС України та успішно включені до єдиного реєстру податкових накладних. На момент здійснення господарської операції платник податків не отримував від податкових органів жодних застережень щодо ризиків укладення договорів із зазначеним контрагентом.

Зіставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, законодавчо врегульовано Порядком проведення контролюючими органами зустрічних звірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. №1232 з наступними змінами та доповненнями. Як слідує з п. З цього Порядку з метою проведення зустрічної звірки контролюючий орган (ініціатор) надсилає контролюючому органу (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб`єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Всупереч встановленому порядку жодних запитів на проведення зустрічної звірки по взаємовідносинам платника податків із зазначеними контрагентами не надходило.

Враховуючи вище викладене в системному аналізі суд приходить до висновку, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім цього відсутність контрагентів позивача за місцем реєстрації не може свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань, як не може свідчити про вказане і відсутність достатніх (на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів, зокрема виробничих баз, складських приміщень, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин контрагенти позивача не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договорів з метою виконання своїх зобов`язань перед позивачем.

Висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати. В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Ця правова позиція знайшла своє втілення у правовій позиції, висловленій у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47аЮ , від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, від 20.06.2017 р. у справі № 21-1807а16, від 27.01.2016 р. у справі № 21-5333а15.

Зазначена позиція також узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яку суди України застосовують як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Так, Європейський Суд з прав людини, у своєму рішенні від 22.01.2009 р. у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

Суд звертає увагу, що наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди, а отже при складанні акту перевірки контролюючим органом використано необґрунтовані дані, а також суб`єктивні припущення, які не мають підтверджуючих доказів та належного обґрунтування. Таким чином, висновки акту податкової перевірки є необґрунтованими, а винесені на його основі повідомлення-рішення - протиправними.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладений правочини між позивачем та ТОВ "ПРЕСТИЖ-ТК" та ТОВ БУД-ГУД є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених договорів свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Податкові накладні, складені на виконання операцій позивачем з вказаними контрагентами, не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу п.201.1, 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України спричиняють втрату податковими накладними юридичної сили і доказовості.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки відповідач - ГУ ДФС у Харківській області посилається на податкову інформацію та інформацію, отриману з Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме - ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28.02.2019 року про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні № 32017050290000006 від 30.03.2017 року, в якій зазначено, що ТОВ "БУД-ГУД" не постачав товари, роботи та послуги на користь певного переліку підприємств, серед яких позивач - ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" відсутнє, то зазначене посилання суд вважає необґрунтованим, оскільки доказів яків б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи не може слугувати належним доказом фіктивності вище зазначених господарських операцій.

Отже, висновки Головного управління ДФС у Харківській області, викладені в акті перевірки є лише припущеннями, які не обґрунтовані належними засобами доказування.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем зазначених вище норм податкового законодавства.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем доведено реальність здійснення господарської діяльності з контрагентом ТОВ "ПРЕСТИЖ-ТК", а отже податкове повідомлення-рішення від 24.05.2019 року №00000261422 в частині взаємовідносин позивача з ТОВ "Престиж-ТК" є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а отже підлягає скасуванню.

Також суд доходить висновку, що позивачем доведено реальність здійснення господарської діяльності з контрагентом ТОВ "ПРЕСТИЖ-ТК", а отже податкове повідомлення-рішення від 24.05.2019 року №00000261422 в частині взаємовідносин позивача з ТОВ "БУ-ГУД" є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а отже підлягає скасуванню.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Альта-прім" судом встановлено, що 30.11.2015 року між позивачем - ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" (Замовник) та ТОВ "АЛЬТА-ПРІМ" (Виконавець) укладений договір № 1-3011, відповідно до п. 1. якого - Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати послуги з проведення досліджень та аналізу ринку вантажних, сільськогосподарських шин та послуг, пов`язаних з їх обслуговуванням.

На виконання умов договору, ТОВ "АЛЬТА-ПРІМ" в адресу ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" виписало податкову накладну № 183 від 31.12.2015 року на загальну суму 158 300,00 грн. у т.ч. ПДВ -26 383,33 грн.

