Постанова

від 06.11.2019 по справі 642/6890/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року

м.Харків

Справа № 642/6890/18

Провадження № 22-ц/818/3604/19

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

за участю секретаря - Чабан А.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2

ОСОБА_3

Товариство з обмеженою відповідальністю АФАЛІНА

Товариство з обмеженою відповідальністю КОНСАЛТ ПРОГРЕС ПРО

третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 07 травня 2019 року у складі судді Шрамко Л.Л. по справі № 642/6890/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Товариства з обмеженою відповідальністю АФАЛІНА , Товариства з обмеженою відповідальністю КОНСАЛТ ПРОГРЕС ПРО , третя особа на стороні відповідачів - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання недійсними договорів позики, поруки та іпотеки, уступки права вимоги та задоволення вимог іпотекодержателя, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Афаліна , Товариства з обмеженою відповідальністю КОНСАЛТ ПРОГРЕС ПРО , третя особа на стороні відповідачів - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання недійсними договорів позики, поруки та іпотеки, уступки права вимоги та задоволення вимог іпотекодержателя, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з Засновницьким договором від 19 жовтня 1994 року створено ТОВ Афаліна , учасниками якого була вона та ОСОБА_2 , з часткою кожного в статутному фонді товариства - 50%.

З 2003 по 2007 роки товариством набуто нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлова будівля (прибудова) літ. "Ц-4", загальною площею 557,1 кв.м.; нежитлова будівля літ. 4-1 , загальною площею 173,5 кв.м.; нежитлові приміщення № 1, 2, 5-10, 13-15, 21а, 21-30, 43-51, 31-42 у нежитловій будівлі корп. №1 літ. Ш-1 та прибудова до корп. №1 літ. Ш-2 , загальною площею 2116,4 кв.м.; нежитлова будівля літ. В/1-1 , загальною площею 997,3 кв.м.; нежитлова будівля літ. Ц-1 , загальною площею 1838,9 кв.м.; нежитлова будівля літ. Х-1 , загальною площею 181,1 кв.м.; нежитлова будівля літ. Р-1 , загальною площею 57,8 кв.м. та нежитлова будівля літ. С-1 , загальною площею 66,3 кв.м.; нежитлова будівля літ. М-1 , загальною площею 63,7 кв.м.; нежитлова будівля літ. Э/1-2 , загальною площею 2746,1 кв.м.

Станом на травень 2012 року частки учасників в статутному капіталі товариства були рівними.

Оскільки вона з 2007 року постійно проживала за кордоном, приймала участь в управлінні товариством здебільш дистанційно, ОСОБА_2 запропоновано їй вийти зі складу учасників товариства з виплатою ринкової вартості частини майна товариства, як учаснику з часткою 50% , що на той час складало еквівалент 1 100 000 доларів США. 20 січня 2012 року нею подана заява про вихід зі складу учасників, а 21 травня 2012 року Загальними зборами учасників товариства прийнято рішення про її вихід зі складу учасників товариства.

Того ж дня, 21 травня 2012 року між нею та Товариством укладено Угоду про виплату вартості частини майна ТОВ Афаліна , згідно якої їй мала бути виплачена вартість частини майна, пропорційна її частці в статутному капіталі Товариства, а саме 50%, які мають бути виплачені їй в гривні, виходячи з курсу долара США на день здійснення розрахунків. В цій Угоді сторони визначили, що загальна ринкова вартість майна Товариства станом на 19 квітня 2012 року складає 17 577 560 гривень, що еквівалентно 2 200 000 доларів США.

Оскільки сума була значною та задля її акумулювання Товариству необхідно значно більше часу, ніж визначений в ст. 54 Закону України Про господарські товариства строк - до 12 місяців з дня виходу учасника, тобто до 21 травня 2013 року, сторони передбачили, що розрахунки здійснюються в строк до 31 грудня 2017 року, а у разі несплати Товариством вказаної суми в строк до 30 листопада 2017 року, виплата вартості 1/2 частини майна замінюється переданням Учаснику майна Товариства в натурі, загальна вартість якого складатиме еквівалент 1 100 000 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день передання майна в натурі. Сторони також узгодили, що строк позовної давності і за цими вимогами становить 7 років.

