Постанова

від 03.02.2021 по справі 642/6890/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 642/6890/18

провадження № 61-21450 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Антоненко Н. О., (суддя-доповідач)

суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю Афаліна , товариство з обмеженою відповідальністю Консалт Прогрес Про ,

третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвокатів Андрійко Олени Володимирівни, Бекузарова Руслана Ельбрусовича, які діють в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 07 травня 2019 року в складі судді Шрамко Л. Л. та на постанову Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року в складі колегії суддів Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ Афаліна , ТОВ Консалт Прогрес Про , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є. М., та просила:

- визнати недійсним із підстав фіктивності договір позики від 23 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- визнати недійсними (нікчемними) договори поруки та договір іпотеки від 23 травня 2018 року № 1316, укладені між ОСОБА_3 і ТОВ Афаліна ;

- визнати недійсним додатковий договір від 26 вересня 2018 року № 1 до договору іпотеки від 23 травня 2018 року № 1316, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Афаліна ;

- визнати недійсним договір від 26 вересня 2018 року № 2674 про відступлення права вимоги та прав за іпотечним договором № 1316, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Консалт Прогрес Про ;

- визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 26 вересня 2018 року № 2675, укладений між ТОВ Афаліна та ТОВ Консалт Прогрес Про ;

- скасувати записи про державну реєстрацію речових прав та права власності на підставі вказаних угод в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що згідно із засновницьким договором від 19 жовтня 1994 року створено ТОВ Афаліна , учасниками якого була вона та ОСОБА_2 з часткою кожного в статутному фонді товариства по 50 %. У період з 2003 по 2007 роки товариство набуло у власність нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки позивач з 2007 року постійно проживала за межами України та брала участь в управлінні товариством здебільшого дистанційно, ОСОБА_2 запропонувала їй вийти зі складу учасників товариства з виплатою ринкової вартості частини майна товариства як учаснику з часткою 50 %, що на той час було еквівалентно 1 100 000 доларів США.

20 січня 2012 року ОСОБА_1 подала заяву про вихід зі складу учасників, а 21 травня 2012 року загальними зборами учасників товариства прийнято рішення про її вихід зі складу учасників товариства.

21 травня 2012 року між позивачем та товариством укладено угоду про виплату вартості частини майна ТОВ Афаліна , згідно якої ОСОБА_1 мала бути виплачена вартість частини майна, пропорційна її частці в статутному капіталі товариства (50 %) у гривні, виходячи з курсу долара США на день здійснення розрахунків. В угоді сторони визначили, що загальна ринкова вартість майна товариства станом на 19 квітня 2012 року складає 17 577 560 гривень, що еквівалентно 2 200 000 доларів США. Здійснення розрахунків за угодою передбачено сторонами в строк до 30 листопада 2017 року, порушення якого є підставою для заміни виплати вартості 1/2 частини майна переданням його позивачці в натурі.

Після укладення між сторонами угоди ОСОБА_2 , скориставшись необізнаністю позивача щодо процедури проведення реєстраційних дій, повідомила її про те, що необхідно укласти ще й договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства, щоб частка перейшла саме до ОСОБА_2 , а не до третіх осіб. Відповідач також запевнила позивача, що чинне на той час законодавство вимагало обов`язкового оформлення як угоди про виплату вартості частини майна товариства пропорційно розміру належної частки в статутному капіталі, так і договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства, оскільки перший правочин стосується поділу майна товариства між учасниками, а інший - перерозподілу частки в статутному капіталі товариства.

23 травня 2012 року позивач уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Афаліна , згідно з яким продаж належної позивачу частки 50 % статутного капіталу товариства здійснюється за 187,5 грн.

На підставі зазначеного договору державним реєстратором 28 травня 2012 року здійснена державна реєстрація змін до установчих документів ТОВ Афаліна щодо видів діяльності, складу та інформації про засновників із зазначенням того, що ОСОБА_2 належить 100 % у статутному капіталі товариства.

На початку 2018 року позивач звернулася до товариства з вимогою щодо розрахунку за угодою від 21 травня 2012 року, однак їй було відмовлено, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ Афаліна , ОСОБА_2 про визнання недійсними: договору купівлі-продажу частки в статутному (складеному) капіталі ТОВ Афаліна від 23 травня 2012 року, угоди про виплату вартості частини майна ТОВ Афаліна від 21 травня 2012 року, рішень загальних зборів ТОВ Афаліна , оформлених протоколом від 21 травня 2012 року № 1/05-12, змін № 2 до Статуту ТОВ Афаліна , зареєстрованих 28 травня 2012 року за № 14801050013009381 та скасування реєстраційних дій.

