Постанова

від 05.11.2019 по справі 300/1030/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9800/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Загвіздянської сільської ради об`єднаної територіальної громади на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року (головуючий суддя: Могила А.Б., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складення повного тексту рішення - 06.08.2019) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФАЙН-ЕЛ до Загвіздянської сільської ради об`єднаної територіальної громади про скасування рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю ФАЙН-ЕЛ 14.05.2019 звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним рішення Загвіздянської сільської ради об`єднаної територіальної громади від 01.03.2019 VІ сесії VІІ демократичного скликання про відмову в наданні дозволу на проведення експертно-грошової оцінки для продажу земельної ділянки, зобов`язання до повторного розгляду заяви про надання такого дозволу та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу ТОВ ФАЙН-ЕЛ на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки Рінь , за адресою: АДРЕСА_1 1, АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2625884401:01:002:0063 площею 1,1241 га.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в порушення статті 41 Конституції України, а також всупереч вимогам статей 127, 128 Земельного кодексу України, відповідач прийняв рішення від 01.03.2019, яким відмовив позивачу в наданні дозволу на проведення експертно-грошової оцінки земельної ділянки в урочищі Рінь с. Підлісся Тисменицького району площею 1,12141 га для її продажу, не врахувавши при цьому знаходження на цій ділянці енергогенеруючих об`єктів і будівель позивача.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що зазначене судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права, а тому просить його скасувати, прийняти постанову суду, якою в частині вимог про визнання недійсним рішення від 01.03.2019 про відмову в наданні дозволу на проведення експертно-грошової оцінки для продажу земельної ділянки провадженням закрити, в задоволені решти позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позов предметом, якого є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею, може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Спір у цій справи виник між юридичною особою та сільською радою, як власником землі, поза межами публічно-правових правовідносин, оскільки не пов`язаний із захистом прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Також вказує, що зобов`язання вчинити певні дії без визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень є протиправною, суперечить засадам визначеним п. 2 ст. 1 КАС України та свідчить про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача, а тому позовна вимога про повторний розгляд заяви позивача є передчасною.

Позивач, 17.10.2019 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

Позивач, 04.11.2019 подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ФАЙН-ЕЛ , згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 19.10.2004 зареєстроване юридичною особою, видами діяльності якої, зокрема є виробництво, передача, розподілення, торгівля електроенергією.

Між Підліською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю ФАЙН-ЕЛ , як орендарем, 15.04.2008 укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення в урочищі Рінь площею 1,1240 га строком на 25 років.

Згідно з додатковою угодою № 2 від 16.04.2018 до вказаного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ, організацій, яка знаходиться в урочищі Рінь площею 1,1241 га, кадастровий номер 2625884401:01:002:0063.

Позивач є власником сонячної електростанції, яка розміщена на земельній ділянці площею 1,1241 га в урочищі Рінь , кадастровий номер 2625884401:01:002:0063, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Товариство з обмеженою відповідальністю ФАЙН-ЕЛ 13 лютого 2019 року звернулося до Загвіздянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Тисменицького району, із заявою про розгляд питання продажу земельної ділянки в урочищі Рінь площею 1,1240 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ, організацій. При цьому, зобов`язувався укласти договір та сплатити авансовий внесок у разі надання дозволу на проведення експертно-грошової оцінки земельної ділянки.

Загвіздянська сільська рада об`єднаної територіальної громади Тисменицького району, подану позивачем заяву розглянула 01 березня 2019 року на VI сесії VII демократичного скликання та прийняла рішення про відмову в наданні дозволу на проведення експертно-грошової оцінки для продажу земельної ділянки в урочищі Рінь .

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, оскільки в оскаржуваному рішенні від 01.03.2019, відповідачем не наведено жодної з підстав, передбачених частиною 5 статті 128 ЗК України, для відмови позивачу в наданні дозволу на проведення експертно-грошової оцінки земельної ділянки в урочищі Рінь с. Підлісся площею 1,1241 га, що свідчить про недотримання відповідачем вимог Земельного кодексу України при прийнятті спірного рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінський функцій.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 816/421/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 813/1076/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 813/3685/14.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що між Підліською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю ФАЙН-ЕЛ , як орендарем, 15.04.2008 укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення в урочищі Рінь площею 1,1240 га строком на 25 років. Згідно з додатковою угодою № 2 від 16.04.2018 до вказаного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ, організацій, яка знаходиться в урочищі Рінь площею 1,1241 га, кадастровий номер 2625884401:01:002:0063.

Згідно зі статтею 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Пунктами а , б ч. 1 ст. 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Зазначене положення, узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV, згідно з яким укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

З системного аналізу вищенаведених норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 465/7909/15-а.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у справі, що розглядається, позивач просив визнати недійсним рішення Загвіздянської сільської ради об`єднаної територіальної громади від 01.03.2019 VІ сесії VІІ демократичного скликання про відмову в наданні дозволу на проведення експертно-грошової оцінки для продажу земельної ділянки.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які територіальна громада реалізує повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах органи місцевого самоврядування є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб`єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 ГПК визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.

Статтею 2 Господарського кодексу України (далі-ГК) передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства, а провадження у цій справі підлягає закриттю, оскільки такий є приватно-правовим і не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування - Загвіздянської сільської ради об`єднаної територіальної громади, а виник щодо захисту прав, свобод та інтересів позивача у зв`язку з правом викупу земельної ділянки, яка перебуває в оренді, а отже, з урахування суб`єктного складу учасників справи та предмету спірних правовідносин, віднесений до юрисдикції господарського суду.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України ) суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 319 КАС України, порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив неправильне застосування норм процесуального права, що відповідно до приписів ст. 319 КАС України є підставою для скасування судового рішення, прийняття постанови про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 313, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329, КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Загвіздянської сільської ради об`єднаної територіальної громади задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 300/1030/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у цій справі закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Суддя-доповідач: О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 15.11.2019.