Через декілька днів після укладення Угоди до неї звернулася ОСОБА_2 , яка скориставшись її необізнаністю щодо процедури проведення реєстраційних дій, повідомила її про те, що окрім укладеної Угоди від 21 травня 2012 року також необхідно укласти ще й договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства, щоб частка в наступному перейшла саме до неї, а не залишилася у Товариства та не перейшла до третіх осіб. При цьому ОСОБА_2 запевнила, що чинне законодавство України вимагає обов`язкове оформлення як угоди про виплату їй вартості частини майна Товариства, пропорційної розміру належної частки в статутному капіталі Товариства, так і договору купівлі- продажу належної частки в статутному капіталі Товариства, оскільки, за її словами, перший правочин стосується поділу майна Товариства між учасниками, а інший - перерозподілу тільки частки в статутному капіталі Товариства.

23 травня 2012 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Афаліна , згідно з яким продаж належної їй - позивачці - частки - 50% статутного капіталу Товариства здійснюється за 187 грн. 50 коп. Зазначення такої маленької суми в договорі ОСОБА_2 пояснила тим, що за цим договором має буде здійснено відчуження лише частки статутного капіталу, що не позбавляє її права на отримання вартості частки майна Товариства, відповідно до Угоди від 21 травня 2012 року.

На підставі оформлених документів державним реєстратором здійснена державна реєстрація змін до установчих документів ТОВ Афаліна 28 травня 2012 року щодо видів діяльності, складу та інформації про засновників.

Враховуючи те, що здійснення розрахунків відповідно до Угоди від 21 травня 2012 року передбачалось в строк до 31 грудня 2017 року, а ОСОБА_2 протягом 5 років не заперечувала проти наявності у Товариства таких зобов`язань, то у неї не було необхідності звертатися до Товариства з будь-якими вимогами та/або претензіями.

На початку 2018 року вона звернулась до Товариства з вимогою щодо розрахунку, однак їй було безпідставно відмовлено. Вона звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ Афаліна , ОСОБА_2 про визнання недійсними: договору купівлі-продажу частки в статутному (складеному) капіталі ТОВ Афаліна від 23 травня 2012 року, Угоди про виплату вартості частини майна ТОВ Афаліна від 21 травня 2012 року, рішень Загальних зборів ТОВ "Афаліна", оформлених Протоколом № 1/05-12 від 21 травня 2012 року, Змін № 2 до Статуту ТОВ Афаліна , зареєстрованих 28 травня 2012 року за № 14801050013009381 та скасування реєстраційних дій. Провадження у справі відкрито 17 вересня 2018 року.

23 травня 2018 року між ОСОБА_2 та її матір`ю ОСОБА_3 укладено договір позики на суму 100 000 000 грн. готівкою, в забезпечення виконання вказаного зобов`язання ОСОБА_2 , незаконно діючи від імені Товариства, уклала договір поруки від 23 травня 2018 року та договір іпотеки №1316 від 23 травня 2018 року , згідно умов якого передала в іпотеку все нерухоме майно, належне Товариству на праві власності, та яке є найбільш ліквідним.

26 вересня 2018 року до договору іпотеки додатковим договором №1 внесені зміни, якими зменшено розмір основного зобов`язання до 1 000 000 грн. або 35 714,29 доларів США, та в цьому ж розмірі визначена і вартість предметів іпотеки без зміни їх кількісного складу. Також до іпотечного договору внесені зміни, відповідно до яких набуття Іпотекодержателем права власності на предмети іпотеки буде відбуватися за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі відомостей про балансову вартість предмета іпотеки, а у випадку продажу іншій особі за ціною, яка встановлена за згодою між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем на момент укладання Договору або на підставі відомостей про балансову вартість майна, та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя. З невідомих причин розмір основного зобов`язання за договором від 23 травня 2018 року був зменшений в сто разів.

26 вересня 2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ Консалт Прогрес Про укладено договір №2674 про відступлення права вимоги за договором позики від 23 травня 2018 року та прав за іпотечним договором. Відповідно до договору про відступлення права вимоги права вимоги за іпотечним договором №1316 від 23 травня 2018 року із змінами від 26 вересня 2018 року передано ТОВ Консалт Прогрес Про , компенсація відступленого права вимоги складає 100 000 грн. В цей же день на підставі договору про задоволення вимог Нового Іпотекодержателя №2675 від 26 вересня 2018 року право власності на об`єкти нерухомого майна зареєстровано за новим Іпотекодержателем - ТОВ Консалт Прогрес Про .

Юридичну особу ТОВ Консалт Прогрес ПРО зареєстровано в Єдиному державному реєстрі лише 18 вересня 2018 року з розміром статутного капіталу 1 000 грн., її засновниками та учасниками є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , розмір часток учасників - 500 грн. кожний, тобто по 50%. Керівником та підписантом цього Товариства з моменту створення є ОСОБА_2

Вважає, що правочини вчинені з порушенням законодавства, внаслідок чого нерухоме майно, яке належало ТОВ Афаліна , половину на яке вона має право у зв`язку з її виходом зі складу Товариства, фактично за 100 000 грн. продано іншій юридичній особі, одним із співвласників якого є ОСОБА_2

Вважає договір позики від 23 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фіктивним, оскільки він не спрямований на настання юридичних наслідків. Договір укладений між близькими родичами на невизначений строк, в простій письмовій формі, грошові кошти в розмірі 100 000 000 гривень нібито передані готівкою, згідно з умовами договору позика є безпроцентною, надається позичальнику без визначення мети та має бути повернута позикодавцю протягом 3 днів від дня пред`явлення вимоги про це. ОСОБА_3 є пенсіонеркою із щомісячним доходом меншим, ніж встановлений розмір мінімальної заробітної плати в Україні. Наявна інформація про отримані та задекларовані нею доходи за попередні роки також не дозволяє навіть припустити можливість накопичення нею доходів в таких значних розмірах.

Сторонами цього договору позики навмисно зазначено про передачу саме готівки, оскільки безготівкові розрахунки на вказану суму можуть бути здійснені лише за допомогою банківських установ та підтверджені лише певними доказами.

Договір позики укладений після її звернення із вимогою здійснити розрахунки за Угодою від 21 травня 2012 року, тобто після спливу строку виконання зобов`язання Товариством.

Готівкові грошові кошти Позичальнику фактично не передавалися, в зв`язку з чим у Позичальника не виникало обов`язку повернути ці кошти, а у Позикодавця не виникало права вимагати їх повернення.

Навіть якщо припустити існування у пенсіонерки такої кількості грошей в готівковому виді, то їх передача від Позикодавця до Позичальника без наміру останньої використовувати ці гроші без сплати процентів, то вказаний договір позики не утворює зобов`язання відповідно до вимог ст. 509 ЦК України.

Єдиною метою цього правочину було передання нерухомого майна Товариства третій особі та вигоду від цього правочину отримала безпосередньо ОСОБА_2 , оскільки все це нерухоме майно за мізерну ціну отримало Товариство, частка у розмірі 50% в якому належить саме ОСОБА_2

Договір поруки від 23 травня 2018 року, укладений між ТОВ Афаліна , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , а також договір іпотеки від 23 травня 2018 року як наслідок є нікчемними.

Договір поруки від 23 травня 2018 року підписано особисто ОСОБА_2 як боржником та водночас як поручителем з боку ТОВ Афаліна . ОСОБА_2 не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення договору від імені ТОВ Афаліна .