23 травня 2018 року ОСОБА_2 та її матір, ОСОБА_3 , уклали договір позики на суму 100 000 000 грн готівкою. На забезпечення виконання вказаного зобов`язання ОСОБА_2 , діючи від імені товариства, уклала договір поруки від 23 травня 2018 року та договір іпотеки від 23 травня 2018 року № 1316, згідно умов якого ТОВ Афаліна передало в іпотеку ОСОБА_3 все нерухоме майно, належне йому на праві власності.

26 вересня 2018 року до договору іпотеки додатковим договором № 1 внесені зміни, якими зменшено розмір основного зобов`язання до 1 000 000 грн або 35 714,29 доларів США та вартості предмета іпотеки без зміни переліку іпотечного майна.

26 вересня 2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ Консалт Прогрес Про укладено договір № 2674 про відступлення права вимоги за договором позики від 23 травня 2018 року та прав за іпотечним договором. Відповідно до договору права вимоги за іпотечним договором від 23 травня 2018 року із змінами від 26 вересня 2018 року № 1316 передано ТОВ Консалт Прогрес Про , компенсація відступленого права вимоги склала 100 000 грн.

У цей же день на підставі договору про задоволення вимог нового іпотекодержателя від 26 вересня 2018 року № 2675 право власності на об`єкти нерухомого майна зареєстровано за новим іпотекодержателем - ТОВ Консалт Прогрес Про .

Юридичну особу ТОВ Консалт Прогрес Про зареєстровано в Єдиному державному реєстрі лише 18 вересня 2018 року з розміром статутного капіталу 1 000 грн, її засновниками та учасниками є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , розмір часток учасників - 500 грн кожний, тобто по 50 %. Керівником та підписантом цього товариства з моменту створення є ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 уважає, що вказані правочини вчинені з порушенням законодавства, внаслідок чого нерухоме майно, яке належало ТОВ Афаліна та на половину якого вона має право у зв`язку з її виходом зі складу учасників товариства, фактично за 100 000 грн продано іншій юридичній особі, одним із співвласників якого є ОСОБА_2 .

Вважає договір позики від 23 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , фіктивним, оскільки він не спрямований на настання юридичних наслідків, що підтверджується тим, що він укладений між близькими родичами на невизначений строк, в простій письмовій формі; грошові кошти в розмірі 100 000 000 гривень нібито передані готівкою, згідно з умовами договору позика є безпроцентною, надається позичальнику без визначення мети та має бути повернута позикодавцю протягом 3 днів від дня пред`явлення вимоги про це. У той же час, ОСОБА_3 є пенсіонеркою із щомісячним доходом меншим, ніж встановлений розмір мінімальної заробітної плати в Україні, наявна інформація про отримані та задекларовані нею доходи за попередні роки також не дозволяє припустити можливість накопичення нею доходів у таких значних розмірах.

Стверджує, що сторонами цього договору позики умисно зазначено про передачу готівки, оскільки безготівкові розрахунки на вказану суму можуть бути здійснені лише за допомогою банківських установ та підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Договір позики укладений після звернення позивача із вимогою здійснити розрахунки за угодою від 21 травня 2012 року, тобто після спливу строку виконання зобов`язання товариством, а тому єдиною метою цього правочину було передання нерухомого майна товариства третій особі та позбавлення ОСОБА_1 можливості отримати таке майно в рахунок наявних зобов`язань товариства перед позивачем за угодою від 21 травня 2012 року.

Договір поруки від 23 травня 2018 року, укладений між ТОВ Афаліна , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , а також договір іпотеки від 23 травня 2018 року як укладені на забезпечення виконання недійсного зобов'язання, є нікчемними.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 07 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи відчуження позивачкою 23 травня 2012 року належної їй частки у статутному капіталі товариства, нею не доведено, що укладені в 2018 році правочини щодо майна товариства порушують її законні права та інтереси, пов`язані з виходом позивача з учасників ТОВ Афаліна .

Суд також уважав угоду про виплату вартості частини майна ТОВ Афаліна від 21 травня 2012 року, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ Афаліна , нікчемною.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 07 травня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що ТОВ Афаліна є самостійним учасником цивільних правовідносин, здійснює господарську діяльність на власний ризик, а тому укладення договорів поруки та іпотеки в забезпечення виконання умов договору позики від 23 травня 2018 року є правом товариства. З 2012 року позивачка не є учасником ТОВ Афаліна , а її права в указаному товаристві припиненіта оспорюваними правочинами не порушуються.

За таких обставин апеляційний суд уважав, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26 листопада 2019 року адвокати Бекузаров Р. Е. та Андрійко О. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 07 травня 2019 року та на постанову Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року й просили скасувати оскаржені судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Посилалися на те, що суди не врахували, що оспорювані позивачем правочини є по суті фраудаторними, тобто такими, що вчинені на шкоду кредитору ( ОСОБА_1 ).

