Постанова

від 14.11.2019 по справі 642/2087/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року

м. Харків

справа № 642/2087/19

провадження № 22-ц/818/4712/19

Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Сащенка І.С.,

за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,

учасники справи:

позивач: Харківська міська рада,

відповідач: ОСОБА_1 ,

третя особа: Державний реєстратор Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради Неженська Галина Валентинівна,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Державний реєстратор Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради Неженська Галина Валентинівна про скасування державної реєстрації прав та визнання свідоцтва недійсним, за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 липня 2019 року, ухвалене суддею Грінчук О.П., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Державний реєстратор Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради Неженська Галина Валентинівна про скасування державної реєстрації прав та визнання свідоцтва недійсним.

Позов мотивовано тим, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради є самостійним органом, який здійснює державний архітектурно-будівельний контроль за дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності і є єдиним органом державної влади, уповноваженим на встановлення факту готовності об`єкту до експлуатації та на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на території м. Харкова. Так, до відділу обстеження земельних ділянок Департаменту територіального контролю ХМР надійшла заява ОСОБА_1 про проведення обстеження за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру права власності на нерухоме майно щодо житлового будинку загальною площею 186 кв.м., житловою площею 60,8 кв.м., літ. К-2, навіс літ. Л, ворота літ. №3, огорожа літ.№4 по АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_2 від 22 березня 2018 року. Підставою для державної реєстрації є довідка від 16 березня 2018 року №456/01-30, видана Другою ХДНК, витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16 березня 2018 року №51262026, виданий Другою ХДНК, довідка від 09 листопада 2017 №1026376, видана КП Харківське міське БТІ ХМР , дозвіл Ленінської районної ради м. Харкова від 07 вересня 1999 року №221/5, довідка від 21 березня 2018 року №46, видана ТОВ Київська проектна компанія , рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 1999 року по справі №2-1079/99, технічний паспорт від 19 січня 2010 року, виданий Харківським міським БТІ.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 1999 року по справі №2-1079/99 встановлено факт родинних зв`язків та визнано право власності за ОСОБА_2 на житловий будинок з прибудинковими спорудами в порядку спадкування. Згідно листа КП ХМБТІ ХМР №1026376 від 09 листопада 2017 року, реєстрацію права власності житлового будинку літ. А-1 з надвірними будинками по АДРЕСА_1 , станом на 31 грудня 2012 року проведено КП ХМБТІ ХМР за ОСОБА_2 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 1999 року, справа №2-1079/99.

Обстеженням від 19 січня 2010 встановлено, що житловий будинок літ А-1 з надвірними будівлями знесено та побудовано житловий будинок літ. К-2 . Реєстрація права власності на житловий будинок літ. К-2 за ОСОБА_2 не проводилась. Згідно інформації з Державного реєстру зазначений об`єкт у подальшому було набуто ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.05.2018 №1-118, видане Другою ХДНК.

Викладене свідчить про те, що право власності зареєстровано на не прийнятий до експлуатації об`єкт будівництва, який набуто ОСОБА_1 без правових підстав, тому Харківська міська рада звернулась до суду із вказаним позовом.

В зв`язку з цим просила скасувати рішення державного реєстратора КП Добробут Литвинівської сільської ради Неженської Г.В. про державну реєстрацію права власності на житловий будинок (об`єкту житлової нерухомості) літ. К-2, навіс літ. Л, ворота літ. №3, огорожу літ. №4 по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту 1515413163101) та визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом №1-118 від 08 травня 2018 року, видане Другою Харківською державною нотаріальною конторою. Вирішити питання про судові витрати.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача підтримав позов, посилаючись на викладені в позовній заяві, відповіді на відзив обставини.

Відповідач та її представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві та в запереченнях на позовну заяву.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду повідомлялась належним чином, причини неявки суду невідомі.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 липня 2019 року позов Харківської міської ради - залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Харківська міська рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В апеляційній скарзі Харківська міська рада посилається на ті ж самі обставини, що викладені у позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з`явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи Харківській міській раді у задоволенні позову, суд першої інстанції виходи в з того, що спір між позивачем в особі Харківської міської ради та ОСОБА_1 відсутній, оскільки не вбачається порушення відповідачем прав позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1-2 ст.5, ч.1 ст.12, ч.1 ст.13, ч.1 ст.15 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 січня 2019 року, власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 травня 2018 року, серія та номер 1-118, виданого Другою Харківською державною нотаріальною конторою після померлого чоловіка ОСОБА_2 .

На підставі наданих ОСОБА_1 документів, державним реєстратором Неженською Г.В було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер 40304003 від 26 березня 2018 року, згідно з яким за померлим ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на житловий будинок літ. К-2 , загальною площею 186,00 кв.м., житловою площею 60,8 кв.м., розташований за адресою: . АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1515413163101.

08 травня 2018 року Другою ХДНК видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер 1-118. Право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1515413163101 зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40994457 від 08 травня 2018 року.

У позовній заяві Харківська міська рада посилається на те, що право власності зареєстроване на не прийнятий до експлуатації об`єкт будівництва, який набуто ОСОБА_1 без правових підстав, оскільки прав на земельну ділянку під спірним об`єктом у забудовника не було, вказана земельна ділянка у власності держави або в приватній власності не перебуває, отож вона, згідно змісту позовної заяви є комунальною, а тому Харківська міська рада з метою захисту свого порушеного права, як власника земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт, просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом.

Частиною 1 ст.76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Згідно до ч.2, ч.3 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до ч.1 ст.317, ч.1 ст.318, ч.1, 2 ст.319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Харківської міської ради від 17 квітня 2019 року №1150/19 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310137200:06:017:0010), площею 0,600 га для обслуговування житлового будинку та присадибної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.66, лицьова та зворотна сторона).

22 квітня 2019 року ОСОБА_1 зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на вказану земельну ділянку (а.с.67).

Таким чином, з 22 квітня 2019 року вказана земельна ділянка зі спірним об`єктом нерухомості не є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Оскільки позивачем не надано доказів того, що здійснення дій з реєстрації права власності на спірний житловий будинок порушує його права як власника земельної ділянки, т.я. наразі таким власником є відповідач по справі, ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо відсутності спору між Харківською міською радою та ОСОБА_1 , а тому підстав для задоволення позову не вбачається.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, яке ухвалено з дотримання вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради - залишити без задоволення .

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повну постанову складено 15 листопада 2019 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко