Ухвала

від 15.11.2019 по справі 910/16110/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.11.2019Справа № 910/16110/19

Господарський суд міста Києва у складі Пукшин Л.Г., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Дищука Андрія Олександровича ( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 21, кв. 68)

про забезпечення позову

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

14.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Дищука Андрія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 1 500 000,00 грн, що виникла за договором про надання послуг №01-CON-187 від 31.08.2018.

Одночасно з позовом Фізичною особою-підприємцем Дищуком Андрієм Олександровичем було подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна", а саме: квартиру (реєстраційний номер 546883780000, загальною площею 51,29 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" та знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 а АТ "Прокредит Банк", МФО 320984.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що починаючи з 28.02.2019 (дата підписання Акту приймання-передачі послуг та виставлення рахунку за договором №01-CON-187 від 31.08.2018) Товариство з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" привласнило 1 500 000,00 грн Фізичної особи-підприємця Дищук Андрієм Олександровичем та безпідставно ними користується, ігноруючи права власника цих коштів та не пояснюючи жодних підстав невиконання своїх зобов`язань, у зв`язку з чим у заявника є підстави побоюватись, що така позиція Товариства може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про безпідставність останньої, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, як і пов`язаності предмета спору із заявленими вимогами про забезпечення позову, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, наразі заявником не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення Товариством дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення у даній справі, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

При цьому суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Дищука Андрія Олександровича про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 15.11.2019 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л. Г. Пукшин