Зазначали, що суди в мотивувальній частині судових рішень безпідставно послалися на нікчемність угоди від 21 травня 2012 року про виплату вартості майна ТОВ Афаліна , укладеної між директором товариства та ОСОБА_1 .

Вказували також, що укладення договору іпотеки ОСОБА_2 як керівником ТОВ Афаліна за власним зобов 'язанням за договором позики, яке не пов 'язане з господарською діяльністю товариства, суперечить вимогам частини третьої статті 92 ЦК України.

У січні 2019 року ТОВ Консалт Прогрес Про та ТОВ Афаліна подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Вказували, що ОСОБА_1 не є учасником ТОВ Афаліна з 2012 року, а також не є стороною оспорюваних нею правочинів, у зв`язку з чим суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зазначали, що суди правильно встановили факт нікчемності угоди від 21 травня 2012 року про виплату ОСОБА_1 частини вартості майна ТОВ Афаліна . Крім того, вказували, що така угода є підробленим документом, що підтверджується висновком експерта в кримінальному провадженні щодо притягнення колишнього директора ТОВ Афаліна ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року дана справа призначена до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 19 жовтня 1994 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено засновницький договір про створення ТОВ Афаліна з часткою кожного учасника в статутному фонді товариства 50 %.

18 березня 2010 року державним реєстратором Харківської міської ради зареєстровано зміни до документів товариства, а саме учасниками ТОВ Афаліна зазначено ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із часткою кожного у статутному капіталі в розмірі 50 %, що складає 187,5 грн.

21 травня 2012 року загальними зборами учасників ТОВ Афаліна на підставі заяви ОСОБА_1 одноголосно прийнято рішення вивести ОСОБА_1 за її заявою зі складу учасників та укласти між учасниками товариства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 угоду про купівлю-продаж (іншу угоду про відступлення) частки учасника в статутному капіталі товариства, перерозподілити частки учасника в зв`язку зі зміною в складі, внаслідок чого частка ОСОБА_2 становить 100 % статутного капіталу товариства і складає 375 грн, а також вирішено внести відповідні зміни до Статуту та здійснити їх державну реєстрацію.

Рішення оформлене протоколом загальних зборів учасників № 1/05-12, який підписаний ОСОБА_1 і ОСОБА_2

23 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу частки в статутному (складеному) капіталі ТОВ Афаліна , за яким ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купила частку в розмірі 187,5 грн, що становить 50 % статутного (складеного) капіталу ТОВ Афаліна , належну ОСОБА_1

28 травня 2012 року державний реєстратор Харківської міської ради Харківської області провів державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ Афаліна , номер запису № 14801050013009381.

23 травня 2018 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладений договір позики на суму 100 000 000 грн, що еквівалентно 3 846 154 доларів США, зі строком повернення протягом трьох днів від дня пред`явлення позикодавцем вимог.

Цього ж дня в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між ТОВ Афаліна як поручителем, ОСОБА_3 як кредитором та ОСОБА_2 як боржником укладений договір поруки.

23 травня 2018 року між ТОВ Афаліна та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, за яким ТОВ Афаліна передало в іпотеку нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Умовами договору іпотеки передбачена можливість позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержателем у випадку порушення боржником умов основного зобов`язання шляхом набуття права власності за Іпотекодержателем на майно або шляхом продажу будь-якій іншій особі, за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності на момент звернення стягнення.

Додатковим договором від 26 вересня 2018 року № 1до договору іпотеки від 23 травня 2018 року, укладеним між тими ж сторонами, внесені зміни, якими розмір основного зобов`язання змінено та визначено в сумі 1 000 000 грн або 35 714,29 доларів США. В цьому ж розмірі визначена й вартість предметів іпотеки без зміни їх кількісного складу.

26 вересня 2018 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ТОВ Афаліна та ТОВ Консалт Прогрес Про укладений договір про відступлення права вимоги за договором позики від 23 травня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_3 відступила ТОВ Консалт Прогрес Про право вимоги за договором позики від 23 травня 2018 року. Розмір компенсації ОСОБА_3 за відступлене право вимоги визначений у сумі 100 000 грн зі строком виплати протягом трьох банківських днів.

26 вересня 2018 року між ТОВ Консалт Прогрес Про та ТОВ Афаліна укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого ТОВ Афаліна з метою припинення своїх зобов`язань за договором позики передало у власність ТОВ Консалт Прогрес Про нерухоме майно, вартість якого згідно з договором іпотеки складає 1 000 000 грн, балансова вартість - 1 335 600,48 грн.

Із 26 вересня 2018 року на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя право власності на спірну нерухомість зареєстроване за ТОВ Консалт Прогрес Про .

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України(тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом спору в даній справі є визнання недійсними договору позики як фіктивного правочину, а також договорів поруки, іпотеки, відступлення права вимоги та задоволення вимог іпотекодержателя як таких, що вчинені на підставі фіктивного договору позики, й скасування записів державної реєстрації речових прав, вчинених на підставі цих договорів.

В силу положень частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Частиною п`ятою статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року по справі № 607/15555/17-ц

(провадження № 61-2594 св 19) зробив висновок, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків .

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України ), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зробила висновок, що не виключається визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). Тобто, позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства й недопустимості зловживання правом та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України .

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) .

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 як на підставу задоволення позовних вимог посилалася на фіктивність договору позики (стаття 234 ЦК України), зазначаючи при цьому, що оспорюваний правочин укладений з метою перешкоджання позивачці в реалізації її права учасника, який вибув із товариства з обмеженою відповідальністю, на отримання компенсації частки у статутному капіталі ТОВ Афаліна або її натурального еквіваленту у вигляді нерухомого майна.

Тобто, ОСОБА_1 фактично вказувала на фраудаторний характер договору позики від 23 травня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та її матір 'ю, ОСОБА_3 , вважаючи себе кредитором, на шкоду якому укладено такий договір.

Суди встановили, що після виходу з учасників ТОВ Афаліна ОСОБА_1 23 травня 2012 року уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу частки в статутному (складеному) капіталі ТОВ Афаліна , за яким позивачка продала, а ОСОБА_2 придбала частку в розмірі 187,5 грн, що становить 50 % статутного (складеного) капіталу ТОВ Афаліна .

Скориставшись правом, передбаченим частиною першою статті 53 Закону України Про господарські товариства , та відчуживши частку в статутному капіталі ТОВ Афаліна , ОСОБА_1 втратила право на отримання її вартості в порядку, визначеному частиною першою статті 54 указаного Закону.

Аналізом матеріалів справи підтверджується, що ОСОБА_1 в судовому порядку оспорювала чинність договору купівлі-продажу частки в статутному (складеному) капіталі ТОВ Афаліна від 23 травня 2012 року (справа № 922/2447/18); на момент розгляду справи судом першої інстанції набрало законної сили рішення господарського суду Харківської області від 27 грудня 2018 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання вказаного договору недійсним.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 є кредитором ТОВ Афаліна , а оспорювані в межах даної справи правочини укладено в порушення її прав.

Положеннями статті 4 ЦПК України, статей 15 , 16 ЦК України визначено, що підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) такого права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Ураховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач не довела в установленому законом порядку, які її права та інтереси як фізичної особи порушені оспорюваними договорами, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В касаційній скарзі як на підставу для скасування судових рішень представники позивача посилалися також на те, що суди в мотивувальній частині безпідставно зазначили про нікчемність угоди про виплату вартості частини майна ТОВ Афаліна від 21 травня 2012 року, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ Афаліна .

Дійшовши висновку про нікчемність вказаної угоди, суди виходили з того, що вона укладена між ОСОБА_1 та директором ТОВ Афаліна (а не іншим учасником товариства), що не передбачено нормами матеріального права, а тому не породжує будь-яких прав та обов`язків для її сторін.

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суди не встановили передбачених законом підстав недійсності угоди про виплату вартості частини майна ТОВ Афаліна від 21 травня 2012 року, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ Афаліна , з огляду на що дійшли помилкового висновку про її нікчемність.

Разом з тим, право на отримання вартості частини майна, пропорційної частці особи у статутному капіталі товариства, виникає не на підставі укладення угоди, а в силу вимог закону (стаття 54 Закону України Про господарські товариства ).

Відчуживши 23 травня 2012 року частку в статутному капіталі ТОВ Афаліна в порядку статті 53 Закону України Про господарські товариства , ОСОБА_1 втратила право на виплату їй вартості частини майна товариства, пропорційної вартості частки в статутному капіталі, а тому суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки позивач не довела, що оспорюваними правочинами порушуються її законні права та інтереси.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої і четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суди дійшли правильного по суті висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , однак помилково вважали угоду від 21 травня 2012 року про виплату ОСОБА_1 вартості частини майна ТОВ Афаліна нікчемною, оскаржувані судові рішення підлягають зміні шляхом виключення з їх мотивувальної частини посилання на нікчемність указаної угоди. В іншій частині оскаржені судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу адвокатів Андрійко Олени Володимирівни, Бекузарова Руслана Ельбрусовича , які діють в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 07 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року змінити й виключити з їх мотивувальної частини посилання на нікчемність угоди про виплату вартості частини майна товариства з обмеженою відповідальністю Афаліна від 21 травня 2012 року, укладеної між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Афаліна , як на підставу відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю Афаліна , товариства з обмеженою відповідальністю Консалт Прогрес Про про визнання правочинів недійсними та скасування записів державної реєстрації речових прав.

В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 07 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Антоненко

Судді І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

В. А. Стрільчук