Постанова

від 14.11.2019 по справі 825/1015/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2019 року

Київ

справа №825/1015/16

касаційне провадження №К/9901/13030/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 (головуючий суддя: Бородавкіна С.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 (головуючий суддя: Шелест С.Б., Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.) у справі №825/1015/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віанна групп до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області про визнання протиправною і скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Віанна групп (далі - ТОВ Віанна групп або позивач) звернулося до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправною і скасувати постанову від 11.05.2016 №9/815 про накладення штрафу за порушення містобудівної діяльності у сумі 130 500 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не доведено вчинення ним правопорушення у сфері містобудівної діяльності, за яке товариство піддано стягненню. Додатково позивач зазначив, що не є замовником будівництва, а тому не може нести відповідальність за неналежне виконання замовником (ПП Віанна ) своїх обов`язків у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016, адміністративний позов задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивач не є суб`єктом відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Суди першої та апеляційної інстанцій з посиланням на правову позицію Верховного Суду України у справі № 21-433а13 (постанова від 04.03.2014) також констатували, що експлуатація неприйнятого в експлуатацію об`єкта не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов`язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта містобудування до початку його експлуатації. Відтак, обов`язок введення об`єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об`єктів, невведених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб`єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов`язок, не ввели об`єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Скаржник зазначив, що на момент проведення перевірки об`єкт містобудування експлуатувався позивачем, а отже, на переконання відповідача, саме на ТОВ Віанна групп покладається обов`язок щодо введення його в експлуатацію. Щодо посилань судів попередніх інстанцій на правову позицію Верховного Суду України, то скаржник відзначив, що суди мають право відступити від неї, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.01.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що посадовими особами Управління ДАБІ у Чернігівській області на підставі звернення Бахмацького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області проведено позапланову перевірку позивача на об`єкті будівництва реконструкція теплової мережі з встановленням блочно-модульної котельні у Краснянському НВК по вул. Шкільна, 1, в с. Красне, Бахмацького району, Чернігівської області , за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №203 від 28.04.2016. Перевірка проводилась за участі уповноваженого представника позивача, який від отримання акту та його підпису відмовився, про що зроблено відповідну відмітку у акті.

Перевіркою встановлено, що згідно із декларацією про початок виконання будівельних робіт № ЧГ 083132811007 від 08.10.2013 розпочаті будівельні роботи на об`єкті по реконструкції теплової мережі з встановлення блочно-модульної котельні по вул. Шкільна, 1, в с. Красне, Бахмацького району, замовник будівництва ПП Віанна . Так як ПП Віанна є засновником ТОВ Віанна групп , 13.12.2013 між Відділом освіти Бахмацької РДА та ТОВ Віанна групп укладено договір на постачання теплової енергії. Також за договором від 02.09.2014 № 14-1 проведена купівля обладнання котельні ТОВ Віанна групп . Отже, ТОВ Віанна групп експлуатує об`єкт будівництва, неприйнятий в експлуатацію, що є порушенням вимог частини восьмої статті 39 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3038-VI) та постанови Кабінету Міністрів України Питання прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єктів від 13.04.2011 № 461 (далі - постанова Уряду №461).

Того ж дня перевіряючими складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

11.05.2016 за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності Управлінням ДАБІ у Чернігівській області прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №9/815, якою за порушення частини восьмої статті 39 Закону №3038-VІ позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацу 4 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України від 14.10.1994 №208/94-ВР Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , далі - Закон №208/94-ВР, (експлуатація об`єкту будівництва, неприйнятого в експлуатацію) та накладено штраф в сумі 130 500 грн.

Вказана постанова є предметом спору у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

За змістом статті 41 Закону №3038-VІ державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

Постанови органів державного архітектурно-будівельного контролю можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або до суду.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Згідно із пунктом 11 Порядку №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки у двох примірниках, один з яких надається суб`єкту містобудування, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (пункти 16, 17,18, 19 Порядку № 553).

Відповідно до пунктів 20, 22 цього Порядку протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України. Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб`єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб`єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.

Отже, зміст наведених правових норм свідчить, що органи державного архітектурно-будівельного контролю у межах своїх повноважень складають за результатами здійсненого заходу акти перевірки, а у разі виявлення порушень протоколи про вчинення правопорушень, за результатами розгляду яких посадовими особами відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю приймаються постанови про накладення на суб`єкта містобудування штрафу.

У спірному випадку підставою для притягнення позивача до відповідальності слугував висновок посадової особи відповідача про те, що товариством здійснюється експлуатація об`єкту будівництва, неприйнятого в експлуатацію.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону №3038-VІ прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Частиною восьмою цієї статті визначено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, неприйнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності передбачена статтею 2 Закону №208/94-ВР.

Так, відповідно до абзацу 4 пункту 6 частини другої наведеної норми суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об`єктів III категорії складності будівництва, неприйнятих в експлуатацію, у розмірі дев`яноста мінімальних заробітних плат.

Зміст наведеної норми свідчить, що відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності несуть замовники будівництва або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.

При цьому, експлуатація неприйнятого в експлуатацію об`єкта повинна тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов`язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта містобудування до початку його експлуатації. Отже, обов`язок введення об`єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об`єктів, невведених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб`єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов`язок, не ввели об`єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 04.03.2014у справі № 21-433а13.

Колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення єдності судової практики при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд (на момент вирішення цієї справи) зобов`язаний був враховувати висновки Верховного Суду України, викладені з цих чи подібних правовідносин. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У спірному випадку суди першої та апеляційної інстанцій не знайшли підстав відступити від правової позиції, викладеної Верховним Судом України у справі №21-433а13.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що замовником будівництва реконструкція теплової мережі з встановлення блочно-модульної котельні у Краснянському НВК по вул. Шкільна, 1, в с. Красне, Бахмацького району, Чернігівської області є ПП Віанна .

Відповідно до відомостей з Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.07.2016, ПП Віанна є самостійною юридичною особою, якій присвоєно індивідуальний код: 32139161.

Та обставина, що ПП Віанна є засновником позивача, а також те, що теплова мережа на момент перевірки перебувала у користуванні позивача на умовах оренди, не звільняє ПП Віанна від обов`язку виконати всі передбачені законом умови для введення в експлуатацію об`єкта будівництва, та відповідно не покладає на орендаря цього об`єкту містобудування відповідальність за порушення замовником вимог законодавства.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, невиконання ПП Віанна обов`язку з введення в експлуатацію об`єкта будівництва не може ставитись в провину позивачу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, здійснює перевірку правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені у запереченні на позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких судами першої та апеляційної інстанцій вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі №825/1015/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна