Постанова

від 12.11.2019 по справі 580/1235/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1235/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Лисенко І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 р. у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: управління інспектування Черкаської міської ради, Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради, виконавчий комітет Черкаської міської ради, - про визнання протиправним та скасування рішення міської ради ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради (далі - відповідач), в якому просив скасувати рішення Черкаської міської ради від 05.10.2017 №2-2361 "Про демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_1 ".

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 05.10.2017 Черкаська міська рада на другій сесії прийняла рішення №2-2361, згідно якого, врахувавши численні звернення та скарги мешканців району площі 700-річчя міста Черкаси щодо функціонування торгового павільйону на бульварі АДРЕСА_1 , доручив управлінню інспектування організувати демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди позивача, у разі його відмови добровільно демонтувати вказаний об`єкт.

Вважаючи вказане рішення протиправним позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Колегія суддів приймаючи дану постанову виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, заходи створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом України Про благоустрій населених пунктів (далі - Закон №2807-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2807-IV благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. В той же час, заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень (ст. 5 Закону № 2807-IV).

Підпунктом 7 п. "а" ч.1 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Відповідно до ч. 2 ст.10 Закону № 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: 1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 3) організація місць відпочинку для населення; 4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; 5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; 6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою; 7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; 8) визначення на об`єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; 9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою; 11) визначення в установленому порядку розміру відшкодування юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; 12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку"; 14) видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

У Порядку розміщення споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок 244) визначено механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції згідно договору дарування від 15.07.2008 ОСОБА_2 безоплатно передала у власність позивача існуючі торгові павільйони громадського харчування, у тому числі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 22 кв.м.

Згідно договору від 03.03.1999, зареєстрованого в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землю 03.03.1999 №1448 право користування земельною ділянкою, на якій розташований вказаний об`єкт, на умовах оренди до 16.02.2004 під розміщення існуючих торгових павільйонів громадського харчування (кафе Бістро ) перебувало у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

Як вбачається вищевказаний Порядок №244, на який посилається у спірному рішенні відповідач, був затверджений уже після отримання позивачем права власності на вказаний об`єкт.

Згідно із пп. 2.30 п. 2 Порядку №244, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така споруда підлягає демонтажу.

За приписами пп. 2.31 п. 2.31 Порядку №244, розміщення ТС самовільно забороняється.

Отже, чинним законодавством прямо передбачено, що в разі відсутності, закінчення, анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди, або самовільного її встановлення, така споруда підлягає демонтажу.

Разом з тим, вказаний порядок не визначає обов`язку мати паспорт прив`язки для тих об`єктів, які були встановлені до затвердження вказаного Порядку.

Крім того, в суді першої інстанції сторони не заперечували відсутності паспорту прив`язки на час встановлення відповідного торгівельного павільйону його попереднім власником та отримання ним у користування відповідної земельної ділянки.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що позивачем не вчинено жодних дій щодо набуття права власності чи користування земельною ділянкою, та не надано документів, які б підтверджували право власності чи право користування останнього земельною ділянкою на якій розміщена ТС, що на думку відповідача підлягає демонтажу.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта безпідставними з огляду на наступне.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.11.2016 у справі №712/8359/16-а, що набрала законної сили 01.02.2017, якою визнано протиправною відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою підтверджується той факт, що позивачем здійснювалися дії спрямовані на усунення порушення земельного законодавства.

З огляду на те, що вищевказаним рішенням суду встановлено протиправність дій відповідача, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стан використання тимчасової споруди позивачем без переоформлення права користування земельною ділянкою виник у зв`язку із протиправною відмовою відповідача у наданні йому дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що за результатами перевірки головним спеціалістом управління інспектування департаменту архітектури, містобудування та інспектування Марущаком В.В. з виїздом на місце встановлено, що ТС розміщена без паспорту прив`язки, що є порушенням п.3.1.11 Правил благоустрою міста Черкаси, затверджених рішенням Черкаської міської ради від 11.11.2008 № 4-688.

Враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження проведення вказаної перевірки та документів, які б засвідчили результати проведення такої перевірки, колегія суддів вважає посилання апелянта на вищевказані обставини необґрунтованими, а вказану підставу спірного рішення для здійснення демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 безпідставними.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції проект спірного рішення ініційований депутатом Черкаської міської ради ОСОБА_3 . та підтриманий голосуванням більшості присутніх на сесії депутатів, що підтверджується протоколом тридцять шостого позачергового пленарного засідання Черкаської міської ради від 05.10.2017, засвідчену копію якого долучено до матеріалів справи.

Закон України Про благоустрій населених пунктів визначає зокрема, повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пункті.

Так, ч.1 ст. 10 Закону визначено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить:

1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів;

2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;

3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);

4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

Частина 2 вказаної статті визначає повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, до яких зокрема належить: здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Крім того, Законом України Про місцеве самоврядування визначено, що до власних (самоврядних) повноважень відання виконавчих органів сільських ,селищних, міських рад належить, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян; організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі.

Разом з тим, вказаним Законом передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення №2-2361 від 05.10.2017 було прийняте Черкаською міською радою поза межами повноважень, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга відповідача не містить обґрунтованих доводів, які б спростовували зазначені висновки суду першої інстанції.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Черкаської міської ради залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 14.11.2019 року.