Постанова

від 20.01.2021 по справі 642/2087/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 642/2087/19

провадження № 61-22367св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

третя особа - державний реєстратор Комунального підприємства Добробут Латвинівської сільської ради Неженська Галина Валентинівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Харкова

від 12 липня 2019 року у складі судді Грінчук О. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі колегії суддів:

Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - державний реєстратор Комунального підприємства Добробут Латвинівської сільської ради Неженська Г. В., про скасування державної реєстрації прав та визнання свідоцтва недійсним.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на початку січня

2019 року ОСОБА_1 звернулася до відділу обстеження земельних ділянок Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з приводу приватизації земельної ділянки площею 0,0600 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Із заяви відповідача від 17 січня

2019 року про проведення обстеження зазначеної земельної ділянки та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22 січня 2019 року

№ 153501986, позивачу стало відомо, що 22 березня 2018 року ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на нерухоме майно - житловий будинок літ. К-2 , загальною площею 186 кв. м, житловою площею 60,8 кв. м, з надвірними будівлями: навіс літ. Л, ворота літ. № 3, огорожа літ. № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене домоволодіння ОСОБА_1 успадкувала після померлого

ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08 травня 2018 року Другою Харківською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого у реєстрі за № 1-118. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації права власності на спірне домоволодіння за померлим

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 стали: довідка від 16 березня 2018 року №456/01-30, видана Другою Харківською державною нотаріальною конторою; витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16 березня 2018 року № 51262026, виданий Другою Харківською державною нотаріальною конторою; довідка

від 09 листопада 2017 року № 1026376, видана Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради; дозвіл Ленінської районної ради міста Харкова від 07 вересня 1999 року №2 21/5; довідка від 21 березня 2018 року № 46, видана Товариством з обмеженою відповідальністю Київська проектна компанія ; рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 1999 року у справі № 2-1079/99, технічний паспорт від 19 січня 2010 року, виданий Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 1999 року у справі № 2-1079/99 встановлено факт родинних відносин, а саме, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 є матір 'ю ОСОБА_5 , 1928 року народження, та бабусею ОСОБА_3 , 1952 року народження. Визнано за ОСОБА_5 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 право власності на 32/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . Визнано за

ОСОБА_3 у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 , право власності у цілому на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .

Згідно з матеріалами інвентаризаційної справи (лист Комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради

від 09 листопада 2017 року № 1026376 ), на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 1999 року, станом на 31 грудня 2012 року проведено реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок (літ. А-1 ) з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

Обстеженням від 19 січня 2010 року встановлено, що житловий будинок

літ. А-1 з надвірними будівлями знесено та побудовано житловий будинок

літ. К-2 . Реєстрація права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок

літ. К-2 з надвірними будівлями не проводилася.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не мала правових підстав для спадкування права власності на житловий будинок літ. К-2 , загальною площею 186 кв. м, житловою площею 60,8 кв. м, з надвірними будівлями: навіс літ. Л, ворота літ. № 3, огорожа літ. № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки спадкодавець ОСОБА_3 за життя право власності на нього у встановленому законом порядку не набув, що порушує права Харківської міської ради як власника земельної ділянки, на якій розташовано зазначений об'єкт, позивач просив: скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Добробут Латвинівської сільської ради Неженської Г. В. про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок (об`єкт житлової нерухомості) літ. К-2 , навіс літ. Л, ворота літ. № 3, огорожу літ. № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 1515413163101); визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_1 08 травня 2018 року Другою Харківською державною нотаріальною конторою, зареєстроване у реєстрі за № 1-118.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 липня 2019 року у задоволенні позову Харківської міської ради відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, звертаючись до суду із зазначеним позовом про скасування рішення державного реєстратора Неженської Г. В. про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок (об`єкт житлової нерухомості) літ. К-2 , навіс літ. Л, ворота літ. № 3, огорожу літ. № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 1515413163101 ), та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину у порядку спадкування за законом, виданого ОСОБА_1 , не довів у встановленому законом порядку, яким чином наявність зазначеного свідоцтва та державної реєстрації прав на спірний житловий будинок порушує його права та законні інтереси. Харківська міська рада не надала доказів на підтвердження того, що здійснення дій з реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , порушує її права як власника земельної ділянки за зазначеною адресою. Крім того, рішенням Харківської міської ради від 17 квітня 2019 року № 1150/19 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137200:06:017:0010, а тому наведене фактично свідчить про відсутність спору між позивачем та

ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 липня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим. Апеляційний суд зауважив, що з 22 квітня 2019 року земельна ділянка площею 0,600 га для обслуговування житлового будинку та присадибної ділянки, кадастровий номер 6310137200:06:017:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради. Позивач не надав доказів на підтвердження того, що здійснення дій з реєстрації права власності на спірний житловий будинок порушує його права як власника земельної ділянки, з урахування того, що таким власником на час вирішення справи є ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Харківської міської ради.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Харківської міської ради, у якій заявник просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 липня 2019 року і постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року , та ухвалити нове судове рішення, яким позов Харківської міської ради задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам Харківської міської ради про незаконність проведення реєстраційних дій щодо новоствореного житлового будинку літ. К-2 по АДРЕСА_1 , який побудовано самочинно без прийняття до експлуатації, а право власності на який спочатку за ОСОБА_3 , а у подальшому за ОСОБА_1 , зареєстровано з грубим порушенням вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не дослідив та не спростував основну підставу звернення Харківської міської ради з цим позовом, а саме, що проведеними реєстраційними діями прямо порушені законні інтереси Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, яка підпорядкована Харківській міській раді та не є юридичною особою. Чинне законодавство не визначає додаткових механізмів, за якими позивач може звернутися до державного реєстратора із заявою про скасування рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок літ. К-2 по АДРЕСА_1 , а оскільки ОСОБА_1 є реєстраційним власником спірного об'єкту, Харківська міська рада не може пред'явити до забудовника вимогу про приведення об'єкта самочинного будівництва до вимог містобудівного законодавства та прийняття його до експлуатації.

Оскільки спірний об`єкт житлової нерухомості: житловий будинок літ. К-2 , загальною площею 186 кв. м, житловою площею 60,8 кв. м, навіс літ. Л, ворота

літ. № 3, огорожа літ. № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , побудовано без будь-яких дозвільних документів (повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларація про початок виконання будівельних робіт, декларація про початок будівельних робіт, дозвіл на будівництво, декларація або сертифікат готовності об`єкта до експлуатації, акт прийняття об'єкта до експлатації), то подальше набуття відповідачем права власності на нього у порядку спадкування суперечить діючому законодавству.

Суди дійшли помилкового висновку, що рішення Харківської міської ради

від 17 квітня 2019 року № 1150/19 про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0600 га для обслуговування житлового будинку та присадибної ділянки, кадастровий номер 6310137200:06:017:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , свідчить про відсутність між позивачем та ОСОБА_1 спору, оскільки зазначене рішення міської ради було прийнято після вчинення оскаржуваної реєстраційної дії та звернення Харківської міської ради до суду із зазначеним позовом.

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу

від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якому він просив поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги ОСОБА_1 отримала 13 січня 2020 року, а тому він не мав змоги надати відзив у встановлений судом строк, до 15 січня 2020 року.

Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , строк для подання відзиву на касаційну скаргу Харківської міської ради, та приєднати його до матеріалів справи.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суди правильно встановили, що з 22 квітня 2019 року земельна ділянка площею 0,600 га для обслуговування житлового будинку та присадибної ділянки, кадастровий номер 6310137200:06:017:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з розташованим на ній спірним об`єктом нерухомості, не є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, а тому дійшли обгрунтованого висновку про відсутність доказів наявності спору між Харківською міською радою та ОСОБА_1 . Правовстановлюючі документи на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , були у розпорядженні Харківської міської ради з липня 2018 року при вирішенні питання про передачу земельної ділянки у її власність, яка на час прийняття такого рішення (17 квітня 2019 року) не убачала порушення її майнових чи немайнових прав.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з місцевого суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 1999 року у справі № 2-1079/99 встановлено факт родинних відносин, а саме, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_5 , 1928 року народження, та бабусею ОСОБА_3 ,

1952 року народження. Визнано за ОСОБА_5 право власності у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 на 32/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 у цілому на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .

Згідно з матеріалами інвентаризаційної справи, на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 1999 року, Комунальне підприємство Харківське міське бюро технічної інвентаризації станом на 31 грудня 2012 року, провело реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок (літ. А-1 ) з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 (повідомлення Комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради від 09 листопада

2017 року № 1026376 ).

Обстеженням від 19 січня 2010 року встановлено, що житловий будинок

літ. А-1 з надвірними будівлями знесено та побудовано житловий будинок

літ. К-2 . Станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок літ. К-2 не зареєстровано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті, спадщину в установленому законом порядку прийняла дружина ОСОБА_1 . Дочка ОСОБА_6 від прийняття спадщини відмовилася.

На підставі наданих ОСОБА_1 документів, а саме: довідки від 16 березня 2018 року №456/01-30, виданої Другою Харківською державною нотаріальною конторою; витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16 березня 2018 року № 51262026, виданого Другою Харківською державною нотаріальною конторою; довідки від 09 листопада 2017 року № 1026376, виданої Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради; дозволу Ленінської районної ради міста Харкова від 07 вересня

1999 року №2 21/5; довідки від 21 березня 2018 року № 46, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Київська проектна компанія ; рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 1999 року у справі № 2-1079/99, технічного паспорту від 19 січня 2010 року, виданого Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради, державним реєстратором Комунального підприємства Добробут Латвинівської сільської ради Неженською Г. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40304003 від 26 березня 2018 року, згідно з яким за померлим ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок літ. К-2 , загальною площею 186,0 кв. м, житловою площею 60,8 кв. м, з надвірними будівлями: навіс літ. Л , ворота літ. № 3, огорожа літ. № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1515413163101).

08 травня 2018 року державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори Гончаренко Л. А. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване у реєстрі за № 1-118. У свідоцтві зазначено, що спадщина складається з житлового будинку літ. К-2 , загальною площею 186,0 кв. м, житловою площею 60,8 кв. м, з надвірними будівлями: навіс літ. Л , ворота літ. № 3, огорожа літ. № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належав спадкодавцю на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 1999 року (справа № 2-1079/99) зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 березня 2018 року № 25417424 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1515413163101).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22 січня 2019 року № 153501986 встановлено, що державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори Гончаренко Л. А. прийнято рішення від 08 травня 2018 року № 40994457 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок літ. К-2 , загальною площею 186,0 кв. м, житловою площею 60,8 кв. м, з надвірними будівлями: навіс літ. Л , ворота літ. № 3, огорожа літ. № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1515413163101).

Рішенням 26 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 17 квітня 2019 року

№ 1550/19 Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок , передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310137200:06:017:0010 ), за рахунок земель житлової та громадської забудови площею 0,0600 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Харківської міської ради підлягає задоволенню частково з таких підстав.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, не визнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Матеріально-правовий аспект захисту прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес, та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Таким чином, під час вирішення справи, суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Харківська міська рада обгрунтовувала позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора Неженської Г. В. про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок (об`єкт житлової нерухомості) літ. К-2 , навіс літ. Л, ворота літ. № 3, огорожу літ. № 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 1515413163101), та визнання недійсним, виданого ОСОБА_1 у порядку спадкування, свідоцтва про право на спадщину за законом , посилаючись на те, що ОСОБА_1 не мала права на спадкування спірного об`єкта нерухомості, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 за життя права власності на нього у встановленому законом порядку не набув, житловий будинок ним збудовано самочинно на земельній ділянці, прав на яку у забудовника не було, оскільки вона перебуває у комунальній власності.

Державне регулювання та управління у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством (стаття 7 Закону України Про основи містобудування , стаття 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та звернення до суду із цим позовом).

За змістом положень статей 25, 26, 31, 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні у редакції, чинній на час звернення Харківської міської ради до суду із цим позовом, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження у галузі будівництва - щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій та вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування, а у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища - щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи міських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (стаття 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Установивши, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження незаконності зайняття ОСОБА_1 чи померлим ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є відповідач, земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про недоведеність порушення прав Харківської міської ради, як власника земельної ділянки.

Як правильно вказали суди, саме на підставі рішення Харківської міської ради

від 17 квітня 2019 року № 1150/19, ОСОБА_1 , будучи належним користувачем спірної земельної ділянки, у встановленому законом порядку, набула у власність земельну ділянку площею 0,600 га для обслуговування житлового будинку та присадибної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суди не дослідили та не надали належної правової оцінки доводам позивача про те, що проведеними реєстраційними діями на новостворений житловий будинок літ. К-2 по АДРЕСА_1 порушені законні інтереси Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, яка підпорядкована міській раді, і не є юридичною особою, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Рішенням Харківської міської ради від 23 вересня 2015 року № 1981/15 створено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (далі - Інспекція).

Інспекція відповідно до пункту 1.1 Положення про Інспекцію, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 20 листопада 2015 року № 7/15

(далі - Положення про Інспекцію), є самостійним виконавчим органом, який утворюється Харківською міською радою та діє на правах відділу.

Метою Інспекції є забезпечення додержання на території міста Харкова містобудівного законодавства України та запобігання його порушенням. Основним завданням Інспекції є здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій (пункти 2.1, 2.2 Положення про Інспекцію).

Відповідно до підпунктів 3.1.2, 3.1.4, 3.1.8 пункту 3.1 зазначеного Положення Інспекція відповідно до покладених на неї завдань: приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає сертифікати, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації та повертає такі декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків); здійснює державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації щодо об`єктів, розташованих у межах міста Харкова; бере участь у всіх господарських та цивільних судових справах однією із сторін в яких є Харківська міська рада в якості сторони або третьої особи у спорах щодо визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Аналізуючи характер інтересу, на захист якого ініційовано судовий розгляд у справі, суди обгрунтовано виходили з того, що звернення Харківської міської ради з позовом до суду обумовлено не реалізацією передбачених законами України повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а захистом права комунальної власності, оскільки з наявних у матеріалах справи доказів убачається, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради у межах наданих їй законами повноважень такого контролю не здійснювала, відповідних рішень, обов 'язкових для виконання ОСОБА_1 не приймала, приписів про усунення порушень не видавала.

Не є обгрунтованими і твердження Харківської міської ради про те, що необхідність звернення із зазначеним позовом до суду зумовлена неможливістю пред'явлення до забудовника законних вимог щодо приведення об'єкта самочинного будівництва до вимог містобудівного законодавства та прийняття його до експлуатації за наявності нескасованого рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок літ. К-2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 1515413163101 ), а також свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначене майно, виданого

ОСОБА_1 .

Так, відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

Таким чином, державна реєстрація речового права, не перешкоджала Харківській міській раді, як суб`єкту владних повноважень, звернутися до суду з позовом до відповідача з вимогами про зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт будівництва чи привести його у відповідність до містобудівної документації. Натомість у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що житловий будинок, літ. К-2 , розташований по АДРЕСА_1 побудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил, порушенням містобудівної документації, прав та інтересів інших осіб, чи на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети.

Зважаючи на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованих висновків про недоведеність позивачем порушення його прав. Помилкове посилання судів на відсутність між сторонами спору на час звернення із зазначеним позовом до суду, не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги Харківської міської ради.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик