Рішення

від 13.11.2019 по справі 914/1477/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2019 справа № 914/1477/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянувши матеріали

за позовом: Державного підприємства «Жовківське лісове господарство» , м. Жовква, Львівська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвудінтастрі» , смт. Куликів, Жовківський район, Львівська область,

предмет позову: стягнення 59 410,83 грн.,

підстава позову: порушення умов договору купівлі-продажу №18/04 від 02.01.2018 року та договору купівлі-продажу №18/31 від 10.04.2018 року,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС

25.07.2019 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Жовківське лісове господарство» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвудінтастрі» про стягнення 59 717,40 грн.

Ухвалою суду від 30.07.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 28.08.2019 року.

Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі отримана позивачем 03.08.2019 року, а відповідачем - 06.08.2019 року що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 18.09.2019 року судом постановлено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження, про що сторони повідомлені належним чином шляхом надіслання ухвали суду на поштові адреси сторін, які отримані сторонами 03.10.2019 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

22.10.2019 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, яку прийнято до провадження судом, про що постановлено ухвалу в судовому засіданні 30.10.2019 року.

У судове засідання 30.10.2019 року після проголошення судом ухвали про прийняття до провадження заяви про зменшення позовних вимог з`явився представник відповідача, проти суми боргу не заперечив, відзиву, заяв, клопотань не подав, про намір їх подання не зазначив. У судовому засіданні закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.11.19 р. Представники сторін повідомлені про дату та час судового засідання під розписку.

У судове засідання 13.11.2019 року представники сторін не з`явилися, хоча про дату і час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи наведене, беручи до уваги належне повідомлення сторін про дату та час судових засідань шляхом повідомлення під розписку в попередньому судовому засіданні та надіслання ухвал суду на адреси сторін, зважаючи на відсутність повідомлень про причини неявки представників і не подання заяв та клопотань щодо розгляду справи, суд не вважає неявку представників у дане судове засідання перешкодою для вирішення справи по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.11.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов`язання по оплаті товару. Так, позивач стверджує, що продавцем на виконання умов договорів було передано покупцю лісопродукцію згідно з товарно-транспортними накладними на загальну суму 103 117,40 грн. Натомість покупець оплатив лише частково отриману продукцію, а саме на суму 49 929,71 грн. Відповідно станом на 18.07.2019 р. заборгованість відповідача перед позивачем, на думку останнього, становить 53 187,69 грн. За прострочення виконання зобов`язання позивач нарахував відповідачу 4 999,65 грн. інфляційних втрат і 1 530,06 грн. 3 % річних, які заявляє до стягнення разом з сумою основного боргу. У процесі розгляду справи позивачем зменшено розмір позовних вимог до 59 410,83 грн., які складаються з 47 054,19 грн. заборгованості по договору купівлі-продажу пиломатеріалів № 18/04 від 02.01.2018 року, з яких 42 134,29 грн. основного боргу, 3 707,82 грн. збитків від інфляції, 1 212,08 грн. три проценти річних, та 12 356,64 грн. заборгованості по договору купівлі-продажу необробленої деревини № 18/31 від 10.04.2018 року, з яких 11 053,40 грн. основного боргу, 895,32 грн. збитків від інфляції, 407,92 грн. три проценти річних.

Відповідач у судовому засіданні щодо суми боргу не заперечив, відзиву на позовну заяву не подав, доказів на спростування обставин, наведених у позовної заяві, не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

02.01.2018 року Державне підприємство «Жовківське лісове господарство» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - продавець) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвудіндастрі» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) уклали договір купівлі-продажу пиломатеріалів № 18/04, відповідно до якого продавець на умовах та у порядку, визначених цим договором, зобов`язується поставити або передати у власність покупцю заготовки на внутрішній ринок, породи сосна (надалі - товар), а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Продавець зобов`язується поставити або передати товар окремими партіями в кількості, що визначена у письмових або усних заявках-замовленнях покупця, переданих усно або письмово представнику продавця.

Згідно з п.4.2 договору вартість товару згідно договору становить 140 000,00 грн. Згідно з п.4.3 та п.4.4 договору, якщо продавець здійснює поставку окремої партії товару на склад покупця, у вартість товару згідно п. 4.2 цього договору включаються витрати на транспортування. Ціна окремої партії товару зазначається у видаткових накладних.

У разі зміни вартості товару згідно договору продавець погоджує такі зміни з покупцем шляхом підписання додатків до цього договору на підставі поданої калькуляції з обгрунтуванням причин зміни ціни та наданням підтверджуючих документів (п.4.5).

Сторони погодили, що загальна сума даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного договору (п.4.6).

Щодо умов поставки, то згідно з п.5.2, п.5.3 договору поставка окремої партії товару здійснюється виключно за умови отримання та підтвердження продавцем заявки покупця, та за умови оплати покупцем вартості окремої партії. Після підтвердження заявки-замовлення, продавець оформлює та передає уповноваженому представнику покупця рахунок-фактуру на оплату замовленої партії товару. Рахунок-фактура є дійсним та підлягає оплаті покупцем протягом 3 календарних днів, починаючи з дня його отримання покупцем. Відповідно до п.5.6 договору у випадку не оплати наданого продавцем покупцю рахунку-фактури у термін, передбачений п.5.3. цього договору, замовлення скасовується, а відповідно до п.5.7 продавець після сплати покупцем рахунку-фактури зобов`язаний поставити або передати у власність покупця партію товару згідно погодженої заявки протягом 5 робочих днів, покупець прийняти такий товар у вказаний термін.

Комплект товаросупровідних документів: товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура, податкова накладна оформлена відповідно до правил, установлених статті 201.1 Податкового Кодексу України, специфікація (п.5.8 договору).

Сторони погодили, що датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата, вказана у товарно-транспортній накладній (п.6.3).

Крім цього, між сторонами виникли правовідносини внаслідок укладення 10.04.2018 року договору купівлі-продажу необробленої деревини №13/31, згідно з умовами якого продавець на умовах та у порядку, визначених цим договором, зобов`язується поставити або передати у власність покупцю товар - техсировину для ВТП, мяколистяних порід (тополя), а покупець - прийняти товар, попередньо сплативши за нього у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту повної оплати продавцю вартості купленого товару.

Умови поставки згідно з даним договором визначені сторонами в п.5 договору. Так, поставка окремої партії товару здійснюється виключно за умови отримання та підтвердження продавцем заявки покупця, та за умови оплати покупцем вартості окремої партії. Після підтвердження заявки-замовлення продавець оформлює та передає уповноваженому представнику покупця рахунок-фактуру на оплату замовленої партії товару. Рахунок-фактура є дійсним та підлягає оплаті покупцем протягом 3 календарних днів, починаючи з дня його отримання покупцем. Відповідно до п.5.6 договору у випадку не оплати наданого продавцем покупцю рахунку-фактури у термін, передбачений п.5.3. цього договору, замовлення скасовується, а відповідно до п.5.7 продавець після сплати покупцем рахунку-фактури зобов`язаний поставити або передати у власність покупця партію товару згідно погодженої заявки протягом 5 робочих днів, покупець прийняти такий товар у вказаний термін. Відповідно до п.6.3 договору датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата, вказана у товарно-транспортній накладній. Тобто, такі умови є аналогічними з умовами оплати та поставки, що погоджувались сторонами при укладенні договору від 02.01.2018 року.

З долучених позивачем товарно-транспортних накладних вбачається здійснення позивачем доставки та приймання Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрвудінтастрі» вантажу - заготовки на внутрішній ринок, хвн., загальною вартістю 92 877,80 грн., а саме

04.01.2018 року - 15 288,00 грн., 8 918,00 грн.,

19.02.2018 року - 7 728,00 грн.,

05.03.2018 року - 7 770,00 грн.,

22.03.2018 року - 9 016,00 грн.,

24.04.2018 року - 2 548,00 грн.,

27.04.2018 року - 2 548,00 грн.,

02.05.2018 року - 2 548,00 грн.,

04.05.2018 року - 6 370,00 грн.,

05.05.2018 року - 1 274,00 грн.,

11.05.2018 року - 5 096,00 грн.,

22.05.2018 року - 2 548,00 грн.,

01.06.2018 року - 7 672,00 грн.,

30.07.2018 року - 3 640,00 грн.,

02.08.2018 року - 9 100,00 грн.,

25.04.2018 року - 813,00 грн. (послуги автотранспорту).

Відповідні накладні скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвудінтастрі» та містять підпис від імені вантажоодержувача.

Із товарно-транспортної накладної від 25.04.2018 року вбачається перевезення позивачем автомобільним транспортом техсировини для ВТП, вартістю 10 239,60 грн., та отримання її Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрвудінтастрі» (ТТН містить печатку та підпис зі сторони останнього).