При укладенні договору іпотеки від імені ТОВ Афаліна діяла ОСОБА_2 , яка одночасно є боржником за цим правочином; договір підписаний особисто ОСОБА_2 Укладаючи договір іпотеки від імені ТОВ "Афаліна" ОСОБА_2 діяла виключно в своїх інтересах.

Просить визнати недійсним договір позики від 23 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з підстав його фіктивності;

-визнати недійсними (нікчемними) договори поруки та договір іпотеки №1316 від 23 травня 2018 року, укладені між ОСОБА_3 та ТОВ Афаліна ;

-визнати недійсним додатковий договір №1 від 26 вересня 2018 року до договору Іпотеки №1316 від 23 травня 2018 року укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Афаліна ;

- визнати недійсним договір №2674 від 26 вересня 2018 року про відступлення права вимоги та прав за іпотечним договором №1316, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Консалт Прогрес Про ;

- визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя №2675 від 26 вересня 2018 року, укладений між ТОВ Афаліна та ТОВ Консалт Прогрес Про ;

- скасувати записи про державну реєстрацію речових прав та права власності на підставі вказаних угод в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Стягнути судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечувала. Позивачка не є учасником товариства, вийшла з товариства внаслідок укладання договору купівлі-продажу від 23 травня 2012 року, коли фінансовий стан ТОВ Афаліна був скрутним, нерухоме майно перебувало в іпотеці банку. Вона самостійно погасила кредити, за 7 років товариство стало прибутковим. Рішенням господарського суду підтверджена дійсність угоди купівлі-продажу від 23 травня 2012 року та відхилено всі доводи позивачки щодо її прав як учасника товариства. Пред`явлення позивачкою позовів свідчить про намір рейдерського захвату товариства з використанням підроблених документів. ОСОБА_1 використала підроблені документи від імені ТОВ Афаліна . Проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Відповідачі ОСОБА_3 та ТОВ Афаліна проти позову заперечували. Позивачка продала свою частку учаснику товариства ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, де підтвердила, що ніяких претензій не має, розрахунок з нею проведений. В той час діяльність товариства була збитковою, займатись господарською діяльністю позивачка бажання не мала, проживала за кордоном, тому і продала свою частку за вказаною ціною. В подальшому, коли ОСОБА_2 вивела товариство з скрутного фінансового становища, позивачка стала пред`являти необґрунтовані претензії. За фактом викрадення та привласнення офіційних документів та печатки ТОВ Афаліна за заявою ТОВ Афаліна внесено відомості до ЄРДР та проводиться досудове розслідування у кримінальних провадженнях за ч.1 ст. 357 КК України, а також за ч.5 ст. 191 КК України щодо сприяння ОСОБА_7 як директора ТОВ Афаліна в необґрунтованому стягненні заборгованості у розмірі 951 731 грн. з вказаного підприємства на його користь, чим спричинені збитки підприємству. В ході проведення обшуку у ОСОБА_8 - колишнього директора ТОВ Афаліна , який є чоловіком ОСОБА_1 , вилучені документи ТОВ Афаліна , у тому числі печатки і бланки з печатками ТОВ Афаліна .

Угода від 21 травня 2012 року, на яку посилається позивачка, є нікчемною, оскільки між учасниками товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не укладалась, вона підписана ОСОБА_1 та директором товариства, який не мав повноважень на укладання та підписання такої угоди. Передача частки позивачки відбулась за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, що відповідає вимогам закону щодо передачі частки учасника. В позові ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частки недійсним рішенням господарського суду відмовлено та постановою господарського суду апеляційної інстанції рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін. Позивачка не є учасником товариства, її право укладеними угодами, які вона оспорює, не порушено.

