Рішення

від 11.11.2019 по справі 922/3290/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2019 р. Справа № 922/3290/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сенс", смт. Слобожанське, Дніпровський р.-н, Дніпропетровська обл. до Фермерського господарства "Симанович В.П.", с. Берека, Первомайський р.-н, Харківська обл. про стягнення 190062,41 грн. за участю представників сторін:

позивача - Ямковий В.Ф. (договір про надання правової допомоги № 01/10-19 від 03.10.2019);

відповідача - Сіманович П.В. (директор).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Сенс", смт. Слобожанське, Дніпровський р.-н, Дніпропетровська обл. (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фермерського господарства "Симанович В.П.", с. Берека, Первомайський р.-н, Харківська обл. (далі за текстом - відповідач):

38664,00 грн. заборгованості;

13518,49 грн. пені за порушення терміну оплати;

135094,16 грн. процентів за користування товарним кредитом, нарахованих на суму простроченої заборгованості;

2785,76 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу.

Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати, а саме, 2850,95 грн. судового збору та 25000 грн. витрат на правову допомогу.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 13/12-01НСкр. від 13.12.2017 щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2019 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 11.11.2019.

В процесі розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов в порядку та строк, визначений ухвалою господарського суду від 10.10.2019 у даній справі.

На судове засідання 11.11.2019 прибули представники сторін.

Представник позивача підтримує вимоги, викладені у позовній заяві, та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача повідомив суд про те, що визнає позовні вимоги частково, а саме, в частині стягнення основного боргу у розмірі 38664,00 грн., пені у сумі 13518,49 грн. та заявлених до стягнення витрат на послуги адвоката та сплаченого судового збору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 13.12.2017 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 13/12-01НСкр. (а. с. 17-20; далі за текстом - договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість насіннєвого іменованих у подальшому товар , відповідно до умов даного договору (п. 1.1 договору).

За умовами п. п. 4.1-4.2 договору товар по даному договору продається на умовах попередньої оплати. Умови оплати відповідної партії товару, порядок та строк здійснення платежів зазначаються у специфікації(ях) до договору. Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до договору.

Згідно з п. 4.3. договору, нарахування процентів по Договору здійснюється на суму Товарного кредиту, тобто на суму вартості Товару, що передавався на умовах Товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження Товару до моменту сплати Покупцем суми вартості Товару отриманого на умовах Товарного кредиту. Нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочій день поточного місяця. Продавець виставляє рахунок - фактуру на суму нарахованих процентів, а також підписується Акт виконаних робіт між Сторонами. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання товарного кредиту в перший період, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Момент фактичного відвантаження товару - дата вказана у видатковій накладній.

Відповідно до п. 5.1 договору у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у специфікаціі(ях) до договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Згідно з п. 5.2-5.3 договору, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,15% за кожний день прострочення оплати. У разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, через 10 календарних днів з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 1% за кожний день прострочення оплати.

За умовами п. 11.1 договору останній набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором.

Специфікацією № 1 від 13.12.2017 до договору (а. с. 20), сторони узгодили до поставки в рамках договору насіння соняшника ЕС БЕЛЛА (імпорт) в кількості 12 мішків на суму 58396,80 грн.

Також даною специфікацією сторони узгодили наступні умови поставки товару:

Продавець поставляє товар згідно з п. 3.4 на склад покупця в строк до 10.05.2018. Доставка здійснюється за рахунок продавця і витрати на доставку товару включаються у вартість товару.

Також сторонами узгоджено наступні умови оплати покупцем:

16% - 9732,80 грн. від суми вартості всього товару по специфікації покупець має сплатити до 29.12.2017;

84% - 48664,00 грн. від суми вартості всього товару по специфікації покупець має сплатити до 01.11.2018.

З метою внесення попередньої оплати товару, що обумовлена специфікацією, позивач виставив до сплати відповідачу рахунок № 226 від 13.12.2017 (а. с. 21) на суму 58396,80 грн. в т.ч. ПДВ.

15.12.2017 відповідач перерахував на користь позивача 9732,80 грн. на умовах попередньої оплати, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача (а. с. 22).

Згідно з видатковою накладною № 49 від 10.04.2018 позивач поставив відповідачу обумовлений договором товар на суму 58396,80 грн.

17.01.2019 відповідач частково оплатив отриманий товар у сумі 10000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача (а. с. 25).

30.06.2019 між позивачем та відповідачем складено акт звірки взаємних розрахунків за період 1 півріччя 2019 року, в якому відповідач визнав існування заборгованості за поставлений товар у розмірі 38664,00 грн. (а. с. 26).

Станом на момент розгляду справи зазначений товар відповідач не оплачений. Як пояснив в судовому засіданні засновник підприємства відповідача, товар не був ним повністю оплачений в зв`язку з тим, що він був неякісним а його посіви не дали врожаю на який він розраховував при його купівлі.

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар у сумі 38664,00 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань, позивачем на підставі ст. ст. 230-231 ГК України та п. 5.1 договору нараховано відповідачу пеню у сумі 13518,49 грн. за період прострочення з 01.11.2018 по 07.10.2019 включно та на підставі ст. 625 ЦК України та п. п. 5.2-5.3 договору 135094,16 грн. процентів за користування товарним кредитом з 01.11.2018 по 07.10.2019 та 2785,76 грн. інфляційних за період прострочення з 01.11.2018 по 31.08.2019.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст. 14.1.245 Податкового Кодексу України, товарний кредит - це товари (роботи, послуги), які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних або фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на певний термін і під відсоток.

Таким чином, товарний кредит - це вид договору купівлі-продажу, за якого покупцю передається у власність товар, за який він може розплатитися через певний проміжок часу. Цей вид господарських відносин регламентований статтею 694 ЦК України.

Згідно зі ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов`язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар у сумі 38664,00 грн. підтверджується матеріалами справи та визнається присутнім у судовому засіданні представником відповідача. Строк виконання зобов`язань з його оплати є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 38664,00 грн. заборгованості за отриманий товар.

Щодо позову про стягнення пені суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати, оскільки не оплатив отриманий товар у повному обсязі у строк, встановлений у специфікації № 1 від 13.12.2017 до договору.

Як зазначено вище, згідно з п. 5.1 договору, у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у специфікаціі(ях) до договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Зазначене надає позивачу право на нарахування пені за допущене відповідачем прострочення, з 01.11.2018.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок пені, останнім її нараховано за період прострочення з 01.11.2018 по 07.10.2019 включно.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені, суд констатує, що його здійснено без врахування обмежень щодо можливого шестимісячного строку нарахування, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд також констатує, що умови укладеного між сторонами договору не передбачають нарахування пені понад строк, встановлений зазначеною нормою закону.

Здійснивши відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7693,55 грн. пені, нарахованої за 6 місяців прострочення виконання зобов`язання починаючи з 01.11.2018.

В решті позову про її стягнення слід відмовити у зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Щодо позову в частині стягнення інфляційних та процентів суд зазначає.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Оскільки відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань, позивач з посиланням на зазначену норму закону має право на нарахування інфляційних та річних за таке прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, суд приходить до висновку про його часткову арифметичну невірність.

Здійснивши за допомогою ліцензованої комп`ютерної програми Інформаційно-аналітичний центр Ліга: Закон відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних у сумі 2230,00 грн. за період прострочення з 01.11.2018 по 31.08.2019.

В решті позову про стягнення інфляційних слід відмовити в зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Разом з тим, суд констатує, що в позовній заяві позивач безпідставно ототожнює проценти річних встановлені ст. 625 ЦК України, та проценти за користування товарним кредитом, право на нарахування яких передбачено п.п. 5.2.-5.3. договору, необґрунтовано зазначає що в зазначених пунктах договору сторони нібито збільшили проценти річних встановлені ст. 625 ЦК України, та з посиланням на зазначені обставини та вказану норму закону просить суд стягнути їх з відповідача.

Як свідчать специфікація № 1 до договору, сторони при її підписанні домовились, що поставка товару мала відбуватися на умовах як часткової попередньої оплати, так і товарного кредиту з відстрочкою платежу на певний строк (п. 4.1-4.2,).

Згідно з ч. 1 ч. 5 ст. 649 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розмір процентів за користування товарним кредитом після настання строку його оплати зокрема встановлено п. 5.4. укладеного між сторонами договору поставки.

Згідно з вимогами ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів з посиланням на ст. 625 ЦК України є безпідставними та в т.ч. з цих підстав задоволенню не підлягають. Позовних вимог про стягнення процентів на підставі п. 5.4. позивач не заявляв.

До того ж, п. 4.3. договору зокрема передбачено, що нарахування процентів по Договору здійснюється на суму Товарного кредиту, тобто на суму вартості Товару, що передавався на умовах Товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження Товару до моменту сплати Покупцем суми вартості Товару отриманого на умовах Товарного кредиту. Нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочій день поточного місяця. Продавець виставляє рахунок - фактуру на суму нарахованих процентів, а також підписується Акт виконаних робіт між Сторонами.

Однак, матеріали справи не містять доказів виконання позивачем п. 4.3. договору щодо виставлення відповідачу до сплати рахунку-фактури на нараховані проценти, а також підписання акту виконаних робіт між Сторонами з цього приводу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на зазначені обставини, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати процентів не може вважатися таким, що настав. Зазначене також може бути підставою для відмови в позові в зазначені частині.

Крім того, встановлена в п. 5.2.-5.3 договору відповідальність щодо сплати значно підвищених в порівнянні з п. 4.2. договору процентів за користування товарним кредитом , за своєю правовою природою є пенею (ст. 549 ЦК України) що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, в п. 5.1. договору сторонами вже було передбачено відповідальність покупця у вигляді сплати пені за прострочення виконання зобов`язання. Нарахована позивачем на підставі п. 5.1. пеня стягується за даним судовим рішенням.

Однак, статтею 65 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Стягнення встановлених п. 5.2.-5.3 договору процентів за користування товарним кредитом суперечить як вимогам Конституції України, так і призводить до безпідставного та надмірного збагачення однієї сторони за рахунок іншої (розмір нарахованих процентів більше ніж в три рази вищий за суму заборгованості яку має відповідач), що не сприяє виконанню судом завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення спору.

За таких обставин, в позові в частині стягнення процентів за користування товарним кредитом слід відмовити.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, в зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката з метою надання останнім правової допомоги, в т.ч. пов`язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.

Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем (далі за текстом - клієнт) та адвокатом Ямковим Віктором Феофановичем (далі за текстом - адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 01/10-19 від 03.10.2019 (а. с. 57-58), за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені цим договором.

Додатковою угодою до договору про надання правової допомоги № 01/10-19 від 03.10.2019 сторони узгодили, що розмір за надання правової допомоги (представництво) в суді першої інстанції становить - 25000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч грн. 00 коп.).

Позивач сплатив на користь адвоката 25000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 22 від 08.10.2019 (а. с. 66).

Зазначену суму витрат на професійну правничу допомогу позивачем заявлено до стягнення.

Суд констатує, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та в судовому засіданні визнав право позивача на їх стягнення.

Однак, згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд може зменшити суму судових витрат встановивши їх не спів розмірність незалежно від того, чи подавалося таке клопотання відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі № 915/237/18 та від 06.03.2019 по справі № 910/15357/17.

Згідно з наданим позивачем попереднім розрахунком суми гонорару адвоката (а.с. 59), сторони договору про надання правової допомоги конкретизували які саме послуги має надати адвокат в рамках цього договору та їх вартість.

Дослідивши зазначений розрахунок, врахувавши характер спору по даній справі, ступінь її складності, суму заявленого позову, розмір заявлених до стягнення та задоволених судом позовних вимог, часткове визнання відповідачем позову, витрачений адвокатом час на надання правової допомоги; керуючись принципами справедливості та верховенством права, суд вважає що розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом та заявлений до стягнення відповідача, є завищеним щодо останнього, а справедливим і співрозмірним є зменшений розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу на 50% від попередньо заявленої суми.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 12500 грн. витрат на правову допомогу.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2850,95 грн.

Згідно з п. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що заявлений позивачем позов в межах даної справи підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 728,57 грн. судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Симанович В.П." (адреса: 64110, Харківська обл., Первомайський р.-н, с. Берека, вул. Корнєва, буд. 36; код ЄДРПОУ: 22673627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сенс" (адреса: 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р.-н, смт. Слобожанське, вул. 8 Березня, буд. 23; код ЄДРПОУ: 38873389):

38664 грн. боргу;

7693,55 грн. пені;

2230,00 грн. інфляційних;

728,57 грн. судового збору;

12500 грн. витрат на правову допомогу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повне рішення складено "15" листопада 2019 р.

Суддя О.І. Байбак