Щодо здійснених відповідачем оплат, на підтвердження яких позивачем подано платіжні доручення за період 27.12.2017 року-30.07.2018 року, судом встановлено, що платіжні доручення №1 від 27.12.2017 року та №1 від 28.02.2018 року містять призначення платежу оплата за заготовки згідно договору №17/16 від 23.01.2017, в тому числі ПДВ. . Згідно з платіжним дорученням №6 від 01.06.2018 року відповідачем сплачено позивачу 3 500,00 грн. з призначенням платежу за заготовку, зг. дог. №18/04 від 02.01.18 . Із меморіального ордеру від 30.07.2018 року вбачається, що призначення платежу не відповідає поставкам товару, здійсненим позивачем на підставі договорів від 02.01.2018 року та від 10.04.2018 року.

Зі складених позивачем актів звірки взаєморозрахунків вбачається, що позивач враховує в погашення заборгованості платежі від 28.02.2018 року на суму 14 000,00 грн., від 01.06.2018 року на суму 3 500,00 грн., 02.08.2018 року на суму 4 200,00 грн., залишок переплати станом на кінець 2017 року в сумі 28 229,71 грн., та відповідно обліковує залишок заборгованості відповідача станом на травень 2019 року в сумі 53 187,69 грн. Жоден з актів не підписаний іншою стороною (відповідачем).

13.05.2019 року позивач звернувся до відповідача з претензією та вимогою сплатити заборгованість у розмірі 53 187,69 грн. (копія претензії від 06.05.2019 року з доказами надіслання та отримання її 16.05.2019 року долучені до позовної заяви). Із аналогічною претензією від 30.05.2019 року позивач звертався до відповідача також 03.06.2019 року, копія якої з повідомленням про вручення поштового відправлення долучені до позовної заяви. Зі штрих-коду 8030044925830, що присвоєний рекомендованому повідомленню, відстеженим на веб-сайті Укрпошти http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku вбачається, що кореспонденція отримана Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрвудінтастрі» 04.06.2019 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договори купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як встановлено судом вище, сторони погодили, що датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата, вказана у товарно-транспортній накладній. Судом вище також встановлено, що позивач поставляв товар, а покупець його приймав, що підтверджується товарно-транспортними накладними, підписаними та скріпленими печатками покупця, по договору від 02.01.2018 року на суму 92 877,80 грн. та по договору від 10.04.2018 року на суму 10 239,60 грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Суд звертає увагу, що договорами (п.5.2, п.5.3, п.8.1) сторони погодили фактично поставку товару на умовах передоплати, а саме упродовж трьох банківських днів з дати отримання рахунку-фактури до сплати.

Згідно з ч.1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (зустрічне виконання зобов`язання).

Із наявного у справі належного та допустимого доказу - платіжного доручення №6 від 01.06.2018 року вбачається, що відповідачем сплачено позивачу 3 500,00 грн. з призначенням платежу за заготовку, зг. дог. №18/04 від 02.01.18 . Вказаний платіж не підтверджує факту передоплати, оскільки згідно з наявними у справі товарно-транспортними накладними, перша поставка на виконання договору від 02.01.18р. була здійснена вже 04.01.2018 року. Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні також заявки покупця та докази їх підтвердження продавцем, у тому числі виставлення рахунків продавцем, як передбачалося у розділі 5 договору. Водночас, матеріалами справи підтверджується факт поставки продавцем та приймання покупцем товару, загальною вартістю 103 117,40 грн. (92 064,00 грн. і 11 053,40 грн. ) у спосіб складення та підписання товарно-транспортних накладних, що згідно з п. 6.3 договорів підтверджує здійснення поставки товару. Тобто, незважаючи на недотримання сторонами порядку, передбаченого договорами, щодо надання та прийняття замовлень та здійснення передоплати, фактично сторони виконували договори купівлі-продажу: позивач здійснював поставку товару, відповідач приймав товар без заперечень. Відповідно, суд вважає, що положення ст.692 ЦК України в тій частині, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, породжує у відповідача обов`язок здійснити оплату отриманого товару.

Як зазначалося вище, платіжним дорученням №6 від 01.06.2018 року підтверджується часткова оплата товару - на суму 3 500,00 грн. по договору №18/04 від 02.01.18р. Крім цього, позивач зараховує в погашення богу по договору від 02.01.2018 року оплату, здійснену згідно з платіжним дорученням №1 від 28.02.2018 року в сумі 14 000,00 грн., меморіальним ордером від 30.07.2018 року в сумі 4 200,00 грн. та переплату по попередньому договору в сумі 28 229,71 грн. Суд зазначає, що платіжні доручення №1 від 27.12.2017 року та №1 від 28.02.2018 року містять призначення платежу оплата за заготовки згідно договору №17/16 від 23.01.2017, в тому числі ПДВ. , який не визначено підставою стягнення в даній справі, а із меморіального ордеру від 30.07.2018 року вбачається, що призначення платежу не відповідає поставкам товару, здійсненим позивачем на підставі договорів від 02.01.2018 року та від 10.04.2018 року. Проте, заперечень відповідача щодо проведених зарахувань та обліку заборгованості по договору від 02.01.2018 року не надходило, а суд не вправі виходити за межі заявлених позивачем сум і визнавати боргом суму більшу, ніж обліковується позивачем. Відтак, неоплаченою по договору №18/04 від 02.01.18р. є сума 42 134, 29 грн., а по договору від 10.04.18р. - 11 053,40 грн., що разом становить 53 187,69 грн. Вказану суму в межах даного спору суд вважає обґрунтованою, відповідачем не запереченою та не спростованою, та вважає її такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд вище дійшов висновків, що з урахуванням обставин здійснення поставки, та відповідно до ст.692 ЦК України, у відповідача виникав обов`язок оплати товару після кожного його прийняття згідно з товарно-транспортними накладними.

Згідно зі ст.256 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як зазначалося вище, у відповідача утворилася заборгованість по оплаті прийнятого товару, тобто оплати здійснені несвоєчасно та не у повному обсязі.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Суд звертає увагу, що позивач не здійснював нарахування 3% річних та інфляційних втрат за наслідками прострочення кожної поставки товару, а визначив, на свій розсуд, період прострочення з 03.08.2018 року по 18.07.2019 року за договором від 02.01.2018 року, з 26.04.2018 року по 18.07.2019 року по договору від 10.04.2018 року. Наведене для розрахунку 3% річних та інфляційних втрат є допустим, оскільки такі суми нараховуються за весь час прострочення і суд не вправі виходи за межі періодів, визначених позивачем.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних по договору від 02.01.2018 року на суму 42 134,29 грн. за період 03.08.2018-18.07.2019 року та по договору від 10.04.2018 року на суму 11 053,40 грн. за період 26.04.2018-18.07.2019 року, суд зазначає, що такі пораховано правильно, становлять 1 212,08 грн. та 407,92 грн. відповідно, а відтак, підлягають стягненню з відповідача.

Перевіряючи правильність нарахованих інфляційних втрат по договору від 02.01.2018 року на суму 42 134,29 грн. за період 03.08.2018-18.07.2019 року, суд зазначає, що згідно з рекомендаціями Пленуму Вищого господарського суду України, наведеним у постанові від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р (п.3.2 постанови). Позивач, як вбачається з розрахунку, використовував відповідні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., згідно з якими щомісячні індекси перемножуються між собою. Згідно з розрахунками суду такий сукупний індекс за серпень-грудень 2018 року становить 105,9%, а за січень-липень 2019 року - 103,0%. Відповідно, інфляційні втрати за розрахунками суду становлять 2 543,79 грн. та 1 264,03 грн., тобто разом 3 807,82 грн., що є більшим від заявленого до стягнення позивачем. Враховуючи відсутність у суду можливості виходити за межі заявлених до стягнення сум, суд зазначає про обгрунтованість вимоги про стягнення 3 707,82 грн. інфляційних втрат по договору від 02.01.2018 року.

Перевіряючи розмір інфляційних втрат по договору від 10.04.2018 року з урахуванням зазначених вище правил, суд зазначає, що за період 26.04.18-18.07.19рр. на суму боргу 11 053,40 грн. такі становлять 895,32 грн. (563,72 грн. за травень-грудень 2018р. із сукупним індексом інфляції 105,2%, та 331,60 грн. за січень-липень 2019 із сукупним індексом інфляції 103,0%). Відтак, заявлена до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 3 707,82 грн. по договору від 02.01.2018 року та 895,32 грн. по договору від 10.04.2018 року є обгрунтованою і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, ч.9 ст.165, ст.ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвудінтастрі» (80370, Львівська обл., Жовківський район, село Мервичі, вул. Куликівська, будинок 8, код ЄДР 39473948) на користь Державного підприємства «Жовківське лісове господарство» (80300, Львівська обл., Жовківський район, місто Жовква, вул. Лісна, будинок 3, код ЄДР 00992438) 47 054,19 грн. заборгованості по договору купівлі-продажу пиломатеріалів № 18/04 від 02.01.2018 року, з яких 42 134,29 грн. основного боргу, 3 707,82 грн. збитків від інфляції, 1 212,08 грн. три проценти річних та 12 356,64 грн. заборгованості по договору купівлі-продажу необробленої деревини № 18/31 від 10.04.2018 року, з яких 11 053,40 грн. основного боргу, 895,32 грн. збитків від інфляції, 407,92 грн. три проценти річних, та 1 921,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15.11.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.