Постанова від 20.01.2020 по справі 910/16110/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2020 р. Справа№ 910/16110/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 20.01.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дищука Андрія Олександровича

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 про забезпечення позову

у справі № 910/16110/19 (суддя - Пукшин Л. Г.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Дищука Андрія Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна"

про стягнення 1 500 000,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 у справі №910/16110/19 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Дищука Андрія Олександровича про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив з того, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, як і пов`язаності предмета спору із заявленими вимогами про забезпечення позову, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Фізична особа-підприємць Дищук Андрій Олександрович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 скасувати, постановити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Скаржник стверджує, що починаючи з дати підписання акту приймання-передачі послуг та виставлення рахунку за договором №01-CON-187 від 31.08.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" привласнило 1 500 000,00 грн. Фізичної особи-підприємця Дищук А.О., безпідставно ними користується та ігноруює права власника цих коштів, у зв`язку з чим, у заявника є підстави побоюватись, що невиконання відповідачем зобов`язання може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2019 справу №910/16110/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі №910/16110/19 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дищука Андрія Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 у справі № 910/16110/19 залишено без руху. Роз`яснено Фізичній особі-підприємцю Дищук А.О., що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 1 921 гривень та докази надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" копії апеляційної скарги з додатками.

19.12.2019 представником Фізичної особи-підприємця Дищука Андрія Олександровича подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додана квитанція № 701620043 від 16.12.2019 та докази відправлення апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дищука Андрія Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 у справі №910/16110/19 та розгляд справи призначено на 20.01.2020.

02.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Дищука А.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю з`явитись у судове засідання у даній справі у зв`язку із зайнятістю представника позивача в іншому судовому процесі у Голосіївському районному суді міста Києва (справа №752/23764/19).

Колегія суддів, розглянувши вищевказане клопотання позивача про відкладення розгляду справи, ухвалила відмовити у його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Згідно з частиною 1 статті 56 статті 270 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Отже, позивач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника або брати участь в судовому процесі особисто.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до частини 2 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі №910/16110/19 було відкрито 21.12.2019, тобто апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Дищука Андрія Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 повинна бути розглянута до 21.01.2020.

При цьому, судом взято до уваги, що Північним апеляційним господарським судом явка представників сторін до суду не визнавалась обов`язковою.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів, враховуючи доказове наповнення матеріалів оскарження справи, вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача та відмовляє у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи.

Явка представників сторін

Відповідач у судове засідання, призначене на 20.01.2020, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У листопаді 2019 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Дищука Андрія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 1 500 000,00 грн., що виникла за договором про надання послуг №01-CON-187 від 31.08.2018.

Одночасно з позовом Фізичною особою-підприємцем Дищуком Андрієм Олександровичем подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна", а саме: квартиру (реєстраційний номер 546883780000, загальною площею 51,29 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 68;

- накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" та знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 а АТ "Прокредит Банк", МФО 320984.

Заява обгрунтована тим, що починаючи з 28.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна" привласнило 1 500 000,00 грн. Фізичної особи-підприємця Дищук А.О. безпідставно ними користується та ігнорує права власника цих коштів, у зв`язку з чим, у заявника є підстави побоюватись, що вказана позиція відповідача може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 у справі №910/16110/19 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Дищука Андрія Олександровича про забезпечення позову відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, колегія суддів зазначає, що вказана заява не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, як і пов`язаності предмета спору із заявленими вимогами про забезпечення позову, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Отже, оскільки заявником не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення у даній справі, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Дищука Андрія Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 у справі № 910/16110/19 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 у справі № 910/16110/19 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дищука Андрія Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 у справі № 910/16110/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 у справі № 910/16110/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Фізичну особу-підприємця Дищука Андрія Олександровича.

4. Матеріали оскарження ухвали у справі №910/16110/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню згідно зі статтею 255, пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.01.2020.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім