Рішення

від 08.11.2019 по справі 905/1141/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.11.2019 Справа № 905/1141/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

секретар судового засідання Стрюкова А.О.,

у справі за позовом Приватного підприємства "Бастіон-Плюс", м.Маріуполь, Донецька область,

до відповідача Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область,

про скасування рішення Маріупольської міської ради, визнання недійсною відмови в поновленні договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі в редакції позивача,

за участю представників сторін :

від позивача - Лисов В .Л . у режимі відеоконференції

від відповідача - Мащенко Д.О. у режимі відеоконференції

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Бастіон-Плюс", м.Маріуполь, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область, про:

1) скасування та визнання нечинним акту індивідуальної дії, а саме рішення Маріупольської міської ради № 7/39-3668 від 26.02.2019 року яким ПП "Бастіон плюс" в поновленні строку договору оренди земельної ділянки (землі промисловості транспорту зв`язку, енергетики, оборони) (кадастровий номер 1412300000:04:012:0377) площею 0,2257 га для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (експлуатація та обслуговування автостоянки тимчасового збереження автомобілів) по бул. Шевченко, 80, відмовлено;

2) визнання недійсною відмову в поновленні договору оренди викладену в листі повідомленні від18.01.2019 року №36-3139-01; 3) визнання поновленим договору оренди земельної га №855 посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Апалько М.Ю. Підставою для укладання цього договору оренди слугувало рішення Маріупольської міської ради 5/26-4914 від 23.12.2008 року зареєстрований у Маріупольській міській раді, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №04.09.162.01161 від 27.04.2009р., зобов`язати Маріупольську міську раду (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70, код ЄДРЮФОП 33852448) укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1412300000:04:012:0377) площею 0,2257 від 01.04.2009 №855, що зареєстрований у Маріупольській міській раді, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №04.09.162.01161 від 27.04.2009р., в запропонованій позивачем редакції.

За змістом позовної заяви підставами подання позову стала відмова відповідача у продовжені терміну дії (поновлені) договору оренди земельної ділянки від 01.04.2009, термін дії якого сплинув 23.12.2018. Вказує, що за місяць до закінчення дії договору оренди землі позивач надіслав відповідачеві лист-повідомлення від 22.11.2018 про поновлення дії договору, однак, в подальшому, отримав від відповідача лист №36-3139-01 від 18.01.2019 про відмову в його поновленні, при цьому, вказаний лист Маріупольської міської ради був направлений відповідачем більш ніж в місячний строк від дати звернення позивача, у зв`язку з чим відмова в продовженні договору оренди землі суперечить вимогам ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Також Позивач, звертає увагу, що лист-відмова передував рішенню Маріупольської міської ради №7/39-3668 від 26.02.2019 року "Про поновлення строку оренди земельної ділянки по бул. Шевченко, 80 в Центральному районі міста Приватному підприємству "Бастіон-Плюс", яким відповідач відмовив позивачу у поновленні строку оренди земельної ділянки, при цьому, таке рішення відповідача не містить обґрунтування відмови. Більш того, 21.12.2018 року на сайті відповідача було опубліковано Проект рішення про поновлення строку оренди земельної ділянки, за який проголосували 35 депутатів - за, 2 - проти, 4 - утримались. Також, позивач вказує на те, що він наразі користується земельною ділянкою та продовжує сплачувати орендну плату.

25.09.2019 року до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач змінює підстави позову, та наводить те, що лист Маріупольської міської ради від 18.01.2019 року про відмову в продовженні строку дії договору оренди землі був направлений на адресу ПП "Бастіон-Плюс" лише 24.01.2019 року, а отриманий позивачем - 28.01.2019 року, тобто після спливу місячного строку від дати закінчення дії договору оренди землі. Крім того, отримане ПП "Бастіон-Плюс" рішення Маріупольської міської ради № 7/39-3668 від 26.02.2019 року про відмову ПП "Бастіон плюс" в поновленні строку договору оренди земельної ділянки не містить обґрунтування такої відмови. Вказана уточнена позовна заява судом прийнята до розгляду, як заява про зміну підстави позову в порядку ст. 46 ГПК України.

У відзиві на позовну заяву від 14.02.2019 року відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що позивач звернувся до Маріупольської міської ради 22.11.2018 року, при тому, в порушення умов п. 3.2 Договору, яким передбачалося звернення до орендодавця з відповідним листом за 2 місяці до закінчення дії договору оренди землі, а тому відповідачем було прийнято рішення № 7/39-3668 від 26.02.2019 року про відмову ПП "Бастіон плюс" в поновленні строку договору оренди земельної ділянки. Відповідач вказує, що позивачем порушені вимоги пунктів 1-5 Закону України "Про оренду землі", та, водночас, відповідачем в порядку п. 6 Закону України "Про оренду землі" в місячний термін після закінчення дії договору оренди землі було надіслано заперечення проти продовження строку дії договору оренди землі.

В письмових поясненнях від 20.09.2019 року відповідач повідомляє суд про те, що 26.02.2019 року відбулася 39 сесія Маріупольської міської ради на якій було поставлене питання щодо продовження ПП "Бастіон плюс" строку дії договору оренди, та прийнято до уваги рішення координаційної ради про рекомендацію відмовити в продовженні строку дії договору.

Представники сторін в судове засідання 08.11.2019р. не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив:

На підставі рішення Маріупольської міської ради від 23.12.2008р. №5/26-4914 (т.1 а.с. 22) між Приватним підприємством Бастіон-Плюс та Маріупольською міською радою Донецької області був укладений договір оренди земельної ділянки від 01.04.2019р. (далі - договір) (т.1 а.с. 23-28), згідно з пунктів 1.1, 2.1, 5.1 якого Маріупольська міська рада надало, а Приватне підприємство Бастіон-Плюс прийняло в строкове платне користування земельні ділянки по бул. Шевченка, 80 у Жовтневому районі міста Маріуполя, площею 0,2257га, для функціонування інфраструктури автомобільного транспорту (експлуатація та обслуговування автостоянки тимчасового збереження автомобілів).

Відповідно до п. 3.1.договору, його укладено терміном на 10 років (до 23.12.2018р.).

За змістом п.3.2. договору, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає.

За змістом п. 11.1., 11.2. договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Договір зареєстрований в Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинений запис №04.09.162.01161 від 27.04.2009р.

22.11.2018 року ПП "Бастіон плюс" звернулося до Маріупольської міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки №б/н від 22.11.2019 року, в якому на підставі ст.33 Закону України "Про оренду землі" просило укласти договір оренди землі на новий термін. До листа доданий проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі (т.1 а.с. 42-43).

Листом від 18.01.2019 року №26-3139-01 Виконавчий комітет Маріупольської міської ради повідомив ПП "Бастіон плюс" про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди земельної ділянки (т.1 а.с. 46). Вказаний лист був направлений на адресу ПП "Бастіон плюс" 24.01.2019 року, про що свідчить штемпель ПАТ Укрпошта на конверті (т.1 а.с. 136).

Рішенням Маріупольської міської ради №7/39-3668 від 26.02.2019 було вирішено відмовити ПП "Бастіон плюс" в поновленні строку договору оренди земельної ділянки (землі промисловості транспорту зв`язку, енергетики, оборони) (кадастровий номер 1412300000:04:012:0377) площею 0,2257 га для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (експлуатація та обслуговування автостоянки тимчасового збереження автомобілів) по бул. Шевченко, 80 (т. 1 а.с. 47).

Судом встановлено, що на теперішній час позивач продовжує користуватися земельною ділянкою площею 0,2257 га, по бул. Шевченка, 80 у Жовтневому районі міста Маріуполя , сплачує орендні платежі, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка Департаменту фінансів Маріупольської міської ради №36044/10/05-99-46-20 від 06.05.2019 року про відсутність заборгованості з орендної плати (т.1 а.с. 16).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами ст.ст. 2, 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом ст.116 вказаного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст.12 Земельного Кодексу України, до виключних повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про оренду землі" у відповідній редакції право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Як свідчать матеріали справи, 01.04.2019р. між сторонами був укладений договір оренди землі, розташованої за адресою: бул. Шевченка, 80, м. Маріуполь, терміном на 10 років до 23.12.2018 року.

В п.3.2. укладеного між сторонами договору оренди були передбачені умови щодо переважного права орендаря на поновлення терміну дії договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, шляхом письмового повідомлення орендодавця про намір поновлення терміну дії договору, не пізніше, ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень ч. 1 статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України Про оренду землі визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому, необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення (листа-повідомлення) орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому, необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у мовчазній згоді .

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статі 33 Закону України Про оренду землі , і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України Про оренду землі . При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1-5 і частині 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , не пов`язані одна з іншою.

Суд встановив, що Приватне підприємство Бастіон-Плюс звернувся до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради - 22.11.2018 року, тобто менше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору оренди землі (23.12.2008р.), з чого слідує, що орендар земельної ділянки не повідомив орендодавця про намір поновити договір оренди землі від 01.04.2019р. належним чином, як це передбачено умовами договору, та положенням частини 2 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Однак, як було встановлено судом, позивач протягом строку дії договору оренди, а також, після закінчення строку його дії, продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату за неї. Відповідачем факт продовження користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано.

Судом було встановлено, що дія договору оренди землі від 01.04.2009 закінчилася 23.12.2018 року, при тому, що відповідні заперечення щодо продовження дії цього договору з боку відповідача були направлені ПП Бастіон-Плюс лише 24.01.2019 року, тобто із порушенням передбаченого п.6 ст.33 Закону України Про оренду землі місячного строку для надання такого заперечення орендарю.

З огляду на факт відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, встановленого ч.6 статті 33 Закону України Про оренду землі , слідує, що такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом положень ст.ст. 13, 19 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу та права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до визначеної положеннями ст.ст. 5, 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні системи органів місцевого самоврядування первинним суб`єктом місцевого самоврядування є територіальні громади, від імені та в інтересах яких здійснюють відповідні функції і повноваження сільські, селищні, міські ради.

При цьому, виконавчі комітети сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є виконавчими органами (ст.11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ), які виконують власні та делеговані повноваження.

Питання регулювання земельних відносин п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад які підлягають вирішенню виключно на пленарних засіданнях ради.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що лист Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 18.01.2019 року №26-3139-01 не свідчить про волевиявлення Маріупольської міської ради про відсутність наміру про подовження строку дії спірного договору, оскільки відповідне рішення Маріупольської міської ради у визначений законом строк (з 24.12.2018р. по 23.01.2019р.) не приймалось, а до повноважень виконавчих органів рад це питання не відноситься та правові наслідки, відповідно, не настають.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач - Маріупольська міська рада не скористався передбаченим п.6 ст.33 Закону України Про оренду землі правом на заперечення у поновленні договору оренди землі протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч.6 статті 33 Закону України Про оренду землі , на той самий строк і на тих самих умовах.

Отже, враховуючи наявність волевиявлення позивача щодо продовження строку дії договору оренди, яке було ним висловлено в зазначеному вище зверненні, продовження фактичного користування земельною ділянкою, сплачуючи за користування нею орендну плату, та відсутністю жодних обґрунтованих заперечень відповідача щодо поновлення договору оренди, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення строку дії договору оренди на той самий строк.

При розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Статтею 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція), ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (п.21 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Федоренко проти України", заява №25921/02 від 01.06.2006).

Таким чином, позбавлення позивача права оренди на очікуваний ним термін, шляхом прийняття немотивованого та незаконного рішення, розглядається судом як позбавлення позивача певного майна в розумінні ст.1 першого протоколу Конвенції.

Як зазначається в п.70 рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України", заява №29979/04 від 20.10.2011 (остаточне 20.01.2012), суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, встановив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі , добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов`язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із заявою про поновлення договору, орендодавець, не надавши своєчасної відповіді, порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже, і на укладення додаткової угоди до договору, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором від 01.04.2009 року.

Суд зауважує, що згідно зі ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Організація та діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України Про місцеве самоврядування в Україні (розділ II). Тому ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування правозастосовного та юрисдикційного змісту приймаються на основі Конституції і законів України, а самі ці органи як носії публічної влади є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина перша статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

За приписами ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Організація та діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (розділ II). Тому ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування правозастосовного та юрисдикційного змісту приймаються на основі Конституції і законів України, а самі ці органи як носії публічної влади є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина перша статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Таким чином, прийняте Маріупольською міською радою рішення №7/39-3668 від 26.02.2019 року порушує приписи ст.33 Закону України Про оренду землі , у зв`язку з чим воно підлягає визнанню незаконним, та, як слід, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування цього рішення підлягають задоволенню.

Також, враховуючи всі обставини справи, та встановлений судом факт дотримання позивачем вимог ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі для поновлення дії договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, така вимога позивача є обґрунтованою в частині визнання поновленим договору оренди земельної ділянки б/н від 01.04.2009р.

Судом не приймається до уваги доводи сторін, щодо відповідності процедури прийняття спірного рішення відповідача регламенту Маріупольської міської ради оскільки ці обставини не входять до змісту предмету доказування по справі.

Як встановлено судом, лист Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 18.01.2019 року №26-3139-01 про відсутність наміру продовжити строк дії спірного договору наданий виконавчим комітетом за межами компетенції, не має правових наслідків та, відповідно, не порушує права позивача, що в свою чергу, зумовлює висновок суду про відмову в задоволенні вимоги про визнання недійсною відмови в поновленні договору оренди викладену в листі повідомленні від 18.01.2019 року №36-3139-01.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору покладаються на сторін пропорційно заявленим вимогам.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 42, 73, 86, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства Бастіон-Плюс до відповідача Маріупольської міської ради Донецької області про: 1) визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/39-3668 від 26.02.2019р. - задовольнити; 2) визнання поновленим договору оренди земельної ділянки б/н від 01.04.2019р., вважаючи укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, задовольнити частково.

Скасувати та визнання нечинним акт індивідуальної дії, а саме рішення Маріупольської міської ради № 7/39-3668 від 26.02.2019 року яким ПП "Бастіон плюс" в поновленні строку договору оренди земельної ділянки (землі промисловості транспорту зв`язку, енергетики, оборони) (кадастровий номер 1412300000:04:012:0377) площею 0,2257 га для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (експлуатація та обслуговування автостоянки тимчасового збереження автомобілів) по бул. Шевченко, 80, відмовлено;

Визнати поновленим договір оренди земельної га №855 посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Апалько М.Ю. Підставою для укладання цього договору оренди слугувало рішення Маріупольської міської ради 5/26-4914 від 23.12.2008 року зареєстрований у Маріупольській міській раді, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №04.09.162.01161 від 27.04.2009р., зобов`язати Маріупольську міську раду (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70, код ЄДРЮФОП 33852448) укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1412300000:04:012:0377) площею 0,2257 від 01.04.2009 №855, що зареєстрований у Маріупольській міській раді, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №04.09.162.01161 від 27.04.2009р., в наступній редакції:

Додаткова угода

Ми, що нижче підписалися: Маріупольська міська рада, (код ЄДРПОУ 33852448), місцезнаходження: м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, іменована далі "Орендодавець", в особі, та приватне підприємство БАСТІОН-ПЛЮС (код ЕДРПОУ 33012479), юридична адреса: Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Металургів, буд. 88 кв. 56, зареєстроване розпорядженням виконкому Маріупольської міської ради № 12741020000000118 від 18.08.2004р., іменоване далі Орендар від імені якого, на підставі статуту, зареєстрованого Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 25.12. 2007 року за р. № 1 274 105 0005000118, діє керівник ОСОБА_3 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , з другого боку,

уклали цей додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2009р., що зареєстрований у Маріупольській міській раді, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №04.09.162.01161 від 27.04.2009р. на підставі ст..ЗЗ Закону України Про оренду землі про нижченаведене:

1. Пункт 3.1 розділу 3.Строк дії договору викласти в наступній редакції:

3.1. Договір укладено на 10 (десять) років до 23.12.2028 року .

2. Усі інші пункти Договору оренди земельної ділянки від 01.04.2009р. №855, що зареєстрований у Маріупольській міській раді, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №04.09.162.01161 від 27.04.2009р. не змінені цим договором, залишаються без змін.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Маріупольської міської ради Донецької області (87555, м.Маріуполь, пр.Миру, 70, код ЄДРПОУ 33852448) на користь Приватного підприємства Бастіон-Плюс" (87554, м.Маріуполь, пр. Металургів, б.88, кв. 56, код ЄДРПОУ 33012479) витрати по сплаті судового збору - в сумі 3842,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 08.11.2019р. підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 15.11.2019 року.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя К.С. Харакоз