Відповідач ТОВ КОНСАЛТ ПРОГРЕС ПРО заперечував проти позову. Набуття права власності на нерухоме майно ТОВ Консалт Про є правомірним. Доводи позивачки щодо права на частку в майні товариства спростовані рішенням господарського суду. Вона не є особою, права якої порушені вказаними угодами, а тому не може оспорювати укладені угоди, стороною у яких вона не є.

Третя особа приватний нотаріус ХМНО Остапенко Є.М. в судове засідання не з`явився.

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 07 травня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачкою не надано доказів, що укладеними угодами порушено її цивільні права та інтереси, а тому визнання правочинів недійсними як способу захисту не може бути застосовано.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі її представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку що укладання угод про виплату вартості частини майна при виході з товариства учасником товариства з директором цього товариства, а не з іншим учасником не породжує жодних юридичних наслідків.

Судом першої інстанції не зазначено в силу яких вимог закону угода від 21 травня 2012 року, укладена між нею та Товариством є недійсною. Правомірність договору купівлі-продажу частки 23 травня 2012 року підтверджена рішеннями судів, а тому породжує юридичні наслідки. Будь-яких зустрічних позовів з боку Відповідачів до неї про визнання недійсною угоди від 21 травня 2012 року або встановлення факту її нікчемності не заявлялося, а тому у суду відсутні правові підстави вирішувати питання щодо недійсності або нікчемності цієї угоди.

За договором іпотеки забезпечено виконання власного зобов`язання ОСОБА_2 як фізичної особи, а предметом договору іпотеки було все нерухоме майно, належне Товариству на праві власності, яке було придбане ще до її вступу до учасників Товариства. Укладення ОСОБА_2 договору Іпотеки як керівником ТОВ Афаліна за власним зобов`язанням, яке не пов`язане з господарською діяльністю, суперечить вимогам ч. 3 ст. 92 ЦК України.

ОСОБА_2 не розраховувалася та не вчиняла будь -яких дій щодо повернення свого особистого боргу ні Первісному, ні Новому кредитору за договором позики, внаслідок чого і було здійснено переоформлення права власності за Новим Кредитором та Іпотекодержателєм, співвласником та керівником якого вона є сама. Фактична сплата ТОВ Консалт Прогрес Про на користь ОСОБА_3 80 500 грн. (оскільки 18000 - ПДФО та 1500 грн військовій збір за неї сплачено цією юридичною особою) не може відповідати будь якої вартості нерухомого майна загальною площею майже 9000 кв.м. Відчуження цього нерухомого майна відбулося за мізерною ціною, тобто фактично задарма.

Метою укладання правочинів є саме позбавлення її можливості отримання половини вартості або в натурі цього спірного майна, внаслідок його фактично безоплатного відчуження за нібито невиконаним грошовим зобов`язанням і було справжнім наміром укладання цього договору позики.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_9 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення суду залишити без змін.

Позивач належним чином була обізнана про умови Договору, усвідомлювала його правові наслідки, а отже за власною волею, свідомо та добровільно уклала Договір купівлі- продажу частки статутного капіталу Товариства. Сторони виконали волевиявлення на зміну корпоративних відносин, в результаті яких Позивач здійснила відчуження частки в статутному капіталі ТОВ Афаліна за договірною ціною.

З 2012 року Позивач не є учасником ТОВ Афаліна , вона вийшла зі складу підприємства, а отже з цього моменту взаємовідносини Позивача з ТОВ Афаліна припинилися. Будь-якого відношення та законного інтересу до діяльності підприємства з 2012 року, більш того до спірних правочинів, вона не має. Корпоративні права ОСОБА_1 не поновлені, а тому вона не може втручатися в діяльність підприємства, з якого вона вийшла ще 7 років назад, а тому не має права звертатися з позовними вимогами про визнання недійними угод, які укладалася аж у 2018 році.

Законодавством передбачена імперативна норма, яка чітко визначає, що порядок і строки виплати вартості частини майна визначається не договірними відносинами, а статутом чи законом. У Статуті відсутній такий порядок. Законодавством встановлений граничний 12-ти місячний строк, в межах якого виплачується вартість частини майна, а враховуючи, що ОСОБА_1 не зверталась з відповідним позовом про відшкодування вартості майна після спливу дванадцятимісячного строку, будь-які інші рішення суду про дійсність спірної угоди - відсутні. Позивач, відповідно, не має більше будь якого майнового або немайнового інтересу до підприємства.

ТОВ Афаліна як самостійний учасник цивільних правовідносин, що діє в особі директора, мало всі законні права бути поручителем за договором поруки. Договори підписані з однієї сторони директором підприємства, а з іншої - ним же як фізичною особою є чинними і не можуть бути визнані недійсними.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ КОНСАЛТ ПРОГРЕС ПРО просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_1 не була стороною жодного із правочинів, про визнання яких або недійсними або нікчемними вона звернулась до суду. Єдиним документом, на який посилається позивач для обґрунтування нібито своєї заінтересованості, є саме угода про виплату вартості частини майна ТОВ Афаліна від 21 травня 2012 року, яка є нікчемною. Зміст угоди стосується саме питань, які мають вирішуватись на загальних зборах учасників підприємства, а не шляхом укладання угоди одного учасника з директором, який є виконавчим органом, оскільки вихід учасника (а не продаж частки) фактично призводять до зміни розміру статутного капіталу товариства, а таке повноваження відноситься до виключної компетенції Загальних зборів.

Позивачка з 2012 року не є а ні засновником, а ні учасником ТОВ Афаліна , вона навіть не є стороною жодного оспорюваного договору, будь- які правові зв`язки з підприємством були припиненні, на сьогодні до діяльності товариства позивач взагалі не має ніякого відношення.

ОСОБА_1 не доведено, що укладеними угодами її цивільні права та інтереси були порушені, тому визнання правочинів недійсними як способу захисту не може бути застосовано.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Афаліна просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та рішення суду залишити без змін.

У Договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 23 травня 2012 року ОСОБА_1 підтвердила, що претензій фінансового характеру не має та розрахунок з нею проведено у повному обсязі.

Тобто позивач не має корпоративних прав, а отже і жодного відношення до підприємства та його господарської діяльності ще з 2012 року.

Висновком експерта № 1432/11741-11744 від 03 липня 2019 року за результатом проведення експертизи в межах кримінального провадження було надано категоричний висновок, що досліджувана Угода про виплату вартості частини майна підприємства ТОВ Афаліна від 21 травня 2012 року, складена не у 2012 році, що у свою чергу є безумовним доказом підроблення цього документа.

Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, пояснення з`явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 19 жовтня 1994 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 укладено засновницький договір про створення ТОВ "Афаліна" з часткою кожного учасника у статутному фонді товариства - 50%.

18 березня 2010 року державним реєстратором Харківської міської ради зареєстровано зміни до документів товариства, а саме учасниками ТОВ "Афаліна" зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з часткою кожного у статутному капіталі в розмірі 50 %, що складає 187 грн. 50 коп.

21 травня 2012 року загальними зборами учасників ТОВ Афаліна одноголосно прийнято рішення вивести ОСОБА_1 за її заявою зі складу учасників та укласти між учасниками товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 угоду про купівлю-продаж (іншу угоду про відступлення) частки учасника у статутному капіталу товариства, перерозподілити частки учасника у зв`язку зі зміною у складі, внаслідок чого частка ОСОБА_2 становить 100% статутного капіталу товариства, що складає 375 грн. 00 коп., внести відповідні зміни до Статуту та здійснити їх державну реєстрацію.

