Ухвала

від 11.11.2019 по справі 519/621/16-к

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/1139/19

Номер справи місцевого суду: 519/621/16-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретарів с/з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 на вирок Малиновського районного суду м.Одеси від 11 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42015160000000814 від 25 листопада 2015 року, відносно

ОСОБА_9 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мигія Первомайського району Миколаївської області, одруженого, з вищою освітою зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого в вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції

Вироком Малиновського районного суду м.Одеси від 11 квітня 2019 року ОСОБА_9 визнаний невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та виправдано.

Запобіжний захід у виді застави скасовано.

Вирішено питання з речовими доказами, процесуальними витратами та з заходами забезпечення кримінального провадження.

Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачувався у вчиненні злочину за наступних обставин:

Так, під час проведення перевірки дотримання ПП «КСД-Южний» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 29 жовтня 2015 рік в зв`язку з рішенням директора вказаного підприємства ОСОБА_10 про закриття підприємства, працівниками ДПІ у м. Южному ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 виявлені порушення, які тягнуть за собою адміністративну відповідальність, а також донарахування сум несплачених податків, про що було повідомлено начальника ДПІ у м. Южному ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_9 .

Отримавши вказану інформацію ОСОБА_9 діючи умисно з корисливим мотивом вирішив одержати для себе неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням службового становища.

З цією метою ОСОБА_9 під час особистої зустрічі з ОСОБА_10 , яка відбулась приблизно об 11 годині 30 хвилин 24 листопада 2015 року в адміністративній будівлі ДПІ у м. Южному ГУ ДФС в Одеській області за адресою: м. Южний, проспект Леніна, 7/1 та біля входу у вказане приміщення висунув останньому вимогу передати 26 листопада 2015 року 2000 гривень за не зазначення у акті про результати позапланової виїзної перевірки ПП «КСД-Южний» порушень, пов`язаних із заниженням податкових зобов`язань, які призведуть до накладення штрафу у розмірі 2500 гривень та за прискорення закінчення перевірки підприємства, що ОСОБА_9 зможе забезпечити використовуючи своє службове становище. У разі невиконання його вимог, вказані порушення будуть відображені у акті, що призведе до негативних наслідків для ОСОБА_10 у виді донарахування додаткових сум штрафу та затягування проведення перевірки, на що ОСОБА_10 змушено погодився.

26 листопада 2015 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_10 на виконання вимог ОСОБА_9 прибув до ресторану «Приморський» за адресою: м. Южний, вул. Приморська, 20, де на вимогу ОСОБА_9 та керуючись вказівками останнього передав грошові кошти бармену вказаного закладу ОСОБА_14 . Після цього ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_11 так, як і обумовлювалось раніше вказав підготувати акт про результати позапланової перевірки ПП «КСД-Южний» без зазначення у ньому порушень, пов`язаних із заниженням податкових зобов`язань на 2000 гривень та складання акту про перевірку ПП «КСД-Южний», після чого ОСОБА_9 був затриманий, а передані кошти вилучені.

Зазначені дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч.3 ст.368 КК України.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 просив скасувати виправдувальний вирок суду відносно ОСОБА_9 та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а також суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Прокурор зазначив, що докази у виді результатів НСРД повинні бути безумовно відкриті стороні захисту в порядку, визначеному ст.290 КПК України. Однак, процесуальні документи, а саме ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД можуть бути надані і під час судового розгляду справи в суді першої інстанції. Не відкриття таких процесуальних документів до моменту передачі кримінального провадження до суду не може стати безумовною підставою для визнання всіх результатів НСРД недопустимими доказами. Лише у випадку відсутності у сторони обвинувачення і ненадання суду під час розгляду справи в суді відповідних ухвал слідчих суддів про дозвіл на проведення НСРД, суд може поставити від сумнів допустимість отриманих результатів НСРД.

Прокурор наголошував, що ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД не є доказом у розумінні статей 84, 99 КПК України, оскільки в ній не містяться відомості, які можуть бути використані як докази. Водночас така ухвала є процесуальною підставою для отримання доказу. Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД не були відкриті стороні захисту, оскільки їх не було в розпорядженні сторони обвинувачення вони не були розсекречені.

Крім того, прокурор вказав, що суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимими докази, отримані під час огляду місця події в приміщені ресторану «Приморський», оскільки вказане приміщення є загальнодоступним закладом харчування, а також слідчим була отримала письмова згода на огляд приміщення ресторану.

Позиції учасників судового провадження.

Заслухавши доповідь головуючого-судді, прокурора ОСОБА_7 , який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти її задоволення та просили залишити вирок суду без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частиною 3 ст.404 КПК України передбачено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі не погоджуючись з висновком суду першої інстсанції про невинуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину, наполягав на тому, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а також суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, в зв`язку з чим просив суд апеляційної інстанції скасувати виправдувальний вирок та призначити новий розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції.

Апеляційний суд вважає такі вимоги апеляційної скарги прокурора необґрунтованими.

Так, підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції визначені в ч.1 ст.415 КПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо:

1) встановлено порушення, передбаченіпунктами 2,3,4,5,6,7частини другоїстатті 412 цього Кодексу;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;

3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.

В свою чергу прокурор у своїй апеляційній скарзі не навів жодної обставини, яка відповідно до вимог ч.1 ст.415 КПК України могла б стати підставою для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Такі обставини не були встановлені й під час апеляційного розгляду.

Положеннями пункту 3 ч.1 ст.407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю або частково та ухвалити новий вирок.

Для перевірки відповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд має перевірити обставини, встановлені під час кримінального провадження за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України таке повторне дослідження фактичних обставин може бути здійснено апеляційним судом на підставі відповідного клопотання учасників судового провадження.

Однак прокурор ні в своїй апеляційній скарзі ні під час апеляційного розгляду кримінального провадження не звертався до апеляційного суду з будь-якими клопотаннями про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, що відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК України, унеможливлює таке дослідження судом апеляційної інстанції за власної ініціативи, оскільки це суперечить такій засаді кримінального провадження як диспозитивність. Крім того, положеннями ч.2 ст.404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог виключно, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Згідно із вимогамист.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост.94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Системний аналіз вироку суду першої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення повністю відповідає приписам наведеної норми кримінального процесуального закону, оскільки, ухвалюючи виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_9 , суд першої інстанції ретельно перевірив докази, надані стороною обвинувачення та надав їм об`єктивну правову оцінку, в тому числі і на предмет належності та допустимості.

Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №1-31/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постанови законного і справедливого рішення у справі.

У п.146 рішення у справі «Барбера, Мессегуэ и Джабардо проти Іспанії» (1998 р.) Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, що обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Отже, при вирішенні питання про вину обвинуваченої особи не можна виходити з припущень, а лише з належних, достатніх та допустимих доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, за умов усунення всіх суперечностей, що мають місце, та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що вина обвинуваченої особи доведена.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав недопустимий докази, отримані в результаті проведення НСРД, а саме: клопотання №17/1/1-5434т про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії від 26.11.2015 року, постанову №21/2-5448т про проведення контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту від 26.11.2015 року, доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст.40 КПК України, доручення в порядку ст. 36 КПК України щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 25.11.2015 року, клопотання №17/1/1-5432т про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 26.11.2015 року.

Відповідно до ч.2 ст.290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Відповідно до ч.12 ст. 290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень ст. 290 КПК України, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Отже, з вищенаведених положень вбачається, що не відкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

В даному кримінальному провадженні прокурор звернувся до апеляційного суду з питанням про зняття грифу «Цілком таємно» з ухвал слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД лише під час судового розгляду кримінального провадження, через три роки після завершення досудового розслідування.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 січня 2019 року по справі № 751/7557/15-к провадження № 13-37кс18 зробила висновок про те, що для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.

Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, Велика Палата Верховного Суду у постанові заначила, що за змістом статей 85, 92, 290 КПК прокурор процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуруїх розсекречення одночасно с результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.

Велика ПалатаВерховного Судузробила остаточнийвисновок,шо за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.

Частиною 6 ст.368 КК України встановлено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 5 та 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, який визнав недопустимими докази, отримані за результатами проведення НСРД

Крім того, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав недопустимими докази, отримані під час огляду місця події в приміщені ресторану «Приморський» за адресою: м. Южний, вул. Приморська, 20.

Відповідно до ч.2 ст.233 КПК України під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

За таких обставин, приміщення ресторану «Приморський», розташоване за адресою: м. Южний, вул. Приморська, 20, підпадає під критерії, передбачені ч.2 ст.233 КПК України та є іншим володінням особи.

В матеріалах кримінального провадженні відсутні докази, які б свідчили про добровільну згоду особи, яка володіє приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 на проведення огляду вказаного приміщення або ухвали слідчого судді щодо проведення в ньому обшуку чи огляду, ухваленої в порядку ч.3 ст. 233 КПК України або ст.234, ст.237 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Згідно з ч.2 ст.30 Конституції України у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Таким чином, хоча й ч.2 ст.30 Конституції України та ч.3 ст.233 КПК України передбачає проведення огляду без ухвали слідчого судді, проте встановлює в подальшому зобов`язання органу досудового розслідування звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку.

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, стороною обвинувачення, в подальшому, після проведення огляду, не були виконані вимоги, передбачені ч.3 ст. 233 КПК України, тобто вказана слідча дія не була легалізована.

Відповідно до вимог ч.1ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта та на підставі доказів, наданих суду сторонами кримінального провадження.

Стаття 17 КПК Українивстановлює, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно правового змісту норм ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Таким чином, у правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається обвинувальний ухил, по суті якого кожен, хто постав перед судом повинен бути визнаний винним, а навпроти гарантується та усіляко забезпечується презумпція невинуватості особи. Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу. При цьому, саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.

Оцінивши сукупність доказів, зібраних органом досудового розслідування, суд першої інстанції дійшов об`єктивного висновку про те, що докази, які б беззаперечно, без сумніву доводили винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України стороною обвинувачення надані не були, тому суд першої інстанції правильно розтлумачив сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого на його користь.

Даючи оцінку письмовим та речовим доказам, апеляційний суд вважає їх неналежними доказами, оскільки ці докази також жодним чином не доводять вину ОСОБА_9 в одержанні неправомірної вигоди.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1) та 2) ч.1 ст. 284 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.374 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення та мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Виправдовуючи ОСОБА_9 в інкримінованому йому злочині, суд першої інстанції дотримався приписів кримінального процесуального закону, зазначених в статтях 373-374 КПК України і навів у вироку конкретні, беззаперечні обґрунтування мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення, а тому апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції є об`єктивними і всебічними, оскільки базуються на безсторонній оцінці наданих стороною обвинувачення доказів.

Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, щодо наявності достатніх доказів вини ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вони повністю спростовані висновками суду першої інстанції наведеними у виправдувальному вироку, які апеляційний суд вважає правильними та обґрунтованими.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає оскаржуваний вирок законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду залишенню без змін.

Відповідно до приписів п.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.

Керуючись статтями 370, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року, яким ОСОБА_9 визнаний невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України залишити без змін.

Ухвала Одеського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3