В підтвердження факту отримання послуг, зазначених у п. 1 договору від 30.11.2015 року між сторонами правочину був складений акт надання послуг № 1-3011/1 від 31.12.2015 року, в якому зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Оплата за виконані роботи ТОВ "ТРАКШИНА ПЛЮС" здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 2384 від 10.03.2016 року, № 2616 від 19.04.2016 року, № 2878 від 08.06.2016 року, № 3079 від 1307.2016 року, № 3171 від 22.07.2016 року.

Також судом встановлено, що в 2015 року ТОВ "Альта-прім" перебувало на обліку в Західній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області та було зареєстровано за адресою: провулок Мало-панасівський, буд. 4/7, м. Харків.

Свідоцтво платника ПДВ - анульовано 06.02.2017, причина анулювання: 41 - ліквідація за власним бажанням. Основний вид діяльності - 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

Відповідно даних ЄРПН встановлено, що ТОВ "Альта-прім" за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 року, а саме в період надання послуг позивачу - ТОВ "Тракшина плюс", не придбавало послуги, надані ТОВ "Тракщина плюс").

ТОВ "Альта-прім" за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 року придбавало наступні товари: продукти харчування; алкогольні напої; сигарети.

Відповідно даних ЄРПН встановлено, що ТОВ "Альта-прім" за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 року не придбавало послуг з оренди: приміщень, транспортних засобів, комп`ютерної техніки.

Щодо актів виконаних робіт, то суд зазначає, що відповідно до п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або ) електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції та які повинні мати, зокрема, такі обов`язкові реквізити як обсяг господарської операції, одиниці її виміру.

Проте в актах виконаних робіт не конкретизовано, які саме роботи по дослідженню та аналізу ринку вантажних, сільськогосподарських шин та послуг пов`язаних з їх обслуговуванням було виконано із зазначенням їхньої вартості тощо.

Крім цього суд зазначає, що на вимогу суду позивачем не було наданий звіт про надання послуг з проведення досліджень та аналізу ринку вантажних, сільськогосподарських шин та послуг пов`язаних з їх обслуговуванням .

Крім цього суд зазначає, що позивачем не було надано документального підтвердження щодо подальшого використання вище зазначених послуг та неможливість проведення відповідного аналізу самостійно при наявності менеджерів у штаті позивача.

Також суд зазначає, що позивачем не було надано обґрунтування та доказів економічної доцільності зазначеної вище угоди.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Кодексу витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно частини 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Крім того, як зазначається у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742, слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ...

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ст.. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ-документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Суд аналізуючи зміст вище зазначеної господарської операції між позивачем та ТОВ "Альта-прім" приходить до висновку, що зазначені господарські операції є фіктивними, оскільки позивачем у відповідності до вимог ст.. 77 КАС України та на вимогу суду, не було надано доказів фактичного виконання ТОВ "Альта-прім" вище зазначених послугт, доказів економічної доцільності проведення вище зазначених послуг.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки про не можливість підтвердження реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Тракшина плюс" та ТОВ "Альта-прім" за грудень 2015 року, а отже і підтвердити правомірність включення до складу податкового кредиту за грудень 2015 року сум ПДВ по вищенаведеним взаємовідносинам, а саме суму ПДВ 26 383,33 грн., суд вважає таким, що знайшли своє підтвердження під час судовго розгляду, а отже податкове повідомлення-рішення від 24.05.2019 року №00000261422 в частині нарахування в частині взаємовідносин позивача з ТОВ "Альта-прім" на суму ПДВ 23516,00 грн. та штрафних санкцій на суму 5879,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 24.05.2019 року №00000271422 є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКШИНА ПЛЮС" (62370, Харківська обл., Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. 70 років Жовтня, б.1, кв. 80) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Харківській області від 24.05.2019 року №00000261422 в частині взаємовідносин позивача з ТОВ "Престиж-ТК" на суму ПДВ 3950,00 грн. та штрафних санкцій на суму 987,50 грн., та взаємовідносин позивача з ТОВ "БУД-ГУД" на суму ПДВ 14100,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3525,00 грн.

В іншій частині податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Харківській області від 24.05.2019 року №00000261422 залишити без змін.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКШИНА ПЛЮС" сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 640 (шістсот сорок) грн. 33 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13 листопада 2019 року.

Суддя Спірідонов М.О.