Рішення оформлено протоколом загальних зборів учасників № 1/05-12, який підписаний ОСОБА_1 і ОСОБА_2

23 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному (складеному) капіталі ТОВ "Афаліна", за яким ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купила частку в розмірі 187,50 грн., що становить 50 % статутного (складеного) капіталу ТОВ "Афаліна", належної ОСОБА_1 і сплачує за нею обговорену грошову суму.

28 травня 2012 року державним реєстратором Харківської міської ради Харківської області проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Афаліна" номер запису № 14801050013009381.

23 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики на суму 100 000 000 грн., що еквівалентно 3 846 154 доларів США, зі строком повернення протягом трьох днів від дня пред`явлення позикодавцем вимог.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 23 травня 2018 року між ТОВ Афаліна як поручителем, ОСОБА_3 як кредитором та ОСОБА_2 як боржником укладено договір поруки.

23 травня 2018 року між ТОВ Афаліна та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за яким ТОВ Афаліна передало в іпотеку нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Умовами договору іпотеки передбачена можливість позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержателем у випадку порушення боржником умов основного зобов`язання шляхом набуття права власності за Іпотекодержателем на майно або шляхом продажу будь-якій іншій особі, за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності на момент звернення стягнення.

Додатковим договором №1 від 26 вересня 2018 року до договору іпотеки від 23 травня 2018 року, укладеним тими ж сторонами внесені зміни, якими розмір основного зобов`язання змінено та визначено у сумі 1 000 000 грн. або 35 714,29 доларів США; в цьому ж розмірі визначена і вартість предметів іпотеки, без зміни їх кількісного складу.

26 вересня 2018 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ТОВ Афаліна та ТОВ Консалт Прогрес Про укладено договір про відступлення права вимоги за договором позики від 23 травня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_11 .П відступила ТОВ Консалт Прогрес Про право вимоги за договором позики від 23 травня 2018 року. Розмір компенсації ОСОБА_3 за відступлене право вимоги визначено у сумі 100 000 грн. зі строком виплати протягом трьох робочих банківських днів.

26 вересня 2018 року між ТОВ Консалт прогрес про та ТОВ Афаліна укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов вказаного договору ТОВ Афаліна з метою припинення зобов`язань ТОВ Афаліна за договором позики передало у власність ТОВ Консалт Прогрес Про нерухоме майно, вартість якого згідно з договором іпотеки складає 1 000 000 грн., балансова вартість - 1 335 600, 48 грн.

З 26 вересня 2018 року на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя право власності на вказану спірну нерухомість зареєстровано за ТОВ Консалт Прогрес Про .

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України ) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з частиною п`ятою статті 203 Цивільний кодекс України (далі - ЦК України ) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України на яку посилався позивач фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

Основними ознаками фіктивного правочину є: 1) введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; 2) свідомий намір невиконання зобов`язань договору; 3) приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України , що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України .

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України ) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України ), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України , так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України . Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.

Згідно з ст. 98 ЦК України (в редакції, чинній на момент проведення загальних зборів) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обов`язок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не може перевищувати одного року (ч. 2 ст. 100 ЦК України ).

Частина 1 ст. 116 ЦК України передбачає, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

3) вийти у встановленому порядку з товариства.

Стаття 148 ЦК України встановлює, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом (ч. 1). Спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом (ч. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ГК України (в редакції, чинній на момент проведення загальних зборів) учасники господарського товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами; вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Стаття 89 ГК України передбачає, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ст. 167 ГК України ).

Згідно з ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент проведення загальних зборів) учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

в) вийти в установленому порядку з товариства.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників (ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" ).

Відповідно до п. 9.1 Статуту ТОВ "Афаліна" учасник має право вийти з товариства, повідомивши товариство про вихід не пізніше ніж за один місяць до виходу.

В межах розгляду господарської справи судом встановлено, що 20 січня 2012 року ОСОБА_1 , користуючись правом на вихід із складу учасників товариства, подано заяву, якою повідомлено про вихід зі складу учасників товариства.

Як зазначив Верховний Суд право на вихід з товариства є безумовним суб`єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому на учасника покладається обов`язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви.

Вихід учасника з товариства має наслідком припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством, і з моменту виходу учасник втрачає право брати участь в управлінні товариством.

Натомість правовим наслідком виходу учасника з товариства є виникнення у нього майнових прав на отримання вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, виплата якої проводиться в порядку і в строки, встановлені законом.

Таким чином, з моменту виходу учасника з товариства відбувається трансформація корпоративних прав в майнові права на отримання вартості частини майна.

21 травня 2012 року загальними зборами учасників ТОВ Афаліна одноголосно прийнято рішення вивести ОСОБА_1 за її заявою зі складу учасників, та укласти між учасниками товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 угоду про купівлю-продаж (іншу угоду про відступлення) частки учасника у статутному капіталу товариства, перерозподілити частки учасника у зв`язку зі зміною у складі, внаслідок чого частка ОСОБА_2 становить 100% статутного капіталу товариства, що складає 375 грн. 00 коп., внести відповідні зміни до Статуту, та здійснити їх державну реєстрацію. Рішення оформлено протоколом загальних зборів учасників підписаний № 1/05-12, який підписаний ОСОБА_1 і ОСОБА_2

23 травня 2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному (складеному) капіталі ТОВ "Афаліна" за яким ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_12 купила частку в розмірі 187,50 грн., що становить 50 % статутного (складеного) капіталу ТОВ "Афаліна", належної ОСОБА_1 і сплачує за нею обговорену грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обґрунтовуючи позовну заяву ОСОБА_1 зазначає, що договір позики є фіктивним та спрямованим на ухилення від виконання грошового зобов`язання за Угодою 21 травня 2012 року на отримання частки майна в натурі. Нерухоме майно, яке належало ТОВ Афаліна , половину на яке вона має право у зв`язку з її виходом зі складу Товариства, фактично продано іншій юридичній особі, одним із співвласників якого є ОСОБА_2 .

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачкою не надано доказів, що договір позики не спрямований на настання реальних наслідків.

На виконання цієї угоди сторонами договору укладено нотаріально посвідчені договори поруки, іпотеки; на підставі цих договорів майно і фактично і юридично передано іншій юридичній особі.

Також, вимоги чинного законодавства не містять заборони щодо укладання правочинів між близькими родичами.

Згідно ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За ст. 42, 43, 55 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

ТОВ Афаліна є самостійним учасником цивільних правовідносин, здійснює господарську діяльність на власний ризик, а тому укладення договорів поруки та іпотеки в забезпечення виконання умов договору позики від 23 травня 2018 року є правом Товариства. З 18 травня 2018 року ОСОБА_2 є керівником та підписантом Товариства, а тому укладання від імені ТОВ Афаліна цих договорів відповідачкою не суперечить вимогам закону.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду згідно з положеннями ст. 4 ГПК України , ст.ст. 15 , 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

З 2012 року позивачка не є учасником ТОВ Афаліна , її корпоративні права припинені. ОСОБА_13 В також не є учасником спірних договорів.

Посилання щодо необхідності виплатити їй частки майна Товариства за Угодою від 21 травня 2012 року не є підставою для втручання в господарську діяльність товариства та визнання спірних правочинів недійсними.

Також, відповідачі категорично заперечують щодо наявності зобов`язань перед ОСОБА_1

Зазначають, що договір про здійснення розрахунків у строк до 31 грудня 2017 року укладено між ОСОБА_1 та директором ТОВ "Афаліна", який не має на це повноважень, а тому ця угода є нікчемною.

Отже, судом першої інстанції дана оцінка всім доводам та запереченням сторін.

За таких обставин підстав для задоволення позову не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права; підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 07 травня 2019 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 листопада 2019 року.

Головуючий - А.І. Овсяннікова

Судді: І.П. Коваленко

І.С. Сащенко