Постанова

від 14.11.2019 по справі п/811/1075/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2019 року

Київ

справа №П/811/1075/16

адміністративне провадження №К/9901/31020/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року (суддя Дегтярьова С.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року (судді: Баранник Н.П. (головуючий), Дурасова Ю.В., Щербак А.А.)

у справі № П/811/1075/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРОСИСТЕМА

до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю ФЕРОСИСТЕМА (далі - ТОВ ФЕРОСИСТЕМА ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Кіровоградська ОДПІ, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 серпня 2016 року № 0000621404.

На обґрунтування позову ТОВ ФЕРОСИСТЕМА зазначило, що правомірно сформувало податковий кредит за результатами господарських операцій із ТОВ СОТЕС ГРУП , у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем протиправно.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 12 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, позов ТОВ ФЕРОСИСТЕМА задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2016 року № 0000621404.

Судові рішення мотивовані тим, що реальний зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які були досліджені в ході перевірки позивача.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Кіровоградська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ ФЕРОСИСТЕМА .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2017 року відкрито касаційне провадження.

Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

01 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у період із 15 до 17 лютого 2016 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ СОТЕС ГРУП за лютий 2015 року, ТОВ АМАРО ТРЕЙД та ТОВ ТРАНСТРЕЙД-2014 за червень 2015 року, за результатами якої складено акт від 18 лютого 2016 року № 3/11-23-14-04/36333345.

У вказаному акті перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ ФЕРОСИСТЕМА пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 423 933,00 грн, зокрема за лютий 2015 року - 103 333,00 грн, за червень 2015 року - 320 600,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Кіровоградська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 09 березня 2016 року № 0000051404, яке позивач оскаржив в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги ТОВ ФЕРОСИСТЕМА Державна фіскальна служба України рішенням від 03 червня 2016 року № 12251/6199-99-11-01-02-35 скасувала податкове повідомлення-рішення від 09 березня 2016 року № 0000051404 в частині господарських взаємовідносин з ТОВ АМАРО ТРЕЙД та ТОВ ТРАНСТРЕЙД-2014 , в іншій частині - залишила без змін.

На підставі зазначеного рішення Державної фіскальної служби України Кіровоградська ОДПІ прийняла спірне податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2016 року №0000621404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 103 333,00 грн за основним платежем та 51 667,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Грошове зобов`язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням визначено контролюючим органом у зв`язку із завищенням позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ СОТЕС ГРУП , які, на думку відповідача, не носять реального характеру.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз змісту вищенаведених норм ПК України свідчить про те, що в податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, право платника податків на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 10 лютого 2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ СОТЕС ГРУП (продавець) укладено договір поставки № 15, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти його та оплатити.

На виконання умов вказаного договору ТОВ СОТЕС ГРУП передало ТОВ ФЕРОСИСТЕМА феромарганець ФМНд-78 на загальну суму 620 000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 103 333,33 грн, що підтверджується копіями специфікації № 1 від 10 лютого 2015 року до договору поставки, податкової накладної № 306 від 25 лютого 2015 року, накладної № 61 від 25 лютого 2015 року.

Оплата за товар здійснена безготівковим розрахунком, що підтверджується платіжним дорученням № 1632 від 12 березня 2015 року.

Транспортування товару здійснив автоперевізник ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується наданою копією товарно-транспортної накладної № 000042-1 від 25 лютого 2015 року.

Суму податку на додану вартість у розмірі 103 333,00 грн позивачем віднесено до складу податкового кредиту за лютий 2015 року.

У подальшому придбаний у ТОВ СОТЕС ГРУП товар позивач реалізував на адресу ТОВ СПЕЦСТАЛЬ-ГРУП згідно з наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № 4 від 22 грудня 2015 року.

Колегія суддів, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, погоджується з висновком судів, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами факту відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ СОТЕС ГРУП та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова