Постанова

від 14.01.2020 по справі 922/3290/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2020 р. Справа № 922/3290/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М. , суддя Пушай В.І.

секретар судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

позивача - адвоката Ямкового В.Ф., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2554 від 25.06.2012, ордер серія АЕ №10119811 від 02.01.2020, договір про надання правової допомоги(витяг) №01/10-19 від 03.10.2019,

відповідача - голови Симановича В.П., паспорт серія НОМЕР_1 від 20.03.1997

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сенс" (вх. №3764Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2019 (суддя Байбак О.І., повний текст рішення складено та підписано 15.11.2019) по справі № 922/3290/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сенс", смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область

до Фермерського господарства "Симанович В.П.", с.Берека, Первомайський район, Харківська область

про стягнення 190062,41 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2019 року позивач - ТОВ "Агро-Сенс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ФГ "Симанович В.П.": 38664,00 грн заборгованості; 13518,49 грн пені за порушення терміну оплати; 135094,16 грн процентів за користування товарним кредитом, нарахованих на суму простроченої заборгованості; 2785,76 грн інфляційних нарахувань на суму боргу. Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати, а саме, 2850,95 грн судового збору та 25000 грн витрат на правову допомогу. Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №13/12-01НСкр. від 13.12.2017 щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.11.2019 у справі №922/3290/19 позов задоволено частково. Стягнуто з ФГ "Симанович В.П." (адреса: 64110, Харківська обл., Первомайський р.-н, с. Берека, вул. Корнєва, буд. 36; код ЄДРПОУ: 22673627) на користь ТОВ "Агро-Сенс" (адреса: 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р.-н, смт. Слобожанське, вул. 8 Березня, буд. 23; код ЄДРПОУ: 38873389): 38664 грн боргу; 7693,55 грн пені; 2230,00 грн інфляційних; 728,57 грн судового збору; 12500 грн витрат на правову допомогу. В решті позову відмовлено.

Позивач, ТОВ "Агро-Сенс", звернувся до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2019 у справі №922/3290/19 в частині зменшення суми стягнення пені, інфляційних, судового збору та витрат на правову допомогу, а також в частині відмови в стягненні процентів за користування товарним кредитом. В цій частині позивач просить прийняти нове рішення про стягнення с ФГ "Симонович В.П." на користь ТОВ "Агро-Сенс": 13518,49 грн - пені за порушення терміну оплати товару за договором, 135094,16 грн -проценти за користування товарним кредитом, нараховані на суму простроченої заборгованості, 2785,76 грн - інфляційних нарахованих на суму боргу, витрати на правову допомогу в сумі 25000,00 грн, витрати понесені за сплату судового збору в сумі 2850,95 грн. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що суд першої інстанції, при вирішення оскаржуваного рішення, неповно з`ясував обставини справи, не дав належної правової оцінки доказам та належного обґрунтування доводам сторін, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначене є підставою для часткового скасування судового рішення та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову в повному обсязі у відповідності до вимог статті 277 ГПК України.

12.12.2019 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №922/3290/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Пелипенко Н.М.; суддя Пушай В.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Агро-Сенс , надано строк для надання відзиву на апеляційну скаргу та призначено її до розгляду на 14.01.2020.

Відповідач, ФГ Симонович В.П. , відзиву на апеляційну скаргу не надав, голова фермерського господарства в ході судового засідання висловив свою позицію по справі, визначив, що із рішенням Господарського суду Харківської області від 11.11.2019 погоджується, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 13.12.2017 між позивачем ТОВ Агро-Сенс як продавцем (позивач по справі) та Фермерським господарством Симонович В.П. як покупцем (відповідач по справі), укладено договір поставки №13/12-01НСкр., за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість насіннєвого іменованих у подальшому "товар", відповідно до умов даного договору.

Порядок розрахунків за договором сторони узгодили у розділі 4-му договору. Так, товар продається на умовах попередньої оплати . Умови оплати відповідної партії товару, порядок та строк здійснення платежів зазначаються у специфікації(ях) до договору. Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до договору (п. п. 4.1-4.2).

Нарахування процентів по договору здійснюється на суму Товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах Товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах Товарного кредиту. Нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочій день поточного місяця. Продавець виставляє рахунок-фактуру на суму нарахованих процентів, а також підписується акт виконаних робіт між сторонами. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання товарного кредиту в перший період, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Момент фактичного відвантаження товару - дата вказана у видатковій накладній (п. 4.3.).

Відповідальність сторін визначена у 5-му розділі договору. У випадку порушення термінів оплати, обумовлених у специфікаціі(ях) до договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати (п. 5.1).

У разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,15% за кожний день прострочення оплати. У разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, через 10 календарних днів з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 1% за кожний день прострочення оплати (п. 5.2-5.3).

Договір вважається укладеним і набирає сили з моменту його підписання обома і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором (п. 11.1).

В рамках договору сторони узгодили поставку насіння соняшника ЕС БЕЛЛА (імпорт) в кількості 12 мішків на суму 58396,80 грн, що було відображено у відповідній специфікації №1 від 13.12.2017 до договору. Товар поставляється продавцем згідно з п.3.4 на склад покупця в строк до 10.05.2018. Доставка здійснюється за рахунок продавця і витрати на доставку товару включаються у вартість товару. Також сторонами узгоджено умови оплати покупцем: 16% - 9732,80 грн від суми вартості всього товару по специфікації покупець має сплатити до 29.12.2017; 84% - 48.664,00 грн від суми вартості всього товару по специфікації покупець має сплатити до 01.11.2018.

13.12.2017 позивач виставив до сплати відповідачу рахунок №226 на суму 58396,80 грн. в т.ч. ПДВ.

15.12.2017 відповідач перерахував на користь позивача 9732,80 грн на умовах попередньої оплати, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 58396,80 грн, що підтверджується відповідною видатковою накладною №49 від 10.04.2018, в свою чергу відповідач лише частково оплатив отриманий товар у сумі 10000,00 грн.

Пізніше, 30.06.2019 сторони за договором склали акт звірки взаємних розрахунків за період 1 півріччя 2019 року, в якому відповідач визнав існування заборгованості за поставлений товар у розмірі 38664,00 грн.

Зазначена сума в розмірі 38664,00 грн залишилась несплаченою в передбачений договором строк, в зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Харківської області за захистом своїх порушених прав та законних інтересів з позовною заявою про стягнення суми заборгованості з відповідача.

Крім основної суми борги, в зв`язку з простроченням виконання зобов`язань відповідачем позивач заявив до стягнення з відповідача:

- пеню у сумі 13518,49 грн. за період прострочення з 01.11.2018 по 07.10.2019 включно підставі ст. ст. 230-231 ГК України та п. 5.1 договору,

- процентів за користування товарним кредитом з 01.11.2018 по 07.10.2019 в сумі 135094,16 грн на підставі ст. 625 ЦК України та п. п. 5.2-5.3 договору

- інфляційних за період прострочення з 01.11.2018 по 31.08.2019 в сумі 2785,76 грн.

Господарський суд, приймаючи рішення і задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати на користь позивача отриманого товару за вказаними накладними на загальну суму 38664,00 грн. В той же час, сума пені була перерахована судом першої інстанції в зв`язку з тим, що здійснений позивачем розрахунок пені було здійснено без врахування обмежень щодо можливого шестимісячного строку нарахування, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України. Також була виявлена арифметична невірність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних за період прострочення з 01.11.2018 по 31.08.2019. Судом було відмовлено в стягненні встановлених п. 5.2.-5.3 договору "процентів за користування товарним кредитом", з огляду на те, що вони суперечать як вимогам Конституції України, так і призводять до безпідставного та надмірного збагачення однієї сторони за рахунок іншої (розмір нарахованих "процентів" більше ніж в три рази вищий за суму заборгованості яку має відповідач), що не сприяє виконанню судом завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення спору.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, враховуючи підстави та предмет позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову, зважаючи на наступні підстави.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Частини 1 та 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 14.1.245 Податкового Кодексу України, товарний кредит - це товари (роботи, послуги), які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних або фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на певний термін і під відсоток.

Таким чином, товарний кредит - це вид договору купівлі-продажу, за якого покупцю передається у власність товар, за який він може розплатитися через певний проміжок часу. Цей вид господарських відносин регламентований статтею 694 ЦК України.

Згідно зі ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов`язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Факт здійснення позивачем на користь відповідача поставки підтверджується належними доказами за вказаними видатковими накладними. В той же час, відповідач свою частину зобов`язань за спірним договором поставки виконав не в повному обсязі. Враховуючи часткову оплату на суму, борг відповідача за поставлений позивачем товар складає 38664,00 грн. При цьому, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості визначено умовами договору та є таким, що настав.

Відповідач жодним чином не заперечує самого факту отримання товару та наявності в нього зазначеної заборгованості.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду стосовно наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 38664,00 грн

Крім основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача суму пені за порушення терміну оплати, проценти за користування товарним кредитом, нараховані на суму простроченої заборгованості, а також інфляційні нарахування на суму боргу.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми пені, стягнув лише 7693,55 грн, тобто суму меншу, ніж було заявлено позивачем. Позивач із таким висновком господарського суду не погоджується, в своїй апеляційній скарзі зазначає, що розрахував розмір пені згідно із п. 5.1 спірного договору, за періоди з 01.11.2018 по 16.01.2019 на суму загальної вартості неоплаченого товару станом на 01.11.2018, та за період з 17.01.2019 по 07.10.2019 з урахуванням перерахованих відповідачем 10000,00 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань з оплати. Пунктом 5.1 договору передбачена сплата покупцем продавцю пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати, у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у специфікаціі(ях) до договору.

Отже, зазначене надає позивачу право на нарахування пені за допущене відповідачем прострочення з 01.11.2018.

Розрахунок пені, наданий позивачем до апеляційного суду є тотожнім із тим, що надавався ним у суд першої інстанції, де пеню нараховано за період прострочення з 01.11.2018 по 07.10.2019 включно . Однак, цей розрахунок здійснено без врахування обмежень щодо можливого шестимісячного строку нарахування, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Умови укладеного між сторонами договору, на який посилається позивач, не передбачають нарахування пені понад строк, встановлений зазначеною нормою закону.

Таким чином, суд першої інстанції цілком правомірно зменшив суму пені та задовольнив позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7693,55 грн пені, нарахованої за 6 місяців прострочення виконання зобов`язання починаючи з 01.11.2018, і з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Заявлені до стягнення суми процентів за користування товарним кредитом, нарахованих на суму простроченої заборгованості, а також інфляційні нарахування на суму боргу, також були перераховані судом першої інстанції та зменшенні, з чим не погодився позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи, що відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань, позивач має право на нарахування інфляційних та річних за таке прострочення.

Судом першої інстанції було здійснено за допомогою ліцензованої комп`ютерної програми "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга: Закон" відповідний перерахунок та задоволено позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних у сумі 2230,00 грн за період прострочення з 01.11.2018 по 31.08.2019 і з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Стосовно заявленої до стягнення позивачем суми процентів за користування товарним кредитом в розмірі 135094,16 грн, то суд першої інстанції взагалі відмовив у задоволенні позову в цій частині і з чим також погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Як і в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, обґрунтовуючи нарахування процентів за користування товарним кредитом, позивач посилається на п.п. 5.2.-5.3. договору, де сторони нібито збільшили проценти річних встановлені ст. 625 ЦК України.

В той же час, специфікація №1 до договору свідчить про те, що сторони при її підписанні домовились, що поставка товару мала відбуватися на умовах як часткової попередньої оплати, так і товарного кредиту з відстрочкою платежу на певний строк (п. 4.1-4.2).

Згідно з ч.1 ч.5 ст.649 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розмір процентів за користування товарним кредитом після настання строку його оплати зокрема встановлено п.5.4. укладеного між сторонами договору поставки. Проте, позовних вимог про стягнення процентів на підставі п.5.4. -позивач не заявляв.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів з посиланням на ст.625 ЦК України є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Крім того, п.4.3. договору передбачено, що нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочій день поточного місяця. Продавець виставляє рахунок-фактуру на суму нарахованих процентів, а також підписується акт виконаних робіт між сторонами.

Однак, матеріали справи не містять доказів виконання позивачем п.4.3. договору щодо виставлення відповідачу до сплати рахунку-фактури на нараховані проценти, а також підписання акту виконаних робіт між сторонами з цього приводу.

Також слід зазначити, що встановлена в п.5.2.-5.3 договору відповідальність щодо сплати, значно підвищених в порівнянні з п.4.2. договору "процентів за користування товарним кредитом", за своєю правовою природою є пенею (ст. 549 ЦК України) що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В той же час, пунктом 5.1. договору сторонами вже було передбачено відповідальність покупця у вигляді сплати пені за прострочення виконання зобов`язання , і яку позивач вже заявляв до стягнення.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Також апелянт не погоджується із зменшенням суми витрат понесених позивачем у зв`язку з отриманням правової допомоги.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Такі ж визначення встановлення розміру гонорару адвоката знайшли своє відображення у пункті 3 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

В зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката з метою надання останнім правової допомоги, в т.ч. пов`язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі, в результаті чого між позивачем та адвокатом Ямковим Віктором Феофановичем укладено договір про надання правової допомоги №01/10-19 від 03.10.2019, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені цим договором.

Додатковою угодою до договору про надання правової допомоги №01/10-19 від 03.10.2019 сторони узгодили, що розмір за надання правової допомоги (представництво) в суді першої інстанції становить - 25000,00 грн, які були сплачені позивачем на користь адвоката 25000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 22 від 08.10.2019.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд може зменшити суму судових витрат встановивши їх не співрозмірність незалежно від того, чи подавалося таке клопотання відповідачем.

Суд першої інстанції, врахувавши характер спору по даній справі, ступінь її складності, суму заявленого позову, розмір заявлених до стягнення та задоволених судом позовних вимог, часткове визнання відповідачем позову, витрачений адвокатом час на надання правової допомоги; керуючись принципами справедливості та верховенством права, зменшив розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу на 50% від попередньо заявленої суми.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на те, що розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом та заявлений до стягнення з відповідача, є завищеним щодо останнього.

Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивачем всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою останньому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сенс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2019 у справі №922/3290/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.01.2020

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко

Суддя В.І. Пушай